Постанова

від 04.09.2017 по справі 820/3119/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          04 вересня 2017 р.                                                             Справа №820/3119/17

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді -Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мурадли А.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

                                                  В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.07.2017 року за №0001701401 р. та № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкові повідомлення-рішення від №0001701401 р. та № НОМЕР_1, прийняті 17.07.2017 року Головним управлінням ДФС у Харківській області, ґрунтуються на помилкових судженнях суб’єкта владних повноважень, оскільки прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування. При цьому, зокрема, зазначив, що межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта правовідносин до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим. Наявність запису про відсутність за місцезнаходженням контрагентів позивача не може свідчити про нездійснення ними господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначивши також, що принцип індивідуальної податкової відповідальності – один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на письмові заперечення. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що в ході проведення документальної планової перевірки підприємства позивача встановлені фінансово-господарські відносини з підприємствами постачальниками, по яким отримана податкова інформація, а саме: ТОВ ФІРМА "САЛЕЙНТ", податковий номер 23150179 у періоді грудень 2014 року; ТОВ «САВА+», податковий номер 32938597, у періоді липень 2016 року; ТОВ «ПАЙПЛЕНД», податковий номер 37461490, у періоді грудень 2014 року та березень 2016 року та ТОВ «Компані Плазма», податковий номер 36226451, у періоді травень, червень 2015 року та квітень 2016 року. Посилаючись на вимоги підпунктів 83.1.2, 83.1.6 п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України, представник відповідача зазначив, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: податкова інформація, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, позивач - Комунальне підприємство "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації", пройшов передбачену законодавством України процедуру державної реєстрації та набув статусу юридичної особи (зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Харківської міської ради 05 квітня 2007 року, реєстраційна справа №1480123000003482); включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та організацій України з ідентифікаційним кодом – 34953769. Знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) з 11.04.2007 року за № 2897, станом на дату складання акту перебуває на обліку в Київській ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію: вул. Тахіахтаська, буд. 3.

Судом встановлено, що відповідно до наданих суду документів (Статуту т. 3 а.с. 113-123) одними з основних видів діяльності КП "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації" є, зокрема:          експлуатація мереж дощової каналізації, водних об’єктів, гідро-технічних споруд та інженерних споруд захисту міста від підтоплення; поточний ремонт і утримання мереж дощової каналізації, водних об’єктів, гідротехнічних споруд та інженерних споруд захисту міста від підтоплення; збирання і оброблення стічних вод; виконання різноманітних проектних робіт, пов'язаних з експлуатацією та ремонтом мереж зливової каналізації, об’єктів водозниження, інженерних споруд на водних об’єктах; виконання топографо-геодезичних робіт; догляд за прибереговими смугами, укріплення берегів; хімічний аналіз стану водних об’єктів; здійснення робіт з благоустрою території м.Харкова; прибирання сміття, боротьба із забрудненням; Інженерні вишукування за класами: проектні роботи; зведення несучих та огороджуючих конструкцій будівель і споруд будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж; надання погоджень технічного стану та видача технічних умов щодо мереж каналізації, водних об’єктів, гідротехнічних споруд та інженерних споруд захисту міста від підтоплення, погодження проектів в тому числі комерційній основі; Консультаційна діяльність з питань експлуатації та обслуговування мереж каналізації, водних об’єктів, гідротехнічних споруд та інженерних споруд захисту міста від підтоплення в тому числі і на комерційній основі; Будівництво та ремонт інженерних мереж, цивільних та промислових будинків та споруд; Гідро - механізовані земляні роботи землесосними плавучими самохідними снарядами і грунтонасосними установками; Розробка надр землесосними плавучими несамохідними снарядами і грунтонасосними установками; Будівництво транспортних мереж; Посередницькі послуги; Виготовлення та реалізація продукції загального та спеціального призначення; Відновлення рибного господарства; надання послуг з внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, включаючи діяльність таксі; надання послуг з обслуговування та ремонту транспортних засобів, заправка їх паливно-мастильними матеріалами, будівництво та експлуатація АЗС; розробка, виробництво як з власної сировини, матеріалів та напівфабрикатів, так і на умовах кооперованих поставок та з давальницької сировини, товарів народного споживання, виробничо-технічної продукції, будматеріалів та будівельних деталей, технологічного обладнання та оснастки, інструменту, запчастин і комплектуючих, їх реалізація, ремонт та сервісне обслуговування а також доробка та технічне удосконалення; Торговельна діяльність у сфері оптової торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами; Організація і експлуатація столових, кафе та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 21.04.2017 р. за № 2534, № 2535, № 2536, № 2537, № 2538 та наказу, що видані Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області, згідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст.75, ст.77, ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку Комунального підприємства "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації", податковий номер 34953769 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період діяльності з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За наслідками перевірки складено акт №4591/20-40-14-01-08/34953769 від 15.06.2017 року (т.3. а.с. 14- 90).

          Висновками зазначеного акту перевірки встановлені порушення підприємством позивача вимог, зокрема:

- п.5 П(С)БУ15, п.6, п.9 П(С)БУ 23, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 п.44.1 ст.44, п.135.1, Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-УІ, зі змінами і доповненнями, внаслідок чого, податковим органом зроблено висновок про заниження КП «КВЗК» податок на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 381058 грн., у т.ч. за 2014 рік - 35046 грн., за 2015 рік - 2125 грн., 1 кв. 2016 року – 340703 грн., 2 кв. 2016 року в сумі 1122 грн. та у 3 кв. 2016 року в сумі 2062грн.;

- п.201.1, 201.8, п.201.10 ст. 201, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого, на думку перевіряючого органу, підприємством позивача було занижене ПДВ до сплати на суму 397333 грн., в т.ч. за січень 2015 р. - 33699 грн., за травень 2015 р. - 1887 грн., за червень 1015р. - 1165грн., за жовтень 2015 р. - 206789 грн., за грудень 2015 р. - 117211 грн., за березень 2016 р. – 33043 грн., за квітень 2016 р. - 1247 грн., за липень 2016 року в сумі 2292грн.

Не погоджуючись із зазначеними висновками акту перевірки, підприємство позивача 03.07.2017 року подало заперечення на Акт перевірки №4591/20-40-14-01-08/34953769 від 15.06.2017 (т. 3 а.с. 95-103).

ГУ ДФС у Харківській області, розглянувши зазначені заперечення від 03.07.2017р. за № 352, направило відповідь від 12.07.2017р. за № 8609/10/20-40-14-01-17, в якій зазначило, що висновки акту перевірки від 15.06.2017р. є вірними та відповідають діючому законодавству, а заперечення є такими, що залишаються без задоволення (т. 3 а.с. 104-112).

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області 17.07.20917 року відносно Комунального підприємства «Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації» (далі – позивач або КП «КВЗК») прийняті податкові повідомлення-рішення :

№0001701401, яким за порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1 ст.44, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної форми власності (міста або району) 11020201» у розмірі 475791 грн. 25 коп., в т.ч. сума грошового зобов’язання за податковими зобов’язаннями - 381058 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 94733 грн. 25коп. (т. 1 а.с. 10);

№0001711401, яким за порушення позивачем п.201.1, п.201.8, п.201.10 ст.201, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100» у розмірі 496666 грн. 25 коп., в т.ч. сума грошового зобов’язання за податковими зобов’язаннями - 397333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 99333 грн. 25коп. (т. 1 а.с. 11).

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки №4591/20-40-14-01-08/34953769 від 15.06.2017 висновки контролюючого органу про те, що документально не підтверджена реальність здійснення господарських відносин із контрагентами позивача, в зв’язку із чим, на думку відповідача, КП «КВЗК» безпідставно сформовано витрати та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по взаємовідносинах з: ТОВ ФІРМА "САЛЕЙНТ" у періоді грудень 2014 року, ТОВ «САВА+», у періоді липень 2016 року, ТОВ «ПАЙПЛЕНД» у грудні 2014 року та березні 2016 року; ТОВ «Компані «Плазма», у травні - червні 2015 року та квітні 2016 року.

Так, відповідач зазначає, що відносно зазначених підприємств –постачальників, фінансово-господарські відносини з якими мало підприємство позивача - отримана податкова інформація, на підставі якої встановлена неможливість проведення перевірки стосовно зазначених підприємств.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №4591/20-40-14-01-08/34953769 від 15.06.2017, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно положень ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Щодо виявлених порушень, відображених у висновках акту документальної планової виїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивач - КП «КВЗК», у перевіряємому періоді мало господарські взаємовідносини з ТОВ «ПАЙПЛЕНД».

Між «ПАЙПЛЕНД» (Постачальник) та підприємством позивача (Покупець) укладено договір постачання товарів № 58 від 23.10.12 р. (т. 2 а.с. 145). Відповідно до умов укладеного між сторонами договору на підтвердження його виконання постачальником виписані: видаткова накладна № ХП-000213 від 18.12.14 р. на суму 114128,12 грн. (довіреність №225 від 18.12.14 р.) та видаткова накладна № ХП-000214 від 18.12.14 р. на суму 40000,08 грн. (довіреність № 223 від 18.12.14 р.). Відвантажені матеріали, які оприбутковані від ТОВ «Інженергобуд» згідно видаткової накладної №ИЭ-000248 від 16.12.14 р. (довіреність №121/1 від 16.12.14 р.). по видатковій накладній № ХП-000215 від 18.12.14 р. (довіреність №224 від 18.12.14 р.) також були відвантажені матеріали, придбані у ТОВ «Валром України», на підставі видаткової накладної № ВР-0003070 від 31.10.14р.

За укладеним між сторонами договором № 2016-23 від 29.0,2.16 р. були відвантажені матеріали: по видатковій накладній № ХП-000017 від 03.03.16 р. на суму 198256,15 грн. (довіреність №31 від 03.03.16 р.), які біли придбані у ТОВ «Буденергія» на підставі видаткової накладної № Е-0000003 від 03.03.2015р.

Судом з’ясовано, що в акті перевірки податковим органом вказано про порушення КП «КВЗК» п.44.1 ст.44, п.134.1.1. п.134.1. ст. 134, п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України всього на загальну суму 165214 грн., в т.ч. у 1 кварталі 2016 р. – 165214 грн. у зв’язку з тим, що в ході перевірки не підтверджено здійснення господарських операцій між КП «КВЗК» та ТОВ «Пайпленд», що призвело до заниження доходів та невірного визначення фінансового результату.

Також в акті перевірки вказано про порушення КП «КВЗК» п. 198.1., 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Пайпленд» на загальну суму 33043 грн., в т.ч. у липні 2016 р. – 33043 грн.

Вказані висновки зроблені на підставі Листа податкової інформації Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 30.09.2016 р. №2684/20-30-14-02/37461490 «Щодо ТОВ «Пайпленд» за звітний період декларування ПДВ за березень 2016 р. з питань проведення фінансово-господарських операцій за березень 2016 р. з ТОВ «Буденергія» (код ЄДРПОУ 39849561).

Із наведеного в акті перевірки витягу з листа вбачається, що відповідно до бази АІС «Податковий блок» основним постачальником ТОВ «Пайпленд» за період березень 2016р. на суму ПДВ 33710,44 грн. було підприємство ТОВ «Буденергія». При цьому, при дослідженні ланцюга постачання, згідно зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, подальша реалізація придбаного товару в березні 2016 р. відсутня.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «Буденергія» (Постачальник) та ТОВ «Пайпленд» (Покупець) укладено договір поставки труб № 05/-8-1 від 05.08.2015р. (т. 1 а.с. 24-25). На виконання умов укладеного договору Постачальником виписані: видаткова накладна, податкові накладні, товарно- транспортна накладна, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 26-30).

Згідно з інформацією, наданою ТОВ «Пайпленд», труби POLLYCORR, поставлені підприємством ТОВ «Пайпленд» Комунальному підприємству «КВЗК» відповідно до видаткової накладної №ХП-000017 від 03.03.2016 р. на загальну суму 198256,15, в т.ч. ПДВ 33042,69 грн. були придбані підприємством у ТОВ «Буденергія» згідно з видатковою накладною №Е-0000003 від 03.03.2016 р.

Судовим розглядом встановлено, що з березня 2016 року ТОВ «Буденергія» реалізувала ТОВ «Пайпленд» товари згідно договору поставки № 05/08-1 від 05.08.2015р.; видаткової накладної № Е-0000003 від 03.03.2016р. на суму 194291,14 грн.; товарно-транспортної накладної № 00000000751 від 02.03.2016р.; довіреності№ 17/1 від 02.03.2016р.; податкової накладної № 1 від 02.03.2016р., податкової накладної № 2 від 03.03.2016р. (т. 1 а.с. 23). Вищеназваний товар ТОВ «Буденергія» придбала у ТОВ «Бровари-Пластмас» згідно рахунку на оплату № 1541 від 25.02.2016р.; видаткової накладної № 751 від 02.03.2016р. на суму 138966,08 грн.; податкової накладної № 26 від 02.03.2016р. (т.1 а.с. 24-33).

Доставка товару від ТОВ «Бровари-Пластмас» відбулася перевізником ФОП ОСОБА_3 згідно Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 23 від 03.03.2016р. (т.1 а.с. 34).

Також в акті перевірки вказано про порушення КП «КВЗК» п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, ст.135 Податкового Кодексу України всього на загальну суму 157220грн., в т. ч.: за 2014 рік – 157220 грн., у зв’язку з тим, що в ході перевірки не підтверджено здійснення господарських операцій між КП «КВЗК» та ТОВ «Пайпленд», що призвело до заниження доходів та невірного визначення фінансового результату.

Крім того, актом перевірки встановлено порушення КП «КВЗК» п. 198.1., 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Пайпленд» на загальну суму 26203 грн., в т.ч. у грудні 2014 – 26203,00 грн.

Судом з’ясовано, що вказані висновки зроблені на підставі Листа податкової інформації Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 11.11.2015 р. №1684/20-33-22-03-07 «Щодо ТОВ «Пайпленд» за звітний період декларування ПДВ за грудень 2014 р., доведеного на відпрацювання ДФС України у якості «транзитер» по взаємовідносинам з ТОВ «ІНЖЕНЕРГОБУД» (код ЄДРПОУ 37878475) за період 01.12.2014 – 31.12.2014 року на суму ПДВ 30,2 тис. грн.»

Із наведеного в акті перевірки витягу з листа вбачається, що ТОВ «ПАЙПЛЕНД» (код ЄДРПОУ 37461490) у грудні 2014 р. задекларовано суми сумнівного податкового кредиту від контрагента - постачальника з ТОВ «ІНЖЕНЕРГОБУД» (код ЄДРПОУ 37878475), який має стан 8 – до ЄДР внесена запис про відсутність за місцезнаходженням.

В той же час, згідно листа ТОВ «Пайпленд» №2706-1 від 27 червня 2017 р., вбачається, що матеріали, які в подальшому були реалізовані КП «КВЗК» за договором № 58 від 23.10.2012 р., були оприбутковані підприємством за видатковою накладною №ИЭ -000248 від 16.12.2014 р. та придбані у ТОВ «Інженергобуд», а також за видатковою накладною №ВР – 0003070 від 31.10.2014 р. та придбані у ТОВ «Валром України».

          Щодо не підтвердження здійснення господарських операцій між КП «КВЗК» та ТОВ фірма «Салейнт» судом встановлені наступні обставини:

          Між підприємством позивача (Покупець) та ТОВ «Салейнт» (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 2013/47 від 13.12.2013р. (т. 2 а.с. 230-231).

          На виконання умов укладеного договору постачальником виписані: видаткова накладна № 1451 від 18.12.2013р., податкова накладна № 98 від 17.12.2013р. на суму 44975 грн. (т.2 а.с. 234, 235). Оплата за поставлене пальне здійсненна згідно платіжного доручення № 344 від 17.12.2013р. на суму 44975 грн. (т. 2 а.с. 236).

Між тим, актом перевірки зазначено про порушення КП «КВЗК» п.44.1 ст.44, п.134.1.1. п.134.1. ст. 134, п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України всього на загальну суму 37479 грн., в т.ч. у 2014 р. – 37479 грн. у зв’язку з тим, що в ході перевірки не підтверджено здійснення господарських операцій між КП КВЗК та ТОВ фірма «Салейнт», що призвело до заниження доходів та невірного визначення фінансового результату.

Податковим органом в акті перевірки робить висновок про порушення КП КВЗК пунктів 198.1., 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що, на думку контролюючого органу, призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Салейнт» на загальну суму 7496 грн., в т.ч. у грудні 2014 р. – 7496 грн.

Вказані висновки зроблені на підставі Листа податкової інформації Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 23.09.2016 р. №2609/20-30-14-02-23150179 «Щодо ТОВ фірма «Салейнт» за звітний період декларування ПДВ за грудень 2014 р. з питань проведення фінансово-господарських операцій за грудень 2014 р. з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КАПІТАЛ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39437983) на суму ПДВ 24502,50грн.

Із наведеного в акті перевірки витягу з листа вбачається, що відповідно до узагальненої податкової інформації від 10.04.2015р. № 3379/7/20-20-22-03/39437983 щодо ТОВ ТД «КАПІТАЛ-ІНВЕСТ» , яка має суттєве значення для висновків щодо реальності оформлених господарських операцій з придбання/продажу товарів/послуг та стосується безпосередньо ТОВ фірма «Салейнт», ТОВ ТД «КАПІТАЛ-ІНВЕСТ» на запит від 10.02.2015р.№2310/10/20-30-15-01-28 не було надано жодних документів щодо підтвердження факту реальності здійснення господарської діяльності між контрагентами, неправомірно визначена платником податків сума податкового кредиту при придбанні товарів та сум податкових зобов’язань при продажу товарів/послуг.

Згідно інформації, наданої ТОВ фірма «Салейнт», бензин А-95, поставлений підприємством ТОВ фірма «Салейнт» Комунальному підприємству «КВЗК» відповідно до видаткової накладної №1451 від 18.12.2014р. на загальну суму 44975,00 грн., в т.ч. ПДВ 7495,83 грн. був придбаний підприємством у ТОВ «РЕАЛ-НП» згідно з видатковою накладною №12/09-8 від 09.12.2014 р.

Щодо не підтвердження здійснення господарських операцій між КП «КВЗК» та ТОВ фірма «САВА+» судом встановлені наступні обставини.

Так КП «КВЗК» на підставі рахунку-фактури, відповідно платіжного доручення від 25.07.20 здійснено сплату за дошку необрізну 50мм, на що ТОВ «Сава+» (32938597) було виписано податкову накладну, яка зареєстрована в ЄРПН: 25.07.2016 на суму 11458.35, та ПДВ у сумі 2291,67 грн., разом 13750,02 грн. Підприємством ТОВ «Сава+» поставлено товар, відповідно видаткової накладної №СА-0000275 від 01.08.2016 на загальну суму 13750,02грн., в т.ч. ПДВ 2291,67 грн.

Суми податку на додану вартість відображено у податковому кредиті у декларації з ПДВ липень 2016 року у сумі 2291,67 грн., та відповідають даним додатку 5 до декларації з податку додану вартість.

В той же час, Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області складено Лист податкової інформації від 05.09.2016 №2395/20-30-14-02/32938597 «щодо ТОВ «САВА+» (податковий номер 32938597), за звітний період декларування ПДВ липень 2016 р. з питань проведення фінансово - господарських операцій за липень 2016 року.

Між тим, в акті перевірки податковим органом зазначено, що до управління податкового аудиту було надано висновок податкової міліції від 26.08.2016 року по підприємству ТОВ «Сава+», яким встановлено, що за вказаною адресою розташована кількох поверхова будівля. В ході спілкування з охоронцями будівлі вони повідомили, що дійсно за цією адресою орендує приміщення ТОВ «Сава+», та показали кімнату, де розташовується підприємство. Між тим, податковим органом встановлено, що представники ТОВ «Сава+» зазначену податкову адресу використовують виключно для того, щоб забирати поштову кореспонденцію.

Судом також встановлено, що підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «КОМПАНІ "ПЛАЗМА». Так, КП «КВЗК» на підставі рахунку-фактури, відповідно платіжного доручення від 18.06.2015 р. здійснено передплату за ТМЦ (Трос 13 мм. ГОСТ 2688), на що ТОВ «КОМПАНІ "ПЛАЗМА» (3622645) виписало податкову накладну від 18.06.2015, яка зареєстрована в ЄРПН, на суму 2373,33 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 474,67 грн., усього на загальну суму 2848,00 грн.

Відповідач не заперечує, що підприємством ТОВ «КОМПАНІ "ПЛАЗМА», поставлено вищезазначений товар відповідно до видаткової накладної №1045 від 25.06.2015 на загальну суму 2848,8 грн., в т.ч. ПДВ 474,67 грн. Суми податку на додану вартість КП «КВЗК» до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ не відносились.

В той же час, Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області складено Лист податкової інформації від 21.07.2016р. №712/7/20-31-14-02 «щодо ТОВ «КОМПАНІ «ПЛАЗМА, податковий номер 36226451 за звітні періоди декларування ПДВ січень, лютий, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015р. з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами за період 01.01.2015 року - 28.02.2015року та з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року».

Відповідач зазначає, що службовою запискою ОУДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №462/20-31-21-05 від 21.03.2015р. управління податкового аудиту Київської ОДПІ м. Харкова повідомлено, що встановити фактичне місцезнаходження підприємства, його засновників, керівників, провести опитування керівників та засновників стосовно причетності до реєстрації даних підприємств з метою недопущення незаконного ухилення від оподаткування ПДВ та податком на прибуток не надалось можливим, у зв’язку з відсутністю товариства за податковою адресою. Також службовою запискою ОУ Київської ОДПІ № 934/07-15 було надано довідку за № 935/07-15 про відсутність підприємства ТОВ «КОМПАНІ «ПЛАЗМА» за місцезнаходженням та не встановлення фактичного його місцезнаходження.

На підставі чого, податковим органом робиться висновок про фіктивний характер господарських операцій вищезазначеного товариства з КП «КВЗК».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п. п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88.

Згідно з п. 1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин у 2015 році), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до приписів п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин до 01.01.2015 року, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, (в редакції з 01.01.2015 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що товари, отримані згідно умов укладених з контрагентами підприємства позивача, договорів використовуються КП «КВЗК» у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши вищевказані первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Судом встановлено, що всі податкові накладні не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 ПК України, п.2.4 Положення №88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому, суд зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Щодо відомостей в акті перевірки про придбання ТОВ «Буденергія» інших товарів та відсутності в подальшому у березні 2016 р. їх реалізації, суд вважає за необхідне зазначити, що вказана інформація не має жодного відношення до господарської діяльності КП «КВЗК» або ТОВ «Пайпленд» та жодним чином не може свідчити про порушення податкового законодавства з боку вказаних підприємств.

Суд також зазначає, що реалізація ТОВ «Буденергія» товарів, придбаних у березні 2016 р., могла відбутись в майбутніх податкових періодах, що відповідає нормам чинного податкового законодавства. Крім того, висновок про відсутність складських приміщень у ТОВ «Буденергія», зроблений податковим органом виключно на підставі даних, зареєстрованих в ЄРПН, є лише припущенням податкового органу, яке не ґрунтується на жодних об’єктивних даних.

Щодо відомостей в акті перевірки про придбання ТОВ фірма «Салейнт» паливно- мастильних матеріалів у інших постачальників, то така інформація у податкового органу відсутня.

Стосовно інформація по ТОВ ТД «КАПІТАЛ-ІНВЕСТ», на яку посилається відповідач в акті перевірки як на доказ правомірності своїх висновків, суд зазначає, що зазначене підприємство не мало господарських взаємовідносин із підприємством позивача у перевіряємому періоді, отже ТОВ ТД «КАПІТАЛ-ІНВЕСТ» жодного відношення до господарської діяльності КП «КВЗК» та ТОВ фірми «Салейнт», що у свою чергу - жодним чином не може свідчити про порушення податкового законодавства з боку вказаних підприємств та є лише припущенням податкового органу, яке не ґрунтується на жодних об’єктивних даних.

Таким чином, висновки акту перевірки про порушення КП КВЗК вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку господарських операцій з ТОВ фірма «Салейнт» у грудні 2014 р. суд вважає протиправними та такими, що ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються жодними об’єктивними даними.

Щодо відсутності представників ТОВ «Сава+» за адресою реєстрації, суд вважає, що зазначена обставина не є підставою для визнання господарських операцій нікчемними.

Суд також зазначає, що позивачем, у свою чергу, під час проведення перевірки перевіряючим контролюючого органу надавались договори оренди приміщень для здійснення господарської діяльності ТОВ «Сава+», а також інша первинна документація, що підтверджує фактичне виконання господарських операцій.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством України на платника податків не покладено обов'язку перевірки дотримання вимог податкового законодавства особами, з якими платник не має жодних правових стосунків. Податкове законодавство не ставить в залежність право платника на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб, з якими платник не має жодних правових стосунків, і фактичної сплати такими особами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Якщо особа не виконала своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

В цьому полягає принцип індивідуальної податкової відповідальності – один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового Кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Отже за результатами розгляду справи суд вважає за необхідне зазначити, що підставою для притягнення КП «КВЗК» до податкової відповідальності за наслідками взаємовідносин з ТОВ фірма «Салейнт», ТОВ «Пайпленд», ТОВ «Сава+» та ТОВ «КОМПАНІ «ПЛАЗМА» є інформація, викладена в Листах податкових органів. Проте, жодного документального дослідження обставин так званих «порушень» з боку третіх осіб податковими органами проведено не було. Податкові органи обмежилися лише запитами про надання інформації на адресу третіх осіб, не вдавшись до проведення всіх передбачених чинним законодавством заходів податкового контролю. В результаті, діям КП «КВЗК» надана оцінка на підставі документів - Листів, які в силу Податкового кодексу не можуть фіксувати факт податкового правопорушення, тим більше, факт скоєння правопорушення платником (КП «КВЗК»), діяльність якого взагалі не вивчалася при їх складанні. В той же час, первинні документи, представлені КП «КВЗК» в ході перевірки, були проігноровані. Податковий орган надав пріоритетне значення Листам податкового органу над первинними документами платника, що є неприпустимим.

Між тим, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати третіми особами податку до бюджету, від перебування третіх осіб за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Тим більше, що в ухвалі від 01.08.2016 р. у справі № К/800/27232/14 ВАСУ зазначив, що дії податкової з направлення платнику запиту про надання інформації не підлягають оскарженню у судовому порядку, навіть якщо такий запит не відповідає вимогам п. 73.3 ПК України. Дії податкової щодо витребування інформації та її документального підтвердження не породжують для платника жодних обов’язків, а відтак і не порушують права та інтереси платника.

Щодо висновків Акту в частині встановлення факту пов’язаності КП «КВЗК» та Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (34861610) судом встановлені наступні обставини.

Відповідач в акті перевірки стверджує, що до статутного капіталу КП «КВЗК» були спрямовані кошти від Департаменту будівництва та шляхового господарства.

Однак, ці твердження, на думку суду, є помилковими, оскільки згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ) вбачається, що розмір статутного капіталу КП «КВЗК» складає 33916330,37 грн., з яких – 33916330,37 грн. внесені Харківською міською радою як юридичною особою публічного права. Водночас, Департаментом будівництва та шляхового господарства внески до статутного капіталу КП «КВЗК» не здійснювалися.

Відповідно до ч.1 ст.78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. У частині 4 цієї ж статті зазначено, що статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЗУ «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Таким чином всі департаменти Харківської міської ради є юридичними особами. Згідно з ч.1 ст.17 Закону відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування (ч.2 ст.81 ЦК). Суб’єктом створення юридичних осіб публічного права виступають не вищевказані органи, а відповідно держава, АРК та територіальні громади, яких, в свою чергу, визнає ЦК юридичними особами публічного права. Ознаками юридичних осіб публічного права є також публічний характер їхніх цілей, наявність у багатьох випадках владних повноважень чи особливого характеру членства. До юридичних осіб публічного права належать держава Україна, АРК, територіальні громади та створювані ними такі суб’єкти публічного права зі статусом юридичних осіб, як органи державної влади, органи влади АРК, органи місцевого самоврядування, навчальні заклади (університети, інститути, школи, гімназії) тощо. Публічно-правові юридичні особи можуть створюватися також для досягнення господарських і соціальних цілей загального характеру або для задоволення потреб певних груп населення.

Таким чином, до юридичних осіб публічного права відносяться Департаменти Харківської міської ради та комунальні підприємства, утворені органами місцевого самоврядування.

В той же час, згідно до п.п.14.1.159. п.14.1 ст. 14 ПКУ, пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов’язаними. Такі платники податків можуть бути визнані пов’язаними з інших підстав, передбачених цим підпунктом.

Окрім того, приписами зазначеного п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПКУ чітко встановлено, що для визнання осіб пов’язаним необхідно, по-перше, щоб одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків.

Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради не володіє жодною часткою корпоративних прав у відношенні КП «КВЗК». Взагалі будь-які корпоративні відносини між даними юридичними особами відсутні.

Окремо суд зауважує, що актом перевірки також не встановлено існування таких відносин.

Дана обставина усуває підстави для розповсюдження на КП «КВЗК» та Департамент будівництва та шляхового господарства інших критеріїв, наведених у п.п.п. а) п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПКУ, оскільки умовою їх застосування є дотримання першого наведеного критерію – встановлення факту існування корпоративних відносин між юридичними особами.

На це вказує безпосередньо зміст наступних критеріїв, які передбачають в якості підстави для свого застосування, існування осіб, між якими існують корпоративні відносини - «кожної такої юридичної особи», «у кожній такій юридичній особі», «таких юридичних осіб».

За змістом п.п.п. а) п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПКУ особами, які пов’язані між собою корпоративними відносинами, є саме особи, одна з яких безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків.

Зауважимо ще раз, що КП «КВЗК» та Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради не перебувають між собою у корпоративних відносин.

Окремо зазначимо, що в Акті перевірки взагалі не визначено, за яким конкретно критерієм наше підприємство та Департамент будівництва та шляхового господарства відносяться до пов’язаних осіб.

В акті викладено певні факти та йде посилання на п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПК України. Водночас, ніяким чином встановлені факти не узгоджуються із вказаними положеннями Податкового кодексу, а тим більше, який конкретно критерій вказує на такі порушення, посадові особи контролюючого органу взагалі не зазначили.

Водночас, під який конкретно кваліфікуючий критерій «пов’язаних осіб» підпадають відносини між КП «КВЗК» та Департаментом будівництва та шляхового господарства, посадові особи контролюючого органу взагалі не вказано.

На підставі викладених обставин, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про визнання КП «КВЗК» та Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради пов’язаними особами із застосуванням відповідним податкових наслідків в частині визначення КП «КВЗК» податкових зобов’язань з податку на прибуток.

Висновки відповідача про пов’язаність КП «КВЗК» та Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради повністю спростовуються положеннями п.11 «Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 24 (МСБО 24). Розкриття інформації про зв'язані сторони», де вказано, що зв'язаними сторонами не вважаються, зокрема комунальні служби та департаменти та агентства органу державної влади, що не контролюють, не здійснюють спільного контролю або не мають суттєвого впливу на суб'єкт господарювання, що звітує, просто тому, що вони мають звичайні відносини з суб'єктом господарювання (навіть якщо вони можуть обмежувати свободу дії суб'єкта господарювання або брати участь у процесі прийняття рішень цим суб'єктом господарювання).

У п.9 МСБО 24 встановлено, що органами державної влади є органи державної влади, урядові агенції та подібні органи державної влади - місцеві, національні або міжнародні.

В акті перевірки відповідач посилається на п.4 П(С)БУ 23 «Терміни, що використовуються у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку мають таке значення: пов’язані сторони – особи, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною».

Водночас, відповідно до п.7.1.3. Статуту «Управління шляхового господарства Харківської міської ради не втручається в оперативну та господарську діяльність Підприємства». Господарська діяльність за змістом ч.1 ст.3 ГК України визначається як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Серед загальних принципів господарювання ст.6 ГК України виділяє заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Таким чином, Статут КП «КВЗК» прямо забороняє втручання органів місцевого самоврядування у господарську діяльність Підприємства.

Згідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі – П(С)БУ №15), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за №860/4153, визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

В той же час, п.9 П(С)БУ 23 встановлює, яким чином повинно бути визначено оцінка активів та зобов’язань в операціях пов’язаних сторін. Методологічні засади формування інформації про операції пов’язаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 23.

Облік операцій з пов’язаними особами при оподаткуванні податком на прибуток здійснюється у відповідності до даних бухгалтерського обліку, тому виходячи із п.5 П(С)БО 15 додатковий дохід не признається в бухгалтерському обліку. Додаткових коригувань по даному питанню в розділі 3 податкового кодексу не передбачено.

Як бачимо ні П(С)БО 15, ні П(С)БО 23, ні планом рахунків не передбачено відображення додаткових доходів при операціях з пов’язаними особами.

Згідно з п.5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі – П(С)БУ №15), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за №860/4153, визначено: «дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена».

Тому твердження податкового органу, що підприємством, в порушення п.5 П(С)БУ15, п.6, п.9 П(С)БУ 23, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України підприємством КП «КВЗК» занижено доход від операції з пов’язаною особою на суму 1727578 грн., в т.ч. за 1 квартал 2016 року на суму 1727578 грн., є безпідставним та не відповідає чинному законодавству.

До 2015 року в декларації по оподаткуванню прибутку існувала норма, згідно якої здійснювались донарахування доходу по пов’язаним особам тільки в декларації по оподаткуванню податком на прибуток.

До 2015 року облік операцій з пов’язаними особами при оподаткуванні були врегульовані пунктом 153.2 ст. 153 ПК України.

Дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначався відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Ці правила поширювалися також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПКУ платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отримавши належним чином заповнену податкову накладну, платник податків має виконати вимоги п. 198.6 ст. 198 ПКУ.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПКУ є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

На час укладання договорів контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Разом з тим, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. (ВАСУ від 06 вересня 2016 р. у справі 826/23325/15).

Судом з’ясовано, що при укладенні договору №2015/38 від 07.09.2015 року, про закупівлю за державні кошти та при проведенні податкової перевірки було надано копію сертифікатів відповідності:

1) UA1.162.0010052-15 терміном дії з 25.02.2015 року по 23.02.2016 року на автомобілі вантажні ГАЗ-3309, нові відповідно до якого визначено: сертифікат видано ООО «Автозавод»ГАЗ», 603004, г. Н.Новгород, просп. Ильича, 5, Російська Федерація, виробник продукції – ООО «Автозавод «ГАЗ»;

2) UA1.003.0076685-15 з терміном дії з 28.09.2015 року по 28.09.2016 року на автомобілі спеціалізовані самоскиди TK-G-3309CC на шасі ГАЗ 3309 (нові), відповідно до якого визначено: на підставі сертифіката відповідності UA1.162.0010052-15 від 25.02.2015 року автомобілі спеціалізовані самоскиди TK-G-3309CC на шасі ГАЗ 3309 у кількості 5 одиниць … відповідають вимогам правил СЕК ООН. Сертифікат видано ТОВ «Техкомплект» (20616482, Київська область, Макарівський район, с.Калинівка, вул..Київська, 43/2), виробник продукції – ТОВ «Техкомплект»;

Крім того, податковим органом не враховано те, що ТОВ «Техкомплект» перебуває на обліку в департаменті ДАІ, як суб‘єкт підприємницької діяльності, пов’язаної з виробництвом транспортних засобів, реєстраційний номер – 900234. Має ліцензію на виробництво автомобілів АВ № 429342.

ТОВ «Укрспецтехніка» є офіційним дилером ТОВ «Техкомплект» на всій території України і має право продажу від свого імені всього модельного ряду продукції, що поставляється ТОВ «Техкомплект».

Таким чином, після отримання сертифікату відповідності із зазначенням країни походження «Російська Федерація» від 25.02.2015 року, ТОВ «Техкомплект» переробило його і отримало сертифікат із зазначенням країни походження товару «Україна», а тому підприємство КП «КВЗК» придбало товар вітчизняного виробника і належним чином відобразило цю операцію у податковій звітності.

Згідно ст.40 Митного Кодексу України, а також «Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав» (Угоду ратифіковано із застереженням Законом №3592-VI (3592-17)від 06.07.2011 визначено, що у разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 Митного Кодексу України, критеріями достатньої переробки є: 1) виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків; 2) зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалорної частки); 3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду згідно з УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

Отже, посилання в акті перевірки, на відсутність актів приймання - передачі транспортних засобів між КП «КВЗК» та ТОВ «Укрспецтехніка» не має правового підґрунтя, оскільки згідно п. 33 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери» від 11.11.2009 року № 1200 на продані транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, споживачеві видається примірник договору купівлі-продажу транспортного засобу, підписаного уповноваженою особою суб’єкта господарювання і скріпленого печаткою (за її наявності), копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності (на транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, які підлягають обов'язковій сертифікації), сервісна книжка, експлуатаційна документація, розрахунковий документ, який засвідчує факт купівлі, акт приймання-передачі транспортного засобу від виробника, а у разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або його уповноваженим дилером - акт приймання-передачі транспортного засобу або його складових частин, що мають ідентифікаційні номери, який укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.

При укладанні Договору від 07.09.2015 за № 2015/38 про закупівлю товарів за державні кошти Сторони визначились, що предметом поставки виступає «товар, що відповідає предмету закупівлі Автомобілі для перевезення вантажів (код 29.10.4) (Самоскид)». Таким чином, при укладенні угоди сторони описали ознаки товару – «Автомобілі для перевезення вантажів (код 29.10.4)», надавши відразу товару конкретне визначення як «Самоскид» (п.1.1 Договору).

Дане визначення отримало свою конкретизацію у Специфікації до договору №2015/38, а згодом – у Додатковій угоді №1 від 23.09.2015 р. - Cамоскид ТК-G-3309 СС, як це передбачено п.1.2 цього ж Договору. Саме даний товар було отримано нашим підприємством за актами приймання-передачі автотранспортних засобів та саме цей товар вказано в Розрахунках коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних - Cамоскид ТК-G-3309 СС.

Таким чином, обов’язкові реквізити податкових накладних було заповнено у відповідності до вимог чинного Податкового кодексу України з урахуванням умов укладеної та реально виконаної угоди.

На думку ВАСУ, певні недоліки у первинних документах або неповна деталізація операцій не є ознакою нереальності операцій. Суд вважає, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена (Ухвала від 27.09.2016 р. у справі № К/800/8123/16, Ухвала від 06.07.2016 р. у справі № К/800/35291/15, Ухвала від 25.08.2016 р. у справі № К/800/7417/16).

На думку суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таких доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України суду податковим органом не надано.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

За правилами частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень – рішень.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. В той час, позивачем надано достатньо доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 17.07.2017 року за №0001701401 р. та № НОМЕР_1 Головного управління ДФС у Харківській області підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд –

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

          Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_2 від 17.07.2017 р. та № НОМЕР_1 від 17.07.2017 р., які винесені відносно Комунального підприємства "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації".

          Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська,46, м. Харків, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Комунального підприємства "Комплекс з експлуатації об'єктів водозниження і зливової каналізації" (код ЄДРПОУ 34953769, 61033, м.Харків, вул. Тахіатаська, 3) у розмірі 14586,87 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень 87 копійок).

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.          

          Повний текст постанови виготовлено 06 вересня 2017 року.

Суддя                                                                                Заічко О.В.