Ухвала

від 28.08.2017 по справі 15/58-10-1741

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"28" серпня 2017 р.Справа № 15/58-10-1741

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Граматик Г.С.

за участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_1,

від позивача (стягувача ) - ОСОБА_2,

від відповідача (боржника-скаржника) - ОСОБА_3,

від ВДВС - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Малого приватного підприємства „А.С.Т.-2003» на дії Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-3583/17 від 05.07.2017 р.) в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України по справі № 15/58-10-1741 за позовом Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ „Ощадбанк» до Малого приватного підприємства „А.С.Т.-2003» про стягнення заборгованості в сумі 473156,77 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Приморського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ „Ощадбанк» з позовною заявою про стягнення з Малого приватного підприємства „А.С.Т.-2003» заборгованості за кредитним договором в сумі 473 156,77 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.04.2010 р. порушено провадження у справі № 15/58-10-1741 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.05.2010 р. у справі № 15/58-10-1741 позов Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси задоволено, а саме: стягнуто з Малого приватного підприємства „А.С.Т.-2003» на користь Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ „Ощадбанк» заборгованість в сумі 473156,77 грн., також з Малого приватного підприємства „А.С.Т.-2003» стягнуто до бюджету витрати по держмиту в сумі 4731,77 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236,00 грн.

25.06.2010 р. господарським судом Одеської області на виконання вказаного рішення суду по справі № 15/58-10-1741 видано накази про його примусове виконання щодо стягнення з Малого приватного підприємства „А.С.Т.-2003» на користь Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ „Ощадбанк» заборгованості в сумі 473156,77 грн., до держбюджету України витрат по держмиту в сумі 4731,77 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в розмірі 236,00 грн.

05.07.2017 р. Малим приватним підприємством „А.С.Т.-2003» (боржником) подано до господарського суду Одеської області скаргу на дії Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-3583/17) в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на незаконність дії державного виконавця вказаного Відділу щодо часткового опису й арешту окремих частин цілісного майнового комплексу боржника, а також неправомірність звітів про визначення ринкової вартості належних боржнику приміщень операторної автозаправної станції і пункту станції технічного обслуговування, а також земельної ділянки, що були арештовані державним виконавцем під час виконавчого провадження № 51371618.

Зокрема скаржник вказує, що 08.06.2016 р. Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Відділ) відкрито виконавче провадження № 51371618 з виконання наказу Господарського суду Одеської області, виданого 25.06.2010 р. на виконання рішення у справі № 15/58-10-1741 від 09.06.2010 р. про стягнення з Малого приватного підприємства А.С.Т.-2003 (далі - боржник) на користь Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ Ощадбанк (далі - стягувач) заборгованості в сумі 473156,77 грн. Порядок звернення стягнення на майно боржника визначено розділом VII Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон 1404-VIII) та розділом VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція).

Відповідно до вимог пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 48 Закону 1404-VIII. Абзацом 2 частини 1 статті 48 Закону 1404-VIII передбачено винесення постанови про звернення стягнення на майно боржника. За ствердженнями скаржника, в порушення зазначених норм державний виконавець розпочав виконання вимог вищевказаних виконавчих документів, не виносивши постанови про звернення стягнення на майно боржника. До речі, постанова про звернення стягнення на майно боржника не прийнята й на момент ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (22.06.2017 р.).

Крім того, скаржник вказує, що частиною 8 статті 48 Закону 1404-VIII передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Однак, скаржник зазначає, що в порушення зазначеної норми державним виконавцем перевірено лише наявність коштів на рахунках боржника, а інші заходи, передбачені цією статтею не вживались, принаймні з додержанням вимог, визначених цією статтею.

19.01.2017 Боржником отримано поштове відправлення, в якому містилась постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 від 15.11.2016 р. Зі змісту зазначеної постанови було встановлено, що державний виконавець вживає заходів щодо звернення стягнення на нерухоме майно Боржника, а саме на земельну ділянку, розташовану за адресою: 16-тий км траси Білгород-Дністровський - Приморське територія Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, а саме намагається встановити ринкову вартість зазначеного майна для подальшої його реалізації в установленому законом порядку.

Враховуючи черговість звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи, встановлену частиною 6 статті 52 Закону 1404-VIII, 25.01.2017 за вих. № 25/17-в.3 на адресу Відділу боржником направлено заяву про передачу майна для звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості. Зазначена заява була отримана Відділом 27.01.2017 р., про що свідчить відбиток відповідного штампу для вхідної кореспонденції Відділу (вх. № 382/27-22). Відповідно до цієї заяви Боржник запропонував звернути стягнення в першу чергу на майно, що безпосередньо не використовується у виробництві, як того вимагає стаття 52 Закону 1404-VIII. До того ж, скаржник посилається на те, що згідно п. 2 розділу VIII Інструкції у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу, а копію балансу виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах. Між тим скаржник стверджує, що в порушення вимог частин 5, 6 статті 52 Закону 1404-VIII та пункту 2 розділу VIII Інструкції державним виконавцем було проігноровано заяву Боржника щодо першочерговості звернення стягнення на майно і не перевірено наявність майна за даними балансу та, як було встановлено пізніше під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (22.06.2017 р.), продовжено звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

Наразі скаржник вказує, що під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (22.06.2017 р.) було встановлено, що ще 28.10.2016 р. державним виконавцем описано та арештовано нерухоме майно боржника шляхом винесення відповідної постанови, а саме: приміщення з операторної автозаправочної станції літера А1 КПП, загальною площею 43,2 кв.м, що складається в цілому з: - приміщення площею 14,9 кв.м (2,66x5,59), коридору площею 5,1 кв.м (260x1,95), кімнати відпочинку площею 6,9 кв.м (2,70x2,57), коридору площею 7,5 кв.м (2,71x2,78), операторської площею 8,8 кв.м (2,60x3,38); приміщення пункту технічного обслуговування літера МЗ ПТО, загальною площею 50,2 кв.м, що складається в цілому з: приміщення площею 20,9 кв.м (3,6x5,8) та приміщення площею 29,3 кв.м (5.05x5,8), що розташовані за адресою: 16-й км траси Білгород-Дністровський - Приморське на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, а також земельна ділянка площею 0,7000 га, розташована за адресою: 16-й км траси Білгород-Дністровський-Приморське територія Шабівської сільської ради, Білгород-Дністровський район, Одеська область (далі - нерухоме майно боржника). При цьому державний виконавець фактично не проводив огляд описаного майна, а обмежився лише даними технічної документації на нього, отриманої з незрозумілих джерел.

Так, скаржник зазначає, що 15.11.2016 р. державним виконавцем прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 відносно оцінки земельної ділянки, належної боржнику. На момент ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження будь-яких інших постанов про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні не виявлено. Проте, 29.12.2016 р. на адресу Відділу надійшло два звіти про незалежну оцінку арештованого майна, а саме: звіт про оцінку земельної ділянки, належної боржнику, та звіт про оцінку приміщень автозаправної станції та пункту технічного обслуговування, розташованих на цій земельній ділянці. Під час ретельного вивчення звітів про оцінку майна та додатків до них було встановлено, що вони складені на підставі постанови від 15.11.2016 р. № 51371618 відносно оцінки земельної ділянки та постанови від 15.11.2016 р. № 51371618 відносно оцінки нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці. До того ж, в автоматизованій системі виконавчого провадження є зовсім інша постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у цьому виконавчому провадженні, яка прийнята 22.06.2017 р. відносно всього нерухомого майна (як земельної ділянки, так і будівель, розташованих на ній).

Відтак, скаржник звертає увагу на те, що нерухоме майно боржника, яке було описано і арештовано, а також інше майно (резервуари для паливно-мастильних матеріалів, паливнороздавальна колонка на чотири пістолети для відпуску палива, шляхопроводи, трубопроводи та інше), представляє собою цілісний майновий комплекс і сукупність цих активів дає змогу провадити певну господарську діяльність. Відповідно, скаржник вважає, що звертати стягнення необхідно на таке майно, як на цілісний майновий комплекс, а не на окремі його частини, адже їх відокремлення унеможливлюється прив'язкою до однієї земельної ділянки та одного активу для провадження господарської діяльності. Відтак, на думку скаржника, проводити незалежну оцінку такого майна необхідно із дотриманням вимог чинного законодавства та нормативів, якими регулюється визначення ринкової вартості цілісного майнового комплексу. При цьому скаржник вказує, що комплекс АЗС складається не тільки з будівель (приміщень), а має ще технологічне обладнання, як невід'ємну складову цілісного майнового комплексу. Проте, ані в постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.10.2016, ані у звіті про оцінку нерухомого майна не йде мова про технологічне обладнання, яким фактично обладнаний цілісний майновий комплекс МПП А.С.Т.-2003 , і яке неможливо використовувати окремо одне від одного.

Крім того, скаржник зазначає, що зі змісту звітів про оцінку майна, які містяться в матеріалах виконавчого провадження вбачається, що під час проведення оцінки земельної ділянки, яка є складовою частиною цілісного майнового комплексу, не застосовано Національний стандарт № 3. У звіті про проведення оцінки будівель АЗС та СТО хоча і є посилання на Національний стандарт № 3, але фактично не здійснено жодних дій, які, відповідно до пункту 6 Національного стандарту № 3, необхідно було здійснити.

Також, в додатках до звіту про оцінку будівель АЗС і СТО є фотографії, які нібито були зроблені суб'єктом оціночної діяльності під час огляду об'єкта оцінки. Враховуючи, що на той час і до теперішнього часу все виглядає зовсім інакше (значно поліпшено, включаючи оновлене обладнання та прилеглу територію) ніж на представлених фото, логічно дійти до висновку, що суб'єкт оціночної діяльності фактично не проводив огляд об'єкта, а обмежився наданими йому фотографіями дворічної давнини.

Оскільки постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні прийнята 15.11.2016 р., відповідно, на думку скаржника, суб'єкт оціночної діяльності не міг проводити огляд об'єкту оцінки раніше ніж його для цього призначили. Зі змісту звіту про оцінку вбачається, що дата оцінки 29.11.2016 р., тому всі дії, необхідні для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки, могли бути здійснені в період з 15.11.2016 р. по 29.11.2016 р., тобто друга половина листопада місяця. Однак, оскільки на фото, доданих до звіту, сонячна погода та зелена трава, скаржник вважає, що зазначене також свідчить про те, що суб'єкт оціночної діяльності фактично не проводив огляд об'єкту оцінки. Крім того, на фото, які додані до звіту про оцінку АЗС та СТО взагалі відсутнє приміщення СТО, що також свідчить про те, що суб'єкт оціночної діяльності фактично не проводив огляд об'єкту оцінки.

Відтак, скаржник стверджує, що опис, арешт лише окремих частин цілісного майнового комплексу, а також неознайомлення суб'єктом оціночної діяльності з об'єктом оцінки призвели до визначення значно заниженої вартості об'єкту оцінки. Отже, на думку скаржника, була проведена занижена оцінка, а потім уцінка цілісного майнового комплексу і, як наслідок, продаж останнього на прилюдних торгах за такою ціною призвели до того, що боржник недоотримав грошові кошти від реалізації свого майна, внаслідок чого порушені майнові права та інтереси боржника. Вказані обставини стали підставою для звернення скаржника до суду з даною скаргою.

Разом з тим скаржник зазначає, що оскільки жодного документа (крім постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 від 15.11.2016 р.) боржник не отримував і про існування всіх інших вчинених процесуальних дій останньому стало відомо лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (22.06.2017 р.), відповідно строки на звернення до суду із скаргою сплинули 02.07.2017 р. Враховуючи викладене та те, що 23.06.2017 р. боржник звертався зі скаргою до господарського суду Одеської області, однак 23.06.2017 р. судом було прийнято ухвалу про повернення скарги заявнику для розділу останнім відповідних вимог та подання скарг у кожній справі окремо, то відповідно строки на звернення до суду із скаргою сплинули. Відтак, скаржник вважає, що порушення строків звернення до суду із даною скаргою (після розділу вимог) відбулося з поважних причин (наведених вище), тому просить суд відновити пропущений строк на звернення до суду із даною скаргою, в якій скаржник просить:

- визнати незаконними дії державного виконавця щодо часткового опису та арешту окремих частини цілісного майнового комплексу МПП А.С.Т.-2003 ;

- скасувати постанову про опис та арешт майна боржника № 51371618 від 28.10.2016 р., постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 від 15.11.2016 р., постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 від 22.06.2017 р.;

- визнати недійсними звіт про визначення ринкової вартості приміщень операторної автозаправної станції № 1 загальною площею 43,2 кв.м та пункту технічного обслуговування загальною площею 50,2 кв.м, розташованих за адресою: 16-й км траси Білгород-Дністровський - Приморське Шабської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ Компанія Парус 05.12.2016 р., а також звіт про визначення ринкової вартості земельної ділянки площею 0,7000 га для здійснення підприємницької діяльності, кадастровий номер 5120887700:01:007:0378, розташованої за адресою: 16-й км траси Білгород-Дністровський - Приморське Шабської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ Компанія Парус 05.12.2016 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.07.2017 р. по справі № 15/58-10-1741 скаргу МПП „А.С.Т.-2003» прийнято до провадження та розгляд скарги призначено в засіданні суду.

Прокурор у письмових поясненнях до скарги (а.с. 230-234) заперечує проти задоволення скарги, вказуючи на пропуск скаржником строків на звернення із заявленою скаргою до суду, а також на правомірність проведення оцінки арештованого майна.

Позивач (стягувач) - ПАТ „Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління ПАТ „Ощадбанк» не погоджується з доводами скаржника та вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, про що зазначено у письмових поясненнях до скарги на дії державного виконавця (а.с. 203-204). Зокрема, стягувач вказує на пропуск строків звернення відповідача зі скаргою. Також стягувач стосовно доводів скаржника про необхідність проведення оцінки майна як цілісного майнового комплексу зазначає, що згідно ч. 3 ст. 66 ГК України цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього. Відповідно до ч. 4 ст. 191 ЦК України підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. Статтями 4-5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають право власності та речові права, похідні від права власності. Як зазначає стягувач, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Так, відповідно до ОСОБА_3 з реєстру прав власності на нерухоме майно № 14171722 від 06.04.2007 р. та Державного акту на право власності на земельну ділянку від 22.08.2006 р. приміщення операторної автозаправочної станції, приміщення пункту технічного обслуговування та земельна ділянка зареєстровані як окремі об'єкти права приватної власності, додатково статус об'єктів як цілісного майнового комплексу не визначений. До того ж в іпотеку AT Ощадбанк приміщення операторної автозаправочної станції, приміщення пункту технічного обслуговування та земельна ділянка передані не як єдиний майновий комплекс, а отже до нього не може бути застосована методологія оцінювання вартості наведена скаржником.

Білгород-Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у надісланих до суду електронною поштою запереченнях на скаргу (а.с. 218-224) просить суд відмовити у задоволенні скарги, вказуючи на безпідставність доводів скаржника.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як з'ясовано судом, виданий господарським судом Одеської області 25.06.2010 р. наказ на виконання рішення суду від 09.05.2010 р. у справі № 15/58-10-1741 був пред'явлений Банком - стягувачем до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2016 р. головним державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відповідною постановою було відкрито виконавче провадження № 51371618 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.06.2010 р. по справі № 15/58-10-1741 (а.с. 123).

28.10.2016 р. державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої держвиконавцем описано та накладено арешт на наступне майно: приміщення з операторної автозаправочної станції літ. А1 КПП загальною площею 43,2 кв.м, що складається в цілому з: приміщення площею 14,9 кв.м (2,66x5,59), коридору площею 5,1 кв.м (260x1,95), кімнати відпочинку площею 6,9 кв.м (2,70x2,57), коридору площею 7,5 кв.м (2,71x2,78), операторської площею 8,8 кв.м (2,60x3,38); приміщення пункту технічного обслуговування літ. М3 ПТО загальною площею 50,2 кв.м, що складається в цілому з: приміщення площею 20,9 кв.м (3,6x5,8) та приміщення площею 29,3 кв.м (5.05x5,8), розташовані за адресою: 16-й км траси Білгород-Дністровський - Приморське на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, а також земельну ділянку площею 0,7000 га, розташовану за адресою: 16-км траси Білгород-Дністровський-Приморське, територія Шабівеької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

15.11.2016 р. державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 для надання звіту про визначення вартості нерухомого майна, а саме: приміщення операторної автозаправочної станції № 1, приміщення технічного пункту обслуговування № 3, розташованого за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, 16-й км траси Білгород-Дністровський - Приморське.

Також 15.11.2016 р. державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для надання звіту про визначення вартості нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 0,7000 га, розташованої за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, 16-й км траси Білгород-Дністровський - Приморське.

За ствердженнями скаржника, 19.01.2017 р. МПП „А.С.Т.-2003» отримано поштове відправлення, в якому містилась постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 від 15.11.2016 р. За змістом зазначеної постанови державний виконавець вживає заходів щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а саме на земельну ділянку, розташовану за адресою: 16-й км траси Білгород-Дністровський - Приморське територія Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, з метою встановлення ринкової вартості зазначеного майна для подальшої його реалізації в установленому законом порядку.

Як зазначає скаржник, враховуючи черговість звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи, встановлену частиною 6 статті 52 Закону 1404-VIII, 25.01.2017 р. на адресу ВДВС боржником направлено заяву за вих. № 25/17-в.3 про передачу майна для звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості. Вказана заява була отримана ВДВС 27.01.2017 р., про що свідчить відбиток відповідного штампу для вхідної кореспонденції Відділу (вх. № 382/27-22). Так, скаржник вказує, що відповідно до цієї заяви боржником було запропоновано звернути стягнення в першу чергу на майно, що безпосередньо не використовується у виробництві, як того вимагає стаття 52 Закону 1404-VIII.

Між тим, як вказує скаржник, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 29.12.2016 р. на адресу Відділу надійшло два звіти про незалежну оцінку арештованого майна, а саме: звіт про оцінку земельної ділянки, належної боржнику, та звіт про оцінку приміщень автозаправної станції та пункту технічного обслуговування, розташованих на цій земельній ділянці. Також скаржник вказує, що під час ретельного вивчення звітів про оцінку майна та додатків до них було встановлено, що вони складені на підставі постанови від 15.11.2016 р. № 51371618 відносно оцінки земельної ділянки та постанови від 15.11.2016 р. № 51371618 відносно оцінки нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці. До того ж скаржник зазначає, що в автоматизованій системі виконавчого провадження є зовсім інша постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у цьому виконавчому провадженні, яка прийнята 22.06.2017 р. відносно всього нерухомого майна (як земельної ділянки, так і будівель, розташованих на ній).

Не погоджуючись з діями державного виконавця щодо опису й арешту майна боржника, а також з вказаними звітами про визначення ринкової вартості приміщень операторної автозаправної станції і пункту станції технічного обслуговування, а також земельної ділянки, боржник - МПП „А.С.Т.-2003» звернулось до суду з даною скаргою.

Згідно з ч.ч. 2-5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент відкриття ВП 51371618), у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Частиною першою статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Отже, враховуючи положення вказаних норм, звіт про оцінку майна (висновок оцінювача) та рецензія на такий звіт по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань.

Разом з тим, оцінка майна, оформлена звітом про оцінку майна, а також рецензія на такий звіт не є актами державного чи іншого органу та не можуть бути предметом самостійного оскарження в господарському суді. Зазначені документи не є нормативними правовими актами, оскільки вони не встановлюють, не змінюють і не скасовують норми права та неодноразово не застосовуються; не є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), оскільки вони не породжують права та обов'язки.

Визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК України. У розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження" (п. 9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Отже, відповідно до положень вказаного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця.

Таким чином, приписи наведених норм законодавства надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відтак, сторона виконавчого провадження має право оскаржувати таку оцінку до господарського суду саме в процесуальному порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України.

За приписами ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно ч. 1, 5 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження» (в діючій редакції) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому початок перебігу строку на оскарження в судовому порядку оцінки, визначеної за результатами рецензування, законодавством визначено з дня отримання стороною повідомлення про результати рецензування звіту про оцінку майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження , виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Разом з тим скаржник зазначає, що оскільки жодного документа (крім постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 від 15.11.2016 р.) боржник не отримував і про існування всіх інших вчинених процесуальних дій останньому стало відомо лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (22.06.2017 р.), відповідно строки на звернення до суду із скаргою спливали 02.07.2017 р. Так, за ствердженнями скаржника, про наявність оскаржуваної постанови про опис й арешт майна боржника від 28.10.2016 р. йому стало відомо лише 22.06.2017 р. під час ознайомлення з виконавчим провадженням № 51371618. При цьому, на думку скаржника, встановлений законом строк на подання скарги боржником було дотримано під час звернення до господарського суду 23.06.2017 р. з такою ж скаргою. Однак, у зв'язку з поверненням судом вказаної скарги без розгляду згідно ухвали суду від 23.06.2017 р. для розділу останнім відповідних вимог та подання скарг у кожній справі окремо, то відповідно строки на звернення до суду із даною скаргою сплинули.

Поряд з цим скаржник стверджує, що боржником не було отримано копії вказаної ухвали суду від 23.06.2017 р., проте текст ухвали 03.07.2017 р. було знайдено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відтак, скаржник вважає, що порушення строків звернення до суду із даною скаргою (після розділу вимог) відбулося з поважних причин.

Разом з тим з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання вимог ч. 5 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем на адресу скаржника (м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, 263) були надіслані повідомлення вих. № 22-21 та № 22-20 від 13.01.2017 р. про результати оцінки описаного майна з доданою копією висновків, які скаржник отримав 19.01.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Між тим слід зазначити, що оцінці майна у виконавчому провадженні передує такі виконавчі дії як опис й арешт майна боржника. Так, боржник, отримавши постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності цілком, мав бути обізнаний про проведення опису й арешту його майна, або у протилежному випадку мав можливість дізнатися про це.

Також, як з'ясовано судом, оскаржувана постанова про арешт майна боржника була направлена державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на адресу боржника супровідним листом від 28.10.2016 р. № 03-33-48989 рекомендованою поштою. Наразі, як вбачається з наданих держвиконавцем до суду копій матеріалів виконавчого провадження № 51371618, поштовий конверт разом з вказаною постановою було повернуто до ВДВС без вручення за закінченням терміну зберігання згідно довідки Укрпошти на поштовому конверті. Такі обставини щодо неотримання скаржником направленої йому ВДВС поштової кореспонденції свідчать саме про ухилення боржника від участі у виконавчих діях, а не про неповідомлення його з боку ВДВС стосовно виконавчих дій, які проводяться.

Тим більш з огляду на наявність у скаржника як сторони виконавчого провадження доступу до інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, суд зазначає наступне.

Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень є основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії згідно п. 1.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. N 512/5 (в редакції, чинній до 05.10.2016 р.). Відомості вносяться до Єдиного реєстру державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія (п. 1.12.1 Інструкції ).

За положеннями п. 1.12.4 зазначеної Інструкції ведення Єдиного реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації здійснюються відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 р. N 43/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.05.2003 за N 388/7709 (із змінами). При цьому з метою забезпечення доступу до інформації Єдиного реєстру у постанові про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження роз'яснюється право доступу до зазначеної інформації, указуються адреса відповідного веб-сайту в мережі Інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання (п. 1.12.5 Інструкції).

Згідно з п. 5.2. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень право доступу до виконавчого провадження шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження мають сторони виконавчого провадження, у якому вони беруть участь.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент відкриття ВП 51371618) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення. У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В ст. 31 Закону України Про виконавче провадження у вказаній редакції встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відтак, з огляду на викладене, суд вважає, що скаржник як боржник у виконавчому провадженні мав доступ до інформації про виконавче провадження № 51371618 в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження. Виходячи з цього, суд вважає, що скаржник мав можливість бути обізнаним з оскаржуваною постановою та виконавчими діями відділу державної виконавчої служби стосовно виконання судового рішення по даній справі до моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 22.06.2017 р.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими ствердження скаржника про обізнаність з оскаржуваними діями тільки 22.06.2017 р. під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 51371618, оскільки скаржник повинен був дізнатися про оскаржувані дії як найменш ще у січні місяці 2017 року, після отримання постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 від 15.11.2016 р.

Таким чином, скаржнику мало бути відомо набагато раніше про вжиття державним виконавцем заходів щодо оцінки арештованого майна, а також безпосередньо про самі результати оцінки. До того ж доказів наявності обставин непереборної сили, які б перешкоджали боржнику ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження ще з січня 2017 року, боржником не надано.

До того ж ст. 121-2 ГПК України передбачено початок перебігу процесуальних строків не лише з моменту фактичного отримання інформації про порушення прав, а й з моменту коли особа повинна була дізнатися про порушене право.

Враховуючи те, що боржник з 19.01.2017 р. був обізнаний про опис та арешт свого майна, суд доходить до висновку про те, що скаржник, звертаючись до господарського суду Одеської області 05.07.2017 р. із заявленою скаргою на дії держвиконавця щодо часткового опису й арешту окремих частин цілісного майнового комплексу боржника та щодо неправомірності звітів про визначення ринкової вартості належних боржнику приміщень операторної автозаправної станції і пункту станції технічного обслуговування, а також земельної ділянки, арештованих державним виконавцем під час виконавчого провадження № 51371618, пропустив встановлений ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження» 10-денний строк для оскарження вказаних дій.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Виходячи зі змісту вказаних положень ГПК, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Посилання скаржника на те, що він звертався до господарського суду Одеської області 23.06.2017 р. з такою ж скаргою, яку було повернуто без розгляду, як на поважність причин пропуску встановленого законом строку на подачу скарги, до уваги суду не приймаються. Так, вказані скаржником обставини як причина пропуску процесуального строку не можуть вважатись поважними в розумінні наведеної норми, оскільки стали наслідком недотримання заявником норм Господарського процесуального кодексу України, які є обов'язковими для всіх учасників господарського процесу.

Наразі, за ствердженнями стягувача, 26.05.2017 р. арештоване майно боржника було реалізовано з публічних торгів (третє коло торгів, попередні -14.04.2017 р. та 09.03.2017 р.). Також з матеріалів справи вбачається, що рішення господарського суду Одеської області від 09.05.2010 р. у справі № 15/58-10-1741 щодо стягнення з МПП „А.С.Т.-2003» на користь ВАТ „Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ „Ощадбанк» заборгованості в сумі 473156,77 грн. виконано в повному обсязі, про що свідчить постанова Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 29.06.2017 р. про закінчення виконавчого провадження, яка надійшла на адресу господарського суду 13.07.2017 р.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, господарський суд не вбачає підстав для відновлення пропущеного встановленого строку на подачу скарги на дії державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у виконавчому провадженні № 51371618 щодо часткового опису й арешту окремих частин цілісного майнового комплексу боржника, з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для подання скарги.

Як зазначено в п. 9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змін. і доповн.), встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала.

Також згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст. 26, ч. 4 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження» № 606-XIV, ст. 121-2 ГПК), їх перебіг має визначатися за цими нормами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено залишається без розгляду. Відповідно до ст. 53 ГПК у разі відмови у відновленні пропущеного строку постановлюється ухвала.

В п. 3 вказаної постанови зазначено, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК (1798-12), якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо (1798-12).

Таким чином, приймаючи до уваги те, що скаржником пропущено встановлений законом строк для подачі скарги на дії державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у виконавчому провадженні № 51371618 щодо часткового опису й арешту окремих частин цілісного майнового комплексу боржника по виконанню судового рішення у даній справі, суд вважає, що подана МПП „А.С.Т.-2003» (боржником) скарга підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 53, 121 2 , ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу Малого приватного підприємства „А.С.Т.-2003» на дії Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-3583/17 від 05.07.2017 р.) у справі № 15/58-10-1741 залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її винесення .

Суддя В.С. Петров