Рішення

від 08.09.2010 по справі 2-6241/2010

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 117 "а", 69071, (061) 287-21-11

№ 2-6241/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2010 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Тютюник М.С., при секретарі Андрос М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона є особою зі статусом дитини війни та, відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , з 09.07.2007 року має право одержувати пенсію, яка повинна бути підвищена на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що виплати пенсії проведені відповідачем у меншому, ніж передбачено вище вказаним Законом, розмірі, позивач просить суд захистити його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни , відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Сторони у судове засідання не з'явились, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

В порядку ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до письмових заперечень, представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, зазнаючи, що дії Шевченківського управління ПФУ повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений чинним законодавством, а вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони не ґрунтуються і не відповідають вимогам чинного законодавства України. Просить також застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом.

Всебічно дослідивши обставини справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач народилась у 1935 році, що підтверджується копією паспорту на ім'я позивача.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідач не заперечує того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідно надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом. Позивач отримує пенсію за віком, яка нараховується і виплачується управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Предметом спору по цій справі є право позивача на отримання передбаченого ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді відмови суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України Про соціальний захист дітей війни № 2195-IV від 18.11.2004 р. пільг.

У 2007 році підвищення до пенсії, як дитині війни позивачеві не нараховувалося, з 01.01.2008 року - виплачувалось в розмірі, передбаченому Законом України Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України , а з 22.05.2008 року - в розмірах, передбачених Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року.

Законом України Про державний бюджет на 2007 рік дія статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни зупинялась.

Законом України Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України стаття 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни викладалась в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового

утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року були визнані неконституційним положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік , що призупиняли на 2007 рік дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 року, були визнані неконституційним положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо внесення змін до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Законом України Про державний бюджет України на 2009 рік та Законом України Про державний бюджет України на 2010 рік дія ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни не зупинялась та зміни до неї не вносилися. Закон має вищу юридичну силу по відношенню до Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року, на яку посилався відповідач.

З огляду на викладене, відповідач має здійснювати виплату позивачу підвищення його пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На правильність висновку суду не впливають ані посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів та механізму виплати, ані вимоги частини третьої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , бо до спірних правовідносин необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та його права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни . А відповідно, суд має застосувати подібні правовідносини (аналогія закону - ст. 8 ЦК України).

Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідач зобов'язаний застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Разом з тим, виходячи з кола повноважень управління праці та соціального захисту населення щодо виплати разової грошової допомоги, джерел фінансування цих виплат - суд вважає передчасним вирішення щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком і забезпечити її виплату у конкретно визначеній грошовій сумі або щодо стягнення такої суми.

Так, на час розгляду справи в суді відповідачем не була донарахована недоотримана позивачем щомісячна соціальна допомога у належному розмірі. Така грошова допомога забезпечується виплатою Міністерством фінансів і Державним казначейством шляхом направлення на конкретно визначені рахунки.

Суд вважає, що навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат допомоги, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовуючи надані йому повноваження з метою, з якою ці повноваження надані, після надання Конституційним Судом України роз'яснень щодо неконституційності положень бюджетних Законів України, відповідач повинен був донарахувати позивачу допомогу до розмірів, визначених Законом України Про соціальний захист дітей війни . І такої можливості на погляд суду відповідач не був позбавлений.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України Про Державний бюджет України , ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Згідно до вимог ст . 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До суду з позовом позивач звернувся із порушенням такого строку, про що свідчить штамп суду з вхідною датою. Судом же не встановлено поважних причин пропущення строку позовної давності, через які позивач був позбавлений можливості звернутися із цим позовом до суду у встановлений ст. 257 ЦК України строк. Таким чином, строк звернення до щодо виплат частково за 2007 рік позивачем пропущений, що відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову за відповідний часовий період.

Отже, позивач має право на отримання доплати до пенсії з 25.08.2007 року і по час ухвалення рішення у справі включно у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , а відповідач зобов'язаний нараховувати та здійснювати позивачу відповідні підвищення до пенсії.

З огляду на вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням вже виплаченого підвищення до пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 Закону України Про Конституційний суд України , ст. 8, 15, 16, 257, 267 ч.3 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 57-66, 209, 212, 214, 215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо непризначення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , за періоди: з 25.08.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., та з 01.01.2010 р. по 08.09.2010 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону

України Про соціальний захист дітей війни , у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , з урахуванням різниці, яка була виплачена, за періоди з 25.08.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., та з 01.01.2010 р. по 08.09.2010 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.С. Тютюник