Постанова

від 23.05.2019 по справі 804/2265/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2019 року

Київ

справа №804/2265/16

адміністративне провадження №К/9901/23582/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В., розглянувши заяву Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Индустриальные технологии до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Индустриальные технологии (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2016 року: №0000762202, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 11988279,00 грн., з яких за основним платежем - 7992186,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 3996093,00 грн.; №0000782202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7628315,00 грн., з яких за основним платежем - 6102652,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1525663,00 грн.

Оскаржувані рішення ГУ ДФС прийняла на підставі акта документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року від 09 лютого 2016 року №53/04-36-22-01/31038495, яким встановлено порушення Товариством вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме заниження податку на прибуток на 6102652,00 грн., у тому числі за 2013 рік на 4974797,00 грн.; за 2014 рік на 1127855,00 грн.; пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, у результаті чого завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на 8427502,00 грн.

У акті перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірне формування Товариством витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ Трейд Лайн М , ТОВ Промбуд Маркет , ТОВ Будівест Л.Т.Д. , ТОВ Грін Сістемс , ТОВ Еско Трейн та ТОВ Білдінг Констракт у зв`язку з тим, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальності вчинення господарських операцій з зазначеними контрагентами, оскільки: в актах приймання виконаних підрядних робіт відсутні дані стосовно дати складання документів, стосовно осіб, які були відповідальні за прийняття робіт, та дані, які б надавали можливість ідентифікувати осіб, що підписували документ; позивачем не доведено факту перебування робітників субпідрядників на території ПАТ ЄМЗ , ТОВ КФЗ , ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , ПАТ ЄВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ , ПАТ Горлівський машинобудівник , ДП Південна залізниця , та, як наслідок, не підтверджено факту реального надання послуг з будівельно-монтажних робіт; не надано звітів за формою КБ-3; у контрагентів позивача відсутні в достатній кількості трудові ресурси та основні засоби; за аналізом баз даних податкового органу під час перевірки не встановлено придбання по ланцюгу постачання зазначеними підприємствами послуг, які в подальшому були реалізовані позивачу.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 31 травня 2016 року позовні вимоги Товариства задовольнив; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2016 року №0000782202 та №00000762202.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 жовтня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2017 року скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та залишено в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року про задоволення позову.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ГУ ДФС просить скасувати ухвалені по справі судові рішення Вищого адміністративного суду України та Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишити без змін.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня, 31 липня 2014 року, 13 травня 2015 року, 06 квітня 2016 року (провадження №№ К/800/31683/14, К/800/15746/14, К/800/42461/13, К/800/16288/15 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що регулюють відносини формування платником податку податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у подібних правовідносинах.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України від 12 січня 2018 року №20/0/19-18 заява передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон №2147-VIII).

За змістом підпункту 1 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Суд, перевіривши матеріали справи, наведені у заяві доводи, дійшов висновку про таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оцінюючи податкові наслідки спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ Трейд Лайн М , ТОВ Промбуд Маркет , ТОВ Будівест Л.Т.Д. , ТОВ Грін Сістемс , ТОВ Еско Трейн та ТОВ Білдінг Констракт , які зареєстровані платниками податку, суд зазначив, що наявні податкові накладні та акти приймання виконаних підрядних робіт скріплені печатками, дають можливість визначитися із суттю, змістом та обсягом господарських операцій, ідентифікувати їх учасників, перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, тобто є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тому у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов договорів підряду, реальне здійснення спірних господарських операцій, обумовлених ними, а отже мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку.

Касаційним судом у рішенні, яке просить переглянути заявник, зазначено, що відсутність у позивача документів, які б підтверджували перетин працівників, машин субпідрядників на контрольно-пропускних пунктах ПАТ Єнакіївський металургійний завод , ТОВ Краматорський феросплавний завод , ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , ПАТ Євраз Дніпродзержинський КХЗ , ПАТ Горлівський машинобудівник , ДП Південна залізниця , пропусків персоналу та на проїзд автотранспорту для поставляння на територію вказаних підприємств через контрольно-пропускні пункти, не свідчить про неправомірність формування витрат та податкового кредиту перевіреного періоду, оскільки вказані документи не віднесено до обов`язкових документів ведення податкового чи бухгалтерського обліку у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Також, враховуючи, що виконання робіт здійснювалося та фінансувалося не за державні кошти, при визначенні вартості робіт сторони не були зобов`язані суворо дотримуватися саме примірних форм документів, визначених ДСТУ Б Д1.1 - 1.:2013, а тому висновки суду апеляційної інстанції про необхідність обов`язкового складання довідки за формою КБ - 3 касаційний суд визнав помилковими.

Погодився й Вищий адміністративний суд України з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача про відсутність у підприємств - контрагентів основних засобів, складських приміщень та інших умов, необхідних для виконання спірних операцій, адже доказів, які б підтверджували такі обставини, надано не було.

Також правильним суд касаційної інстанції визнав й висновок суду першої інстанції про те, що наявність вироків у кримінальних справах відносно засновників контрагентів позивача ТОВ Грін сістемс та ТОВ Еско Трейн не свідчить про неправомірність формування Товариством витрат та податкового кредиту, оскільки укладені позивачем правочини зі сторони ТОВ Грін Сістемс та ТОВ Еско Трейн підписані іншими уповноваженими особами, ніж ті, відносно яких винесено вироки. Водночас суд зазначив про помилковість застосування апеляційним судом до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 12 січня 2016 року та від 29 березня 2016 року, у відповідності до яких статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю й господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки вироки стосовно посадових осіб контрагентів позивача не встановлюють факту фіктивного підприємництва, а стосуються подання недостовірних відомостей державному реєстратору, відповідальність за що передбачена статтею 205-1 Кримінального кодексу України.

В ухвалі ж Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2014 року (провадження №К/800/31683/14), наданій на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанції, виходив із того, що оскільки позивачем не надано первинних документів, що конкретизують зміст та форми наданих рекламних послуг, тому ці суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. У цій справі позивачем не було надано доказів на підтвердження товарності зазначених операцій, зокрема використання товару отриманого за договорами.

В ухвалі від 31 липня 2014 року (провадження №К/800/15746/14), також наданій на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанції про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що оскільки ТОВ Спецрем-Буд-Сервіс Україна безпідставно сформовано податковий кредит на підставі документів, складених згідно договорів будівельного підряду з ТОВ Будівельна компанія Стандарт С , а тому Ірпінською ОДПІ правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

У рішенні від 13 травня 2015 року (провадження №К/800/42461/13) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, щодо нереальності господарських операцій позивача з ОВ РІП , ТОВ ФЕЛІС КО та ТОВ СП ЕТО . Такі висновки суду ґрунтувалися на тому, що подані товариством документи не містили прізвища та ініціали осіб, які їх підписали від імені ТОВ РІП , ТОВ ФЕЛІС КО та ТОВ СП ЕТО . В той же час особи, які значаться керівниками цих товариств ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) ніколи не виступали їх фактичними засновниками та директорами, не вчиняли будь-яких дій з їх реєстрації, будь-яких документів не підписували та не здійснювали фінансово-економічної діяльності від імені названих суб`єктів господарювання. На підставі цього суди дійшли висновку про те, що первинні документи від імені спірних постачальників підписані невстановленими особами. Крім того під час податкової перевірки були встановлені обставини, які свідчать про неможливість здійснення реальної господарської діяльності розглядуваними постачальниками.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2016 року (провадження №К/800/16288/15) касаційний суд, застосувавши до спірних правовідносин ті ж самі норми матеріального права, виходив з того, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю. Натомість позивачем не надано доказів зберігання придбаного у контрагентів товару, що, враховуючи специфіку такого товару, є обов`язком для встановлення факту реальності здійснених господарських операцій; не обґрунтовано економічної доцільності та господарської мети укладення відповідних правочинів, а також використання отриманих благ у власній господарській діяльності.

Отже, як видно зі змісту проаналізованих ухвал суду касаційної інстанції, у кожній зі справ, в яких вони були постановлені, суди доходили висновку про правомірність чи протиправність рішень, дій чи бездіяльності податкових органів на підставі встановлення фактичних обставин справ та оцінки досліджених у судових засіданнях доказів.

Слід зазначити, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду. Не наділений Верховний Суд і повноваженнями щодо вирішення питань про достовірність того чи іншого доказу.

Відтак, правозастосовні висновки суду касаційної інстанції, які містяться у наданих для порівняння судових рішеннях, за змістом і значенням відрізняються від висновку суду касаційної інстанції, який міститься у рішенні, про перегляд якого подано заяву. Втім неоднакове застосування касаційним судом норм матеріального права зумовлено тим, що зазначені судові рішення ухвалено у правовідносинах, які не є подібними, що унеможливлює їх порівняння, визначення правомірності чи незаконності оскарженого рішення та формулювання висновку про правильне застосування норми матеріального закону щодо спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС України відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви ГУ ДФС слід відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону №2147-VIII) та статтями 241, 242, 244 КАС України (в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII), Суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С.С.Пасічник

І.А. Васильєва

В.В. Хохуляк,

Судді Верховного Суду