Ухвала

від 12.09.2017 по справі 2-11373/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-11373/10 Номер провадження 22-ц/786/2180/17Головуючий у 1-й інстанції Хіль Л.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Лобова О.А., Мартєва С.Ю.,

При секретарі: Маладика Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Октябрського районного суду м.Полтави від 11 жовтня 2010 року про забезпечення позову шляхом обмеження у праві виїзду в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ТОВ "Агрокапітал 3000", ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11 жовтня 2010 року задоволено частково заяву представника позивача ПАТ КБ ПриватБанк про забезпечення позову.

Обмежено ОСОБА_2 в праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов?язань.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

З даною ухвалою не погодилася ОСОБА_2 та подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні застосування заходів забезпечення позову.

Апелянт вважає ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, вказуючи на відсутність правової норми, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151 - 153 ЦПК України, застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України.

Колегія суддів, перевіривши правомірність ухваленого судом рішення в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.

З матеріалів знищеної справи вбачається, що позивач ПАТ КБ ПриватБанк звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ Агрокапітал 3000 , ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 77 912,79 грн.

Одночасно з цим ПАТ КБ ПриватБанк подав заяву про забезпечення позовних вимог, у якій просив обмежити боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання свого зобов?язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Верховний Суд України в узагальненні судової практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України роз'яснив:

Пунктом 8 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII передбачено можливість обмеження виїзду з України громадян, щодо яких подано цивільний позов до суду, до закінчення провадження у справі. При розгляді цивільних справ мають місце випадки, коли суди ототожнювали питання тимчасового обмеження боржників у праві виїзду за межі України із видами забезпечення позову, не беручи до уваги, що повноваження судів першої інстанції при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі повноваженнями щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом види забезпечення позову. Перелік видів забезпечення позову визначений у ст. 152 ЦПК. Серед видів такого забезпечення у ст. 152 ЦПК не передбачено вжиття судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України.

Тому, враховуючи, що в цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151 - 153 ЦПК, застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України, слід дійти висновку, що суди не можуть застосовувати зазначений спосіб забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості та виконання інших зобов'язань, оскільки це порушує норми ЦПК та свідчить про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень, порушення принципу верховенства права, проголошеного Конституцією, та вимог ст. 6 Конвенції щодо вирішення справи судом, встановленим законом.

В свою чергу, відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

На підставі вищевикладеного, вбачається взагалі відсутність законних та обґрунтованих підстав для застосування щодо ОСОБА_2, як громадянина України, обмеження у праві виїзду за межі України на стадії забезпечення позову.

Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 січня 2011 року позов ПАТ КБ ПриватБанк до ТОВ Агрокапітал 3000 , ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ухвала судді Октябрського районного суду м. Полтави від 11 жовтня 2010 року підлягає скасуванню, з постановленням нової - про відмову у задоволенні заяви ПАТ КБ ПриватБанк про забезпечення позову шляхом обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Керуючись п. 2 ч.2 ст.307, п. 2 ч. 1 ст. 312, 313, 314, 315, 377-1 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу судді Октябрського районного суду м. Полтави від 11 жовтня 2010 року про застосування заходів забезпечення позову у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду - скасувати.

У задоволенні заяви представника позивача ПАТ КБ ПриватБанк про забезпечення позову, шляхом обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов'язань - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя :

---

П.С. Абрамов

Судді:

---

О.А. Лобов

---

С.Ю. Мартєв