Ухвала

від 16.01.2017 по справі 804/2265/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2017 р. м. Київ К/800/31543/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайла О.М. СуддівБорисенко І.В. Олендера І.Я., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Индустриальные технологии

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року

у справі №804/2265/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Индустриальные технологии

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Индустриальные технологии (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 31 березня 2016 року позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2016 року №0000782202 та №00000762202.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 жовтня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадові особи відповідача провели документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, про що склали акт від 09 лютого 2016 року № 53/04-36-22-01/31038495, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на прибуток на 6 102 652,00 грн., у тому числі за 2013 рік на 4 974 797,00 грн.; за 2014 рік на 1 127 855,00 грн.; пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з податку на додану вартість на 8 427 502,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення - рішення від 08 квітня 2016 року № 0000762202, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 11 988 279,00 грн., з яких за основним платежем - 7 992 186,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 3 996 093,00 грн.; № 0000782202, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7 628 315,00 грн., з яких за основним платежем - 6 102 652,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1 525 663,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту перевіреного податкового періоду за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ Трейд Лайн М , ТОВ Промбуд Маркет , ТОВ Будівест Л.Т.Д. , ТОВ Грін Сістемс , ТОВ Еско Трейн та ТОВ Білдінг Констракт .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що надані позивачем на підтвердження правомірності формування витрат та кредиту первинні документи не підтверджують реальності вчинення господарських операцій з зазначеними контрагентами, оскільки в актах приймання виконаних підрядних робіт відсутні данні стосовно дати складання документів, відсутні данні стосовно осіб, які були відповідальні за прийняття робіт та данні, які б надавали можливість ідентифікувати осіб, що підписували документ; позивачем не доведено факту перебування робітників субпідрядників на території ПАТ ЄМЗ , ТОВ КФЗ , ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , ПАТ ЄВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ , ПАТ Горлівський машинобудівник , ДП Південна залізниця , та як наслідок не підтверджено факту реального надання послуг з будівельно-монтажних робіт; не надано звітів за формою КБ-3.

Крім того, підставою для визнання судом попередньої інстанції правомірними спірних податкових повідомлень-рішень, слугувала наявність вироків стосовно посадових осіб контрагентів позивача - ТОВ Грін Сістемс та ТОВ Еско Трейн .

З матеріалів справи вбачається, основним видом діяльності позивача згідно КВЕД є ремонт і технологічне обслуговування машин і устаткованого промислового призначення; будівництво житлових і нежитлових приміщень.

При укладенні договорів підряду з підприємствами - замовниками: ПАТ ЄМЗ , ТОВ КФЗ , ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , ПАТ Євраз Дніпродзержинський КХЗ , ПАТ Горлівський машинобудівник , ДП Південна залізниця , за умовами яких, позивач зобов'язався власними або залученими силами виконати підрядні робити на об'єктах, визначених цими договорами, позивач залучив ряд підприємств: ТОВ Трейд Лайн М , ТОВ Промбуд Маркет , ТОВ Будінвест Л.Т.Д. ТОВ Білдінг Констракт , ТОВ Грін Сістемс , ТОВ Еско Трейн на умовах субпідряду.

Так, між позивачем (генпідрядник) та ТОВ Трейд Лайн М був укладений договір підряду від 30 травня 2013 року №21/05.

На підтвердження виконання робіт за вказаним договором, позивачем надані акти приймання виконаних підрядних робіт у червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2013 року, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, податкові накладні на суму 17 544 719,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 2 924 119,77 грн.).

Оплата проведена позивачем на користь ТОВ Трейд Лайн М у безготівковій формі у розмірі 9 867 000,00 грн. згідно платіжних доручень. Решта суми у розмірі 7 677 718,51 грн. за виконані роботи, сплачена позивачем новим кредиторам: ТОВ Будінвест Л.Т.Д. (через зарахування зустрічних однорідних вимог) та ТОВ Альфа Стіл за договорами про відступлення права вимоги від 23 серпня 2013 року №38/08, укладеного між ТОВ Трейд Лайн М та ТОВ Будінвест Л.Т.Д. та від 01 березня 2014 року № 0103/02, укладеного між ТОВ Трейд Лайн М та ТОВ Альфа Стіл .

На момент перевірки у позивача відсутня заборгованість за виконані роботи ТОВ Трейд Лайн М по договору підряду від 30 травня 2013 року №21/05.

Також, 30 жовтня 2013 року між позивачем (генпідрядник) та ТОВ Промбуд Маркет був укладений договір підряду № 3010/01.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції, позивач надав копії податкових накладних, акти приймання виконаних підрядних робіт, платіжні доручення.

З пояснень позивача вбачається, що отримані від субпідрядника ТОВ Промбуд Маркет роботи використані при виконанні договорів, укладених із ПАТ Єнакіївський металургійний завод , ТОВ Краматорський феросплавний завод , ПАТ Євраз Дніпродзержинський КХЗ .

Також між позивачем та ТОВ Будінвест Л.Т.Д. 10 грудня 2012 року був укладений договір підряду № 12-1210, на підставі якого останній зобов'язався виконати субпідрядні роботи у січні - червні 2013 року.

На підтвердження здійснення господарської операції, позивач надав копії податкових накладних, акти приймання виконаних підрядних робіт.

В обґрунтування здійснення розрахунку за отримані послуги, позивачем були подані платіжні доручення та тристоронні угоди про припинення зобов'язань шляхом заліку однорідних вимог від 30 квітня 2013 року, від 31 травня 2013 року, від 31 липня 2013 року, укладені між позивачем, ТОВ Донкон - Д , ТОВ Будінвест Л.Т.Д. , договір про відступлення права вимоги від 23 серпня 2013 року № 38/08 із ТОВ Будінвест Л.Т.Д. (новий кредитор).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримані від субпідрядника ТОВ Будінвест Л.Т.Д. роботи використав при виконанні договорів, укладених із ПАТ Єнакіївський металургійний завод , ТОВ Краматорський феросплавний завод , ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг .

Крім того, позивач (генеральний підрядник) уклав із ТОВ Білдінг Констракт (субпідрядник) договір підряду від 30 квітня 2012 року №300401, на підставі якого останній зобов'язався виконати роботи з реконструкції стана 550 (механообладнання) ПАТ ЄМЗ .

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивач надав акти №18-12 за грудень 2012 року, податкову накладну від 27 грудня 2012 року № 5093, платіжні доручення.

Також, позивач уклав договір підряду від 24 вересня 2014 року № 24-09 із ТОВ Грін Сістемс та від 18 серпня 2014 року № 18/08 з ТОВ Еско Трейн .

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивач надав податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, платіжні доручення.

За результатом виконання вказаних господарських операцій з зазначеними контрагентами позивач сформував валові витрати у розмірі 6 102 652,00 грн. та податковий кредит у розмірі 8 427 502,00 грн.

При цьому, податковим органом ставиться під сумнів факт реальності господарських операцій позивача з ТОВ Трейд Лайн М , ТОВ Промбуд Маркет , ТОВ Будівест Л.Т.Д. , ТОВ Грін Сістемс , ТОВ Еско Трейн та ТОВ Білдінг Констракт , і реальність зміни майнового стану першого.

Так, у відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не визнав первинними документами докази надані позивачем на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту перевіреного періоду.

Так, судом попередньої інстанції встановлено, що в актах приймання виконаних підрядних робіт, складених з ТОВ Трейд Лайн М , ТОВ Промбуд Маркет , ТОВ Будінвест Л.Т.Д. , ТОВ Білдінг Констракт , ТОВ Грін Сістемс , ТОВ Еско Трейн відсутні дані стосовно дати складання документів, відсутні дані стосовно осіб, які були відповідальні за прийняття робіт та дані, які б надавали можливість ідентифікувати осіб, що підписували документ.

Посилаючись на приписи статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність вказаних реквізитів, є обов'язковими для надання документу статусу первинного, тобто такого, що належним чином фіксує факт здійснення господарської операції.

Крім того, вказав на те, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували факт перебування робітників субпідрядників на території ПАТ ЄМЗ , ТОВ КФЗ , ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , ПАТ Євраз Дніпродзержинський КХЗ , ПАТ Горлівський машинобудівник , ДП Південна залізниця для здійснення передбачених договорами робіт та як наслідок підтвердження факту реального надання послуг з будівельно-монтажних робіт та не надано звітів за формою КБ-3, які обґрунтовують визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва. Також, послався на наявність вироків у кримінальних справах, відносно посадових осіб контрагентів позивача.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції про не підтвердження позивачем правомірності формування валових витрат та податкового кредиту перевірного періоду та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Так, наявність законодавчо визначених обставин для формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, що позбавляє права платника податків формувати вказані витрати та кредит.

Господарська операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Так само і реальний характер господарських операцій має підтверджуватися доказами, які відповідають вищевказаним критеріям.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Так, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що наявні податкові накладні та акти приймання виконаних підрядних робіт скріплені печатками, дають можливість визначитися із суттю, змістом та обсягом вказаних господарських операцій, ідентифікувати їх учасників, перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, тобто є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тому у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов вказаних договорів підряду, реальне здійснення спірних господарських операцій обумовлених ними, а отже мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку.

При цьому, слід зазначити, що наявність помилки у оформленні первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції вцілому, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відтак, судом першої інстанцій обґрунтовано встановлено, що за наявності належних актів приймання виконаних робіт та податкових накладних, а також руху активів платник податку, підтверджується реальність вчинення господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи податкового органу про необхідність обов'язкового складання довідки за формою КБ - 3, яка є невід'ємною частиною акту прийому виконаних підрядних робіт форми КБ - 2в.

Так, враховуючи, що виконання робіт здійснювалося та фінансувалося не за державні кошти, при визначенні вартості робіт сторони не були зобов'язані суворо дотримуватися саме примірних форм документів, визначених ДСТУ Б Д1.1 - 1.:2013, що свідчить про хибність висновків суду апеляційної інстанції.

При цьому, судом першої інстанцій також обґрунтовано зазначено про те, що відсутність у позивача документів, які б підтверджували перетин працівників, машин субпідрядників на контрольно-пропускних пунктах ПАТ Єнакіївський металургійний завод , ТОВ Краматорський феросплавний завод , ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , ПАТ Євраз Дніпродзержинський КХЗ , ПАТ Горлівський машинобудівник , ДП Південна залізниця , а також пропусків персоналу та на проїзд автотранспорту для поставляння на територію вказаних підприємств через контрольно-пропускні пункти, не свідчить про неправомірність формування витрат та податкового кредиту перевіреного періоду, оскільки вказані документи не віднесено до обов'язкових документів ведення податкового чи бухгалтерського обліку у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також, не свідчать про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування валових витрат відсутність у контрагентів позивача матеріальних та технічних можливостей виконувати певні роботи, оскільки відсутність у підприємства - контрагента основних засобів, складських приміщень та інших умов, сама собою не може свідчити про нереальне вчинення господарської операції з надання послуг.

Лише встановлення в ході судового розгляду факти узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на податковий кредит та у формуванні витрат.

Безпідставними є і посилання контролюючого органу на наявність вироків у кримінальних справах відносно засновників контрагентів позивача, як підстави для висновку про неправомірність формування витрат та податкового кредиту, а саме: ТОВ Грін сістемс ОСОБА_6 та ТОВ Еско Трейн ОСОБА_7, оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, на момент укладення позивачем правочинів з субпідрядниками - ТОВ Грін Сістемс та ТОВ Еско Трейн , договори підписані іншими уповноваженими особами, а не тими відносно яких винесено вироки.

Так, від імені ТОВ Грін Сістемс договір підписав ОСОБА_8, від ТОВ Еско Трейн - ОСОБА_9, які на момент підписання договорів були директорами вказаних контрагентів та мали повний обсяг прав щодо укладення зазначених угод.

Крім того, суд апеляційної інстанції, посилаючись на постанови Верховного Суду України від 12 січня 2016 року та від 29 березня 2016 року, не врахував того, що висновки вказаних постанов містять в собі посилання на статтю 205 Кримінального кодексу України, якою передбачена відповідальність за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Так, за висновками Верховного суду України, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а отже господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Разом з тим, долучені до матеріалів справи вироки у кримінальних справах встановлюють вину посадових осіб контрагентів позивача, відповідальність за які передбачена статтею 205 1 Кримінального кодексу України, якою передбачена відповідальність за підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців.

Відтак, зважаючи на висновки наявних у даній справі вироків, у даному випадку не може бути піддана сумніву вся господарська діяльність платника.

Отже, зазначена судова практика не може бути використана судом, оскільки не містить однієї і тієї ж суті спору у справі, що є обов'язковою передумовою застосування такої судової практики.

Зважаючи на документальне підтвердження формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатом здійснення господарської діяльності з ТОВ Трейд Лайн М , ТОВ Промбуд Маркет , ТОВ Будівест Л.Т.Д. , ТОВ Грін Сістемс , ТОВ Еско Трейн та ТОВ Білдінг Констракт , використання придбаних послуг підприємством у власній господарській діяльності та враховуючи реальні зміни у активах позивача, у контролюючого органу відсутні правові підстави для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та керуючись приписами статті 226 КАС України , відповідно до якої, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Индустриальные технологии задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі №804/2265/16 скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі №804/2265/16.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.