Постанова

від 26.09.2019 по справі 604/799/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 604/799/16-ц

провадження № 61-26397св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - виконавчий комітет Підволочиської селищної ради Тернопільської області,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 серпня 2017 року в складі судді Сташківа Н. Б. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 29 серпня 2017 року в складі колегії суддів: Міщія О. Я., Ткача З. Є., Шевчук Г. М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Підволочиської селищної ради Тернопільської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету селищної ради, зобов`язання вчинення дій.

Позовна заява мотивована тим, що під час розгляду Підволочиським районним судом Тернопільської області справи про визнання протиправним та скасування рішення від 29 серпня 2012 року № 716 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки йому стало відомо про наявність рішення виконавчого комітету Підволочиської селищної ради Тернопільської області від 15 грудня 2005 року

№ 626 Про визнання права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 . Позивач вважав указане рішення незаконним та таким, що прийнято всупереч вимогам законодавства, оскільки відповідач не вказав, на підставі якого закону приймалося таке рішення та безпідставно визнано право власності на самочинно побудований будинок.Також позивач посилався на те, що будинок

АДРЕСА_1 побудований з порушенням правил протипожежної безпеки, у зв`язку із чим ускладнено користування його житловим будинком АДРЕСА_1 , який він успадкував після смерті матері, а також у порушення будівельних норм збільшено довжину будинку на 2,2 кв. м, чим ускладнено доступ до його житлового будинку. Разом з тим посилався на те, що підставою прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Підволочиської селищної ради Тернопільської області є опис Бюро технічної інвентаризації, що не передбачено чинним законодавством, оскільки підставою для визнання права власності на будинок може бути технічний паспорт з матеріалами технічної інвентаризації та висновком про відповідність збудованих приміщень технічній та дозвільній документації.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Підволочиської селищної ради Тернопільської області від 15 грудня 2005 року № 626 Про визнання права власності на будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1 за

ОСОБА_5 , а також зобов`язати відповідача вирішити питання про приведення до будівельних норм збудований житловий будинок АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 29 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено, що оскаржуваним рішенням відповідача порушено його права, а встановлення факту належності за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 прийнято відповідачем у межах повноважень, визначених законом та на підставі необхідної технічної документації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У жовтні 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , подала заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Підволочиської селищної ради Тернопільської області від 29 червня 1957 року № 216 вирішено закріпити за ОСОБА_7 - батьком позивача, присадибну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , площею 0,12 га та дозволити йому побудувати житловий будинок.

16 липня 1957 року між Підволочиською селищною радою Тернопільської області та ОСОБА_7 укладено договір про передачу у безстрокове користування земельною ділянкою, площею 1 200,0 кв. м для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .

10 вересня 1959 року виконавчий комітет затвердив акт прийому в експлуатацію індивідуального домоволодіння, відповідно до якого будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1 ) узгоджений із Держсанінспекцією, Держпожежнаглядом та членами райвиконкому.

Рішенням виконкому Підволочиської селищної ради Тернопільської області від 12 листопада 1970 року № 241 дозволено ОСОБА_5 , сину ОСОБА_7 , будівництво житлового будинку на садибі свого батька ОСОБА_7 Дозволено виділити і закріпити за ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 678,0 кв. м із лишків земель, що знаходились у користуванні його батька, зменшивши цим самим земельну ділянку ОСОБА_8 на 678,0 кв. м.

Рішенням виконкому Підволочиської селищної ради Тернопільської області

від 26 серпня 1982 року № 123 затверджено акт приймання державною комісією від забудовника ОСОБА_5 в експлуатацію індивідуального домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3 . Згідно з пунктом 6 указаного акта суттєвих відступлень від технічної документації при забудові домоволодіння немає. Даний акт підписаний Держсанстанцією, інспекцією Держпожежнагляду та членами райвиконкому.

Рішенням виконавчого комітету Підволочиської селищної ради Тернопільської області від 15 грудня 2005 року № 626 встановлено факт належності та визнано за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22 січня 2006 року, видане Бюром технічної інвентаризації Підволочиського району Тернопільської області від 14 березня 2011 року, ОСОБА_5 є власником будинковолодіння АДРЕСА_1 , житловою площею 62,3 кв. м.

Також встановлено, що 14 червня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 успадкували після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , житловий будинок АДРЕСА_1 та оформили належні їм частки у спадковому майні.

Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 14 червня 2011 року успадкували після смерті ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,551 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6124655100:02:003:0829, розташовану по

АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом серії ВРП № 003002 та серії ВРП № 003005, що видані 14 червня

2011 року Підволочиською державною нотаріальною конторою.

Згідно з актом прийому-передачі межових знаків від 15 червня 2011 року, складеного представником Держкомзему у Підволочиському районі Тернопільської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як спадкоємці земельної ділянки, претензій щодо її меж та конфігурації не мають. Власники суміжних земельних ділянок, у тому числі і ОСОБА_1 , не заявляли претензій до існуючих меж.

ОСОБА_1 став спадкоємцем майна, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_9 , зокрема: житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 28 січня 2010 року, зареєстрованим державним нотаріусом Підволочиської державної нотаріальної контори за реєстровим № 79.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення приймалось відповідачем у

2005 році, ще за життя попередній власників будинків № АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , які його не оскаржували, та не мали один до одного ніяких претензій.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 30, 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних міських рад у галузі житлово - комунального господарства та будівництва, зокрема, здійснення обліку житлового фонду, контролю за його використанням, а також участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у порядку та у випадках, визначених законом, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердження містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.

Згідно з Інструкцією Про порядок реєстрації будинків і домоволодінь у містах і селищах міського типу Української Радянської Соціалістичної Республіки, затвердженої 31 січня 1996 року Міністерством комунального господарства, чинної на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що реєстрації підлягали будинки із закінченим будівництвом та прийняті за актом, затвердженим виконкомом місцевої ради, на підставі документів, які встановлюють право власності, відповідно до додатку. Серед таких документів зазначено і акти державної комісії про введення будинку в експлуатацію.

Згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 Про затвердження тимчасового Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно , зокрема пунктів 1.6.,1.7, 6, 8.1 8.3, чинних на момент прийняття оскаржуваного рішення, визначено порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об`єкти нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках.

Статтею 11 ЦПК України 2004 року встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтями 3, 4, 15, 16 ЦК України 2004 року встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, ЦК, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від звернення до суду за захистом є недійсною. При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що оскаржуване рішення відповідача приймалось за життя попередніх власників будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , які його не оскаржували та не мали один до одного претензій, та ураховуючи те, що позивачем не доведено, що оскаржуваним рішенням щодо встановлення факту належності за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , розташований за указаною адресою порушено його права, обґрунтовано вважав, що таке рішення прийнято відповідачем у межах його повноважень, визначених законом та на підставі необхідної технічної документації, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська