Постанова

від 07.08.2006 по справі 14/220

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/220

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "07" серпня 2006 р. Справа №  14/220

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С. Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 14/220

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алліс", м. Кіровоград

до відповідача Кіровоградської об"єднаної  державної податкової інспекції,        м. Кіровоград

про визнання нечинним  акта

Секретар судового засідання - Дряпак Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Краснов І.К., наказ № 1;

від позивача - Павленко В.А., довіреність № 6 від 01.06.2005 р.;

від відповідача - участі не брав;

Подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000252340\0 від 13.06.2005 р. про нарахування податкового зобов'язання в сумі 30 402,99 грн. по податку на додану вартість, в тому числі по основному платежу в розмірі 20 268,66 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 10 134,33 грн.

07.06.06 р. господарський суд виніс ухвалу про застосування при вирішенні даного спору правил Кодексу адміністративного судочинства України та запропонував позивачу викласти позовні вимоги відповідно до вимог підпункту 1 пункту 3 статті 105 цього Кодексу.

На виконання ухвали суду 07.08.06 р. позивачем подано позов та уточнення до нього, в якому позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000252340\0 від 13.06.2005 р.

Позивач не погоджується з висновками документальної перевірки, викладеними в акті від 10.06.2005 р., який став підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивач стверджує, що підприємство ніколи не мало господарських стосунків з ПП „Д.Р. Україна Ко”, ТОВ „Алліс” невідомо ким використані реквізити підприємства при оформленні фіктивних документів, а саме накладної №22 від 21.02.2004 р., податкової накладної №22 від 21.02.2004 р., квитанції до прибуткового касового ордеру №28, товарно-транспортних накладних №№13,14,15.

В відзиві на позовну заяву Кіровоградська ОДПІ просить в задоволенні позову відмовити та зазначає, що факт оформлення накладної №22 від 21.02.2004 р., виписки податкової накладної №22 від 21.02.2004 р., видачі квитанції до прибуткового касового ордеру №28, виписки товарно-транспортних накладних №№13,14,15 ніким і нічим не спростовано, не визнано недійсним. Дані документи прямо вказують, що реалізація позивачем на адресу ПП „Д.Р. Україна Ко” сої в кількості 75,96 т відбулась. Не відображення вказаних документів в обліку та звітності позивача стало підставою для встановлення порушень податкового законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                               ВСТАНОВИВ:

В ході проведення Центральною МДПІ у м. Миколаєві документальної перевірки правильності декларування сум податку на додану вартість до відшкодування ПП „Д.Р. Україна Ко” (м. Миколаїв) за лютий-червень 2004 р. встановлені взаємовідносини з ТОВ „Алліс” (м.Кіровоград).

До Кіровоградської ОДПІ Центральною МДПІ у м. Миколаєві надіслано запит №8416\7\23-303 від 18.04.2005 р. з питання взаємовідносин ТОВ „Алліс” з ПП „Д.Р. Україна Ко” та копії документів завірені печаткою ПП „Д.Р. Україна Ко”, які вказують на факт продажу продукції ТОВ „Алліс” ПП „Д.Р. Україна Ко”, а саме – податкова накладна №22 від 21.02.2004 р. на продаж сої у кількості 75,96 т на загальну суму 121 611,98 грн., в т.ч. ПДВ 20 268,66 грн., товарна накладна №22 від 21.02.2004 р. на суму 121 611,98 грн., в т.ч. ПДВ 20 268,66 грн. (соя в кількості 75,96 т), квитанція до прибуткового касового ордеру №28 від 21.02.2004 р. на суму 121 611,98 грн., товарно-транспортні накладні №13,14,15 від 21.02.2004 р.

Кіровоградської ОДПІ проведена  позапланова зустрічна документальна перевірка ТОВ „Алліс” з питань взаємовідносин з ПП „Д.Р. Україна Ко” за лютий 2004 р.

Перевіркою повноти і своєчасності нарахування ТОВ „Алліс” за лютий 2004 р. податкового зобов'язання по податку на додану вартість встановлено, що податкова накладна №22 від 21.02.2004 р. на суму 121 611,98 грн., в т.ч. ПДВ 20 268,66 грн. (соя в кількості 75,96 т за ціною 1 334,107 грн. за 1 т) не включена підприємством в книгу обліку продажу товарів (робіт, послуг) до складу податкових зобов”язань, як у відповідному звітному періоді, так і в подальших звітних періодах та, відповідно, відображена в податкових деклараціях з ПДВ, чим порушено пункт 4.1 та підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та занижено нарахування податкового зобов'язання за лютий 2004 року на суму податку на додану вартість у розмірі 20 268,66 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кіровоградської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 13.06.2005 р. №0000252340\0, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 30 402,99 грн., в тому числі 20 268,66 грн. основного платежу та 10 134,33 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з податковим повідомленням – рішенням позивач просить визнати його нечинним.

Вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

В позовній заяві та в судовому засіданні позивач стверджував, що податковим інспектором при проведенні перевірки підприємства невірно зроблено висновок про не включення до податкових зобов'язань реалізацію сої ПП „Д.Р. Україна Ко” по податкової накладної №22 від 21.02.2004 р.

ТОВ „Алліс” наполягало, що не мало господарських стосунків з ПП „Д.Р. Україна Ко”, не вирощувало і не придбавало з метою подальшої реалізації сою, ніколи не виписувало податкову накладну та товарну накладну №22 від 21.02.2004 р. на реалізацію сої, не отримувало коштів за сою та не виписувало прибуткового касового ордеру №28 від 21.02.2004 р. про отримання від ПП „Д.Р. Україна Ко” готівкових коштів в розмірі 21 611,98 грн.

В поданих до господарського суду для огляду книгах реєстрації накладних, книги обліку продажу, книги обліку придбання,  книги обліку прибуткових касових ордерів, книги реєстрації прибуткових та  видаткових ордерів, витяги з яких за перевіряємий період додані до матеріалів справи, відсутні докази реалізації позивачем сої по накладним, зазначеним в акті перевірки та докази отримання за реалізовану сої коштів. Прибутковий касовий ордер №28 від 19.02.2004 р. містить відомості про отримання позивачем 320,00 грн. від ПП Мартинюк І.

З метою доведення відсутності факту реалізації сої та виписки документів, копії яких представлені ПП „Д.Р. Україна Ко” в податковий орган, позивач просив суд витребувати у Кіровоградської ОДПІ накладну №22 від 21.02.2004 р., податкову накладну №22 від 21.02.2004 р., квитанцію до прибуткового касового ордеру №28 від 21.02.2004 р., товарно-транспортні накладні №13,14,15 від 21.02.2004 р.

Ухвалами суду господарський суд зобов'язував відповідача та ПП „Д.Р. Україна  Ко”  представити оригінали зазначених документів з метою призначення почеркознавчої експертизи для встановлення достовірності підписів посадових осіб  ТОВ „Алліс”.

На виконання ухвал суду відповідач та ПП „Д.Р. Україна Ко” направили суду лише копії документів, пояснень щодо неналежного виконання вимог господарського суду не дано.

В судовому засіданні директор ТОВ „Алліс” Краснов І.К. надав копію заяви до правоохоронних органів від 07.07.2005 р. щодо проведення перевірки та притягнення до кримінальної відповідальності мешканця м. Кіровограда Рубіна Сергія Володимировича, копію листа від 06.09.2005 р., адресованого начальнику  МВ УМВС України в Кіровоградської області з запитом щодо результатів розгляду заяви від 07.07.2005 р. та копію відповіді на нього, зі змісту якої вбачається, що матеріали перевірки по факту шахрайських дій з боку Рубіна С.В. в порядку статті 97 КПК України направлені до Миколаївського МУ УМВС України в області.

Ухвалою суду господарський суд зобов'язав Миколаївське міське управління УМВС України повідомити суд про результати перевірки по факту шахрайських дій з боку Рубіна С.В.

До господарського суду надійшов лист Миколаївського міського управління УМВС України в області з повідомленням, що матеріали за заявою ТОВ „Алліс” направлені за вих. №21\2 6239 від 20.09.2005 р. для проведення додаткової перевірки для уточнення даних адреси проживання гр. Рубіна С.В.

В зв'язку з неможливістю встановлення відповідності особистих підписів посадових осіб на документах, що свідчили про реалізацію позивачем сої ПП „Д.Р. Україна Ко”, з врахуванням пояснень та заперечень позивача, відсутності відповіді правоохоронних органів на заяву директора ТОВ „Алліс”, господарський суд направив дану справу до прокуратури Кіровоградської області для вирішення питання про порушення кримінальної справи, оскільки в даному випадку вбачав ознаки дії, переслідувані у кримінальному порядку, відповідальність за яку передбачена статтею 190 КК України.

04.04.2006 р. до господарського суду надійшов лист старшого слідчого прокуратури м. Кіровограда С.В. Гречаного та постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.

Із змісту постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.03.2006 р. вбачається, що в ході проведеною прокуратурою м. Кіровограда перевіркою встановлено, що  в березні-квітні 2004 року представники з м. Миколаєва закуповували сою в Черкаській області і попросили Рубіна Сергія Володимировича документи від будь-якого підприємства на реалізації їм сої. Документи взяли у Сокольцова М.Г., який працював на той час в ТОВ „Алліс”, за посередництво він отримав 1 000,00 грн. Постановою старшого слідчого прокуратури  м. Кіровограда відмовлено в порушенні кримінальної справи з посиланням на той факт, що дії Рубіна С.В. та Сокольцова М.Г. хоч формально і містять ознаки злочину, передбаченого статтею 190 КК України, але були направлені не на заволодіння чужим майном.

Викладені обставини свідчать про відсутність факту реалізації ТОВ „Алліс” ПП „Д.Р. Україна Ко” сої в кількості 75,96 тон за ціною 1 334,107 грн. за 1 тону на суму 121 611,98 грн., в тому числі ПДВ – 20 268,66 грн. та необґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги ТОВ „Алліс” та визнає нечинним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000252340\0 від 13.06.2005 р. про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 30 402,99 грн.

Відповідно до наказу № 81 від 31.03.2006 року Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області створено Державну податкову інспекцію у  м. Кіровограді, яка є правонаступником Кіровоградської об"єднаної державної податкової інспекції в  межах  м. Кіровограда.  

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Позивач сплатив в доход Державного бюджету України платіжним дорученням № 47 від 02.08.2005 року державного мита в сумі 85,00 грн та платіжним дорученням № 48 від 02.08.2005 року на користь державного підприємства «Судовий інформаційний центр»витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.п. 2 п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу  адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору розмір судового збору визначається відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає необхідності сплати витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач сплатив державне мито та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України входять до складу судових витрат, а також, що позивач сплатив державне мито та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в установленому порядку і розмірах на момент подання позову, до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України. Господарський суд вважає за можливе стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачене ним державне мито та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.   

Керуючись частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтею 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                             ПОСТАНОВИВ:

Здійснити заміну відповідача Кіровоградську об"єднану держану податкову інспекцію на її правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Кіровограді.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об"єднаної державної податкової інспекції  № 0000252340/0 від 13.06.2005 р. про нарахування податкового зобов"язання в розмірі  30 402,99 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (№ рахунку 31118095600002, МФО 823016, отримувач коштів ВДК у м. Кіровограді, банк отримувача УДК у Кіровоградській області, ідентифікаційний код 24145329) на користь товариства з обмеженою відповідальністю  "Алліс" (25006, м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, 75, офіс № 3,  р/р 26066310115701 в КФ АКБ "Новий", МФО 323457, код ЄДРПОУ 31844943) судові витрати по справі 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.  

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя   С. Б. Колодій