Вирок

від 25.03.2010 по справі 1-27/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

Головуючого: судді Полтавцевої Г.А.

судді Лук'янець Л.Ф.

народних засідателів Коваленка О.М., Марченко А.К., Чепелевої В.П.

при секретарях Новицькій І.А., Косенку Ю.С.

за участю прокурорів Молодика В.В., Процишена В.М., Чорної І.С.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, який проживає в АДРЕСА_1, судимості не має, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_4 15.08.2008 року вчинив замах на умисне вбивство ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за наступних обставин.

-------------------------------

№ справи 1-69 /2009

Приблизно з 2006 року ОСОБА_4 почав підтримувати близькі стосунки з ОСОБА_1, вони проживали разом. Приблизно у травні 2008 року ОСОБА_1 припинила відносини з ОСОБА_4 і стала підтримувати близькі стосунки з ОСОБА_2, у зв'язку з чим у ОСОБА_4 виникло почуття ревнощів та ненависті до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Приблизно о 23 годині 15.08.2008 року, перебуваючи на території парку "Аврора", який знаходиться біля ТРЦ "Квадрат" по бульвару Перова, 36 в м. Києві, ОСОБА_4 зустрів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які були разом, тому на грунті почуття ревнощів та ненависті до вказаних осіб у нього виник умисел на вбивство останніх.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 приєднався до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які йшли в напрямку вулиці Курнатовського в м. Києві. Перебуваючи навпроти будинку № 6 цієї вулиці, приблизно о 23 годині 25 хвилин 15.08.2008 року, ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дістав із своєї сумочки розкладний ніж і тримаючи його в правій руці, діючи умисно, з метою заподіяння смерті ОСОБА_1 і бажаючи настання смерті, наніс цим ножем один удар в область живота ОСОБА_1, від якого вона присіла на землю.

Побачивши це, ОСОБА_2 наблизився до ОСОБА_4, який, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, з метою заподіяння смерті ОСОБА_2 і бажаючи її настання, наніс останньому ножем один удар в область голови та один удар в область грудної клітини справа.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на вбивство ОСОБА_1, яка в цей час стояла колінами на землі, ОСОБА_4 підійшов до неї ззаду, лівою рукою схопив її за волосся, потягнув на себе та ножем, який утримував у правій руці, наніс їй різану рану в області шиї спереду справа та різану рану в області лівої щоки.

Однак виконати всі необхідні дії, які ОСОБА_4 вважав необхідними для вбивства ОСОБА_1 та ОСОБА_2, він не зміг, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений невстановленою досудовим слідством особою, після чого втік з місця вчинення злочину.

ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України визнав частково та пояснив, що 15.08.2008 року випадково зустрів ОСОБА_1, з якою він раніше зустрічався, та ОСОБА_2, з яким він був знайомий наглядно. Він був здивований, що вони були разом, оскільки незадовго до цього вони з ОСОБА_1 помирились, тому ця зустріч його обурила. Він хотів поговорити з ОСОБА_1, щоб з'ясувати стосунки, ОСОБА_2 на це погодився, а ОСОБА_1 відповіла, що нема про що говорити. Після цього вони стали йти втрьох по парку в напрямку вулиці Курнатовського і він запитав ОСОБА_1, з ким вона буде зустрічатися, з ним чи з ОСОБА_2, але вона на це конкретної відповіді не дала.

Під час розмови вона почала висловлювати своє невдоволення тим, що він з ними пішов, при цьому висловлювалася на його адресу нецензурною лайкою, а коли підійшли до будинку АДРЕСА_2, то ОСОБА_1 обізвала його молокососом , оскільки він за неї молодший на два роки, і сказала, що нема про що з ним розмовляти. При цьому висловилася нецензурною лайкою на адресу його бабусі, в квартирі якої вони разом до конфлікту проживали. Його це дуже розлютило, оскільки бабуся хотіла їм лише добра і часто мирила їх.

Перед цим він хотів закурити і дістав з сумочки пачку сигарет. При цьому він випадково дістав монтажний ножик, який залишив у правій руці. Пачку сигарет він взяв у ліву руку і став намагатися дістати сигарету з пачки зубами. Ножик, який він тримав у правій руці, він використовував на роботі для різки лінолеуму. Після того, як ОСОБА_1 сказала образливу фразу про бабусю, він наніс ОСОБА_1 удар кулаком в живіт.

Не заперечує, що різана рана на животі ОСОБА_1 утворилась від того, що ножик випадково розклався перед нанесенням удару в живіт. Стверджує, що після нанесення удару ОСОБА_1 до нього наблизився ОСОБА_2 і вдарив його кулаком в обличчя, тому у відповідь він вдарив ОСОБА_2 кулаком в обличчя і грудну клітину. Запевняє, що лише після цього побачив, що він його порізав і зрозумів, що у нього розклалося лезо ножа.

Через те, що ОСОБА_1 його сильно образила, не захотіла з ним зустрічатися, вирішив спотворити їй обличчя, оскільки з таким обличчям ОСОБА_2 з нею вже не зустрічався б, а він її прийняв би і такою. Для цього підійшов до неї ззаду та полоснув її, як йому здалося, ножем по обличчю. Потім у двір будинку заїхав автомобіль, освітив їх.

Він злякався своїх дій і побіг в напрямку середньої школи № 4, а звідти побіг до свого будинку. Біля будинку зняв футболку і разом з ножем викинув у смітник. Потім пішов додому, взяв свої документи, особисті речі та поїхав на вокзал, а звідти - в Росію, де жив його батько.

Стверджує, що не мав наміру вбивати потерпілих, оскільки при бажанні перешкод для цього не було, хоча не заперечує, що саме його діями потерпілим заподіяні зазначені у медичних висновках тілесні ушкодження.

Цивільний позов прокурора про відшкодування коштів, затрачених державою на лікування потерпілих, визнав повністю, а позов потерпілого ОСОБА_2 визнав частково. З заявлених 80 тисяч на відшкодування моральної шкоди погоджується сплатити 5 тисяч, не заперечує відшкодувати вартість пошкодженої футболки та штанів в сумі 700 гривень, але підстав для відшкодування коштів на взуття в сумі 700 гривень не вбачає. З заявлених потерпілим 30 тисяч гривень на відшкодування матеріальної шкоди погоджується сплатити 1344 гривні, оскільки вважає, що саме на таку суму ОСОБА_2 надані квитанції.

Не зважаючи на часткове визнання ОСОБА_4 своєї вини в пред'явленому обвинуваченні, його вина повністю підтверджується зібраними у справі доказами.

Допитана у справі потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 15.08.2008 року разом з ОСОБА_2 йшли до нього додому і випадково зустріли ОСОБА_4, з яким вони розлучилися за два місяці до того дня, з її ініціативи. ОСОБА_4 сказав, що хоче з нею поговорити, на що вона повідомила, що розмовляти з ним не бажає, бо про відновлення стосунків не може бути й мови, оскільки вони остаточно розлучились після того, як ОСОБА_4 вдарив її в обличчя. Тоді ОСОБА_5 попросив, щоб вони дозволили йому з ними просто пройтися. Вона не хотіла цього, але ОСОБА_2 дозволив, ОСОБА_5 йшов поруч і нічого не говорив.

Коли вони підійшли до будинку № АДРЕСА_2, де жив ОСОБА_2, то ОСОБА_5, який при цьому йшов праворуч від неї, нічого не кажучи, наніс їй правою рукою удар в живіт. Вона одразу не зрозуміла, що трапилося, але від болю присіла на землю, тримаючись за живіт. Перед цим вона побачила, що ОСОБА_5 накинувся на ОСОБА_2, але що між ними відбувалося, не бачила, чула лише, що між ними відбулась якась сутичка і ОСОБА_2 кричав.

Через деякий час до неї ззаду підійшов ОСОБА_5, схопив її лівою рукою за волосся і "полоснув" чимось два рази по шиї справа, від чого у неї потекла кров. Потім вона почула, що біля них зупинився автомобіль, освітив їх фарами і лише після цього ОСОБА_5 припинив свої дії і втік. З автомобіля вийшов чоловік, якого вона попросила про допомогу. Через деякий час приїхала карета швидкої медичної допомоги і її повезли в лікарню.

Заперечує, що висловлювалась нецензурно на адресу бабусі ОСОБА_5, оскільки завжди поважала її, коли вони жили разом, але погоджується, що могла назвати ОСОБА_5 малолєткой , оскільки він був молодший за неї. Вважає, що сила і локалізація заподіяних ОСОБА_5 ударів ножем свідчить саме про умисел на вбивство, якого не сталось завдяки людям, які вийшли з автомобіля, що освітив їх фарами, викликали лікарів і перешкодили підсудному довести свій намір до завершення, а тому просить покарати його з усією суворістю закону.

Розуміє, що спричинені ним тілесні ушкодження і шрами залишаться назавжди, але з особистих міркувань цивільний позов не заявляє.

Потерпілий ОСОБА_2 підтвердив обставини зустрічі з ОСОБА_5, про які зазначала ОСОБА_1 і пояснив, що коли вони дійшли до його будинку, то він краєм ока побачив, що ОСОБА_5, нічого не кажучи, вдарив ОСОБА_1. Як саме та куди - він не розгледів, але кудись в область живота, від чого вона нахилилася. Тоді він розвернувся до ОСОБА_5, але той одразу наніс йому один удар якимось предметом в область правої щоки та один удар в область грудей з правого боку, після чого він відчув, що у нього з грудей потекла кров. Потім він впав на землю обличчям до ОСОБА_1, тому бачив, що ОСОБА_5 тримав у правій руці предмет, схожий на ніж.

Через деякий час він почув, що поблизу зупинився автомобіль, з якого вийшов незнайомий чоловік та побіг за підсудним, а потім приїхала карета швидкої медичної допомоги і його забрали в лікарню. Заперечує, що ОСОБА_1 висловлювалась на адресу бабусі ОСОБА_5 нецензурними словами, а також що вдарив ОСОБА_5 першим до нанесення ним удару, оскільки в обох його руках були пакети з продуктами та іграшкою і, крім-того, нанесення ударів ОСОБА_5 було несподіваним.

Потерпілий ОСОБА_2 також вважає, що ОСОБА_5, наносячи удари ножем у життєво важливі органи, мав намір їх вбити, але цьому перешкодив автомобіль і люди, які надали їм допомогу та викликали карету швидкої допомоги . Пояснив, що внаслідок заподіяних ОСОБА_5 тілесних ушкоджень живим він залишився лише завдяки своєчасній та кваліфікованій медичній допомозі.

Потерпілий ОСОБА_2 просить задовольнити заявлений ним до ОСОБА_4 цивільний позов та стягнути з підсудного 80 тисяч гривень на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, 1400 гривень за зіпсований одяг та взуття, а також 12 685 гривень, які були витрачені ним на ліки та медикаменти, оскільки не всі чеки збереглися і підтвердити витрати на суму 30 тисяч гривень, як зазначено в позовній заяві, він не може.

Свідок ОСОБА_6, дід підсудного, розповів, що той фактично виріс у них, без батьків, охарактеризував онука з позитивної сторони і пояснив, що той завжди був доброю людиною і важко повірити, що він міг заподіяти комусь тілесні ушкодження ножем, але свідку відомо, що онук дуже тяжко переніс розлучення з ОСОБА_1 і було видно, що він страждає. Зі слів онука, потерпіла сказала йому, що він студент, а їй потрібна людина, яка її буде матеріально забезпечувати, тому з її ініціативи вони перестали підтримувати близькі стосунки і проживати разом.

Показання потерпілих не суперечать іншим матеріалам справи, узгоджуються між собою в деталях, а тому суд вважає їх об'єктивними.

Показання потерпілих про характер заподіяних їм тілесних ушкоджень знайшли своє підтвердження у висновках експертиз, проведених у процесі досудового та судового слідства.

Зокрема, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1383/Е від 22.10.2008 року у потерпілого ОСОБА_2 виявлено наступі тілесні ушкодження: а) рана розміром 1,5х 0,5 см в ділянці 4-го міжребер'я справа по середньо ключичній лінії з рановим каналом, що відходить від неї, по ходу якого пошкоджуються підшкірно-жирова клітковина, внутрішня грудна артерія, пристіночна плівра, верхня доля правої легені, переднє середостіння; крововилив у праву плевральну порожнину (1,7 л крові) - проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа, яке належить до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя); б) колото-різані рани обличчя та верхніх кінцівок, які належать до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я) (т.1, а.с.72, 75).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1384/Е від 05.11.2008 року у потерпілої ОСОБА_1 виявлено наступі тілесні ушкодження: а) різана рана лівої щоки 2 х 0,7 х 1 см, різана рана правої кисті в проекції 1 пальця по долонній поверхні 4 х 1,5 х 1 см, кожна з яких належить до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я); б) проникаюче колото-різане поранення живота - рана 1,5 х 0,5 см в проекції правого підребер'я, від якої відходить рановий канал, по ходу якого ушкоджуються м'які тканини черевної стінки, права доля печінки по діафрагмальній поверхні, крововилив в черевну порожнину (наявність в черевній порожнині до 400 мл. крові зі згортками), яка належить до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).

Згідно пункту в) цього висновку потерпілій було також заподіяно колото- різане поранення лівої бокової поверхні шиї до 20 см, рановий канал проходить за гілкою нижньої щелепи, по ходу якого ушкоджуються м'які тканини шиї, підщелепна артерія з проникненням в ротоглотку, яке належить до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя) (т.1, а.с.66-68).

Разом з тим, потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що колото-різане поранення шиї довжиною до 20 см було їй заподіяно в праву, а не в ліву бокову поверхню, що підтвердив і підсудний ОСОБА_4.(т.1, а.с. 105).

Для з'ясування цих розбіжностей судом була витребувана медична карта ОСОБА_1 та викликані в судове засідання експерт ОСОБА_7 і хірург лікарні швидкої допомоги ОСОБА_8, лікуючий лікар потерпілої, як спеціаліст.

Експерт ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що перед проведенням експертизи потерпілу ОСОБА_1 вона не оглядала, а висновок про локалізацію поранень на шиї зробила на підстави записів медичної карти хворої, де первинним був запис про поранення шиї зліва. Вважає, що локалізація поранення на шиї справа чи зліва на тяжкість заподіяних тілесних ушкоджень не впливає (т. 1, а.с.104, 105).

В судовому засіданні ОСОБА_8 пояснив, що первинний огляд ОСОБА_1 було зроблено судинним хірургом 16 серпня 2008 року в нуль годин 15 хвилин і на аркуші 14 медичної карти хворої ним було зазначено про поранення шиї зліва. Потім цей хірург був викликаний до операційної і в карточці було зазначено про пошкодження нижньощелепної артерії справа. На аркуші 28 карти хворої є запис завідуючого відділенням від 18.08.08 про заподіяну їй колото-різану рану шиї з правої сторони, що відповідає дійсності. На думку спеціаліста, при первинному огляді потерпілої була допущена технічна помилка, оскільки ОСОБА_1 була в дуже важкому стані і її терміново необхідно було оперувати, а не описувати рани (т.1., а.с.105, 106).

Після таких пояснень по даній справі за ухвалою суду була проведена додаткова судово-медична експертиза № 2342 Е, пункти а) та б) якої щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 співпадали з висновком судово-медичної експертизи № 1384/Е від 05.11.2008 року, викладеним вище, а в пункті в) висновку експертом зазначено, що потерпілій ОСОБА_1 було також заподіяно колото-різане поранення правої бокової поверхні шиї до 20 см, рановий канал проходить за гілкою нижньої щелепи, по ходу якого ушкоджуються м'які тканини шиї, підщелепна артерія з проникненням в ротоглотку, яке загоїлось з утворенням рубця в даній анатомічній ділянці та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).

До даного висновку було долучено фото потерпілої, на яких зафіксовано локалізацію заподіяних їй тілесних ушкоджень на передній поверхні шиї праворуч від серединної лінії та в лівій щічній ділянці обличчя.

Згідно висновку імунологічної експертизи № 377 від 02.09.2008 року, на наданій на дослідження речовому доказі: косметичній паличці зі змивами речовини бурого кольору (об. №№ 1,2), вилученій при ОМП, виявлена кров. Видову належність крові не встановлювали у зв'язку з відсутністю у відділенні судово-медичної імунології сироваток, що прециптують білок людини, рогатої худоби, свині, собаки, кішки, коня, кроля, птиці (т.1, а. с. 50- 52).

Згідно висновку імунологічної експертизи № 376 від 23.09.2008 року на наданому на дослідження фрагменті бавовняно-паперової тканини, вилученому при ОМП, в об. №№ 1-4 встановлена наявність крові. Видову належність крові не встановлювали у зв'язку з відсутністю у відділенні судово-медичної імунології сироваток, що прециптують білок людини, рогатої худоби, свині, собаки, кішки, коня, кроля, птиці (т.1, а. с. 58-60).

Під час проведення огляду місця події від 16.08.2008 року на ділянці місцевості навпроти будинку АДРЕСА_2 в м. Києві було виявлено та вилучено ганчірку з плямами речовини бурого кольору та змиви речовини бурого кольору, які були долучені до справи в якості речових доказів (т.1, а. с. 18-22. 62).

Дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обвинувачення підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.3 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, знайшло підтвердження в ході судового слідства.

Незважаючи на те, що ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.3 ст.15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, визнав частково, його вина у вчиненні цього злочину повністю доведена.

Як видно з матеріалів справи, підсудний застосував до потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке знаряддя злочину, як ніж, яким наносив удари потерпілим в життєво важливі органи, а саме живіт та шию ОСОБА_1, а потерпілому ОСОБА_2 - в грудну клітину. При цьому, завдавши потерпілій ОСОБА_1 удару в живіт, від яких вона присіла, тримаючись за живіт, він почав наносити удари потерпілому ОСОБА_2, який впав на землю.

Не вияснивши, в якому стані знаходяться потерпілі, не приймаючи ніяких заходів для надання їм допомоги, хоча вони могли померти від крововтрати, ОСОБА_4 після цього знову повернувся до ОСОБА_1 і почав наносити їй ножем поранення в шию, щоб довести свій злочинний умисел до логічного завершення.

Враховуючи кількість та силу ударів, від яких потерпілій ОСОБА_1 було заподіяно проникаюче колото-різане поранення живота та колото-різане поранення правої бокової поверхні шиї до 20 см, а потерпілому ОСОБА_2 - колото-різане проникаюче поранення грудної клітини справа з крововиливом в плевральну порожнину 1, 7 л крові, суд вважає, що дії підсудного були спрямовані саме на умисне вбивство потерпілих, тобто він діяв з прямим умислом на заподіяння смерті обом потерпілим, передбачав настання смерті обох потерпілих і бажав цього, оскільки допомоги їм не надавав, але виконати всі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, він не зміг від незалежних від його волі обставин.

Небезпечними для життя визнаються такі ушкодження життєво важливих органів, що в момент їх заподіяння спричиняють загрозливі для життя явища, які без надання медичної допомоги закінчуються чи можуть закінчитись смертю.

Суд вважає, що зазначені у висновках судово-медичних експертиз тяжкі тілесні ушкодження, заподіяні потерпілим, не стали причиною їх смерті лише через те, що цьому перешкодив автомобіль, який заїхав на місце вчинення злочину, освітивши його фарами, і примусивши підсудного відмовитись від завершення своїх намірів та втекти, а також невстановлені досудовим слідством особи, які викликали лікарів швидкої допомоги, що невдовзі прибули на місце вчинення злочину і своєчасно надали потерпілим необхідну медичну допомогу.

Доводи підсудного та його захисника про те, ОСОБА_4 не мав наміру вбивати потерпілих, а тому його дії досудовим слідством кваліфіковані неправильно, і їх необхідно перекваліфікувати на ч.1 ст.121 КК України, суд вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по даній справі доказами.

Зокрема, при допиті в якості обвинуваченого за ст.121 ч.1 КК України 30 серпня 2009 року ОСОБА_4 давав показання, що дістав із сумки ніж та наносив ним потерпілим удари в різні частини тіла. При цьому він не міг пояснити, як саме це відбувалось, тобто дані про те, що він умисно наносив потерпілим удари ножем з розкритим лезом, в протоколі допиту відсутні, хоча він і визнавав свою вину за цим обвинуваченням (т.1, а.с.116,117).

При проведенні очної ставки між підсудним та потерпілим ОСОБА_2 27 жовтня 2009 року останній підтвердив, що після нанесення удару ножем в живіт потерпілій та йому в область грудей і обличчя, після яких він впав на землю, ОСОБА_4 підбіг до ОСОБА_1, яка сиділа навпочіпки, та намагався ножем різати її горло, припинивши свої дії після того, як у двір заїхав автомобіль(т. 1, а.с.129-130).

ОСОБА_4 при цьому стверджував, що він випадково дістав складний ніж, але він не розкладав його і думав, що наносить удари складеним ножем (там же, а.с. 132).

При проведенні 27 жовтня 2009 року очної ставки з потерпілою ОСОБА_1 підсудний зазначав, що наносить удари потерпілій кулаком, а про те, що ніж був розкладений, він не знав і як він різав їй горло, не пам'ятає (т.1, а.с.139).

При допиті в якості обвинуваченого 6 листопада 2009 року підсудний давав показання, що випадково дістав монтажний ножик, який випадково розкрився перед нанесенням ним кулаком удару потерпілій в живіт. Зазначає, що лише після того, як вдарив ОСОБА_2 в обличчя та грудну клітину, побачив, що він його порізав і зрозумів, що лезо на ножі розкрилось(т. 1, а.с.188, 189).

При допиті в судовому засіданні 3 грудня 2009 року підсудний також давав показання про те, що випадково дістав з сумки монтажний ніж, що наносив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 удари кулаком і лише побачивши кров зрозумів, що випадково розкрив ніж під час розмови з потерпілими. При цьому він зазначав, що не мав наміру ні вбивати потерпілих, ні наносити їм тяжкі тілесні ушкодження (т.2, а. с.35-37).

Зазначені показання підсудного про те, що він наносив удари потерпілим, не розкладаючи ножа і про те, що не знав, що наносить ці удари розкладеним ножем, свідчать, що в його діях не було умислу на заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, оскільки суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, характеризується умисною формою вини.

До доводів підсудного про те, що він не пам'ятає, як саме і куди наносив удари потерпілим, суд відноситься критично.

Згідно висновку стаціонарної комплексної судово-психіатричної експертизи № 384 від 13.10.2009 року в даний час ОСОБА_4 ознак будь-якого психічного розладу не виявляє. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує. В період часу, до якого належить інкриміноване йому діяння (15.08.2008), ОСОБА_4 ознак будь-якого психічного розладу не виявляв, ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв. За своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого належить інкриміноване йому діяння, ОСОБА_4 не знаходився в будь-якому вираженому афективному стані.

При цьому експерти зазначають, що і при проведенні експертизи ОСОБА_4 посилався на те, що в деталях не пам'ятає подій в період нанесення тілесних ушкоджень потерпілим, хоча в подробицях розповів, що злякався вчиненого, втік з місця пригоди, викинув ніж та одяг, поїхав брати квитки до Москви, а тому твердження підсудного про особливий психологічний стан під час вчинення злочину, викликаний образами потерпілої, є надуманими (т.1, а.с.86-90).

Аналізуючи всі надані ОСОБА_4 у справі показання, а також показання потерпілих та обставини, при яких їм було заподіяно тілесні ушкодження, суд приходить до висновку, що підсудний і на досудовому слідстві, і в судовому засіданні давав неправдиві показання щодо спрямованості свого умислу з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений ним особливо тяжкий злочин.

Дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд визнає ОСОБА_4 винним в умисних діях, які виразились у вчиненні замаху на вбивство двох осіб, тобто замаху на умисне протиправне заподіянні смерті двом особам. За вказаними ознаками дії підсудного підлягають кваліфікації за ч.3 ст.15, п. 1 ч. 2 ст.115 КК України.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який по класифікації відноситься до категорії особливо тяжких та дані про його особу, зокрема молодий вік, а також ту обставину, що до кримінальної відповідальності він притягається вперше, за місцем проживання та навчання в інституті характеризується позитивно.

Обставин, що пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_4, а також таких, що обтяжують покарання, про які йдеться в ст.ст. 66, 67 КК України, не встановлено.

Враховуючи викладене, а також вчинення ОСОБА_4 умисного злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого, що свідчить про його підвищену небезпеку для суспільства, суд вважає необхідним обрати підсудному покарання у виді позбавлення волі на певний строк, в межах, передбачених санкцією статті, за якою кваліфіковані його дії, що буде достатнім для його перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів.

При цьому суд враховує, що підсудним вчинено замах на злочин.

Разом з тим, вимоги ч.3 ст.68 КК України про те, що за вчинення замаху на злочин строк покарання не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті, до Істоміна судом не можуть бути застосовані, оскільки санкцією ст.115 КК України передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Заявлений по справі цивільний позов прокурором міста Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави 2836 гривень 54 коп. суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки згідно довідок Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги № 1700 та № 1701 від 19 жовтня 2009 року на лікування потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лікарнею затрачено по 1418 гривень 27 коп.

Заявлений потерпілим ОСОБА_2 позов у частині стягнення з підсудного коштів за пошкоджений одяг і взуття в сумі 1400 гривень суд вважає обґрунтованим, оскільки доводи потерпілого про те, що він не міг носити взуття, яке було в крові, заслуговують на увагу.

Позов у частині стягнення з підсудного на користь потерпілого матеріальної шкоди в сумі 12685 грн. суд також вважає обґрунтованим, оскільки з досліджених судом оригіналів товарних чеків вбачається, що такі кошти були затрачені потерпілим на ліки та медикаменти.

При вирішенні цивільного позову про відшкодуванні моральної шкоди, заподіяної потерпілому ОСОБА_2, суд враховує ті негативні наслідки, які настали в його житті після заподіяних йому тілесних ушкоджень та шрамів, які залишились на тілі (т.2, а.с.28, 29), глибину та тривалість його моральних і фізичних страждань, які були заподіяні, а також час, необхідний для їх відновлення, тому погоджується з доводами потерпілого, що на відшкодування такої шкоди з підсудного необхідно стягнути 80 тисяч гривень.

Питання про речові докази по справі підлягають вирішенню в порядку ст.81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, апеляційний суд ,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України і призначити йому покарання - 12 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання вираховувати з 29 серпня 2009 року.

Запобіжний захід засудженому залишити без змін - тримання під вартою і утримувати його під вартою в Київському слідчому ізоляторі № 13 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Цивільний позов прокурора міста Києва задовольнити, стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 2836 гривень 54 коп., які були затрачені на лікування потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 для відшкодування моральної шкоди 80 тисяч гривень, для відшкодування матеріальної шкоди - 14085 гривень, а всього стягнути на його користь 94085 гривень.

Речові докази, один з яких зберігається в камері схову речових доказів Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві - фрагмент тканини, а також змив речовини, який зберігається при матеріалах кримінальної справи (а.с.53 т.1) як такі, що не становлять собою матеріальної цінності - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України через Апеляційний суд м. Києва протягом одного місяця з дня проголошення всіма учасниками судового розгляду, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий:

суддя:

народні засідателі: 1)

2)

3)