Ухвала

від 29.08.2017 по справі 604/799/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/799/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б. Провадження № 22-ц/789/1072/17 Доповідач - Міщій О.Я. Категорія - 59

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Танцюра О.В.

за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача - виконкому Підволочиської селищної ради Яреми Р.А., представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01.08.2017 р. за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Підволочиської селищної ради, третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету селищної ради, зобов'язання вчинення дій,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2016 р. ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом.

Позивач посилався на те, що що під час розгляду у Підволочиському районному суді справи про визнання протиправним та скасування рішення № 716 від 29 серпня 2012 року Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки йому стало відомо про наявність рішення виконавчого комітету Підволочиської селищної ради № 626 від 15 грудня 2005 року Про визнання права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_7. .

Позивач зазначив, що вказане рішення є незаконним та таким, що прийнято всупереч вимогам законодавства, оскільки відповідач не вказав, на підставі якого закону приймалося таке рішення. Також згідно даного рішення безпідставно визнано право власності на самочинно побудований будинок. ОСОБА_1 зазначив, що будинок по АДРЕСА_1 побудований з порушенням правил протипожежної безпеки, тому ускладнює користування його житловим будинком по АДРЕСА_2, який він успадкував після смерті матері. Крім того, згідно проекту та акту винесення червоних ліній фундаментів на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 було порушено проект та будівельні норми і зміщено фундаменти будинку до межі із його будинковолодінням по АДРЕСА_2. Позивач вказав, що розміри будинку по АДРЕСА_1 змінені і становлять не 10х9 м., а 10х11,9 м. з добудованою по всій довжині верандою, шириною 2.2м., що відображено у генплані. Тобто, в порушення будівельних норм збільшено довжину будинку на 2.2 м., чим утруднено доступ до його житлового будинку.

Крім того, підставою прийняття спірного рішення відповідача є опис БТІ, що не передбачено чинним законодавством, оскільки підставою для визнання права власності на будинок може бути технічний паспорт з матеріалами технічної інвентаризації та висновком про відповідність збудованих приміщень технічній та дозвільній документації, про що зазначено у п.8.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно від 07 лютого 2002 року.

Тому, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Підволочиської селищної ради від 15 грудня 2005 року № 626 Про визнання права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_7. , а також зобов'язати Підволочиську селищну раду вирішити питання про приведення до будівельних норм збудований житловий будинок по АДРЕСА_1.

Рішенням Підволочиського районного суду від 01.08.2017 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Підволочиської селищної ради, третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету селищної ради, зобов'язання вчинення дій - відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення позивача, представників, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивач не подав доказів щодо порушення його права відповідачем, тому відмовив у задоволенні позову.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону і ґрунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Підволочиської селищної ради № 216 від 29 червня 1957 року вирішено закріпити за ОСОБА_8 - батьком позивача присадибну ділянку по АДРЕСА_2, пл. 0,12 га. і дозволити йому побудувати житловий будинок.

16 липня 1957 року між Підволочиською селищною радою та ОСОБА_8 укладено договір про передачу у безстрокове користування земельної ділянки площею 1200 квадратних метрів для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2.

10 вересня 1959 року виконавчий комітет затвердив акт прийому в експлуатацію індивідуального домоволодіння. Згідно даного акту будинковолодіння по АДРЕСА_2 узгоджений із Держсанінспекцією, Держпожежнаглядом та членами райвиконкому.

Рішенням виконкому Підволочиської селищної ради № 241 від 12 листопада 1970 року дозволено ОСОБА_7, сину ОСОБА_8, будівництво житлового будинку на садибі свого батька ОСОБА_8 Пунктом 2 вказаного рішення дозволено виділити і закріпити за ОСОБА_7 земельну ділянку площею 678 кв.м. із лишків земель, що знаходились у користуванні його батька, зменшивши цим самим земельну ділянку гр. ОСОБА_8 на 678 кв.м.

Рішенням виконкому Підволочиської селищної ради № 123 від 26 серпня 1982 року затверджений акт приймання державною комісією від забудовника ОСОБА_7 в експлуатацію індивідуального домоволодіння по АДРЕСА_1 Згідно п.6 вказаного акту суттєвих відступлень від технічної документації при забудові домоволодіння немає. Даний акт підписаний Держсанстанцією, інспекцією Держпожежнагляду та членами райвиконкому.

Вказане свідчить про відсутність порушень ОСОБА_7 будівельних норм при будівництві домоволодіння по АДРЕСА_1 та спростовує доводи позивача, а саме те, що дане домоволодіння є самочинно збудованим.

Згідно спірного рішення виконавчого комітету Підволочиської селищної ради № 626 від 15 грудня 2005 року встановлено факт належності та визнано за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 січня 2006 року, видане Бюро технічної інвентаризації Підволочиського району від 14 березня 2011 року, ОСОБА_7 є власником будинковолодіння по АДРЕСА_1, житловою площею 62,3 кв.м.

Судом встановлено, що 14 червня 2011 року треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_4 успадкували після смерті ОСОБА_7, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, житловий будинок по АДРЕСА_1 та оформили належні їм частки у спадковому майні.

Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 14 червня 2011 року успадкували після смерті ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,551 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану по АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_7 Вказане стверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом № 003002 серії ВРП та № 003005 серії ВРП, що видані 14 червня 2011 року Підволочиською державною нотаріальною конторою.

Згідно акту прийому - передачі межових знаків від 15 червня 2011 року, складеного представником Держкомзему у Підволочиському районі, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, як спадкоємці земельної ділянки, претензій щодо її меж та конфігурації не мають. Власники суміжних земельних ділянок, в тому числі і позивач ОСОБА_1, не заявляли претензій до існуючих меж.

Позивач ОСОБА_1 став спадкоємцем майна, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_9, а саме житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 28 січня 2010 року, зареєстрованим державним нотаріусом Підволочиської державної нотаріальної контори за реєстровим № 79.

Отже, судом встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 успадкували після смерті ОСОБА_7 житловий будинок по АДРЕСА_1 Тернопільської області, а також у рівних частках земельну ділянку, площею 0,551 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Позивач по справі ОСОБА_1 успадкував після смерті матері ОСОБА_9 житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2.

Статтею 30, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних міських рад в галузі житлово - комунального господарства та будівництва, зокрема, здійснення обліку житлового фонду, контролю за його використанням, а також участь в прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів а порядку та у випадках, визначених законом, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердження містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.

Згідно Інструкції Про порядок реєстрації будинків і домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1996 р. Міністерством комунального господарства, чинної на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що реєстрації підлягали будинки із закінченим будівництвом та прийняті за актом, затвердженим виконкомом місцевої ради, на підставі документів, які встановлюють право власності, відповідно до додатку. Серед таких документів зазначено і акти державної комісії про введення будинку в експлуатацію.

Згідно Наказу Міністерства юстиції № 7/5 від 07 лютого 2002 року Про затвердження тимчасового Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно , зокрема п.п.1.6.,1.7, п.6, 8.1 8.3, чинних на момент прийняття оскаржуваного рішення, визначено порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках.

Суд прийшов до правильного висновку про те, що спірне рішення виконавчого комітету Підволочиської селищної ради № 626 від 15.12.2005 р. про встановлення факту належності за ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, прийнято відповідачем у межах повноважень, визначених законом та на підставі необхідної технічної документації.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За приписами ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтями 3, 4 ЦПК України та ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, ЦК, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від звернення до суду за захистом є недійсною. При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом обєктивного і прямо не опосередкований у субєктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Як встановлено у судовому засіданні, спірне рішення приймалось у 2005 році, ще за життя попередній власників будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, які його не оскаржували, та не мали один до одного ніяких претензій.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивачем та його представником не доведено того, що прийнятим рішенням виконавчого комітету Підволочиської селищної ради № 626 від 15 грудня 2005 року "Про встановлення факту належності за ОСОБА_7 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1" порушуються права та інтереси позивача ОСОБА_1, а тому суд підставно відмовив у задоволенні позову.

Крім того, суд правильно зазначив у рішенні про те, що позовні вимоги про приведення житлового будинку до визначених законом будівельних норм і правил не входять до компетенції відповідача, тому і з цих підстав обґрунтовано відмовив у позові.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Підволочиського районного суду від 01.08.2017 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Я. Міщій