Рішення

від 15.08.2017 по справі 905/1237/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.08.2017 Справа № 905/1237/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-схід» , м.Маруполь, Донецька область

до відповідача : Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» , м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р. в сумі 770 443 грн. 23 коп, з яких: 733 215 грн. 92 коп. - заборгованість по орендних платежах, 5374 грн. 38 коп. - 3% річних, 31852 грн. 93 коп. - пеня, -

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (директор);

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю № 09-18/5633 від 13.04.2017р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.08.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324 ) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-схід» , м. Маруполь, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р. в сумі 770 443 грн. 23 коп., з яких: 733 215 грн. 92 коп. - заборгованість по орендних платежах, 5374 грн. 38 коп. - 3% річних, 31852 грн. 93 коп. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р., у зв'язку з чим виникла стягувана заборгованість.

Ухвалою суду від 06.06.2017р. господарським судом Донецької області було порушено провадження по справі, розгляд справи призначений на 21.06.2017р. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 06.07.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 15.08.2017р. та відкладено розгляд справи на 15.08.2017р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, 15.08.2017р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди, які б змінювали умови спірного договору, в тому числі в частині здійснення суборендної плати, а саме автоматичного її корегування у разі зміни позивачем нормативної грошової оцінки за власним бажанням в односторонньому порядку. Також у зазначеному відзиві представник відповідача просив суд у разі незгоди з позицією відповідача по даній справі зменшити суму пені на 95 % від суми, що підлягає стягненню з відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-схід» (далі - орендар) та Відкритим акціонерним товариством Металургійний комбінат Азовсталь (далі - суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендар надає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку території Міськострова у Орджонікідзевському районі у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.

Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

У суборенду передається земельна ділянка площею 32,2433 га у Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, в тому числі:

На земельній ділянці знаходиться цех морських перевезень, вугільний склад ВАТ МК Азовсталь та нежитлові приміщення, згідно затвердженої Технічної документації.

На земельній ділянці прокладені такі інженерні комунікації:

- лінії електромереж 220 В, 110 КВ;

- залізничні колії;

- автомобільні проїзди без твердого покриття.

Відповідно до п. 2.1. договору земельна ділянка надана орендарю за договором оренди, зареєстрованим у Маріупольській міській раді за № 461 від 23 травня 2002 року на підставі рішення Маріупольської міської ради № 1381 від 28.12.2001р.

Згідно п. 2.2. договору земельна ділянка надається суборендарю для реалізації на території Східної промислової зони Спеціальної економічної зони Азов затвердженого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційного проекту Будівництво та експлуатація перевантажувального комплексу Азовсталь на підставі рішення Маріупольської міської ради № 1381 від 28.12.2001р., згідно з пунктом 10 Закону України Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області №356-ХІV від 24.12.1998р.

Договір укладається на період до державної реєстрації нової юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності на території СЕЗ Азов , згідно затвердженого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційного проекту, та діє з моменту його підписання (п. 2.3. договору).

Згідно п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 26.03.2014р. до договору суборенди земельної ділянки) орендна плата вноситься суборендарем щорічно у розмірі 7,772157 (сім гривень сімдесят сім копійок) за квадратний метр (без урахування ПДВ. ПДВ справляється згідно до діючого законодавства) на рахунок № 26005962492938 у ПАТ ПУМБ м. Донецьк, МФО 334851, отримувач - ТОВ ВЕЗ Азов-Схід , код ЄДРПОУ 31674430. Загальна сума договору складає 3 007 200,00 гривень на рік (з урахуванням ПДВ), та може бути змінена згідно умов цього договору .

Як визначено в пункті 3.2. договору, розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель м.Маріуполя, суборендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації на підставі документально підтвердженого письмового повідомлення орендаря.

Відповідно до п.3.3. договору періодичність внесення орендної плати - щомісячно рівними частками. Згідно зі статтями 2, 17, 19 Закону України від 03.07.92р. № 253- ХІІ Про плату за землю (у редакції від 19.09.97р. № 535/97-ВР), плата за землю справляється у вигляді орендної плати не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця.

Згідно п.3.4. договору розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини суборендаря, що підтверджено документально; у разі невиконання Орендарем обов'язку повідомити суборендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; збільшення розмірів грошової оцінки; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

У разі зміни або індексації грошової оцінки суборендар зобов'язаний пропорційно корегувати орендну плату за земельну ділянку (п.3.5. договору).

Згідно п. 3.6. договору на будь-яку суму орендної плати, яка не була сплачена у строки, визначені цим договором, нараховується пеня у розмірі 0,3 відсотки несплаченої суми, але не більше ніж 120 відсотків діючої на момент платежу облікової ставки Національного банку України за кожний наступний день, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено.

Відповідно до п. 5.2.3. суборендар зобов'язаний, зокрема, у відповідності з пунктом 3.3. цього договору своєчасно вносити орендну плату.

Згідно п.6.5. договору будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін у разі, якщо з будь-яких причин будь-які положення цього договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими, що не мають юридичної сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь-якого або усіх інших положень цього договору.

Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, та державної реєстрації у Маріупольській міській раді (п. 10.1. договору).

Зазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками, та зареєстрований у Маріупольському міському управлінні земельних ресурсів за № 8 28.05.2002р.

Згідно наявних в матеріалах справи витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 32/2/2016 від 19.01.2016р. та № 471/2/2017 від 13.03.2017р. грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1412336900:00:001:0027 площею 32,243300 га на 2016р. становить 361,38 грн./кв.м., а на 2017р. 532,03 грн./кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 0-5-0.32-39/105-17 від 28.02.2017р. Відділ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у місті Маріуполі повідомив позивача про приведення цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 1412336900:00:001:0027 у відповідність до Наказу ДКЗР від 23.07.2010р. № 548 та запропонував отримати нову грошову оцінку земельної ділянки.

В подальшому, листом вих. № 430/10 від 12.04.2017р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням про збільшення розміру суборендної плати з 01.03.2017р. за користування орендованою земельною ділянкою до 593 874 грн. 70 коп. Зазначений лист був отриманий відповідачем 12.04.2017р., про що мається відповідна відмітка, проте залишений без відповіді.

Також позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 430/14 від 27.04.2017р., в якій повідомив ПрАТ МК Азовсталь про наявну заборгованість в сумі 139341 грн. 22 коп. станом на 25.04.2017р. Зазначена претензія була отримана відповідачем 28.04.2017р., про що мається відповідна відмітка, проте залишена без відповіді.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів за період з травня 2016р. по квітень 2017р. за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р., позивач просив стягнути з відповідача 770 443 грн. 23 коп., з яких: 733 215 грн. 92 коп. - заборгованість по орендних платежах, 5374 грн. 38 коп. - 3% річних, 31852 грн. 93 коп. - пеня.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 201 Земельного кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Згідно зі ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 632 Цивільного Кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Сторони у пункті 3.2 договору оренди передбачили, що розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель м. Маріуполя, Суборендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації на підставі документально підтвердженого письмового повідомлення Орендаря.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Частиною 3 ст. 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін , порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст.ст. 526, 525 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачений обов'язок відповідача пропорційно корегувати орендну плату земельної ділянки у разі зміни або індексації грошової оцінки землі (п.3.5 договору), а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому зміна розміру нормативної грошової оцінки землі є підставою для стягнення недоплаченої орендної плати у розмірі 370 859,20 гривень за березень 2017р. та квітень 2017р.

Таким чином позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕЗ АЗОВ-СХІД правомірно заявлені вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 733 215 грн. 92 коп.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Зважаючи на наведені положення законодавства та наведені вище положення укладеного між сторонами договору оренди землі, суд дійшов висновку, що між сторонами наявні саме правовідносини щодо оренди землі, які регулюють строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, а тому до цього договору в повній мірі застосовані положення Закону України «Про оренду землі» та іншого законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, проте відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за орендовану земельну ділянку, що призвело до виникнення заборгованості у спірній сумі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, орендна плата за землю має сплачуватися своєчасно та в повному обсязі, згідно з умовами укладеного договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконуються умови договору суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р., а саме, в обумовлені договором строки останнім не перераховується орендна плата, в результаті чого виникла заборгованість з її сплати в розмірі 733 215 грн. 92 коп. за період з березня 2017р. по квітень 2017р.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п.4.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи, після порушення судом провадження у справі №905/1237/17 відповідачем, Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» , м. Маріуполь, Донецька область, було сплачено заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р. за квітень 2017р. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-схід» , м. Маруполь, Донецька область в сумі 454 533 грн. 48 коп., що підтверджується банківською випискою від 16.06.2017р.

У зв?язку з викладеним, суд вбачає наявність передбачених п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України підстав для припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 454 533 грн. 48 коп. з мотивів відсутності предмета спору, що обумовлено фактом погашення вказаної частини боргу в процесі розгляду даної справи після подання позову, але до прийняття рішення.

Отже сума заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 278 682 грн. 44 коп.

Щодо стягнення пені у розмірі 31 852 грн. 93 коп. та 3 % річних в сумі 5374 грн. 38 коп. за період з 11.06.2016р. по 25.05.2017р., нарахованих за несвоєчасну сплату орендної плати за період з травня 2016р. по квітень 2017р., господарський суд зазначає наступне.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Згідно до положень ст. 549 ЦК України, ст.230 Господарського кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Як вже зазначалося, згідно п. 3.6. договору на будь-яку суму орендної плати, яка не була сплачена у строки, визначені цим договором, нараховується пеня у розмірі 0,3 відсотки несплаченої суми, але не більше ніж 120 відсотків діючої на момент платежу облікової ставки Національного банку України за кожний наступний день, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено.

Згідно наданого позивачем розрахунку позовних вимог, позивач просить стягнути пеню та 3 % річних за період з 11.06.2016р. по 25.05.2017р., які нараховані за несвоєчасну сплату орендних платежів за користування земельною ділянкою за період з травня 2016р. по квітень 2017р.

Разом із тим, Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно ст. 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції від 02.09.2014): під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Пунктом 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» , відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно д ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Закріплене в ст.4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 6 означеного закону відносно звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних виключень щодо їх незастосування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Маріуполь, де знаходиться орендована земельна ділянка та проводить свою господарську діяльність відповідач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого також включено м. Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053» .

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» № 1365-VIII від 17.05.2016, який набрав чинності 08.06.2016р., внесено зміни до статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та викладено в такій редакції: «Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону» .

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, серед яких відсутнє м. Маріуполь.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, вбачається правомірним стягнення позивачем заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою лише за період з 08.06.2016 р. по квітень 2017р., у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних, нарахованих за несвоєчасну сплату орендної плати за травень 2016р.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позовних вимог, орендна плата за червень 2016 року становила 454 533 грн. 48 коп., що за 23 дні червня повинна була бути сплачена в сумі 348 475 грн. 67 коп. (454533,48 /30днів х 23 днів).

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня нараховується починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до п.1.9 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних, нарахованих за несвоєчасну сплату орендної плати за травень 2016р. судом перерахована сума пені та 3% річних, яка підлягає стягненню, з урахуванням приписів діючого законодавства та умов Договору. Згідно здійсненого судом перерахунку сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 4979 грн. 04 коп. Позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 19320 грн. 27 коп. за період з 11.07.2016р. по 25.05.2017р.

Відповідач, з посиланням на важке фінансове становище підприємства, на погашення основної заборгованості, просив суд зменшити розмір пені на 95% від суми, що підлягяє стягненню з відповідача.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Застосування положень п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оцінивши доводи сторін та надані докази, враховуючи, що відповідачем протягом тривалого часу порушувалися строки сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р., що стало підставою для звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, а також приймаючи до уваги, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є значно меншою, ніж заявлена сума пені, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95% від суми, що підлягяє стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 11, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 612, 629, ч. 1 ст. 627, ст. 632, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України Про оцінку земель , ч. 3 ст. 201 Земельного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, ч. 6 ст. 232, ст. 233, ч. 2 ст. 340 Господарського кодексу України, п. 14.1.136 ст. 14, ст. 274 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 13, 15, 21, ч. 1 ст. 24, ст. 30 Закону України «Про оренду землі» , ст. ст. 1, 4, 6, 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , ст. 58 Конституції України, ст.ст.1 -3, 4, 4 2 -4 7 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1 1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-схід» , м.Маруполь, Донецька область до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р. в сумі 770 443 грн. 23 коп., з яких: 733 215 грн. 92 коп. - заборгованість по орендних платежах, 5374 грн. 38 коп. - 3% річних, 31852 грн. 93 коп. - пеня задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-схід» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр. Миру, 68-А, код ЄДРПОУ 31674430) заборгованість по орендних платежах в сумі 278 682 грн. 44 коп., 3% річних в сумі 4979 грн. 04 коп., пеню в сумі 19320 грн. 27 коп., судовий збір в сумі 11362 грн. 73 коп.

Припинити провадження у справі на підставі п. 1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 454533 грн. 48 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 15.08.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.08.2017р.

Суддя Ю.С. Мельниченко