Рішення

від 14.08.2017 по справі 297/3208/16-ц

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/3208/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2017 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Адамчо К.С., з участю прокурора Міндак В.В., представника Кабінету Міністрів України за довіреністю ОСОБА_1, представника відповідачки ОСОБА_2 за договором - адвоката ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Закарпатській області за довіреністю ОСОБА_5, представника третьої особи Державного підприємства Берегівське лісове господарство за довіреністю ОСОБА_6, представника третьої особи Косоньської сільської ради за довіреністю ОСОБА_7, представника третьої особи ОСОБА_8 обласне управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_9, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом позовну заяву прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_8 обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство Берегівське лісове господарство , Косонська сільська рада, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_12, про визнання недійсним наказу ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Закарпатській області Про затверження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки , витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення загальною площею 1,75 га, вартістю 1 903125 грн. із чужого незаконного володіння,

встановив:

Прокуратура Закарпатської області звернулася в Берегівський районний суд із позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_8 обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство Берегівське лісове господарство , Косонська сільська рада, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_12, про визнання недійсним наказу ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Закарпатській області Про затверження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки , витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення загальною площею 1,75 га, вартістю 1 903125 грн. із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивувала тим, що прокуратурою було виявлено надання у власність громадянам земель лісогосподарського призначення, які відповідно до земельного законодавства не можуть передаватись у приватну власність, а саме наказом ОСОБА_4 управління Держземагенства в Закарпатській області від 23.12.2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001536 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_12 земельної ділянки площею 1,7500 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0065, розташовану за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згаданий наказ ОСОБА_4 управління Держземагенства в Закарпатській області винесено всупереч вимог п. ґ ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України, оскільки у приватну власність ОСОБА_12 для сільськогосподарських потреб, а саме, для ведення особистого селянського господарства, передано землі лісогосподарського призначення.

Також прокуратурою області встановлено, що на підставі технічної документації, розробленої та затвердженої 11.01.2014 року ОСОБА_8 регіональною філією ДП Центр Державного земельного кадастру проведено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 2120485600:02:000:0065. В результаті зазначеного поділу сформовано 4 земельних ділянок за кадастровими номерами 2120485600:02:000:0072; 2120485600:02:000:0073; 2120485600:02:000:0074; 2120485600:02:000:0075. У подальшому, шляхом укладення цивільно-правових угод, відчуджено на користь третіх осіб. Зокрема, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 1506 від 23.01.2014 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_10, остання набула права власності на земельну ділянку площею 0,5 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0072. На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 57 від 25.01.2014 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_11, остання набула права власності на земельну ділянку площею 0,5 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0073. На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 1504 від 23.01.2014 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_10, остання набула права власності на земельну ділянку площею 0,35 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0074. На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 1510 від 23.01.2014 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_2, остання набула права власності на земельну ділянку площею 0,4 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0075.

В судовому засіданні прокурор Міндак В. В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві мотивів просив повністю їх задовольнити.

Так, прокурор пояснив, що земельну ділянку надано у приватну власність ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2 з порушенням норм ст. 20 Земельного кодексу України, де чітко визначений порядок встановлення та зміни цільового призначення земель. Всупереч зазначеної норми, рішення органами виконавчої влади щодо зміни цільового призначення не приймались, відповідна проектно-технічна документація не розроблялась. Отже, згідно до ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Крім цього, зазначив, що порушено норми п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, де зазначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно листа Закарпатського обласного управління лісогосподарських агропромислових господарств філії Берегівське лісове агропромислове господарство від 02.12.2013 року № 97 державні акти на землю відсутні.

Також зазначив, що земельні ділянки передані у приватну власність ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2 без погодження представника власника - Кабінету Міністрів України, що порушує ст. 149 Земельного кодексу України. Тому на підставі наведеного просив визнати недійсним наказ № ЗК/2120485600:02:000/00001536 від 23.12.2013 року ОСОБА_4 управління Держземагенства в Закарпатській області та витребувати земельні ділянки загальною площею 1,75 га за кадастровими номерами 2120485600:02:000:0072; 2120485600:02:000:0073; 2120485600:02:000:0074; 2120485600:02:000:0075.

Представник Кабінету Міністрів України ОСОБА_1 підтримала позицію прокурора та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Закарпатській області за довіреністю ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила у задоволенні позову відмовити із підстав наведених у запереченні.

Так, пояснила, що заявлений позов є необгрунтованим та безпідставним, а тому такий не може бути задоволений з наступних підстав:

Позовна заява подана прокуратурою Закарпатської області в інтересах держави, однак вній відсутнє обгрунтування того, чому захист інтересів держави не може здійснювати орган державної влади, а саме Кабінет Міністрів України, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України на території Закарпатської області та видає у межах своїх повноважень накази організаційно-розпорядчого характеру;

- головним управлінням у межах своїх повноважень наказом від 22.10.2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00000983 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району, Закарпатської області ОСОБА_12. На замовлення ОСОБА_12 на підставі договору № 1207100101766 із ОСОБА_8 регіональною філією ДП Центра ДЗК розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до даних річного звіту по формі 6-Зем земельна ділянка ОСОБА_12 відводиться із земель запасу, сільськогосподарськихугідь - сінжаті. В подальшому наказом ОСОБА_4 управління від 23.12.2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001536 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_12 земельної ділянки площею 1,75 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0065;

- виходячи із норм законодавтва на час виникнення спірних правовідносин документами, які підтверджують право лісогосподарських підприємств на земельні ділянки є державні акти на право власності постійного користування земельними лісовими ділянками або планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Однак, позивачем не надано планово-картографічнихматеріалів лісовпорядкування 7 кварталу, де розташована спірна земельна ділянка, а саме планшет лісовпорядкування;

- із наданих прокуратурою матеріалів не можливо однозначно встановити, що спірна земельна ділянка дійсно входила до складу земель лісогосподарського призначення філії Берегівське лісове агропомислове господарство ДП ОСОБА_8 обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств в кварталі 7;

- дані щодо характеристики цільового призначення та користувачів земель встановлювались за допомогою довідки статистичної звітності 6-Зем. Відповідно до довідки № 5099 від 11.11.2013 року спірна земельна ділянка відводиться із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства;

- крім того, управлінням Держземагенства у Берегівському районі наданий позитивний висновок № 5679 від 10.12.2013 року про погодження земельної ділянки та передачі у власність, а також не встановлено обмеження по зазначеній земельній ділянці.

При цьому, представник відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру зазначила, що первинної документації для спростування того, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового призначення в управлінні немає.

Представник відповідачки ОСОБА_2 за договором - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав з підстав наведених у запереченні. При цьому пояснив, що ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області відповідно до своїх повноважень, а саме правом розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України на території Закарпатської області видав у межах своїх повноважень наказ організаційно-розпорядчого характеру. Також зазначив, що в порушення норм Лісового та Земельного кодексів України прокуратурою Закрпатської області, надані матеріали лісовпорядкування, які не затверджено територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства та не містять погоджень з територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища, а тому не можуть братися до уваги як доказ права користування ДП Берегівське лісове господарство спірними лісовими ділянками.

Крім цього, вказав на те, що позивачем не надано планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, де розташована спірна земельна ділянка, а саме планшет лісовпорядкування.

Крім цього, представник ОСОБА_3 просив взяти до увагиі дати оцінку наданому до заперечення ОСОБА_9 з матеріалів базового лісовпорядку 2014 року по ДП ЗОУЛАГ філія Берегівське ЛАГ Планшет № 4 Квартал 7. Витяг із таксаційного опису земельних ділянок лісового фонду станом на 01.01.2015 року. Відповідно до вищевказаних доказів спірна земельна ділянка не входила до лісового фонду.

Представник Косонської сільської ради в судовому засіданні позовні вимоги прокуратури та КМУ підтримав в повному обсязі. При цьому зазначив, що згідно акту інвентаризації проведеної у 2001 році та планово-картографічних матеріалів за 1998, 2005 та 2012 роки вбачається, що землі в контурі угідь 818, на території Косонської сільської ради Берегівського району, за межами населенного пункту, відносяться до лісового фонду та відмічені спеціальним умовним позначенням ліси. Відповідно до лісовпорядних планшетів, розроблених Львівською державною лісовпорядною експедицією ВО Укрдержліспроект у 2004-2005 роках вищезгадані земельні ділянки перебувають у користуванні філії Берегівське лісове агропромислове господарство та являються кварталом 7 виділом 1 данного господарства. Згідно таксаційного опису земельну ділянку виділу 1 віднесено до ділянки лісів навколо оздоровчих та рекреаційних територій із зазначенням площі, що становить 6,60 га. Зі змісту Акту інвентраризації земель лісового фонду сільгосппідприємств 2001 року на території Косоньської сільської ради Берегівського району земельні ділянки 818 контуру знаходяться за межами населенного пункту, являються кварталом 7 виділи 1, 2, 3 та перебували у користуванні філії Берегівське лісове агропромислове господарство ДП ОСОБА_8 ОУЛАГ . Наказ ОСОБА_4 управління Держземагенства в Закарпатській області від 23.12.2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001536 було винесено з порушенням норм Лісового кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р ОСОБА_5 питання розпорядження земельними лісовими ділянками , яким зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок та їх передачу у власність і оренду зі зміною цільового призначення, незалежно від їх площі.

Крім цього, представник ОСОБА_7, зазначив, що на вищевказаній ділянці, яка входить до контуру 818 кварталу 7, були насаджені акації та відповідно до планшетів у 2004-2005 роках віднесено до ділянок лісів. Крім цього, було порушено лісове законодавство, а не земельне. Звітність у вигляді довідки 6 -Зем нічим не обґрунтована, оскільки не підтверджується первинними документами.

Представник Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, якщо судом буде встановлено, що спірна земельна ділянка є землею лісового призначення.

Представник Державного підприємства Берегівсьске лісове господарство в судовому засіданні пояснень щодо позову не дав.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що наказом ОСОБА_4 управління Держземагенства в Закарпатській області від 23.12.2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001536 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_12 земельної ділянки площею 1,7500 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0065, розташовану за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 21-23).

На підставі зазначеного наказу ОСОБА_4 управління Держземагенства в Закарпатській області ОСОБА_12 передано у власність земельну ділянку.

Відповідно до статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 20 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, наякі розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

При цьому згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Водночас у пункті 2 статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинне базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то субєктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б частини першої статті 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 ЛК України).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (частина друга статті 49 ЛК України). Державний лісовий кадастр включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (стаття 51 ЛК України).

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

За статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України (тут і далі в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини девятої статті 149 ЗК України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1га для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

За статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з нормами статей 181 - 184, 202 - 204 ЗК України, законів України Про Державний земельний кадастр та Про землеустрій дані державного земельного кадастру це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України .

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2120485600:02:000:0065, площею 1,75 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району, накладається на землі лісогосподарського призначення у кварталі 7 контуру 818 філії Берегівське лісове агропромислове господарство Державного підприємства ОСОБА_8 обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств , які, на момент видачі оскаржуваного наказу, перебували в постійному користуванні вказаного державного підприємства.

Наведені обставини підтверджуються ортофотопланом контуру 818, Актом інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, затвердженого головою Берегівської районної ради у 2001 роціз додатками (а.с. 26-31), Таксаційним описом філіалу Береговодержспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс , розробленим та затвердженим у 2005 році при проведенні базового лісовпорядкування (а.с. 34-37).

Зокрема, за даними польового обстеження (додаток № 1 до акту інвентаризації лісів) у контурі 818 обліковано 8,5 га земель лісового фонду, вкритих лісами (а.с.28-31).

Згідно з наявним таксаційним описом земельна ділянка у кварталі 7 філіалу Береговодержспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс належить до оздоровчих ділянок лісів навколо оздоровчих та рекреаційних територій (а.с. 34-35).

Крім того, судом встановлено, що рішення органами виконавчої влади щодо зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення у кварталі 7 не приймались, відповідна проектно-технічна документація не розроблялась (а.с.24).

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України органи прокуратури України здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також уразі відсутності такого органу.

Частиною 2 ст. 45 ЦПК України передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Посилання представника відповідача ОСОБА_4 управління на те, що прокуратура Закарпатської області не мала права звертатись із позовом до суду в інтересах дежави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки КМУ може самостійно подати позовспростовується тим, що прокуратурою Закарпатської області виконано всі процесуальні вимоги відносно пред'явлення позову, які підтверджуються листом прокуратури Закарпатської області до Кабінету Міністрів України про повідомленнящодо звернення в їх інтересах з позовними заявами (а.с. 57-59).

Згідно із частиною другою статті 149 Земельного кодексу земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 9 ст. 149 Земельного кодексу, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Однак, земельна ділянка з постійного користування ДТТ ОСОБА_8 ОУЛАГ не вилучалась, жодні погодження на її вилучення державним підприємством не надавались.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийнятті наказу ОСОБА_4 управлінням Держгеокадаструдопущені грубі порушення вимог вищенаведеного законодавства, оскільки Головне управління у даному випадку вийшло за межі власних повноважень.

Довідку видану 25.07.2016 року державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області суд брати до уваги не може, оскільки дана довідка видана підрозділом Держгеокадастру, яке є заінтересованою особою у даній справі.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До прийняття оскаржуваного наказу, земельна ділянка перебувала у державній власності у постійному користуванні філії Берегівське лісове агропромислове господарство ДП ОСОБА_8 ОУЛАГ , що підтвреджується картографічними матеріалами, які є наявні у справі.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України Про передачу цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України № 584 від 03.07.2013 та на підставі акту прийому-передачі від 04.01.2016 року земельні ділянки філії Берегівське лісове агропромислове господарство ДП ОСОБА_8 ОУЛАГ передано у постійне користування ДП Берегівське лісове господарство .

Разом з тим, судом встановлено, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення не була передана у постійне користування ДП Берегівське лісове господарство , оскільки незаконно вибула з державної власності на підставі оскаржуваного наказу ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Закарпатській області.

Оскаржуваний наказ про відчуження спірної земельної ділянки площею 1,75 га, що перебувала в державній власності та по факту належить до земель лісового господарства, прийнято ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області з перевищенням повноважень, оскільки дозвіл на її вилучення не надавався.

Також встановлено, що земельна ділянка, яка є предметом позову у справі, є земельною ділянкою лісового фонду та відноситься до земель лісогосподарського призначення, тобто фактично відбулась незаконна безоплатна передача такої, без вилучення та зміни цільового призначення, у приватну власність громадянина ОСОБА_12.

Так, твердження представника відповідачки ОСОБА_2 та представника ОСОБА_4 управління Держгеокадастру, що спірна земельна ділянка не була у користуванні ГДСЛАП Закарпатагроліс (філії Берегівське ЛАГ ) є хибне. Позаяк це підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування наявними у справі.

Крім іншого відповідачі не надали жодного іншого документу (наприклад плано-картографічних матеріалів), що спірна земельна ділянка була сільськогосподарського призначення.

Посилання представника ОСОБА_3 на ОСОБА_9 з матеріалів базового лісовпорядку 2014 року по ДП ЗОУЛАГ філія Берегівське ЛАГ , Планшет № 4 Квартал 7 та Витяг із таксаційного опису земельних ділянок лісового фонду за станом на 01.01.2015 року є безпідставними, оскільки для вирішення спірного питання необхідно використовувати первинні документи, які діяли на момент виникнення вчинення протиправних дій.

Так, із змісту рішення ОСОБА_8 обласної ради від 08.12.2000 року № 262 вбачається, що на території Закарпатської області і до вказаного рішення були постійні користувачі у виді спеціалізованих виробничих лісогосподарських об'єднань і дане рішення було прийняте з метою інвентаризації земельних ділянок лісового фонду (а.с. 32).

При цьому суд констатує, що у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Отже, заперечення представника відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Закарпатській області та представника відповідачки ОСОБА_2 про те, що виділена ОСОБА_12 земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення спростовуються вищенаведеними обставинами.

За правилами статей 83, 84 ЗК України до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Таке саме правило встановлене статтею 12 ЛК України.

Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам виконавчої влади передавати їх у приватну власність.

Таким чином, законних підстав набути права приватної власності ОСОБА_12 на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 1,75 га із земель державної чи комунальної власності не було.

Згідно ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння. Однак, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Суд вважає правомірними позовні вимоги в частині витребування земельної ділянки, у відповідачів ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, оскільки в ході розгляду справи встановлено неправомірність наказу ОСОБА_4 управління Держземагенства в Закарпатській області щодо їх надання відповідачу, тому порушене право землекористувача та уповноваженого органу держави, як власника підлягає судовому захисту.

За таких обставин, оцінюючи усі докази, які були досліджені у судовому засіданні у їх сукупності та приймаючи до уваги те, що за результатами розгляду справи факт надання у власність ОСОБА_12 та подальшого відчуження в користь третіх осіб ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, спірної земельної ділянки, яка відповідно до земельного законодавства не може передаватись у приватну власність підтвердився, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити згідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3,13,19,20,21,55,56,57, 149, 164, 181-184,202-204 Земельного Кодексу України, ст. ст. 5,7,8,27, 31, 46,48,49,51,63,164,п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового Кодексу України, ст. ст. 10, ч. 2 ст. 45, 60, 88, ч. 6 ст. 154, 212, 214 Цивільного Процесуального Кодексу України, ст. ст. 15, 16, 21, 388 ЦК України суд,

рішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати наказ ОСОБА_4 управління Держземагенства в Закарпатській області від 23.12.2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001536 Про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки .

Витребувати земельну ділянку площею 0,5 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0072, вартістю 543 750 гривень та земельну ділянку площею 0,35 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0074, вартістю 380 625 гривень, які розташовані за межами населенного пункту с. Косонь, Берегівського району із чужого незаконного володіння ОСОБА_10 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Витребувати земельну ділянку площею 0,5 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0073, вартістю 543 750 гривень, яка розташована за межами населенного пункту с. Косонь, Берегівського району із чужого незаконного володіння ОСОБА_11 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Витребувати земельну ділянку площею 0,4 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0075, вартістю 435 000 гривень, яка розташована за межами населенного пункту с. Косонь, Берегівського району із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2 на користь прокуратури Закарпатської області на розрахунковий рахунок 35216066018475, ДКС України, МФО 820172 судовий збір по 8 570 (вісім тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 22 копійки з кожного.

Захід забезпечення позову, застосований ухвалою від 03.05.2017 року, про накладення арешту на майно відповідачів ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2 після набрання рішенням законної сили - скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_13.