Ухвала

від 07.09.2017 по справі 913/1269/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

07 вересня 2017 року Справа № 913/1269/16

Провадження №19/913/1269/16

Розглянувши скаргу б/н від 01.08.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» , м. Сєвєродонецьк Луганської області на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» , м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради, м.Брянка Луганської області

про стягнення 292369 грн 43 коп.

Орган виконання судового рішення - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув;

від Головного управління ДКС України у Луганській області - представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради про стягнення заборгованості за договором підряду №431 від 07.11.2013 у розмірі 104370 грн 25 коп., за договором підряду №432 від 07.11.2013 у розмірі 130206 грн 05 коп., за договором підряду №433 від 07.11.2013 у розмірі 57793 грн 13 коп.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.12.2016 у справі №913/1269/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» до Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради задоволено повністю; стягнуто з Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» заборгованість за виконані роботи в сумі 292369 грн 43 коп., судовий збір у сумі 4385 грн 54 коп.

04.01.2017 Господарським судом Луганської області, на виконання вказаного рішення, був виданий відповідний наказ.

07.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» звернулося до Господарського суду Луганської області зі скаргою б/н від 01.08.2017 на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.08.2017 розгляд скарги призначено на 17.08.2017.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.08.2017 розгляд скарги відкладений на 07.09.2017.

Головне управління ДКС України у Луганській області відзивом на скаргу №12-12/2595 від 14.08.2017 вимоги скарги відхилило, посилаючись на те, що боржник, визначений в рішенні суду про стягнення коштів має бути розпорядником (бюджетною установою)/одержувачем бюджетних коштів або підприємством, установою, організацією, рахунки якого відкритого в органах Казначейства; боржник - Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради не перемістився на територію, підконтрольну українській владі, рахунки в органах Казначейства Луганської області не відкрито; що станом на сьогодні, УДКСУ у м.Брянці хоча і перемістилося на територію, підконтрольну українській владі, однак є непрацюючим, останнього працівника - начальника управління ОСОБА_1 звільнено у порядку переведення 09.04.2015, про що зазначено в наказі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області №97-к від 02.04.2015; що а ні Положенням про Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області №126 від 21.11.2011, а ні Положенням про управління Казначейства Луганської області не передбачено переходу прав та обов'язків від одного органу Казначейства до іншого, тобто відсутнє правонаступництво; що наразі місцезнаходженням боржника - Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради є м.Брянка Луганської області, яке віднесено до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження; що відповідно до п.11 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей установи, які переміщені в населений пункт, на території якого органи відкривають рахунки в органах Казначейства за місцезнаходженням у порядку, встановленому законодавством; що постановою Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 чітко визначено обов'язок установи відкрити рахунки в органах Казначейства у разі її переміщення на територію, підконтрольну українській владі; що в Головному управління відсутні сформована справа з юридичного оформлення рахунків - Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради; матеріально-правові відносини, що виникають під час виконання рішень Головним управлінням, не є виконавчим провадженням і ці відносини мають адміністративний характер, оскільки виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України.

Позивач у листах б/н від 16.08.2017, б/н від 05.09.2017 просить прохальну частину скарги читати наступним чином: визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо повернення наказу без виконання незаконними та зобов'язати орган Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Луганської області №913/1269/16 від 04.02.2017 , т.к. як в прохальній частині скарги було помилково вказано дату наказу - 21.02.2017, замість - 04.02.2017; скаргу розглянути без участі його представника.

Листи розглянуті та долучені судом до матеріалів справи. Клопотання, викладенене у листах б/н від 16.08.2017, б/н від 05.09.2017, про розгляд скарги без участі його предстанвика - задоволено.

Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області у листі №12-12/2755 від 30.08.2017 зазначило, що боржником не здійснено переміщення в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, а також не відкрило рахунків в жодному органі Казначейства Луганської області.

Позивач у письмових запереченнях б/н від 05.09.2017 просить зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Луганської області №913/1269/16 від 04.02.2017.

Сторони та представник Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області в судове засідання не прибули, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ст.129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначено Законом України «Про виконавче провадження» , Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» .

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних установ, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 (далі - Порядок), передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

13.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» пред'явило наказ Господарського суду Луганської області №913/1269/16 від 04.01.2017 до виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

Листом №12-11/2349 від 25.07.2017 вказаний наказ було повернуто Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області без виконання. Відмова мотивована тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органом казначейства, оскільки боржником не здійснено переміщення на територію підконтрольну українській владі, не відкрито рахунків в органах Казначейства, тому боржник не обслуговується в Головному управлінні та органах Казначейства Луганської області; що законодавством не визначено порядок стягнення коштів з боржників (розпорядників/одержувачів бюджетних коштів), які обслуговуються в органах Казначейства та/або місцезнаходженням яких є територія непідконтрольна українській владі.

У пункті 6 Порядку передбачено перелік документів, які стягувач подає органу Казначейства.

Підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві органом Казначейства визначені підпунктом 1 пункту 9 Порядку, а саме: виконавчий документ повертається стягувачеві у разі, коли не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки. Діючим законодавством не передбачено такої підстави для повернення виконавчого документа як відсутність відкритих в органах казначейства відповідних рахунків боржника.

Крім того, органи Казначейства за правилами підпункту 2 пункту 4 Порядку вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку. Підпунктом 2 пункту 5 Порядку передбачено, що органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання.

Дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів відповідно до пункту 15 Порядку можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав та свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання рішення суду - є невід'ємною складовою права на судових захист, а нездатність державних органів вжити необхідних заходів для виконання рішення суперечить гарантіям держави.

Таким чином, у Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області були відсутні підстави до повернення пред'явленого в межах строку, у встановленому законом порядку та формі наказу суду №913/1269/16 від 04.01.2017 без виконання, з огляду на що дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо повернення без виконання зазначеного наказу є незаконними.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua місцезнаходженням відповідача є: пл.Леніна, б.9, м.Брянка Луганської області, яке віднесено до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014.

Боржник не перемістився на територію, підконтрольну українській владі, рахунки в органах Казначейства Луганської області не відкрив.

Приписами Указу Президента України №744/2014 від 24.09.2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності» та постанови Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської області» обмежено проведення видатків на території, що непідконтрольна українській владі. Тобто, вказаною постановою чітко визначено обов'язок установи відкрити рахунки в органах Казначейства у разі її переміщення на територію підконтрольну українській владі. Боржником не здійснено переміщення, а також не відкрито рахунків в органах Казначейства Луганської області. Оскільки боржник не обслуговується в органах Казначейства Луганської області стягувачу повернуто виконавчий документ згідно п. 9 Порядку.

Водночас, при укладанні договорів підряду №431 від 07.11.2013, №432 від 07.11.2013, №433 від 07.11.2013, за якими стягнуто судом борг у справі №913/1269/16 у загальній сумі 292369 грн 43 коп., Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради зазначило свої банківські реквізити: р/р 35425072001387, р/р 35426071001387 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Луганській області.

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2017 у справі №913/1195/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» до Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради про стягнення 218586 грн 55 коп. була задоволена скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області. Під час розгляду скарги було встановлено, що згідно даних програмно-прикладного забезпечення АС «Є-Казна» рахунки №35425072001387 та №35426071001387 були відкриті на ім'я Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради (код 03340376):

- рахунок 35425072001387 закрито - 03.01.2014. Останній рух коштів відбувся - 30.12.2013. Фактичний залишок на рахунку складає - 0 грн 00 коп.;

- рахунок 35426071001387 закрито - 03.01.2014. Останній рух коштів відбувся - 30.12.2013. Фактичний залишок на рахунку складає - 0 грн 00 коп.

За вимогою суду щодо відкриття рахунків у 2014 році Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області поясненнями від 03.05.2017 повідомило, що згідно даних програмно-прикладного забезпечення АС «Є-Казна» Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради має рахунки, на яких містяться кошти:

- номер рахунку 35427302031285 фактичний залишок коштів складає - 1 705 136 грн 74 коп. (власні надходження установи);

- номер рахунку 35421201031285 фактичний залишок коштів складає - 4325 грн 12 (плата за послуги).

Судом також встановлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру розпорядників коштів та одержувачів бюджетних коштів Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради обслуговувалось в Управлінні Державної казначейської служби у м. Брянці.

Відповідно до приписів ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини приймаються судом до уваги.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого на сайті https://usr.minjust.gov.ua Управління Державної казначейської служби у м.Брянці перемістилось на підконтрольну державній владі територію і знаходиться у м.Лисичанську.

Згідно пояснень Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, які надавались під час вирішення спору, і при розгляді скарги, Управління Державної казначейської служби у м.Брянці хоча і перемістилось на територію, підконтрольну державній владі, однак є не працюючим, останнього працівника - начальника управління ОСОБА_1 звільнено в порядку переведення 09.04.2015.

Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області наголошує, що зважаючи на положення ст. 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, на відсутність визначеного порядку стягнення коштів з боржників (розпорядників/одержувачів бюджетних коштів), які не перереєстровані на територію підконтрольну українській владі та не відкриття рахунків в органах Казначейства Луганської області, з урахуванням змін внесеними до Бюджетного кодексу України щодо залучення коштів з рахунків відповідних місцевих бюджетів (у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження), для спрямування на відшкодування збитків під час проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, у Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області відсутні підстави для прийняття та виконання наказу Господарського суду Луганської області від 04.01.2017 у справі № 913/1269/16.

Втім, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області залишено поза увагою, що відповідно до ст. 129 1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами ст.ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» . Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За приписами ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.05.2015, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

В пункті 3 Порядку наголошується, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Боржниками, за змістом п. 2 Порядку, є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Пунктом 24 Порядку передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Підпунктом 1 п. 9 Порядку визначено підстави повернення стягувачу органом Казначейства виконавчого документу:

- не підлягає виконанню органом Казначейства;

- подано особою, що не має відповідних повноважень;

- пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

- видано або оформлено з порушенням установлених вимог;

- рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

- суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

- відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;

- наявні інші передбачені законом випадки.

Як встановлено судом та підтверджується листом №12-11/2349 від 25.07.2017 Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області визначило підставами повернення наказу позивачу (стягувачу) перебування відповідача (боржника) на неконтрольованій державною владою території та відсутність у нього рахунків в органах Казначейства, а відтак, що виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства.

Пояснень, який орган повинен виконати вказаний наказ господарського суду, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області не надано.

З 01.01.2013 набув чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , який згідно преамбули встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» , та особливості їх виконання.

В статті 2 цього Закону щодо особливостей надання державою гарантій стосовно виконання рішень суду йдеться, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

- державний орган;

- державні підприємство, установа, організація;

- юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Втім, відсутність гарантій щодо виконання судових рішень про стягнення бюджетних коштів з боржників - органів місцевого самоврядування, тим більше за наявності у них коштів на казначейських рахунках, не звільняє органи Державної казначейської служби України від виконання судових рішень, тим більше, що згідно п. 3 Порядку такі рішення виконуються виключно органами Казначейства. Відсутність підзаконних нормативних актів про порядок виконання судових рішень щодо суб'єктів, які знаходяться на непідконтрольній державній владі території, не є підставою для повернення виконавчого документа.

Що стосується доводів Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо непідвідомчості скарги господарському суду і неможливістю розгляду її відповідно до ст.121 2 Господарського процесуального кодексу України слід зазначити, що виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.

За змістом ст.121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, який видав виконавчий документ.

Відсутність посилання в ст.121 2 Господарського процесуального кодексу України на можливість оскарження дій чи бездіяльності органів Державної казначейської служби України при виконанні рішень господарських судів не відповідає статті 55 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеної в оглядовому листі від 28.01.2016 № 01-06/131/16 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням судами Закону України «Про виконавче провадження» (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» , скарги на дії органів Державної казначейської служби України підлягають розгляду в порядку ст.121 2 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, вказані доводи судом відхиляються.

Абзацами 1-2 пп.9.13 п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на що доводи позивача, викладені у скарзі є правомірними, а вимоги скарги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу б/н від 01.08.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області задовольнити.

2. Визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо повернення наказу Господарського суду Луганської області №913/1269/16 від 04.01.2017 без виконання незаконними.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Луганської області №913/1269/16 від 04.01.2017.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Суддя Т.В. Косенко