Рішення

від 21.08.2017 по справі 920/384/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.08.2017 Справа № 920/384/17 За позовом: Публічного акціонерного товариства Сумихімпром , м. Суми,

до відповідача: Державного підприємства Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів , м. Суми,

про стягнення 85097 грн. 35 коп.,

Суддя Котельницька В. Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 04.01.2017 № 15-28);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 64/00-05 від 24.05.2017);

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

У судовому засіданні 27.07.2017 оголошувалась перерва до 21.08.2017.

Суть спору: позивач відповідно до вимог позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на свою користь 41019 грн. 75 коп. заборгованості за договором № 391 від 06.03.2003, 12313 грн. 49 коп. пені, 28236 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 3527 грн. 21 коп. - суму 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп.

Справа № 920/384/17 знаходилась в провадженні судді Котельницької В.Л.

Ухвалою суду від 25.05.2017 матеріали справи № 920/384/17 було передано для розгляду по суті в межах справи № 5021/2509/2011 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» , яка розглядається господарським судом Сумської області (суддя Яковенко В. В.).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" задоволено, ухвалу господарського суду Сумської області від 25.05.2017р. у справі №920/384/17 скасовано та справу № 920/384/17 передано на розгляд Господарському суду Сумської області.

07.07.2017 матеріали даної справи надійшли до Господарського суду Сумської області.

Оскільки відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 матеріали № 920/384/17 передано на розгляд в межах позовного провадження, а не в межах провадження справи № 5021/2509/2011 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» , - матеріали справи передані на розгляд судді, в провадженні в якого знаходилась справа № 920/384/17, а саме: судді Котельницькій В. Л.

23.05.2017 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №62/00-05 від 23.05.2017 на обґрунтування позиції у справі, в якому останній стверджує, що позивачем не були дотримані положення досудового врегулювання спору, також відповідач вважає, що позивач порушив строк позовної давності при зверненні до суду із даною позовною заявою.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти факту наявності основного боргу не заперечував. Заяву про застосування позовної давності не підтримав, оскільки відповідно до додаткової угоди №1від 01.06.2013 до договору №391 від 06.03.2003 строк виконання зобов'язання був встановлений до 31 грудня 2014 року, в зв'язку з чим позивачем не було пропущено загальний строк позовної давності, встановлений у три роки. Також представником останнього було подане клопотання № 119/00-05 від 16.08.2017 про зменшення суми штрафних санкцій у зв'язку із скрутним матеріальним становищем відповідача.

Суд, оглянувши вищезазначені документи, долучає їх до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

06.03.2003 між Відкритим акціонерним товариством Сумихімпром ( після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство Сумихімпром , далі Позивач) та Державним підприємством Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів (далі - Відповідач) укладено договір №391 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 Договору, виконавець (Публічне акціонерне товариство Сумихімпром ) зобов'язується постійно, протягом строку дії Договору, проводити медичне обслуговування працівників замовника (Державного підприємства Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів ), які перебувають на диспансерному обліку, а також проводити попередній медогляд при влаштуванні на роботу працівників відповідних категорій за направленням замовника. Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги виконавця згідно з наданими розрахунками.

Як зазначає позивач у своєму позові, Публічним акціонерним товариством Сумихімпром своєчасно та в повному обсязі проводились роботи по медичному обслуговуванню працівників

Відповідно до п. 3.1 Договору, замовник проводить оплату на поточний рахунок виконавця протягом 15 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку.

Проте, як зазначає Позивач, Відповідач порушив свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

Так, станом на березень 2013 року заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 47 069,75 грн. На погашення зазначеної заборгованості між сторонами було укладено графік погашення заборгованості (далі - Графік).

28.03.2017 відповідачем було сплачено 1000 грн. в рахунок погашення боргу на користь Позивача.

01.06.2013 між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору №391 від 06.03.2003 , відповідно до якої:

1. Сторони дійшли згоди припинити дію Договору № 391 від 06.03.2003 з 01.07.2013.

2. Замовник зобов'язується погасити виконавцю заборгованість в сумі 46 069,75 грн., що виникла за договором № 391 від 06.03.2003 до 31.12.2014 згідно Графіку погашення заборгованості за цим договором.

3. У разі невиконання п. 2 Додаткової угоди, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Борг сплачується замовником з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

4. Нарахування пені, визначеної п. 3 даної Додаткової угоди припиняється в момент повного погашення заборгованості замовника перед виконавцем по договору № 391 від 06.03.2003.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 1 до Договору, дана угода є невід'ємною частиною Договору № 391 від 06.03.2003.

У період з 23.05.2014 по 01.07.2015 Державним підприємством Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів було сплачено ще 5050 грн. на користь Позивача в рахунок погашення боргу.

Таким чином, як стверджує Позивач, Відповідач мав сплатити заборгованість в сумі 46 069,75 грн., а сплатив лише 5050 грн., тобто, станом на 24.04.2017, Відповідач має заборгованість в сумі 41069, 75 грн.

Публічне акціонерне товариство Сумихімпром неодноразово зверталося до Державного підприємства Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів з листами щодо сплати заборгованості, проте борг залишився неоплаченим (листи №50-72 від 14.02.2013, №50-349 від 15.05.2014, №50-665 від 01.09.2014, №50-930 від 28.11.2016, №50-200 від 10.03.2017).

Отже, враховуючи вищевикладене відповідач мав сплатити позивачу до 31.12.2014 включно залишок боргу у сумі 41019,75 грн. за надання послуг з медичного обслуговування працівників.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимог статей 4 3 , 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог Позивача, заборгованість згідно додаткової угоди № 1 до договору №391 від 06.03.2003 відповідачем була визнана.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови додаткової угоди № 1 до договору №391 від 06.03.2003 щодо оплати послуг з медичного обслуговування працівників, та на час звернення Позивача з позовною заявою до суду (05.05.2017) заборгованість відповідача перед позивачем за надання послуг з медичного обслуговування працівників становить 41019,75 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 41019,75 грн. заборгованості за надання послуг з медичного обслуговування працівників, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3527,21 грн. 3 % річних та 28236,90 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 1 до Договору, дана угода є невід'ємною частиною Договору № 391 від 06.03.2003.

Пунктом 3 Додаткової угоди № 1 до Договору передбачено, що у разі невиконання п. 2 Додаткової угоди № 1 , а саме - у разі непогашення заборгованості, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення. Борг сплачується замовником з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за надання послуг з медичного обслуговування працівників, позовні вимоги в частині стягнення 28236,90 грн. інфляційних втрат та 3527,21 грн. 3% річних підлягають задоволенню як такі, що нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються перевіреними судом розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 12313,49 грн. пені, відповідно до доданого до позову розрахунку (а. с. 11).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3 Додаткової угоди № 1 до Договору передбачено, що у разі невиконання п. 2 Додаткової угоди № 1 , а саме у разі непогашення заборгованості, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 1 до Договору, нарахування пені, визначеної п. 3 даної угоди припиняється в момент повного погашення заборгованості за Договором.

Згідно поданого позивачем розрахунку пеня нарахована за період з 30.04.2016 по 24.04.2017 становить 12313 грн. 49 коп. Таким чином, суд визнає зазначені вимоги законними та обґрунтованими.

Однак, відповідачем було подане клопотання № 119/00-05 від 16.08.2017 про зменшення розміру пені у зв'язку із скрутним матеріальним становищем підприємства.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання пункт 3 ст. 83 ГПК України ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (пені) може бути зменшений, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язання; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд, вважає за необхідне застосувати у даному випадку приписи зазначеної норми з огляду на те, що Державне підприємство Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів , є збитковою бюджетною установою, що фінансується з державного бюджету, і що підтверджується фінансовою звітністю Відповідача, і стягнення пені в повному обсязі може призвести до негативних наслідків, тому суд частково задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення пені, а саме зменшує розмір заявленої пені на 85% та стягує з відповідача на користь позивача 1847 грн. 02 коп. пені.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, несплати заборгованості за надані послуг з медичного обслуговування працівників, суд дійшов висновку про відшкодування Позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1600 грн. 00 коп. за рахунок Відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 550, 551, 610, 611, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. ст. 193, 230, 232, 233 Господарського кодексу України; ст. ст. 4, 33, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів (40003, Сумська область, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 14005076) на користь Публічного акціонерного товариства Сумихімпром (40003, Сумська область, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356) 41019 грн. 75 коп. суми основного боргу; 28236 грн. 90 коп. інфляційних втрат; 3527 грн. 21 коп. 3 % річних; 1847 грн. 02 коп. пені; а також 1600 грн. 00 коп. відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В іншому відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.08.2017.

Суддя В.Л. КотельниЦЬКА