Рішення

від 04.09.2017 по справі 922/2058/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2017 р.Справа № 922/2058/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до 1) Катеринівської сільської ради, с. Катеринівка, Харківська обл.; , 2) Харківської територіальної профспілкової організації Південної залізниці, м. Харків Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1) Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця", м. Київ; 2) Реєстраційна служба Лозівського міського районного управління юстиції, м. Лозова, Харківська обл.; 3) Дитячий оздоровчий табір "Зміна", с. Катеринівка, Харківська обл.; 4) Комунальне підприємство "Лозівське бюро технічної інвентаризації", м. Лозова, Харківська обл. про визнання недійсними рішень, визнання права власності та скасування державної реєстрації за участю представників прокуратури, сторін та третіх осіб:

прокурора - Комісар О.О. (службове посвідчення № 043187 видане 06.05.2016 р.);

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 04.01.2017 р.);

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (довіреність № 328 від 07.08.2017 р.);

третьої особи-1 - ОСОБА_4 (довіреність № 2264 від 28.10.2016 р.);

третьої особи-2 - не з'явився;

третьої особи-3 - не з'явився;

третьої особи-4 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області, м. Харків (далі за текстом - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ (далі за текстом - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1) Катеринівської сільської ради, с. Катеринівка, Харківська обл. (далі за текстом - 1-й відповідач) та 2) Профспілкової організації Південної залізниці, м. Харків (далі за текстом - 2-й відповідач), в якій просить суд:

1) визнати недійсним рішення Виконавчого комітету № 95 Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 16.10.2006 про видачу Харківській територіальній профспілковій організації Південної залізниці свідоцтво про право приватної власності;

2) визнати недійсним рішення Виконавчого комітету № 09 Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 23.02.2012 про зміну типу власності у свідоцтві на право власності видане Харківській територіальній профспілковій організації Південної залізниці;

3) визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 20.02.2007;

4) скасувати державну реєстрацію права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору Зміна за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Катеринівка, вул. Кленова, 1 від 25.02.2015 за № 8912236;

5) визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна Дитячого оздоровчого табору Зміна ;

6) зобов'язати реєстраційну службу Лозівського міскрайонного управління юстиції здійснити реєстрацію державного майна Дитячого оздоровчого табору Зміна за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Катеринівка, вул. Кленова, 1.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що наступні обставини.

Рішенням Виконавчого комітету Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області № 95 від 16.10.2006 року вирішено видати Харківській територіальній профспілковій організації Південної залізниці свідоцтво про право приватної власності на комплекс з 18 нежитлових будівель і споміжних споруд згідно технічних паспортів, виготовлених Лозівським бюро технічної інвентаризації за адресою: с. Катеринівка, вул. Кленова, 1 (Дитячий оздоровчий табір "Зміна"); рішенням Виконавчого комітету № 09 Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 23.02.2012 року у свідоцтві про право власності замість приватна внесено зміни на колективна ; 25.02.2015 Харківська територіальна профспілкова організація Південної залізниці здійснила реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно Дитячого оздоровчого табору "Зміна" в с. Катеринівка Лозівського району Харківської області.

Вказані рішення виконавчого комітету та державна реєстрація права приватної власності, на думку прокурора, є незаконними та підлягають скасуванню з огляду на те, що згідно з ними Харківська територіальна профспілкова організація Південної залізниці набула права власності на Дитячий оздоровчий табір "Зміна", який згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 р. № 141-р відноситься до державних оздоровчих об'єктів, тобто належить державі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2017 р. порушено провадження по справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.07.2017 р.; залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця", м. Київ (далі за текстом - третя особа - 1); 2) Реєстраційна служба Лозівського міського районного управління юстиції, м. Лозова, Харківська обл. (далі за текстом - третя особа - 2); 3) Дитячий оздоровчий табір "Зміна", с. Катеринівка, Харківська обл. (далі за текстом - третя особа - 3); 4) Комунальне підприємство "Лозівське бюро технічної інвентаризації", м. Лозова, Харківська обл. (далі за текстом - третя особа - 4);

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду від 09.08.2017 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів, за відповідним клопотанням прокурора.

В процесі розгляду справи позивач надав суду письмові пояснення (вх.. № 1490 від 24.07.2017 р., вх.. № 24497 від 31.07.2017 р.) в яких підтримує позицію прокурора, та просить суд заявлений позов задовольнити. Позивач вказує, що спірний об'єкт - Дитячий оздоровчий табір "Зміна" вибув з права власності держави без дозволу суб'єктів управління державним майном, всупереч положенням Законів України Про управління об'єктами державної власності , Про залізничний транспорт . Тобто, на думку позивача, 2-й відповідач набув право власності на зазначений об'єкт незаконно, і таким чином повинен повернути його у власність держави.

2-й відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх.. № 23721 від 24.07.2017 р.) в якому просить суд відмовити прокурору в задоволенні позову, посилаючись на те, що набуття 2-м відповідачем права власності на Дитячий оздоровчий табір "Зміна" відбувалося на підставі ст.ст. 15, 38 Закону України Про власність , оскільки його було побудовано за рахунок чистого прибутку трудового колективу Південної залізниці; що законність набуття права власності також підтверджується висновками, викладеними в рішенні Арбітражного суду Харківської області від 15.11.2000 р. по справі № 11271/2-22 та Постановою господарського суду Харківської області від 19.12.2006 р. по справі № АС-11/446-06; що прокурор при зверненні до суду пропустив встановлений законом строк позовної давності, на застосуванні якого до спірних правовідносин наполягає 2-й відповідач.

Третя особа - 1 надала суду відзив на позовну заяву (вх.. № 23585 від 24.07.2017 р.) в якому підтримує позицію 2-го відповідача у справі, та просить суд в задоволенні позову відмовити, та зокрема зазначає, що державна реєстрація права власності на спірний об'єкт була проведена у відповідності до вимог діючого на той час законодавства України. Крім того, третя особа - 1 зазначає, що прокурор при зверненні до суду пропустив встановлений законом строк позовної давності.

2-й відповідач надав суду письмові пояснення до раніше поданого відзиву (вх.. № 24032 від 27.07.2017 р.) в яких зазначає, що передача Дитячого оздоровчого табору "Зміна" у власність трудового колективу залізниці була здійснена за ініціативою самої Укрзалізниці. Зокрема, таке питання було розглянуто 26.05.2000 р. на засіданні ОСОБА_5 Залізниці, яка діяла відповідно до п. 9 діючого на той час Положення про державну адміністрацію залізничного транспорту України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.2000 р. № 262. Також 2-й відповідач зазначає, що прокурор при зверненні до суду не надав жодного доказу наявності права власності держави на вищевказаний дитячий табір.

2-й відповідач надав суду заперечення щодо пояснень представника позивача (вх.. № 25228 від 07.08.2017 р.) в яких зазначає про помилковість доводів останнього щодо неможливості застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Третя особа - 1 надала суду доповнення до відзиву на позовну заяву (вх.. № 25405 від 07.08.2017 р.), в яких, зокрема, зазначає, що Фонд державного майна України не є належним позивачем у даній справі, оскільки не є розпорядником майна, закріпленого за підприємствами залізничного транспорту, таким розпорядником є Міністерство інфраструктури України, яке не є стороною в інтересах якої прокурором заявлено позов в межах даної справи.

Прокурор надав суду письмові пояснення (вх.. № 25667 від 09.08.2017 р.) в яких уточнює власну правову позицію у спорі по даній справі, та зокрема зазначає, що судові рішення арбітражного суду Харківської області від 15.11.2000 р. № 11271/2-22 та Господарського суду Харківської області від 19.12.2006 р. № АС-11/466-06, з урахуванням вимог ст. 35 ГПК України, не мають преюдиційного значення для розгляду даної справи; що право державної власності на Дитячий оздоровчий табір "Зміна" підтверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 р. № 141-р.; що Міністерство транспорту України, як суб'єкт якому належало право управління об'єктами державної власності, не надавало погодження на передачу зазначеного дитячого табору у власність трудового колективу залізниці.

Прокурор надав суду інші письмові пояснення (вх.. № 27636 від 29.08.2017 р.) в яких зокрема зазначає, що 2-й відповідач набув право колективної власності на Дитячий оздоровчий табір "Зміна" з порушенням вимог діючої на той час редакції ст. 21 Закону України Про власність .

2-й відповідач надав суду додаткові заперечення на позовну заяву (вх.. № 27741 від 30.08.2017 р.) в яких, зокрема, зазначає, що відповідно до постанови конференції трудового колективу Південної залізниці від 29.06.2000 року № 2 Про збереження оздоровчих закладів Південної залізниці прийнято рішення про передачу у власність дорожнього комітету профспілки, як уповноваженого представника трудового колективу залізниці, оздоровчих закладів, в тому числі дитячого оздоровчого табору Зміна . Враховуючи рішення трудового колективу залізниці, наказом начальника Південної залізниці від 24.01.2001 року № 10/Н Про передачу на баланс Дорпрофсожу об'єктів соціального призначення Південної залізниці зобов'язано відповідні дирекції залізничних перевезень Південної залізниці передати на баланс територіальних комітетів профспілки дитячі оздоровчі табори у своїх регіонах. На виконання зазначеного наказу постановою президії дорожнього комітету профспілки Південної залізниці від 30.01.2001 (протокол №44) Про надання повноважень територіальним профспілковим організаціям та територіальним комітетам профспілки 2-му відповідачу надано відповідні повноваження по здійсненню усіх необхідних дій для набуття права власності на ДОТ Зміна . Зазначений об'єкт був побудований за рахунок чистого прибутку Південної залізниці і тому, на підставі ст. 21 та п.1 ст. 38 Закону України Про власність , переданий у власність трудового колективу. Кошти на побудову, ремонт і оснащення цього оздоровчого закладу протягом багатьох років виділялись на підставі спільних постанов керівництва та дорожнього комітету профспілки Південної залізниці, як уповноваженого профспілкового органу трудового колективу залізниці. Вказане нерухоме майно представляє собою будинки та споруди, які збудовані та введені в експлуатацію в різні роки протягом 1956-2000 років. На підставі колективного договору залізниці прибуток (чистий прибуток), набутий трудовим колективом залізниці, направлявся на будівництво та розвиток оздоровчих закладів залізниці, в тому числі і ДОТ Зміна , який щорічно, на протязі вже 50 років, оздоровлює понад 500 дітей працівників Південної залізниці та дітей Лозівського району.

Позивач надав суду клопотання (вх.. № 1738 від 01.09.2017 р.) в якому просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності щодо звернення до суду з позовом по даній справі, та відновити зазначений строк. В обґрунтування зазначеного клопотання позивач зазначає, що про незаконність перебування спірного майна у власності 2-го відповідача прокурору стало відомо під час вивчення відповідного питання в ході перевірки в 2017 році; що позивачу не було відомо про порушення права власності держави на спірне майно, оскільки на нього не покладено обов'язок обліковувати реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Третя особа - 1 надала суду доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. № 28313 від 04.09.2017 р.) в яких наполягає на тому, що позов заявлено прокурором в інтересах неналежного позивача; що передача майна 2-му відповідачу відбулася в чіткій відповідності до вимог діючого на той час законодавства України; що матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності права державної власності на Дитячий оздоровчий табір "Зміна"; що прокурор при зверненні до суду пропустив встановлений законом строк позовної давності.

1-й відповідач, третя особа - 2, третя особа - 3, третя особа - 4 відзиву на позовну заяву не надали.

Прокурор надав суду клопотання (вх. №27632 від 29.08.2017 р.) в якому просить суд залучити до участі в справі в якості співпозивача Міністерство інфраструктури України. В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор посилається на те, що зазначене міністерство є центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту яке відповідно до законодавства здійснює функції з управління об'єктами державної власності. За таких обставин прокурор вважає, що факт вибуття Дитячого оздоровчого табору "Зміна" з державної власності порушує права та охоронювані законом інтереси останнього.

Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно зі ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);

2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору якщо такі проводилися;

61) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V1 цього Кодексу;

7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано);

2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

3) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі;

31) виключено

4) обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Як вже було зазначено вище, предметом розгляду суду в межах даної справи є позов Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

Таким чином, за змістом ст. 21 ГПК України, саме Фонд державного майна України має статус позивача у даній справі.

Прокурор в порядку, визначеному вищезазначеними положеннями ГПК України не заявлялося позовних вимог в інтересах Міністерства інфраструктури України, а останнє в процесі розгляду даної справи не заявляло будь-яких вимог стосовно предмету спору по даній справі.

Стаття 23 ГПК України, на яку посилається прокурор, не передбачає можливості залучення судом до участі в справі іншого позивача.

Особа, яка вважає своє право порушеним, або прокурор в особі відповідного органу не позбавлені можливості в передбаченому законом порядку на звернення до суду з окремим позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, в задоволенні клопотання прокурора про залучення до участі в справі в якості співпозивача Міністерства інфраструктури України слід відмовити.

На судове засідання 04.09.2017 р. прибули прокурор, представники позивача, 2-го відповідача та третьої особи - 1.

Прокурор та представник позивача просять суд заявлений позов задовольнити.

Представники 2-го відповідача та третьої особи - 1 проти позову заперечують, просять в його задоволенні відмовити.

1-й відповідач, третя особа - 2, третя особа - 3, третя особа - 4 на судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення останніх про час та місце розгляду справи, а саме, направлено на їх юридичні адреси всіх винесених по справі ухвал.

Враховуючи викладене, а також те, що неявка на судове засідання представників 1-го відповідача, третьої особи - 2, третьої особи - 3, третьої особи - 4 не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчить заявлений прокурором позов, останній при зверненні до суду мотивував необхідність його подання в інтересах Фонду державного майна України наступним.

Статтею 131-1 Конституції України закріплено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначається законом.

Згідно з п. З ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом п. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 2 статті 2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідні висновки щодо змісту поняття інтереси держави надано Конституційним Судом України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді). Зокрема, Конституційний Суд України виходить з того, що державні інтереси закріплюються як нормами конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (абз. 2 п. З мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (абз. 3-4 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до ст. 7 Закону України Про приватизацію державного майна державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах та містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Згідно ст. 1, 4 Тимчасового Положення Про Фонд державного майна України , затвердженого Постановою Верховної ОСОБА_5 України від 07.07.1992, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю; одним з основних завдань Фонду державного майна України є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

Прокуратура Харківської області здійснює представництво інтересів держави у даному спорі в особі Фонду державного майна України, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будівлі і споруди дитячого оздоровчого табору Зміна від 16.10.2006, та скасування реєстрації права власності на будівлі і споруди дитячого оздоровчого табору Зміна .

Прокуратура зазначає, що під час вивчення прокуратурою Харківської області питання законності використання, відчуження об'єктів державної і комунальної власності на території Лозівського району Харківської області встановлено, що рішенням Виконавчого комітету № 95 Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 16.10.2006 року вирішено видати Харківській територіальній профспілковій організації Південної залізниці свідоцтво про право приватної власності на комплекс з 18 нежитлових будівель і споміжних споруд згідно технічних паспортів, виготовлених Лозівським бюро технічної інвентаризації за адресою: с. Катеринівка, вул. Кленова, 1 (Дитячий оздоровчий табір Зміна ).

Прокуратура вважає що Харківської територіальної профспілкова організація Південної залізниці незаконно набула права власності на цей об'єкт, оскільки він є державною власністю, управління яким відноситься сфери відання Фонду державного майна України.

Розглянувши зазначені доводи, суд вважає що вони можуть бути підставами для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

Доводи 2-го відповідача та третьої особи-1 стосовно того, що прокурор не вірно визначив державний орган в інтересах якого останній мав подавати даний позову з посиланням при цьому на Закон України Про управління об'єктами державної власності , Закон України Про залізничний транспорт (в редакції від 20.06.2003 р. яка була чинною на момент передачі Дитячого оздоровчого табору Зміна ), та Положення про Міністерство інфраструктури України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 р. № 460, суд вважає безпідставними, оскільки по-перше, згідно з позовом прокурор наполягає та надає в своє обґрунтування відповідні докази стосовно того що 2-й відповідач набув право власності на майно, яке належить державі та відноситься до сфери управління саме Фонду Державного майна, і саме таким доводам суд має надати правову оцінку при прийнятті даного рішення і по-друге станом на момент вирішення даного спору Дитячий оздоровчий табір Зміна перебуває у власності 2-го відповідача і прокурором не надано суду жодних доказів того, що станом на даний час володіючи цим об'єктом 2-й відповідач якимось чином порушує права та інтереси Міністерства інфраструктури України.

Розглянувши справу по суті суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до постанови конференції трудового колективу Південної залізниці від 29.06.2000 року № 2 "Про збереження оздоровчих закладів Південної залізниці" прийнято рішення про передачу у власність дорожнього комітету профспілки, як уповноваженого представника трудового колективу залізниці, оздоровчих закладів, в тому числі Дитячого оздоровчого табору "Зміна", розташованого в с. Катеринівка Лозівського району Харківської області.

Враховуючи рішення трудового колективу працівників залізниці, а також рішення арбітражного суду Харківської області від 15.11.2000 року по справі №11271/2-22 наказом начальника Південної залізниці від 24.01.2001 року №10/Н «Про передачу на баланс Допрофсожу об'єктів соціального призначення Південної залізниці» зобов'язано дирекції залізничних перевезень Південної залізниці передати на баланс теркомів дитячі оздоровчі табори по своїм регіонам. На виконання зазначеного наказу постановою президії дорожнього комітету профспілки Південної залізниці від 30.01.01 року (протокол №44) «Про надання повноважень територіальним профспілковим організаціям та територіальним комітетам профспілки» надано повноваження позивачу здійснення усіх необхідних дій для набуття права власності на Дитячий оздоровчий табір "Зміна".

Зазначені обставини встановлені в постанові Господарського суду Харківської області від 19.12.2006 р. по справі № АС-11/466-06, яка у встановленому законом порядку набрала законної сили.

Даною постановою також встановлено, що зазначений об'єкт - Дитячий оздоровчий табір "Зміна", був побудований за рахунок чистого прибутку Південної залізниці і тому, на підставі ст. 21 та п.1 ст. 38 Закону України «Про власність» переданий у власність членів трудового колективу. Кошти на побудову, ремонт і оснащення цього оздорочого закладу протягом багатьох років виділялись на підставі спільних постанов керівництва та комітету профспілки Південної залізниці, як уповноваженого профспілкового органу трудового колективу залізниці. Це відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про колективні договори та угоди» згідно з якою питання організації оздоровлення та відпочинку працівників залізниці та їх дітей, участі трудового колективу у формуванні, розподілу та використання прибутку підприємства вирішувалось через дорожній колективний договір. Вказане нерухоме майно представляє собою будинки та споруди, які збудовані та введені в експлуатацію в різні роки.

На підставі колективного договору залізниці прибуток (чистий прибуток), набутий трудовим колективом залізниці, направлявся на будівництво та розвиток оздоровчих закладів залізниці, в тому числі і Дитячий оздоровчий табір «Зміна» , який щорічно, на протязі більше 50 років, оздоровлює понад 500 дітей працівників Південної залізниці та дітей Лозівського району.

Після звернення Харківської територіальної профспілкової організації Південної залізниці до Лозівської районної державної адміністрації Харківської області згідно з розпорядженням від 21.09.2006 року №335 був затверджений акт державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію завершеного будівництвом дитячого оздоровчого табору «Зміна» , згідно з яким прийнято в експлуатацію наступні об'єкти Дитячого оздоровчого табору «Зміна» :

адміністративний корпус літ. «А-1» , загальною площею 177,9 кв.м.;

будівля їдальні літ. «К» , загальною площею 450,8 кв.м.;

корпус для відпочинку літ. «Б» , загальною площею 184,4 кв.м.;

корпус для відпочинку літ. «Г» , загальною площею 173,9 кв.м.;

корпус для відпочинку літ. «Д» , загальною площею 174,3 кв.м.;

корпус для івідпочинку літ. «В» , загальною площею 170,9 кв.м.;

будівля для персоналу №2 літ. «И» , загальною площею 20,2 кв.м.;

будівля для персоналу №1 літ. «З» , загальною площею 30,3 кв.м.;

лазня - пральня літ. «О» , загальною площею 140,7 кв.м.;

медичний пункт літ. «Ж» , загальною площею 99,0 кв.м.;

комора літ. «Р» , загальною площею 87,9 кв.м.;

будівля холодильної камери літ. «Н» , загальною площею 66,3 кв.м.;

сторожка літ. «М» , загальною площею 8,3 кв.м.;

умивальник №1 літ. «Л-1» , загальною площею 19,6 кв.м.;

умивальник №2 літ. «Л-2» , загальною площею 19,4 кв.м.;

вбиральня для персоналу літ. «У-3» , загальною площею 3,5 кв.м.;

санітарно - побутова будівля №1 літ. «У-4» , загальною площею 58,3 кв.м.;

санітарно - побутова будівля №2 літ. «У-5» , загальною площею 59,7 кв.м.

Як свідчать матеріали справи, згідно з рішенням виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 16.10.2006 року № 95 постановлено видати Харківській територіальній профспілковй організації Південної залізниці свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі та споруди за адресою с. Катеринівка, вул. Кленова №1, доручити МЕТІ оформити свідоцтво про право приватної власності за встановленим зразком, зобов'язати Харківську територіальну профспілкову організацію Південної залізниці в місячний термін зареєструвати нерухоме майно в Лозівському БТІ.

В зв'язку з ухиленням КП Лозівське бюро технічної інвентаризації від виконання покладених на нього функції, та невиконання вищевказаних рішень, Харківська територіальна профспілкова організацію Південної залізниці звернулася до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом в якому просила суд зобов'язати КП Лозівське бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію права власності за Харківською територіальною профспілковою організацією Південної залізниці на Дитячий оздоровчий табір Зміна .

Вищезгаданою постановою господарського суду Харківської області від 19.12.2006 р. по справі № АС-11/466-06 адміністративний позов Харківської територіальної профспілкової організації Південної залізниці задоволено. Зобов'язано Лозівське бюро технічної інвентаризації (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. 50 років Жовтня № 25, код 03354997) провести реєстрацію права власності за Харківською територіальною профспілковою організацією Південної залізниці ( 61052, м. Харків, вул. Червоноармійська , 7, код 25813371) на дитячий оздоровчий табір "Зміна", розташований за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, 1 на об'єкти: адміністративний корпус літ. "А-1", загальною площею 177,9 кв. м.; будівля їдальні літ. "К", загальною площею 450,8 кв.м.; корпус для відпочинку літ. "Б", загальною площею 184, 4 кв. м.; корпус для відпочинку літ. "Г", загальною площею 173,9 кв. м.; корпус для відпочинку літ. "Д", загальною площею 174,3 кв. м.; корпус для відпочинку літ. "В", загальною площею 170,9 кв. м., будівля для персоналу № 2 літ. "И", загальною площею 20,2 кв. м.; будівля для персоналу №1 літ. "З", загальною площею 30,3 кв. м.; лазня-пральна літ. "О", загальною площею 140,7 кв. м., медичний пункт літ. "Ж", загальною площею 99,0 кв. м.; комора літ. "Р", загальною площею 87,9 кв. м.; будівля холодильної камери літ. "Н", загальною площею 66,3 кв. м.; сторожка літ. "М", загальною площею 8,3 кв.м.; умивальник № 1 літ. "Л-1", загальною площею 19,6 кв. м.; умивальник № 2 літ. "Л-2", загальною площею 19,4 кв. м.; вбиральня для персоналу літ. "У-3", загальною площею 3,5 кв.м.; санітарно-побутова будівля № 1 літ. "У-4", загальною площею 58,3 кв.м.; санітарно побутова будівля № 2 літ. "У-5", загальною площею 59,7 кв. м.

Дане судове рішення було виконано.

22.02.2007 р. КП Лозівське бюро технічної інвентаризації за номером запису № 133 в книзі 2, здійснено державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - комплекс нежитлових приміщень та допоміжних споруд Дитячого оздоровчого табору Зміна . Власником об'єкту зазначено Харківську територіальну профспілкову організацію Південної залізниці.

На виконання рішенням виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 16.10.2006 року № 95 Харківська територіальна профспілкова організація Південної залізниці отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.02.2007 р., а саме, на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору Зміна , розташованого за адресою Харківська обл., Созівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, буд. 1. В зазначено свідоцтві в графі Форма власності зазначено приватна .

В подальшому, на підставі Рішення Виконавчого комітету Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області № 09 від 23.02.2012 року змінено тип власності у вищевказаному свідоцтві про право власності, а саме, у графі Форма власності замість приватна внесено зміни на колективна .

25.02.2015 Харківська територіальна профспілкова організація Південної залізниці здійснила реєстрацію права колективної власності на нерухоме майно Дитячого оздоровчого табору "Зміна" в с. Катеринівка Лозівського району Харківської області.

Зазначені рішення Виконавчого комітету Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області № 95 від 16.10.2006 р. про видачу Харківській територіальній профспілковій організації Південної залізниці свідоцтво про право приватної власності; рішення Виконавчого комітету Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області № 09 від 23.02.2012 року про зміну типу власності Заступник прокурора Харківської області вважає незаконними, оскільки згідно з ними відбулося вибуття Дитячого оздоровчого табору "Зміна" із державної власності.

Прокурор зазначає, що право державної власності на зазначений оздоровчий табір підтверджується п. З розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 2004 р. N 141-р р, яке прийняте з метою збереження мережі державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів згідно з переліком, недопущення їх ліквідації та нецільового використання. Даним розпорядженням Фонду державного майна, Міністерству у справах сім'ї, дітей та молоді разом з ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади під час приватизації об'єктів державної власності зобов'язано вживати заходів щодо недопущення перепрофілювання дитячих оздоровчих закладів, а також у разі потреби забезпечувати передачу цих закладів до сфери управління відповідних органів, уповноважених управляти державним майном, або у комунальну власність. Відповідно до переліку, який містить вищевказане розпорядження Кабінету Міністрів України Дитячий оздоровчий табір "Зміна" в с. Катеринівка, Лозівського району Харківської області відноситься до державних оздоровчих таборів.

З цих підстав, прокурор при зверненні до суду з позовом по даній справі просить визнати недійсними рішення Виконавчого комітету № 95 Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 16.10.2006 про видачу Харківській територіальній профспілковій організації Південної залізниці свідоцтво про право приватної власності; рішення Виконавчого комітету № 09 Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 23.02.2012 про зміну типу власності у свідоцтві на право власності видане Харківській територіальній профспілковій організації Південної залізниці; та видані на їх підставі свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 20.02.2007; скасувати державну реєстрацію права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору Зміна за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Катеринівка, вул. Кленова, 1 від 25.02.2015 за № 8912236; визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна Дитячого оздоровчого табору Зміна ; зобов'язати реєстраційну службу Лозівського міскрайонного управління юстиції здійснити реєстрацію державного майна Дитячого оздоровчого табору Зміна за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Катеринівка, вул. Кленова, 1.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Згідно з п. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з п. 1-2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно з п. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Згідно з п. 3-5 ст. 3 Зазначеного закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Згідно зі ст.ст. 4-5 вказаного закону, державній реєстрації прав зокрема підлягає право власності, речові права, похідні від права власності. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Пунктом 1.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157\6445 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 №1692/5) визначено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Прокурор при зверненні до суду з позовом по даній справі, всупереч вимогам ст. 32-34 ГПК України, не надав жодного належного та допустимого доказу наявності права державної власності на Дитячий оздоровчий табір Зміна , а відтак, і наявності права вимоги його повернення у державну власність.

Посилання прокурора на розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 2004 р. N 141-р суд вважає безпідставним, оскільки саме по собі зазначене розпорядження, без надання суду правовстановлюючих документів на комплекс приміщень і допоміжних споруд, що складають Дитячий оздоровчий табір Зміна та виданих в порядку, визначеному нормами чинного законодавства України, в силу положень ч. 2 ст. 34 ГПК України, не доводить факт перебування зазначеного дитячого табору саме в державній власності.

Більше того, як свідчать матеріали справи, до нього залучено лист Фонду державного майна України від 05.05.2017 № 10-58-9018, надісланий на адресу прокуратури Харківської області. В даному листі зазначено, що Фондом було складено Перелік організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 р. знаходилися у віданні загальносоюзних громадських організацій (об'єднань), розташованих на території України та направлено на адресу Верховної ОСОБА_5 України. Дитячий оздоровчий табір Зміна , який розташований за адресою: вул. Кленова, 1 сел. Катеринівка, Лозівський район, Харківська область у вказаних переліках не значиться, а також відсутня інформація щодо цього майна в ІППС Етап-Майно .

Разом з тим, як вже було зазначено вище, 22.02.2007 р. КП Лозівське бюро технічної інвентаризації за номером запису № 133 в книзі 2, здійснено державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - комплекс нежитлових приміщень та допоміжних споруд Дитячого оздоровчого табору Зміна . Власником об'єкту зазначено Харківську територіальну профспілкову організацію Південної залізниці.

Зазначені дії КП Лозівське бюро технічної інвентаризації вчинено на виконання Постанови господарського суду Харківської області від 19.12.2006 р. по справі № АС-11/466-06, яка набрала законної сили, та якою зобов'язано Лозівське бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію права власності за Харківською територіальною профспілковою організацією Південної залізниці на дитячий оздоровчий табір "Зміна", розташований за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, 1.

Розглядаючи дану адміністративну справу суд встановив факт наявності у Харківської територіальної профспілкової організації Південної залізниці права на реєстрацію права власності на зазначений вище дитячий табір, оскільки зазначений об'єкт був побудований за рахунок чистого прибутку Південної залізниці і тому, на підставі ст. 21 та п. 1 ст. 38 Закону України «Про власність» переданий у власність членів трудового колективу. Кошти на побудову, ремонт і оснащення цього оздорочого закладу протягом багатьох років виділялись на підставі спільних постанов керівництва та комітету профспілки Південної залізниці, як уповноваженого профспілкового органу трудового колективу залізниці. Це відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про колективні договори та угоди» згідно з якою питання організації оздоровлення та відпочинку працівників залізниці та їх дітей, участі трудового колективу у формуванні, розподілу та використання прибутку підприємства вирішувалось через дорожній колективний договір. Вказане нерухоме майно представляє собою будинки та споруди, які збудовані та введені в експлуатацію в різні роки. На підставі колективного договору залізниці прибуток (чистий прибуток), набутий трудовим колективом залізниці, направлявся на будівництво та розвиток оздоровчих закладів залізниці, в тому числі і ДОТ «Зміна» , який щорічно, на протязі вже 50 років, оздоровлює понад 500 дітей працівників Південної залізниці та дітей Лозівського району.

Суд констатував факт прийняття постанови конференції трудового колективу Південної залізниці від 29.06.2000 року № 2 "Про збереження оздоровчих закладів Південної залізниці" на якій прийнято рішення про передачу у власність дорожнього комітету профспілки, як уповноваженого представника трудового колективу залізниці, оздоровчих закладів, в тому числі дитячого оздоровчого табору "Зміна", розташованого в с. Катеринівка Лозівського району Харківської області; наказу начальника Південної залізниці від 24.01.2001 року №10/Н «Про передачу на баланс Допрофсожу об'єктів соціального призначення Південної залізниці» ; постанови президії дорожнього комітету профспілки Південної залізниці від 30.01.01 року (протокол №44) «Про надання повноважень територіальним профспілковим організаціям та територіальним комітетам профспілки» на підставі яких і відбувалася передача Дитячого оздоровчого табору Зміна від Південної залізниці у власність Харківської територіальної профспілкової організації Південної залізниці, та при прийнятті постанови від 19.12.2006 р. по справі № АС-11/466-06 не знайшов підстав для визнання таких дій неправомірними.

Суд констатував факт відсутності у Південної залізниці будь-яких заперечень стосовно передачі Дитячого оздоровчого табору Зміна у власність Харківської територіальної профспілкової організації Південної залізниці.

Згідно з ч. 1 ст. 38 діючого на той час Закону України Про власність , Прибуток, що залишається у державного підприємства після сплати податків та їх платежів у бюджет (чистий прибуток) надходить у розпорядження трудового колективу підприємства. Частина цього прибутку передається у власність членів трудового колективу в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України

Відповідно до статті 15 діючого на той час Закону України Про підприємства в Україні , трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Дорожній комітет профспілки відповідно до чинних на той час відповідної редакції частини 1 ст. 4 Закону України Про колективні договори і угоди , пункту 6.5 Статуту Південної залізниці, колективного договору Південної залізниці на 2000-2001 роки був і на цей час є уповноваженим органом і єдиним представником інтересів трудового колективу Південної залізниці, що підтверджується колективним договором Південної залізниці.

Крім того, відповідно до приписів ст. 5 Закону України Про залізничний транспорт (в редакції від 20.06.2003 р. яка була чинною на момент передачі Дитячого оздоровчого табору Зміна ) майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю. Управління майном підприємств залізничного транспорту загального користування здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України.

Як свідчать матеріали справи, згідно з протоколом 19 засідання ОСОБА_5 Укрзалізниці, затвердженого наказом першого заступника Міністерства транспорту України - генерального директора Укрзалізниці від 01.06.2000 р. № 198-Ц Про виконання рішень 19 засідання ОСОБА_5 Укрзалізниці від 26 травня 2000 р. визначено, що на балансах підприємств залізниць України знаходяться 94 оздоровчих закладів загальною балансовою вартістю 92 млн. грн.. з яких на Південній залізниці - 7, та зазначено що в зв'язку з складною фінансовою ситуацією можливість збереження зазначених таборів є передача їх у колективну власність трудового колективу залізниці.

Правовими підставами таких діє є положення ст. ст. 20-21 діючого на той час Закону України Про власність , які передбачали можливість безоплатної передачі майна державних підприємств у власність трудових колективів цих підприємств, які є суб'єктами права колективної власності.

Зазначене спростовує доводи прокурора стосовно того, що передача Дитячого оздоровчого табору Зміна у власність Харківської територіальної профспілкової організації Південної залізниці відбувалася без погодження органу, уповноваженого на управління майном, закріпленим за залізницями.

Як зазначає 2-й відповідач підтвердженням того факту, що на будівництво, розвиток, утримання та функціонування Дитячого оздоровчого табору Зміна виділявся чистий прибуток Південної залізниці є спільні постанови керівництва залізниці та президії Дорожнього комітету профспілки (Дорпрофсожу) як уповноваженого органу трудового колективу залізниці від 19.04.2001 р. №271 Про фінансування дитячих оздоровчих таборів , від 23.04.2002 р. №525 Про виділення коштів на підготовку оздоровчих таборів , від 17.04.2003 р. № 366 Про підготовку дитячих оздоровчих таборів до роботи влітку 2003 р. , від 28.04.2004 р. № 579 Про підготовку дитячих оздоровчих таборів до роботи влітку 2004 р. .

Наказом Укрзалізниці від 30.08.05 р. № 409-ЦЗ було затверджено Положення про порядок використання чистого прибутку підприємствами залізничного транспорту , відповідно до якого чистий прибуток спрямовувався в тому числі на проведення оздоровчих заходів для працівників, що також передбачено і п. 6.28 Колективного договору залізниці, а згідно з п. 6.38 Колективного договору Дорожній комітет профспілки зобов'язався брати участь в розподілення чистого прибутку та вирішенні соціально - економічних та трудових питань, які стосуються інтересів працівників залізниці. Щорічно кошти на підготовку та забезпечення фінансування дитячих оздоровчих таборів, в т.ч. і Дитячого оздоровчого табору Зміна виділяються на підставі спільних постанов керівництва залізниці та Дорожнього комітету профспілки.

Як зазначає 2-й відповідач та третя особа - 1, всі вищезазначені дії були спрямовані на виконання наказу органу, уповноваженого від імені держави здійснювати управління об'єктами державної власності - Державної адміністрації залізничного транспорту України ( Укрзалізниця ) від 01.06.2000 № 198-Ц та Указу Президента України від 24.04.2000 № 603/2000 р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що передача Дитячого оздоровчого табору Зміна у власність Харківської територіальної профспілкової організації Південної залізниці відбувалася у відповідності до вимог діючого на той час законодавства України, а тому підстави для визнання недійсними рішень уповноважених органів державної влади про таку передачу, свідоцтва про право власності, та скасування державної реєстрації в даному випадку відсутні.

Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначає 2-й відповідач, з моменту передачі об'єктів нерухомості дитячого оздоровчого табору Зміна на баланс Харківської територіальної профспілкової організації (січень 2001 року) і по цей час він не зазнав жодного перепрофілювання і на його базі продовжує здійснюватись оздоровлення та відпочинок дітей залізничників Південної залізниці. На сьогодні табір діє на підставі Положення, яке розроблене та затверджене президією Харківського територіального комітету профспілки від 24.11.2009 р. Пр.№28 відповідності до вимог Закону України Про оздоровлення та відпочинок дітей та Типового положення про дитячий заклад оздоровлення та відпочинку , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 р. № 422.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до статті 5 Закону України Про оздоровлення та відпочинок дітей , Порядку ведення Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку , затвердженого постановою КМ України від 28.04.2009 р. № 425 та наказу Міністерства України у справах сім'ї , молоді та спорту від 29.07.2010 р. № 2479 Про затвердження Положення про Державний реєстр дитячих закладів оздоровлення та відпочинку дитячий оздоровчий заклад Зміна Харківської територіальної профспілкової організації рішенням Мінсім'ямолодьспорту від 22.10.2010 р. (протокол №3) внесений до Державного реєстру за номером 0143. Про це 29.10.2010 р. за № 133/132 49 видана відповідна Довідка за підписом Міністра України у справах сім'ї, молоді та спорту ОСОБА_5

Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку Зміна пройшов державну атестацію та отримав відповідні Свідоцтва про державну атестацію від 22.12.2011 р., ОСОБА_2, номер ІІІ-АХ-00238 та від 09.08.2016 р. ОСОБА_2 ІІІ-АХ № 11 видані Харківською обласною державною адміністрацією.

Як зазначає 2-й відповідач, на базі дитячого закладу Зміна , який діє в період літніх шкільних канікул, тільки за останні два роки (2015-2016) оздоровлено 926 дітей залізничників.

Зазначене свідчить про те, що з моменту набуття Харківською територіальною профспілковою організацією Південної залізниці права власності на Дитячий оздоровчий табір Зміна , останнім, як власником, вживаються заходи щодо утримання цього майна, його поліпшення та використання за цільовим призначенням.

Прокурор та Фонд державного майна України, вважаючи що власником зазначеного табору є держава в особі Фонду державного майна України не надали суду будь-яких доказів його утримання з боку уповноважених державних органів.

Зазначене в сукупності з іншими доказами також засвідчує факт недоведеності останніми приналежності Дитячого оздоровчого табору Зміна до державної власності.

З урахуванням викладеного, суд визнає заявлені прокурором позовні вимоги позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають як матеріалам справи так і вимогам чинного законодавства України, в зв'язку з недоведеністю існування обставин, на які посилається прокурор та вільним тлумаченням останнім окремих положень Закону.

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо клопотання 2-го відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256-257 ЦК України, Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п. п. 3-4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, в пункті 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , зокрема зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки згідно з даним судовим рішенням суд відмовляє в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, підстави для розгляду питання та застосування до спірних правовідносин позовної давності в даному випадку відсутні.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позову майнового характеру підлягає сплаті судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позову немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з законом України Про державний бюджет на 2017 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 р. становить 1600 грн.

Предметом розгляду суду в межах даної справи є 5 позовних вимог немайнового характеру та 1 позовна вимога майнового характеру - про визнання права власності на спірний об'єкт.

Згідно з вимогами ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується.

Згідно з залученою до матеріалів справи довідкою Харківської територіальної профспілкової організації Південної залізниці від 26.07.2017 р. № 316 вартість об'єктів нерухомого майна Дитячого оздоровчого табору Зміна складає 10078251,88 грн.

Таким чином, сплата судового збору за подання зазначеного позову повинна відбуватися з урахуванням зазначених обставин, тобто підлягають сплаті по 1600 грн. за кожну з 5 заявлених немайнових вимог та додатково 151173,77 грн. за заявлену майнову вимогу, що в сумі дорівнює 159173,77 грн.

Як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з позовом по даній справі згідно з платіжними дорученнями № 544 від 23.03.2017 р., № 84 від 27.01.2017 р., № 1271 від 13.06.2017 р. сплатив судовий збір в загальній сумі 10756 грн.

Оскільки з даним судовим рішенням в задоволенні позову прокурора відмовлено, з прокурора до Державного бюджету України слід додатково стягнути 148417,77 грн. судового збору за подання даного позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108) до Державного бюджету України (Отримувач коштів: УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999654; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області; Код банку отримувача (МФО): 851011; Рахунок отримувача: 31215206783003; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: *;101; 02910108; Судовий збір, по справі № 922/2058/17 Господарський суд Харківської області) 148417,77 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_6