Постанова

від 16.11.2017 по справі 11/495-03

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року Справа № 11/495-03

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Барицької Т.Л., Іванової Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Укрпінополіетилен" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року за скаргою ТОВ "Укрпінополіетилен" на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у справі Господарського суду Харківської області за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Харківського регіонального відділення до ТОВ "Укрпінополіетилен" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2003 року Українська державна інноваційна компанія (далі - позивач) звернулась до ТОВ "Укрпінополиетилен" (далі - відповідач) з позовом про стягнення боргу за інноваційним договором № 6397-28/53 від 17 грудня 1997 року у сумі 2060585 гривень 34 коп.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23 вересня 2010 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 22 лютого 2011 року, припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 52000 гривень 00 коп.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Укрпінополіетилен" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Харківського регіонального відділення 3408083 гривні 21 коп. за інноваційним договором № 6397-28/53 від 17 грудня 1997 року, в тому числі: сума основного боргу 11550000 гривень 00 коп., сума нарахованих 3 % річних за період з 1 квітня 2000 року по 31 липня 2009 року - 462207 гривень 61 коп., суму втрат коштів від інфляції за той же період - 1790875 гривень 60 коп.

У задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 червня 2017 року відмовлено в задоволенні скарги (№ 25 від 9 лютого 2017 року) ТОВ "Укрпінополіетилен" на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Укрпінополіетилен" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19 червня 2017 року залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 19 червня 2017 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Укрпінополіетилен" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 19 червня 2017 року в частині відмови у задоволенні скарги про визнання дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 13 грудня 2016 року у виконавчому провадженні № 52207196 та щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 13 грудня 2016 року у виконавчому провадженні № 52207196 незаконними; визнання постанови про арешт коштів боржника від 13 грудня 016 року у виконавчому провадженні №52207196 та постанови про арешт майна боржника від 13 грудня 2016 року у виконавчому провадженні № 52207196 недійсними; зняття арешту з майна та коштів ТОВ "Укрпінополіетилен", які було накладено старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. на підставі постанови про арешт коштів боржника від 13 грудня 2016 року та постанови про арешт коштів боржника від 13 грудня 2016 року, накладених в рамках виконавчого провадження №52207196. Прийняти нове рішення, яким задовольнити касаційну скаргу та визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 13 грудня 2016 року у виконавчому провадженні № 52207196 та щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 13 грудня 2016 року у виконавчому провадженні № 52207196 незаконними; визнати постанову про арешт коштів боржника від 13 грудня 016 року у виконавчому провадженні № 52207196 та постанови про арешт майна боржника від 13 грудня 2016 року у виконавчому провадженні № 52207196 недійсними; зняти арешт з майна та коштів ТОВ "Укрпінополіетилен", які було накладено старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. на підставі постанови про арешт коштів боржника від 13 грудня 2016 року та постанови про арешт коштів боржника від 13 грудня 2016 року, накладених в рамках виконавчого провадження № 52207196

Посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано до врегулювання спірних правовідносин норми ст. 11, 52, 56 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 2 червня 2016 року та не застосували норми ст. ст. 52, 57 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, які підлягали застосуванню.

Вважає, що судами невірно розтлумачено норму п. 7 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 2 червня 2016 року, а тому дійшли хибного висновку про правомірність та законність постанови про арешт коштів та майна боржника.

Зазначає, що замість постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що передбачено ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, державний виконавець, у порушення вимог наведеної норми, виніс постанову про арешт коштів боржника, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули.

Представники сторін та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони та Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 19 травня 2011 року на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 23 вересня 2010 року видано наказ про стягнення з ТОВ "Укрпінополіетилен" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Харківського регіонального відділення 3408083 гривень 21 коп. за інноваційним договором № 6397-28/53 від 17 грудня 1997 року, в тому числі: суми основного боргу 1155000 гривень 00 коп., суму нарахованих 3 % річних за період з 1 квітня 2000 року по 31 липня 2009 року - 462207 гривень 61 коп., суми втрат коштів від інфляції за вказаний період - 1790875 гривень 60 коп.

7 вересня 2016 року на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області з відділу ПВР УВС ГТУЮ у Черкаській області надійшов вказаний наказ, за яким 9 вересня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 52207196 та встановлено строк для добровільного виконання до 16 вересня 2016 року.

У відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем направлені запити до органів, що здійснюють реєстрацію прав власності щодо наявності зареєстрованого за боржником майна, на яке можливо звернути стягнення.

13 грудня 2016 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника (на підставі отриманої інформації ДФС України про відкриті боржником рахунки в фінансових установах).

13 грудня 2016 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника (на підставі отриманої інформації Регіонального сервісного центру в Харківській області про зареєстровані в м. Харкові за боржником транспорті засоби).

Державним виконавцем здійснено перевірку наявності боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: м. Харків, вул. Енгельса, 33 (теперішня назва - вул. Різдвяна). За вказаною адресою боржник не встановлений.

15 червня 2017 року на підставі заяви представника боржника - Подольської Т.В. та отриманого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців про місцезнаходження боржника - ТОВ "Укрпінополіетилен" в Луганській області, а саме: Луганська область, смт. Новоайдар, вул. Жовтнева, буд. 170 корпус А., державним виконавцем винесена постанова ВП № 52207196 про передачу виконавчого провадження для подальшого виконання до Новоайдарського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

ТОВ "Укрпінополіетилен" звернулось до Господарського суду Харківської області із скаргою на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О., у якій просило:

- визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. щодо відкриття виконавчого провадження від 9 вересня 2016 року у виконавчому провадженні № 52207196, винесення постанови про арешт коштів боржника від 13 грудня 2016 року у виконавчому провадженні № 52207196 та винесення постанови про арешт майна боржника від 13 грудня 2016 року у виконавчому провадженні № 52207196 незаконними;

- визнати постанову про відкриття виконавчого провадження від 9 вересня 2016 року у виконавчому провадженні № 52207196, постанову про арешт коштів боржника від 13 грудня 2016 року у виконавчому провадженні № 52207196 та постанову про арешт майна боржника від 13 грудня 2016 року у виконавчому провадженні № 52207196 недійсними;

- зняти арешти з майна та коштів ТОВ "Укрпінополіетилен" (код 25181920), які було накладено старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. на підставі постанови про арешт майна боржника від 13 грудня 2016 року та постанови про арешт коштів боржника від 13 грудня 2016 року, накладених в рамках виконавчого провадження № 52207196.

В обґрунтування скарги боржник посилається на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 9 вересня 2016 року № 52207196 є незаконною, прийнята з порушенням ч. 2 ст. 25, п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХIV, п. 1.5.1 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року № 489/20802 (у редакції від 18 січня 2016 року).

Вказує на те, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківської області Мельник Т.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 9 вересня 2016 року, тобто, з порушенням триденного строку, передбаченого ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV.

Також зазначає про те, що з урахуванням місцезнаходження боржника у смт. Новоайдар, беручи до уваги відсутність доказів наявності майна у місті Харкові, старший державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закон України "Про виконавче провадження".

Крім того, заявник послався на те, що старшим державним виконавцем невірно визначено сторону виконавчого провадження, оскільки вказано код ЄДРПОУ Державної інноваційної фінансово-кредитної установи замість коду ЄДРПОУ Харківського відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце розгляду повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (в редакції Закону від 2 червня 2016 року).

Судами встановлено, що, як вбачається з виконавчого провадження № 52207196, виконавчий документ переданий державному виконавцю 7 вересня 2016 року та протягом трьох робочих днів у відповідності до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній до 5 жовтня 2016 року, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 9 вересня 2016 року, тобто, у відповідності до вимог вказаної норми, що спростовує твердження ТОВ "Укрпінопропілен" про порушення строків винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

26 серпня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

7 вересня 2016 року стягувачем подано заяву про відкриття виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній до 5 жовтня 2016 року, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній до 5 жовтня 2016 року, у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Таким чином, у разі зміни місцезнаходження боржника державний виконавець у процесі виконавчого провадження надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника.

Встановлено, що станом на час прийняття заяви про відкриття виконавчого провадження у державного виконавця були відсутні такі відомості, оскільки згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 26 серпня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області вказані адреси боржника у м. Харкові (вул. Енгельса, 33 та вул. Піскуновська, 3). Крім того, адреса боржника - м. Харків, вул. Енгельса, 33, зазначена стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній до 5 жовтня 2016 року, встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, а саме: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувану за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про те, що відсутність доказів наявності майна боржника у місті Харкові, на що посилається заявник, не може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження у відповідності до вимог ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній до 5 жовтня 2016 року, а отже, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області 9 вересня 2016 року правомірно.

Відповідно до приписів п. 1.8. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року, керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом.

Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 19 Закону (найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо), які не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій.

Державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження керується ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній до 5 жовтня 2016 року, відповідно до якої державним виконавцем має бути досліджено відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про безпідставність посилань заявника на те, що державним виконавцем невірно визначено сторону виконавчого провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

13 грудня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника.

Згідно із ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції від 5 жовтня 2016 року, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів.

За положеннями п. 6 Розділу прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 2 червня 2016 року рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності чим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

У відповідності до п. 7 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності чим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 2 червня 2016 року набрав чинності з 5 жовтня 2016 року, а тому місцевий та апеляційний господарські суди дійшли мотивованого висновку про те, що постанови державного виконавця від 13 грудня 2016 року винесені державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", чинного на час винесення вказаних постанов.

Враховуючи викладене, судом касаційної інстанції відхиляються посилання заявника касаційної скарги про те, що виконавчі дії у виконавчому провадженні № 52207196, у тому числі винесення постанови про арешт коштів боржника від 13 грудня 2016 року та постанови про арешт майна боржника від 13 грудня 2016 року, мали бути проведені в порядку Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, а не на підставі Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 2 червня 2016 року.

З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли мотивованого висновку про те, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківської області Мельник Т.О. вжито заходи, направлені на виконання рішення суду, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно із ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Також, відповідно до ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

За таких обставин законні та обгрунтовані ухвала та постанова місцевого та апеляційного господарських судів прийняті за повного встановлення усіх обставин справи, надання їм належної правової оцінки та вірного застосування норм ст. ст. 57, 59 Закону України "Про виконавче провадження", а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Т. Барицька

Л. Іванова