Ухвала

від 28.08.2017 по справі 913/1286/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

28 серпня 2017 року                                                    Справа № 913/1286/16

                                                                                 Провадження №15/913/1286/16

За позовом позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Промсоюз”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради, м. Брянка Луганської області

про стягнення 61039 грн. 29 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання - Медуниця Р.І.

Представники не викликалися

- розгляд скарги стягувача ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Промсоюз” за листом від 27.06.2017 на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області у порядку ст. 121-2 ГПК України.

У відповідності до розпорядженням керівника апарату суду від 04.07.2017 № 366-р щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2017 скаргу на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області передано на розгляд судді Зюбановій Н.М.

Дослідивши матеріали зазначеної скарги, суд дійшов до наступного.

Так, рішенням господарського суду від 21.12.2016 позовні вимоги ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" до Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради про стягнення боргу задоволено в повному обсязі, про що видано наказ від 05.01.2017 про примусове виконання рішення суду на суму 62417 грн. 29 коп.

Як свідчать матеріали справи, 07.06.2017 у встановленому законодавством порядку цей наказ позивачем було пред’явлено до виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, яке листом від 15.06.2017 № 12-11/1957 повернуло наказ позивачу без виконання з огляду на недотримання відповідачем п. 11 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затв. постановою КМ України від 07.11.2014 № 595, яким встановлено, що установи, які переміщені на контрольовану територію, відкривають рахунки в органах Казначейства за місцезнаходженням у порядку, встановленому законодавством.

За вказаних обставин стягувач звернувся до господарського суду зі скаргою від 27.06.2017, в якій просить визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо повернення наказу без виконання незаконними та зобов’язати останнє прийняти до виконання наказ від 05.01.2017 № 913/1286/16.

Так, згідно з ч. 1 ст. 121-2 ГПК України (у редакції змін від 02.06.2016) скарга на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до позиції ВГС України, викладеної в оглядовому листі від 28.01.2016 № 01-06/131/16 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням судами Закону України "Про виконавче провадження" (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)", скарги на дії органів Державної казначейської служби України підлягають розгляду в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Як встановлено судом, лист про повернення документів від 15.06.2017 № 12-11/1957 було одержано стягувачем 21.06.2017, тобто оскарження цих дій у строки за ст. 121-2 ГПК України до суду мало б відбутись до 05.07.2016. Оскільки скаргу канцелярією суду одержано 04.07.2017, вона є вчасно поданою з дотриманням процесуальних строків.

За листом від 13.07.2017 № 12-12/2249 Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області проти скарги стягувача заперечує з посиланням на те, що боржник не перемістився на територію, підконтрольну українській владі, рахунки в органах Казначейства Луганської області не відкрито; законодавством не передбачено переходу прав та обов‘язків від одного органу Казначейства до іншого, тобто відсутнє правонаступництво.

Оцінивши доводи стягувача та органу виконання рішення, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої скарги та її задоволення, з огляду на наступне.

Так, правове регулювання здійснення виконавчого провадження за матеріалами справи розглядається за Законом України "Про виконавче провадження" у редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, за Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI та постановою КМ України від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників" (далі – Порядок).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних установ, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів – з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників – у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів відповідно до пункту 15 Порядку можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

          Підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві органом Казначейства визначені п. п. 1 п. 9 Порядку, а саме: виконавчий документ повертається стягувачеві у разі, коли не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред’явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов’язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки.

Втім, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області посилається на п. 24 Порядку, згідно з яким стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Згідно п. 2 Порядку боржники – визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Таким чином, боржник, визначений в рішенні суду про стягнення коштів має бути розпорядником (бюджетною установою)/одержувачем бюджетних коштів або підприємством установою, організацією, рахунки якого відкрито в органах Казначейства. Згідно даних Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 № 1691, боржник – Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради обслуговувався в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Брянці Луганської області, яке є територіальним органом Державної казначейської служби України і діє відповідно до Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затв. наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 № 1280. Відповідно до п. 17 Положення управління (відділення) Казначейства є юридичними особами публічного права. Управління (відділення) Казначейства є самостійними в реалізації державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів тощо.

Матеріали справи свідчать, що станом на цей час місцезнаходженням боржника – Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради згідно наказу суду від 05.12.2016 та відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - м. Брянка Луганської області, яке віднесено до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затв. розпорядженням КМ України від 07.11.2014 № 1085-р.

Боржник не перемістився на територію, підконтрольну українській владі, рахунки в органах Казначейства Луганської області не відкрито.

За повідомленням Держказначейства згідно даних програмно-прикладного забезпечення АС "Є-Казна" 19 рахунків на ім’я Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради (код 03340376) були відкриті у 2014 році та останній рух коштів по них був у грудні 2014 року.

Згідно пояснень Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області Управління Державної казначейської служби у м. Брянці хоча і перемістилось на територію, підконтрольну українській владі, однак є не працюючим.

Втім, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області залишено поза увагою, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Крім цього, з 01.01.2013 набув чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який згідно преамбули встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

В статті 2 цього Закону щодо особливостей надання державою гарантій стосовно виконання рішень суду йдеться, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Втім, суд наголошує, що відсутність гарантій щодо виконання судових рішень про стягнення бюджетних коштів з боржників – органів місцевого самоврядування, не звільняє органи Державної казначейської служби України від виконання судових рішень, тим більше, що згідно п. 3 Порядку такі рішення виконуються виключно органами Казначейства.

Пунктом 9 Порядку не передбачено такої підстави для повернення виконавчого документа як відсутність відкритих в органах казначейства відповідних рахунків боржника, а наявність інших визначених законом підстав для повернення органом Державної казначейської служби наказу має бути чітко встановлена законодавством.

При розгляді скарги стягувача суд встановив, що Головним управління Державної казначейської служби України у Луганській області не доведено існування правової підстави, яка б дозволяла не виконувати судове рішення та повернути виконавчий документ.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав та свобод людини і громадянина, а обов’язкове виконання рішення суду – є невід’ємною складовою права на судових захист, а нездатність державних органів вжити необхідних заходів для виконання рішення суперечить гарантіям держави.

Враховуючи викладене, дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо повернення без виконання наказу господарського суду Луганської області від 05.01.2017 № 913/1286/16 є незаконними та цей наказ має бути прийнятий до виконання.

Відповідно до п. 9.13. постанови пленуму ВГС України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

у х в а л и в:

          1. Визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо повернення наказу господарського суду Луганської області від 05.01.2017 № 913/1286/16 без виконання незаконними.

2. Зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 05.01.2017 по справі № 913/1286/16.

Суддя                     Н.М.Зюбанова