Постанова

від 19.08.2017 по справі 812/677/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 серпня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/677/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Широкої К. Ю.,

при секретарі судового засідання: Поповій Н. І.,

за участю

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними дій щодо відмови у списанні податкового боргу та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" (далі - позивач, ТОВ Антрацтвугілля ) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправними дій щодо відмови у списанні податкового боргу та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ Антрацитвугілля є юридичною особою та здійснювало свою господарською діяльність на території м. Антрацит Луганської області. Починаючи з червня 2014 року на території м. Антрацит Луганської області проходила активна фаза АТО, у зв'язку з чим провадження господарської діяльності фактично припинилось.

01.07.2014 наказом №15 виробнича діяльність підприємства була призупинена у зв'язку з напруженою політичною ситуацією, проведенням АТО. Під час дії форс-мажорних обставин Позивачем була зареєстровано декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2014 року; декларація № НОМЕР_1 від 06.02.2015 в розмірі 61 670,07 грн; з екологічного податоку: декларація за 2 квартал 2014 № НОМЕР_2 від 31.07.2014 у розмірі 16461,63 грн.; декларація за 3 квартал 2014 №9079831950 від 04.02.2015 у розмірі 3868, 99 грн.; декларація за 4 квартал 2014 №9079835414 від 04.04.2015 у розмірі 4894, 48 грн; з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності розмірі 44 259,47 грн. згідно декларацій № НОМЕР_3 від 06.02.2014 № НОМЕР_4 від 33.04.2014.

У період перебування підприємства на території проведення Антитерористичної операції, у підприємства виникла заборгованість по ЄСВ за серпень 2014 - червень 2015 року у сумі 63204,25 грн., тобто недоїмка склалася у період активної фази АТО.

27 липня 2015 року керівництвом підприємства здійснено перереєстрацію установчих документів підприємства на підконтрольній території в м. Сєвєродонецьк, а основні засоби підприємства та ділянка надр залишились за межою розмежування на території проведення АТО.

У зв'язку з проведенням АТО, ТОВ Антрацитвугілля 30.09.2014 звернулось до Торгово-промислової палати з заявою про засвідчення про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Сертифікатами про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 1086 від 14.10.2014 № 3767/05-4/9, № 1085 від 14.10.2014 № 3767/05-4/20 Торгово-промислова палата України засвідчила для Товариства з обмеженою відповідальністю Гірниче підприємство Антрацитвугілля факт настання обставин непереборної сили, починаючи з 01.08.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області м.Антрацит та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння податків та обов'язкових платежів до закінчення АТО, строк якого встановити неможливо.

Листом від 28.03.2017 позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області з заявою про списання вищезгаданого боргу.

Листом від 03.04.2017р. № 4385/12-14-12-03/06 ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, надало відповідь, що звернення не належить до їх компетенції та лист передано до ГУ ДФС у Луганській області.

18 квітня 2017 року за №729/10/12-32-17-09 надійшла відповідь на вказане вище звернення від ГУ ДФС у Луганській області з питання списання податкового боргу як безнадійного, звідмовою у списанні боргу.

Позивач вважає дії відповідача незаконними, у зв'язку з чим з посиланням на норми Конституції України, ОСОБА_3 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII (далі - Закон № 1669), ОСОБА_3 України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон № 2464), Податкового кодексу України (далі - ПК України), Наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків" просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у списанні податкового боргу ТОВ Гірниче підприємство Антрацитвугілля згідно вказаних податкових декларацій, зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо списання вказаного боргу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в позовній заяві та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав заперечення (а. с.88-89), в обґрунтування яких зазначив, що позивач просив списати борг на підставі сертифікатів Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) № 1085 від 14.10.2014 вих. №3767/05-4/20 та №1086 від 14.10.2014 вих. №3767/05-4/9. Вважає, що вказані документи неможуть бути підставою для списання сум податкового боргу платника податків та бути доказом по справі, оскільки сертифікатом №1085 ТПП України засвідчено форс-мажорні обставини у відношенні Позивача щодо виконання ним законодавчих актів, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації відповідно до п. 102.6. ст. 102 ПКУ. Однак предметом цього позову не є визнання протиправним або скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом занеподання або несвоєчасне подання звітності до ДПІ та жодним чином не стосується списання податкового боргу. Відповідно до другого сертифікату №1086, ТПП України засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території м. Антрацит щодо справляння та сплати податків і обов'язкових платежів відповідно до п. 100.4 та 100.5 ст. 100 ПКУ. Зазначеними нормами права передбачено можливість розстрочення або відстрочення податкового боргу платнику податків. Отже, зазначений документ є лише підставою для звернення до контролюючого органу з відповідною заявою щодо надання розстрочення або відстрочення податкового боргу. Наведені вище сертифікати були отримані підприємством у вересні 2014 року, проте надані вони до ДПІ лише у березні 2017 року.

Відповідач з посиланням на п. 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили),затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 р. №40(3) вважає, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи покожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Надані сертифікати взагалі не містять переліку податкових та інших зобов'язань, податкового періоду, сум податкового боргу тощо. Крім того, сертифікат ТПП України обов'язково повинен містити конкретний період часу, протягом якого мали місце надзвичайні, невідворотні події, що об'єктивно вплинулина виконання конкретним платником податків у вказаному періоді певного податкового обов'язку зі сплати податків. Отже, при визначенні дати виникнення безнадійного

податкового боргу враховується період часу, з яким пов'язуються юридичні наслідки, що

обмежується датою початку і датою закінчення. Оскільки дія кожного сертифікату ТПП,

наданого у кожному конкретному випадку, обмежується датою надання такого

сертифікату, тому не зважаючи на продовження дії АТО у конкретному населеному

пункту Донецької та Луганської областей, чинність такого документа може поширюватись

на правовідносини, що виникли з дати початку АТО у конкретному випадку і до дати

надання такого сертифікату. Відповідач вважає, сертифікати ТПП України, надані позивачем, не містять будь-яких підтверджень наявності у підприємства безнадійного податкового боргу.У зв'язку з вищевикладеним, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в запереченнях та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля", зареєстровано в якості юридичної особи 29.11.2006 за № 1 379 102 0000 000523, ідентифікаційний код: 34720106, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (а.с.77-80).

01 липня 2014 року директором Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" було видано наказ № 15 про призупинення виробничої діяльності підприємства з 01.07.2014 року на невизначений строк у зв'язку з напруженою політичною ситуацією, проведенням АТО в Луганській та Донецькій областях, що може завдати небезпеку для життя та здоров'я робітників.

Позивачем були зареєстровані декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2014 року декларація № 9080165592 від 06.02.2015 в розмірі 61 670,07 грн (а. с. 15-20); з екологічного податку: декларація за 2 квартал 2014 року № 9044094279 від 31.07.2014 у розмірі 16461,63 грн. (а. с. 54-57); декларація за 3 квартал 2014 № НОМЕР_5 від 04.02.2015 у розмірі 3868, 99 грн. (а. с. 50-53); декларація за 4 квартал 2014 № НОМЕР_6 від 04.02.2015 у розмірі 4894,48 грн. (а. с. 46-49); з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2014 рік у розмірі 44 259,47 грн. згідно декларацій № НОМЕР_3 від 06.02.2014, № НОМЕР_4 від 03.04.2014 (а. с. 32-45).

30 вересня 2014 року позивач звернувся до Торгово-промислової палати України щодо засвідчення обставин непереборної сили.

14 жовтня 2014 року Торгово-промисловою палатою України видано сертифікат № 1085, який відповідно до пунктів 102.6-102.7 ПК України на підставі наданих документів, засвідчив настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.08.2014 для ТОВ "Антрацитвугілля" при здійсненні господарської діяльності на території м.Антрацит Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації (а. с. 22). Також 14.10.2014 Торгово-промисловою палатою України було видано сертифікат № 1086, який відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 ПК України на підставі наданих документів, засвідчив настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.08.2014 для ТОВ "Антрацитвугілля" при здійсненні господарської діяльності на території м. Антрацит Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів (а. с. 23). В сертифікатах зазначено, що вказані обставини тривають на момент видачі сертифікатів, дату закінчення встановити неможливо.

28 березня 2017 року на адресу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області позивачем направлено лист вих. № 20 в якому позивач просив списати безнадійну заборгованість підтверджуючи свої вимоги сертифікатами Торгово-промислової палати України №1085 та 1086 від 14.10.2017, а саме: борг з єдиного соціального внеску за серпень 2014 року - червень 2015 року у сумі 63204,25 грн; рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин за період - 2 квартал 2014 року у сумі 70068,69, із них основний борг 61 670,07 грн, пеня 8398,62 грн; екологічний податок: період виникнення - 2, 3, 4 квартал 2014 року у сумі 25225,10 грн, № НОМЕР_2 від 31.07.2014 у розмірі 16461,63 грн, борг з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період - червень 2014 - грудень 2014 у сумі 44 259,47 грн (а. с. 21).

03 квітня 2017 року Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на адресу позивача було направлено лист, в якому повідомлено про передачу звернення позивача № 20 від 28.03.2017 за належністю до Головного управління ДФС у Луганській області (а. с. 14).

18 квітня 2017 року листом №729/10/12-32-17 Головним управлінням ДФС у Луганській області була надана відповідь позивачу, якою було відмовлено у списані заборгованості зазначеному у листі.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків п.49.1 ст.49 ПК України.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Відповідно до статті 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування добюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 ПК України.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 ОСОБА_3 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон України №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

Статтею 6 ОСОБА_3 № 1669 встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного ОСОБА_3, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому ОСОБА_3.

За результатами аналізу вказаних норм суд вважає, що Закон України № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Крім того, Закон України № 1669 прийнято у часі пізніше, ніж Податковий кодекс України.

Пунктом 56.21. статті 56 ПК України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень ОСОБА_3 № 1669, Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього ОСОБА_3 зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14.04.2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено місто Антрацит, Луганської області. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 ОСОБА_3 України № 1669-VII від 02.09.2014.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р, при цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено місто Антрацит, Луганської області. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 ОСОБА_3 України № 1669-VII від 02.09.2014.

Прийнявши розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р про зупинення дії розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 02.12.2015 не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм ОСОБА_3 України № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, частини 5 статті 11.

Таким чином, в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015) розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р суперечило ОСОБА_3 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» . Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 ОСОБА_3 України № 1669-VII від 02.09.2014 вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, яким місто обласного значення місто Антрацит (Антрацитівська міська рада), на території якого знаходяться орендовані земельні ділянки, віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому суд зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 ОСОБА_3 України № 1669-VII від 02.09.2014 у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р діяло.

Оскільки орендована позивачем земельна ділянка розташована у м. Антрацит, що підтверджується договорами оренди земельної ділянки від 18.03.2008 (а.с. 115-119), та від 24.03.2014 (а.с. 109-110), на території якого згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р здійснювалася антитерористична операція, позивач в силу положень статті 6 ОСОБА_3 № 1669 був звільнений від плати за її використання. Тобто, в оскаржуваний період (з 01.07.2014 по 31.12.2014) позивач ОСОБА_3 № 1669 був звільнений від орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, відповідно до положень ОСОБА_3 № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014. Отже, показники податкової звітності позивача з орендної плати за землю мають дорівнювати нулю в цей період.

ОСОБА_3 України №1669 у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, внесено зміни до ОСОБА_3 2464-VI, а саме, розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено п. 9-3, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 ОСОБА_3 України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_3 України №1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 ОСОБА_3 України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

У зв'язку з вищевикладеним, можна достовірно стверджувати, що на момент виникнення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за липень - грудень 2014 року, а також недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску за період серпень - червень 2014 року, позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.

Підставою для звільнення платника від сплати єдиного внеску є заява, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим ОСОБА_3 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_3 України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

За приписами ст.10 ОСОБА_3 України №1669, протягом терміну дії цього ОСОБА_3 єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Суд вважає за необхідне зауважити, що вказані положення ОСОБА_3 № 1669 не є податковою пільгою, що розповсюджується на позивача, не є правом позивача, реалізація якого залежить від дотримання певної процедури, а є спеціальною нормою закону, яка для суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об'єктивних обставин - проведення антитерористичної операції - скасовує дію підстав для сплати, отже, і для нарахування певного податку, що відповідає принципу соціальної справедливості, що закріплений в підпункті 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України, та положенням пункту 56.21. статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.4.1-4.3 ч.4 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Лист від 18 квітня 2017 року № 729/10/12-32-17-09 не є юридичною формою рішення податкового органу, оскільки відповідно до вищезазначеного Порядку в межах компетенції приймається рішення керівником (його заступником) органу доходів і зборів про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Аналіз зазначених норм, вказує на відсутність у відповідача законних підстав для відмови позивачу у вимогах списати нарахування по орендній платі за землю в період з 01.07.2014 по 31.12.2014 та списати недоїмку по сплаті єдиного соціального внеску за період серпень 2014 - червень 2015 року.

Стосовно позовних вимог щодо рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та екологічного податку по деклараціям за 2,3,4 квартал 2014 року суд зазначає наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач засобами електроного зв'язку, 06 лютого 2015 року, направив податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2014 року (а.с.15). Податкові зобов'язання за звітний період склали 61 670,07 (а.с.19).

Підпункт 252.1.1. статті 252 ПК України визначає, що платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Об'єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством (п. 252.3. ст. 252 ПК України).

Відповідно до пункту 252.23. ст. 252 ПК України, податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав або переоформив спеціальний дозвіл.

Подання декларації, строки сплати, відповідальність платниківта контроль за справлянням рентної плати визначено статтями 257 і 258 ПК України.

Згідно п. 240.1. ст. 240 ПК України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання) тощо.

Платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПК України, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (п. 250.2 ст.250 ПК України).

31 липня 2014 року позивачем засобами електронного зв'язку подано до відповідача декларацію з екологічного податку за 2 квартал 2014 року, де самостійно визначено суму податкового зобов'язання 16461, 63 грн. за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (а.с.54). 04 лютого 2015 року засобами електронного зв'язку подано до відповідача декларацію з екологічного податку за 3,4 квартал 2014 року, де самостійно визначено суму податкового зобов'язання 3868,99 грн. та 4894,48 грн. за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (а.с.46-53)

Статтею 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

За приписами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, встановлених даною статтею.

При цьому, згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

До того ж, статтею 100 Податкового кодексу України визначено загальні положення перенесення строку сплати податку на більш пізній строк шляхом розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань платника податків під проценти, тобто перенесення строку виконання податкового обов'язку.

Таким чином, з вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України передбачає обов'язок платника податків в строки, встановлені цим кодексом сплатити самостійно узгоджену ним суму грошового зобов'язання, а у зв'язку з неможливістю такої сплати в установлені законодавством строки, платник податків має право перенести строк сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк, шляхом розстрочення, або відстрочення грошових зобов'язань.

При цьому, підставою для такого розстрочення/відстрочення у відповідності до пункту 100.2 статті 100 наведеного кодексу є звернення платника податків із відповідною заявою до контролюючого органу про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

До того ж пунктами 100.4-100.5 Податкового кодексу України вищенаведеної статті встановлено, що підставою для відстрочення/розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Таким чином Податковий кодекс України встановлює певні підстави для розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань у зв'язку з неможливістю їх сплати у встановлений ОСОБА_3 строк.

Відповідно п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно пп. 101.2.4 п. 101.2 ст. 101 Податкового Кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14.1ст.14 Податкового Кодексу України).

Порядок виникнення та списання безнадійного податкового боргу регламентується п. 14. 1.11 п. 14.1 ст. 14, ст. 101 Податкового Кодексу України, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 577 Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року № 1844/24376 (далі Порядок № 577)

У відповідності до п.п. 14.1.11.п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно п. 2.1. Порядку № 577 факт непереборної сили, для визнання безнадійним податковий борг, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Відповідно до п. 4.1 розділу ІV Порядку № 557 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Згідно п. 4.2 розділу ІV Порядку № 577 за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Приписами п. 4.3 розділу ІV Порядку № 577 в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Як вже зазначалось судом, місто Антрацит, Луганської області відноситься до переліку населених пунктів на теріторії якого проводиться АТО.

Також суд вирішуючи даний спір по суті виходить з того, що Відповідач рішення в межах податкового законодавства за заявою позивача від 28 березня 2017 року, не прийняв.

З урахуванням вимог частини 2 статті 11 КАС України, суд вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача списання безнадійного податкового боргу з урахуванням вимог Податкового кодексу України, вищезазначеного Порядку та прийняти відповідне рішення згідно податкового законодавства.

В даному випадку має місце бездіяльність Відповідача щодо не розгляду заяви позивача. Суд не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції. Тому з урахуванням вимог частини 2 статті 11 КАС України суд, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви від 28.03.2017 позивача про списання безнадійного податкового боргу та прийняти відповідне рішення з урахуванням вимог зазначених раніше норм ОСОБА_3 та підзаконих актів.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу згідно податкових декларацій з плати за землю за липень-грудень 2014 року №9004763774 від 06.02.2014, рентної плати за користування надрамидля видобування корисних копалин за 2 квартал 2014 року,екологічний податок за 2,3,4 квартал 2014 року та недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску за період серпень 2014 року - червень 2015.

З урахуванням дискреційних повноважень податкового органу, суд зазначає, що дані позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки суд не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.

Прийняття рішення податковим органом в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень в розумінні вищенаведених конституційних принципів. Відсутність такого рішення податкового органу про відмову в списанні безнадійного податкового боргу та недоїмки по сплаті ЄСВ, доводить передчасність судового вирішення даного спору.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. ОСОБА_3 є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктіву сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням вищевикладеного, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду платіжним дорученням № 29 від 05.05.2017 та № 1576 від 26.05.2017 сплачено судовий збір за 1 немайнову вимогу та 2 майнові вимоги у загальному розмірі 5293,30 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У даному випадку, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачу документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у повному обсязі, оскільки часткове задоволення адміністративного позову за однією вимогою сталося не через необґрунтованість вимоги, а внаслідок обрання судом належного способу захисту порушеного права, відмінного від обраного позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Гірниче підприємство Антрацитвугілля до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним дій щодо відмови у списанні податкового боргу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо не розгляду заяви від 28.03.2017 № 20 Товариства з обмеженою відповідальністю Гірниче підприємство Антрацитвугілля про списання заборгованості.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Луганській області розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гірниче підприємство Антрацитвугілля про списання заборгованості від 28 березня 2017 року, відповідно та прийняти вмотивоване рішення згідно податкового та бюджетного законодавства.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Гірниче підприємство Антрацитвугілля - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, будинок 72) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гірниче підприємство Антрацитвугілля (код ЄДРПОУ 34720106, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, будинок 1-Г) сплачений судовий збір у розмірі 5293,30 грн (п'ять тисяч двісті дев'яносто три гривні 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 23 серпня 2017 року.

Суддя ОСОБА_4