Постанова

від 07.05.2018 по справі 913/1269/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 913/1269/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд в письмовому провадженні касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області

на ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.09.2017 (суддя Косенко Т.В.) і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (судді: Геза Т.Д., Сгара Е.В., Склярук О.І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз"

до Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради

про стягнення 292 369,43 грн,

за участю Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" (далі - ТОВ "ВКФ "Промсоюз") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради про стягнення заборгованості за договором підряду від 07.11.2013 № 431 у сумі 104 370 грн 25 коп., за договором підряду від 07.11.2013 № 432 у сумі 130 206 грн 05 коп., за договором підряду від 07.11.2013 № 433 у сумі 57 793 грн 13 коп.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.12.2016 позов задоволено повністю.

04.01.2017 Господарським судом Луганської області на виконання вказаного рішення було видано відповідний наказ.

13.07.2017 ТОВ "ВКФ "Промсоюз" пред'явило до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області наказ Господарського суду Луганської області від 04.01.2017 № 913/1269/16 до виконання.

25.07.2017 листом № 12-11/2349 Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, посилаючись на положення пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок), повернуло ТОВ "ВКФ "Промсоюз" без виконання наказ господарського суду Луганської області від 04.01.2017 № 913/1269/16.

Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області аргументувало своє рішення тим, що: виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства, оскільки боржник не здійснив переміщення на територію, підконтрольну українській владі, не відкрив рахунків в органах Казначейства, тому боржник не обслуговується в Головному управлінні та органах Казначейства Луганської області; законодавством не визначено порядку стягнення коштів з боржників (розпорядників/одержувачів бюджетних коштів), які обслуговуються в органах Казначейства та/або місцезнаходженням яких є територія, непідконтрольна українській владі.

Крім того, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області зазначило, що підставою повернення наказу без виконання також є те, що виконавчий документ видано або оформлено з порушенням установлених вимог.

07.08.2017 ТОВ "ВКФ "Промсоюз" звернулося до Господарського суду Луганської області зі скаргою на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.09.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2017, задоволено скаргу ТОВ "ВКФ "Промсоюз" на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області: визнано дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо повернення наказу Господарського суду Луганської області від 04.01.2017 № 913/1269/16 без виконання незаконними; зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Луганської області від 04.01.2017 № 913/1269/16.

Судові рішення обґрунтовано тим, що ТОВ "ВКФ "Промсоюз" під час звернення до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області з виконавчим документом дотримано вимог пункту 6 Порядку, посилання органу виконання рішень на дані Єдиного державного реєстру судових рішень про набрання законної сили рішенням суду 03.02.2017 як на підставу повернення виконавчого документа для усунення у ньому недоліків є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу і постанову, прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "ВКФ "Промсоюз" у задоволені скарги на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неповне з'ясування обставин, які мають істотне значення для вирішення справи, а також на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 24 Порядку, статей 19, 117, 129 1 Конституції України, статей 4, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017, та наголошує, що:

1) істотною умовою для здійснення безспірного списання коштів органом Казначейства з рахунків боржника є обслуговування такого боржника саме в цьому органі Казначейства;

2) боржник не перемістився на територію, підконтрольну українській владі, та не відкрив рахунків в органах Казначейства Луганської області, що унеможливлює прийняття до виконання та виконання наказу Господарського суду Луганської області від 04.01.2017 у справі № 913/1269/16.

3) Управління Державної казначейської служби України у м. Брянці, яке перемістилося на територію, підконтрольну українській владі, не працює, а переходу прав та обов'язків від одного органу Казначейства до іншого не передбачено законодавством.

У доповненнях до касаційної скарги скаржник посилається на затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 154 змін до Порядку, зокрема на положення підпункту 3 пункту 9 Порядку, що підтверджують правомірність дій Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області та неможливість стягнення коштів з рахунків боржника.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходило.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Здійснивши розгляд в письмовому провадженні касаційної скарги, переглянувши оскаржені у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 129, 129 1 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 4 5 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

За змістом статті 115 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з держаних органів, державних підприємств, установ та організацій регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

У статті 2 цього Закону щодо особливостей надання державою гарантій стосовно виконання рішень суду йдеться, зокрема, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

- державний орган;

- державні підприємство, установа, організація;

- юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції").

Підпунктом 1 пункту 9 Порядку у редакції станом на 25.07.2017 (дата повернення органом Казначейством виконавчого документа стягувачу) визначено такі підстави повернення стягувачу органом Казначейства виконавчого документа:

виконавчий документ:

- не підлягає виконанню органом Казначейства;

- - подано особою, що не має відповідних повноважень;

- пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

- видано або оформлено з порушенням установлених вимог;

рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;

стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;

наявні інші передбачені законом випадки.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення скарги ТОВ "ВКФ "Промсоюз" на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Касаційний господарський суд не може взяти до уваги доводи, наведені у касаційній скарзі, оскільки вони:

- спростовуються викладеними обставинами та доводами судів попередніх інстанцій;

- не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, у Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області не було підстав для повернення пред'явленого в межах строку у встановлених законом порядку та формі наказу суду від 04.01.2017 № 913/1269/16 без виконання.

Посилання скаржника у доповненнях до касаційної скарги на те, що 16.03.2018 набули чинності зміни до Порядку, внесені згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 154, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки зазначену постанову Кабінетом Міністрів України прийнято після ухвалення оскаржуваних судових рішень, законність яких перевіряється касаційною інстанцією саме на момент їх ухвалення, а не на час розгляду касаційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, наведене не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості скарги ТОВ "ВКФ "Промсоюз" на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних ухвали і постанови немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314- 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі № 913/1269/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков