Постанова

від 15.08.2017 по справі 5002-19/334-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року Справа № 5002-19/334-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

за участю представників: позивача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідача Варданян А.А. - довір. від 23.01.17 розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на постанову за заявою про від 10.05.2017 Київського апеляційного господарського суду Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнокомплектація" видачу дублікату наказу та відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим у справі№5002-19/334-2011 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнокомплектація"

до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" простягнення 82560,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2011 р. (суддя Мокрушин В.І.) стягнуто ДАК "Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ "Спецтехнокомплектація" 60280 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 6871,92 грн. інфляційних втрат, 2135,40 грн. - 3% річних, 671 грн. судового збору, 191,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 4,95 грн. - 3% річних та 13267,78 грн. в позові відмовлено.

На виконання зазначеного рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, яке набрало законної сили 26.02.2011 р., було видано наказ від 02.03.2011 р.

17.10.2016 р. ТОВ "Спецтехнокомплектація" звернулось до Господарського суду Київської області із заявою про відновлення строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2011 р. у цій справі та видачу дублікату такого наказу.

В обґрунтування заяви позивач зазначав, що наказ господарського суду Автономної Республіки Крим у цій справі не виконано та втрачено, а строк пред'явлення наказу до виконання пропущено з поважних причин. Позивач посилався на те, що у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим виконавче провадження та наказ у цій справі було втрачено, з незалежних від стягувача причин. При цьому, заявником була долучена довідка Шевченківського районного ВДВС ГУЮ у м. Києві від 01.09.2016 р., в якій зазначено, що наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2011 р. у справі №5002-19/334-2011 про стягнення заборгованості з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ "Спецтехкомплектація" на виконання до відділу не надходив та на виконанні не перебуває.

Відповідач у відзиві на вказану заяву просив відмовити у її задоволенні через необґрунтованість і недоведеність.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.11.2016 р. (суддя Колесник Р.М.) заяву ТОВ "Спецтехкомплектація" про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2011 р., виданого на виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2011 р. у цій справі, та видачу дублікату наказу задоволено. Видано дублікат наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2011 р. Поновлено строк для пред'явлення наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2011 р. №5002-19/334-2011 до виконання. Встановлено, що наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2011 р. №5002-19/334-2011, виданий на виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2011 р. у справі №5002-19/334-2011, дійсний для пред'явлення до виконання до 15.11.2017 р.

Місцевий господарський суд визнав поважними причини пропуску строку на подання спірного наказу господарського суду до виконання. Водночас суд, з посиланням на те, що з моменту тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим (з 20.02.2014 р.) унеможливилася діяльність, державних органів, в тому числі, і органів державної виконавчої служби, зокрема, щодо передачі виконавчих документів за підвідомчістю згідно з частиною 5 Закону України "Про виконавче провадження" та розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р., та, з урахуванням довідки від 01.09.2016 р. відділу Шевченківського районного ВДВС ГУЮ у м. Києві, дійшов висновку, що наказ господарського суду від 02.03.2011 р. у цій справі було втрачено.

Відтак, зважаючи на те, що судове рішення у справі не виконано, наказ господарського суду втрачено, а строк для пред'явлення наказу суду позивачем пропущено з поважних причин, місцевий господарський суд визнав заяву стягувача обґрунтованою та задовольнив її.

За апеляційною скаргою ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" Київський апеляційний господарський суд (судді: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф., Баранець О.М.), переглянувши ухвалу господарського суду Київської області від 15.11.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.05.2017 р. залишив її без змін з тих же підстав.

ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 р. та ухвалу господарського суду Київської області від 15.11.2016 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судами приписів статей 34, 43, 84, 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, статей 22, 23 Закону України "Про виконавче провадження", положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р.

Скаржник не погоджується з висновком господарських судів про наявність підстав для поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та видачі дублікату наказу.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2011 р. у справі №5002-19/334-2011 стягнуто з ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ "Спецтехнокомплектація" 60280 грн. заборгованості, 6871,92 грн. інфляційних втрат, 2135,40 грн. - 3% річних, 671 грн. та 191,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, яке набрало законної сили 26.02.2011 р., судом видано наказ від 02.03.2011 р.

08.04.2011 р. постановою Центрального ВДВС Сімферопольського ГУЮ ДВС АР Крим відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №5002-19/334-2011 від 02.03.2011 р. про стягнення заборгованості в розмірі 70150,79 грн.

Іншою постановою Центрального ВДВС Сімферопольського ГУЮ ДВС АР Крим від 15.04.2011 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу у цій справі було зупинено на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з внесенням ДАТ "Чорноморнафтогаз" до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, яке приймає участь в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, направлені на забезпечення сталості функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 13.01.2011 р. №2940-VI.

Господарські суди попередніх інстанцій також встановили та підтверджено матеріалами справи, що з початком тимчасової окупації Автономної Республіки Крим (з 20.02.2014 р.) наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2011 р. у цій справі був втрачений, що унеможливлює виконання ухваленого у справі судового рішення. При цьому судами було враховано, що згідно з довідкою відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 01.09.2016 р. наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2011 р. у справі №5002-19/334-2011 про стягнення заборгованості з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ "Спецтехкомплектація" на виконання до відділу не надходив та на виконанні не перебуває.

Водночас, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що строк пред'явлення спірного наказу до виконання переривався та сплив, при цьому такий строк був пропущений позивачем з поважних причин, зумовлений обставинами, які від позивача не залежали.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Спецтехнокомплектація" звернулось до господарського суду Київської області із заявою про відновлення строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2011 р. у справі №5002-19/334-2011 та видачу його дублікату.

Відповідно до статті 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал та постанов.

Згідно зі 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

За приписами статті 116 цього ж Кодексу виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно зі статтею 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику.

Таким чином, чинне законодавство пов'язує можливість відновлення судом пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання із наявністю поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин пропуску вказаного строку оцінюються судом, виходячи з наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого строку.

Обов'язок доведення вказаних обставин належним та допустимими доказами покладається на сторони відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. При цьому надані докази оцінюються судом за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, в тому числі, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, зазначили, що з початку окупації території Автономної Республіки Крим діяльність органів державної виконавчої служби України на тимчасово окупованій території стала неможливою, відтак унеможливлена була і передача виконавчих документів за підвідомчістю. Доказів передислокації органів державної виконавчої служби України у зв'язку з тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим, а також передачі відкритих виконавчих проваджень на материкову частину України, зокрема, спірного виконавчого провадження та його відновлення, суду не надані, та, відповідно, матеріали справи не містять.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що у зв'язку з перереєстрацією відповідача (зміна адреси місцезнаходження), виконавче провадження з виконання наказу господарського суду у даній справі підвідомче відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Відповідно до довідки відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 01.09.2016 р. наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2011 р. у справі №5002-19/334-2011 про стягнення з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ "Спецтехкомплектація" заборгованості на виконання до відділу виконавчої служби не надходив та на виконанні не перебуває.

Отже, за таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій визнали, що вказаний наказ господарського суду Автономної Республіки Крим у цій справі є втраченим.

Порядок видачі дублікату наказу, у разі його втрати, унормований статтею 120 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Дослідивши доводи та надавши оцінку обставинам, викладеним в заяві стягувача, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що спірний наказ господарського суду Автономної Республіки Крим було втрачено не з вини стягувача, з незалежних від нього обставин, що унеможливлює виконання ухваленого у цій справі судового рішення.

Господарські суди попередніх інстанцій також встановили, що строк для пред'явлення спірного наказу до виконання переривався і сплив та був пропущений позивачем з поважних причин, у зв'язку з чим судами обґрунтовано відновлено такий строк за наявності відповідних визначених судами поважних причин та видано дублікат спірного наказу.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 та пункт мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року по справі №11-рп/2012 ).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод inter alia (серед іншого) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду у справі "Глоба проти України", no.15729/07, від 05.07.2012 р.).

Враховуючи те, що рішення господарського суду у даній справі, яке набрало законної сили є обов'язковим до виконання, однак не було виконано через незалежні від заявника обставини (втрату наказу), та зважаючи на те, що позивачем було пропущено строк пред'явлення наказу до виконання з поважних причин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про наявність підстав для відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачі його дублікату.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Посилання скаржника на те, що для з'ясування обставин втрати спірного наказу слід було залучити до участі у справі орган державної виконавчої служби визнаються неспроможними, оскільки відповідні обставини були досліджені господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі доказів, поданих сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, їм надавалася відповідна правова оцінка та вони знайшли своє відображення в оскаржуваних судових актах. До того ж, наділення вказаного органу статусом учасника судового процесу згідно з приписами процесуального законодавства можливе, зокрема, у разі, коли такі особи мають власний інтерес у вирішенні справи чи коли такий інтерес відсутній, але їхня участь у справі сприяє вирішенню спору, чого судами у даному випадку встановлено не було.

Інші доводи скаржника зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України та з підстав їх суперечності матеріалам справи. Отже, твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом та місцевим господарським судом приписів законодавства не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування судових рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 у справі № 5002-19/334-2011 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач