Постанова

від 28.08.2017 по справі 905/978/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2017 справа № 905/978/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: ОСОБА_4, за довіреністю; не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Шахтарську Донецької області, м. Волноваха, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 08.06.2017 (підписано 12.06.2017) у справі№ 905/978/17 (суддя Г.Є. Курило) за позовомДонецького комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ", м. Костянтинівка, Донецька область доВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Шахтарську Донецької області, м. Волноваха, Донецька область за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаШахтарської центральної міської лікарні, м. Шахтарськ, Донецька область простягнення основної заборгованості у розмірі 231 826,34 грн., 3% річних в розмірі 18 421,35 грн. та інфляційних у розмірі 144 891,46 грн. В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року до господарського суду звернулось Донецьке комунальне підприємство "ФАРМАЦІЯ", м. Костянтинівка, Донецька область (Позивач) із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Шахтарську Донецької області, м. Волноваха, Донецька область (Відповідач) про стягнення основної заборгованості у розмірі 231 826,34 грн., 3% річних в розмірі 18 421,35 грн. та інфляційних у розмірі 144 891,46 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.05.2017 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Шахтарську центральну міську лікарню, м. Шахтарськ, Донецька область (Третя особа).

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.06.2017 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, що викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції не скористались, про причини неявки судову колегію не повідомили, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності представників відповідача та третьої особи на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2009 між сторонами та третьою особою був укладений тристоронній договір про відшкодування витрат на лікарські засоби та вироби медичного призначення діагностичні та дезінфікуючі засоби, які застосовуються при лікуванні потерпілих на виробництві згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №МВ/3-10/НЮ (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого, його предметом є спільні дії сторін по забезпеченню потерпілих на виробництві, на яких розповсюджується дія Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", лікарськими засобами та виробами медичного призначення при лікуванні потерпілих на виробництві за "Стандартами медичних технологій лікувально-діагностичного процесу стаціонарної допомоги" згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 27.07.98р. №226.

Відповідно п. 11.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 14 від 31.12.2013), він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014.

За умовами п. 2.1.1 Договору, відповідач зобов'язується відшкодовувати вартість лікарських засобів та виробів медичного призначення діагностичних та дезінфікуючих засобів, призначених для застосування при стаціонарному лікуванні потерпілих на виробництві, направлених відповідачем у відділення третьої особи з гарантійними листами-направленнями, а позивач - на умовах, передбачених цим договором постачати до третьої особи лікарські засоби та вироби медичного призначення або інші препарати, переважно вітчизняного виробництва відповідно до Переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади та установи охорони здоров'я, що повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 №1071 "Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров'я що фінансується з бюджету (із змінами та доповненнями), наказом МОЗ України від 27 лютого 2006 року №86 "Про внесення змін до Переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів" та наказу МОЗ України від 04.02.2005 №393 "Про затвердження переліку медичних виробів, що підлягають державній реєстрації (переєрестрації) в Україні".

Відповідач зобов'язується забезпечувати своєчасне відшкодування вартості лікарських та дезінфікуючих засобів, виробів медичного призначення, відпущених позивачем для амбулаторного лікування потерпілих на виробництві згідно заявок відповідача за призначенням лікарів третьої особи (п. 2.1.2 Договору).

За змістом п.п. 6.2-6.3 Договору, підставою для відшкодування витрат, понесених позивачем за відпуск товару потерпілим на виробництві, є накладна, затверджена аптечною установою, та акт звірки щодо відпуску товару, узгоджений відповідачем та позивачем. Відповідач здійснює відшкодування коштів позивачу за товар протягом 5 банківських днів з дати підписання акту звірки.

Товар за даним договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними на підставі вимог відповідача (з якими погодився позивач), оформлених відповідно до вимог чинного законодавства через відокремлений підрозділ Донецького комунального підприємства "Фармація" Аптеку №392, розташовану за адресою: 86200, м.Шахтарськ, вул. Кірова, 43 (п.12.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем в період з 01.06.2014 по 20.07.2014 було поставлено спірний товар на загальну суму 232 383,62 грн., що також підтверджується підтверджується актами про проведення звірки щодо медикаментозного лікування (клініко-діагностичного обстеження) потерпілих на виробництві від 20.06.2014, 10.07.2014, 24.07.2014; актами звірки відпустку медикаментів потерпілим на виробництві від 16.06.2014, 26.06.2014, 14.07.2014, 21.07.2014, 25.07.2014, які підписані відповідачем та третьою особою без зауважень, скріплені печатками підприємств.

В матеріалах справи також наявні вимоги на отримання медикаментів з аптек; зведені звіти за червень - липень 2014 року.

Позивачем на адресу відповідача 21.03.2017 було направлено лист №14 від 21.03.2017 щодо сплати коштів за поставлений товар за період червня - липня 2014 року у сумі 231 826,34грн.

Вказаний лист залишився без відповіді та виконання.

Через невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків в повному обсязі позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 231 826,34грн. за вищенаведеними актами про проведення звірки щодо медикаментозного лікування (клініко-діагностичного обстеження) потерпілих на виробництві та актами звірки відпустку медикаментів потерпілим на виробництві, доказів оплати якої суду не надано.

Судовою колегією досліджені наявні в матеріалах справи докази поставки товару за період з червня по липень 2014 року на суму 232 383,62 грн., що поставлений згідно до вказаних актів звірки відпустку медикаментів потерпілим на виробництві.

У відповідності до норм ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки факт порушення відповідачем господарського зобов'язання у вигляді неоплати отриманого товару матеріалами справи підтверджений, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 231 826,34грн. в межах заявлених позовних вимог - є вірним.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 18 421,35грн. за період з 01.08.2014 по 21.04.2017 та інфляційні втрати у розмірі 144 891,46 грн. з 01.08.2014 по 21.04.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 144 891,46грн. та 3% річних у розмірі 18 421,35 грн., в межах заявлених позовних вимог, судова колегія вважає його вірним.

Судова колегія вважає безпідставними доводи відповідача щодо визначення 3% річних та інфляційних у якості штрафних санкцій та застосування до них Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", з огляду на наступне.

Згідно до п. 4.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування , не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо доводів скаржника про незастосування судом першої інстанції строків позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідної заяви відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Доводи відповідача щодо неотримання ним копії позовної заяви з додатками судова колегія також вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи фіскальним чеком ПН № 215600426655 від 25.04.2017 на якому міститься штрих кодовий ідентифікатор та описом вкладення у цінний лист від 25.04.2017.

Згідно даних розділу "Відстеження пересилання поштових відправлень" офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта", вказане відправлення було вручено відповідачу 11.05.2017.

Саме підтвердження факту виконання позивачем вимог ст. 56 ГПК України стало підставою до прийняття позовної заяви до провадження.

Крім того, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого 05.05.2017 відповідачу була вручена ухвала про порушення, отже останній був обізнаний про дату, час, місце судового засідання та взагалі про існування провадження у даній справі, відповідно мав можливість, у разі необхідності, ознайомитись з матеріалами справи.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2017 у справі № 905/978/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Шахтарську Донецької області, м. Волноваха, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2017 у справі № 905/978/17 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: В.М. Татенко

ОСОБА_3