Ухвала

від 06.09.2017 по справі 40/440-36/80

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.09.2017Справа № 40/440-36/80

За заявою Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву

про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказів до виконання

За первісним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веретено текстиль";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Сервіс"

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство "УкрНДІТП"

про розірвання договору, повернення пакету акцій, стягнення пені та штрафу

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веретено текстиль"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про визнання дій щодо нарахування пені незаконними

За участю Прокуратури Голосіївського району міста Києва

Головуючий суддя: Трофименко Т.Ю.

Судді: Чеберяк П.П.

Спичак О.М.

Представники учасників процесу:

Від позивача: Шевчук А.Ю. - по дов №38 від 19.05.2017р.

Від відповідача -1: не з явився

Від відповідача -2: не з явився

Від прокуратури: не з явився

Від третьої особи: не з явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна по місту Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веретено текстиль" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Сервіс" про розірвання договору, повернення пакету акцій, стягнення пені та штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 40/440-36/80 від 21.07.2010 у задоволені первісного і зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2010, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2011, у справі № 40/440-36/80 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва скасовано частково; первісні позовні вимоги задоволено повністю.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 у справі № 40/440-36/80 Господарським судом м. Києва 19.10.2010 були видані відповідні накази.

07.07.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву надійшла заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу від 19.10.2010 у справі № 40/440-36/80 до виконання.

Відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Тож, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання для розгляду заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 19.10.2010 у справі № 40/440-36/80 до виконання за участю представників учасників процесу на 06.09.2017р. о 10 год. 00 хв.

Представник заявника в судовому засіданні подану заяву підтримав .

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з явилися.

Розглянувши заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву у м. Києві про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у справі № 40/440-36/80 суд визнав її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Таким чином, з огляду на положення ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання можливе у випадку пропуску стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та законом України "Про виконавче провадження".

Отже, виходячи з принципу обов'язковості виконання судових рішень законодавцем передбачена можливість поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, підставою для чого є наявність поважних причин пропуску (ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2010, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2011, у справі № 40/440-36/80 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задоволено частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2010 р. у справі № 40/440-36/80 скасовано частково, викладено резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити повністю.

Розірвати договір №110 від 22.07.2002 купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут текстильної промисловості" за конкурсом, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веретено текстиль".

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веретено текстиль" повернути у державну власність в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту за актом приймання-передачі пакет акцій Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут текстильної промисловості" в кількості 75210 штук, придбаний за договором №110 від 22.07.2002.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веретено текстиль", а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву пеню у розмірі 399200 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веретено текстиль" з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення - на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 86500 грн. 00 коп., державне мито в розмірі 4857 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веретено текстиль" відмовити повністю".

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010р. у справі №40/440-38/80 Господарським судом м. Києва 19.10.2010 р. були видані відповідні накази.

Судом встановлено, що 08.05.2012р. Регіональне відділення ФДМУ по м. Києву направило на адресу ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві заяву про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом наказу за вих. №30-10/4238.

11.07.2012р. ВДВС Голосіївського РУЮ, в м. Києві винесена постанова від 29.05.2012р. про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 19.10.2010р. у справі №40/440-36/6/80.

15.12.2014р. ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувану. Підставою для повернення виконавчого документа стало те, що вході проведення виконавчих дій не виявлено грошових коштів на рахунках боржника, а також не виявлено майна.

05.02.216р. стягувач повторно звернувся до ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження.

ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві 24.02.2106р. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Підставою для відмови стало те, що стягувачем пропущено строк пред явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ст.129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст.4-5, ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду . У рішенні від 17.05.2005р. по справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004р. Європейського суду з прав людини Шмалько проти України право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необгрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (див. рішення Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Суд зазначає, що господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. Відновлення процесуального строку означає, що суд надає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений. Тобто відновлення строку не означає, що перебіг строку продовжується.

Згідно з частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України випливає, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, при розгляді заяви про відновлення процесуального строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів.

За таких обставин, господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому ж, причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Враховуючи викладене, встановивши фактичні причини пропуску пред'явлення стягувачем (заявником) наказу Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 40/440-36/80 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веретено текстиль", а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву пеню у розмірі 399200 грн. 00 коп. суд дійшов висновку, що причини пропуску Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву є поважними, а обставини, викладені заявником в заяві, обґрунтованими.

Таким чином, заява Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у справі №40/440-36/80 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 119, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у справі №40/440-36/80 задовольнити.

2. Поновити пропущений строк для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 19.10.2010 у справі № 40/440-36/80 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веретено текстиль", а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву пеню у розмірі 399200 грн. 00 коп.

3. Строк пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 19.10.2010 у справі № 40/440-36/80 по 06.09.2018.

Головуючий суддя Т.Ю. Трофименко судді П.П. Чеберяк О.М. Спичак