Постанова

від 21.03.2018 по справі 920/384/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/384/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

розглянувши у письмовому провадженні матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів"

на рішення Господарського суду Сумської області від 21.08.2017

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017

у справі № 920/384/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Державного підприємства "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів"

про стягнення 85 097, 35 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 ПАТ "Сумихімпром" звернулось до Господарського суду Сумської області із позовом про стягнення з ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" 41 019,75 грн. заборгованості за надані послуги на підставі договору № 391 від 06.03.2003, 12 313, 49 грн. пені, 28 236,90 грн. . інфляційних втрат та 3 527,21 грн. 3% річних .

Позов мотивовано тим, що в порушення умов договору № 391 від 06.03.2003, з урахуванням додаткової угоди № 1 до цього договору від 01.06.2013, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості послуг щодо медичного обслуговування, заборгувавши позивачу спірну суму коштів, тому останній просить стягнути з ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" боргу, з урахуванням відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України та умовами договору.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.08.2017 у справі № 920/384/17 (суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 41 019,75 грн., 28 236,90 грн. втрат внаслідок інфляції, 3 527,21 грн. 3 % річних та 1 847, 02 грн. пені, розмір якої зменшено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017), а в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 920/384/17 (судді Барбашова С.В., Істоміна О.А., Пелипенко Н.М.) рішення Господарського суду Сумської області від 21.08.2017 скасовано в частині зменшення розміру пені на 85 % та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені задоволено в повному обсязі. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 21.08.2017 у справі № 920/384/17 скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Не погоджуюсь з прийнятими судовими рішеннями про стягнення боргу за надані послуги, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, відповідач посилається на порушення судами ст. 604 ЦК України та на неврахування судами обох інстанцій, умов додаткової угоди № 1 до договору № 391 від 06.03.2003 щодо припинення дії основного договору з 01 червня 2013, що свідчить про припинення всіх зобов'язань сторонами за власним бажанням, тому сплив позовної давності починається з 01.065.2013 та до зазначених позовних вимог підлягає застосуванню позовна давність.

У відзиві позивач заперечує проти поданої касаційної скарги посилаючись на те, що суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки укладаючи додаткову угоду № 1 від 01.06.2013, до основного договору, сторони узгодили графік погашення заборгованості за надані послуги, разом з тим, за умовами цієї угоди замовник не звільняється від оплати вартості наданих за попередні періоди послуги, на підставі вказаного договору. До тогож, в період з травня 2014 по липень 2015 відповідач частково здійснював платежі в рахунок погашення боргу за послуги перед позивачем.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2018 визначено склад колегії для розгляду справи № 920/384/17 за касаційною скаргою ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" : Ткаченко Н.Г. - головуючий, судді: Білоус В.В., Жуков С.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 920/384/17 відкрито касаційне провадження та призначено до розгляду касаційну скаргу ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 21.08.2017 без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення викладені у відзивах, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За ч. 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позов щодо стягнення з ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" на користь ПАТ "Сумихімпром" заборгованості у сумі 41 019,75 грн., 28 236,90 грн. втрат внаслідок інфляції та 3 527,21 грн. 3 % річних, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходили з наступного.

Правовідносини сторін врегульовані договором № 391 від 06.03.2003, за умовами якого ПАТ "Сумихімпром" (виконавець) зобов'язується на замовлення ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" (замовник) надавати послуги, а саме проводити медичне обслуговування працівників відповідача, які перебувають на диспансерному обліку, а також проводити попередній медогляд при влаштуванні на роботу працівників відповідних категорій за направленням замовника, а замовник - своєчасно оплачувати надані послуги протягом 15 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку (п. 3.1 договору).

Станом на березень 2013 заборгованість відповідача перед позивачем складала 47069,75 грн., зазначене підтверджено матеріалами даної справи та встановлено судами.

Додатковою угодою № 1 від 01.06.2013, до договору № 391 від 06.03.2003, яка є його невід'ємною частиною, сторони узгодили що дія основного договору припиняється з 01.07.2013, однак замовник зобов'язується погасити виконавцю заборгованість в сумі 46 069,75 грн., що виникла за договором № 391 від 06.03.2003 до 31.12.2014 згідно графіку погашення заборгованості за цим договором.

За період з травня 2014 по липень 2015 ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" частково оплатив ПАТ "Сумихімпром" борг за надані послуги у сумі 5 050 грн., внаслідок чого на час звернення позивача з даним позовом остаток заборгованості відповідача становить 41 069,75 грн., який останній до цього часу не оплатив незважаючи на неодноразові звернення позивача про це.

Таким чином, коли відповідач свій обов'язок щодо вчасної та повної оплати належним чином не виконав, замовник від зобов'язання розрахуватись за надані послуги не звільнений, оскільки домовленість між сторонами про це відсутня, згідно ст. 604 ЦК України, позивач має право вимагати останнього погасити борг, з урахуванням відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд першої та апеляційної інстанцій правомірно постановили про стягнення з відповідача 41 019,75 грн. заборгованості за послуги, 28 236,90 грн. інфляційних втрат та 3 527,21 грн. 3 % річних.

За ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктами 3, 4 зазначеної додаткової угоди № 1 до договору передбачено, що у разі непогашення заборгованості, замовник сплачує виконавцю, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування пені, визначеної п. 3 даної угоди припиняється в момент повного погашення заборгованості за договором.

Відтак, враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач надав відповідачу послуги з медобслуговування, за які останній не розрахувався, і зворотного ним не доведено, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 12 313, 49 грн. нарахованої за період з 30.04.2016 по 24.04.2017, з урахуванням п. п. 3, 4 додаткової угоди № 1 до договору та норм чинного законодавства, при цьому суд апеляційної інстанції правильно визнав безпідставне та необґрунтоване посилання відповідача на скрутне матеріальне становище, на яке останній посилався як на підставу зменшення розміру пені, за п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України у редакції чинній до 15.12.2017, враховуючи те, що надані ним до справи копії звітів з праці за липень 2017 року, звітів про фінансові результати за 1 квартал 2017 року та за перше півріччя 2017 року не свідчать про збитковість ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів", з урахуванням наведеного апеляційним господарським судом правомірно стягнено з відповідача повну суми пені за відсутності підстав для зменшення її розміру.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо наявності у позивача права вимагати сплати відповідачем заборгованості в примусовому порядку у зв'язку з порушенням останнім умов договору про надання послуг, урахуванням відповідальності замовника - ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" за порушення грошових зобов'язань, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України та п. п. 3, 4 додаткової угоди № 1 до договору.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи вище викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 920/384/17 постановлена у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 920/384/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.