Постанова

від 04.08.2006 по справі 3/330

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/330

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04.08.06                                                                                 Справа № 3/330.

        Суддя  господарського суду Луганської області Доманська М.Л., при секретарі судового засідання Буймирській О.В., розглянувши матеріали справи  за позовом

Стаханівського міського центру зайнятості, м. Стаханов Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства "Стахановська швейна фабрика", м. Стаханов Луганської області

про стягнення 3894 грн. 73  коп.

у присутності представників:

від позивача –Овсянніков О.І. (дов. від 04.08.06 № 14/1-1591),

від  відповідача –Татарченко (дов. від 01.04.06).

встановив:

           Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача боргу по сплаті страхових внесків (недоїмки) у сумі 3412 грн. 65 коп. та пені - 482 грн. 08 коп.

          Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке судом розглянуто та підлягає до задоволення.

          У судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.08.06 до 04.08.06.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.07.06 згідно з Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 01.09.05, до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують  у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості позивача виступає суб'єкт владних повноважень, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі продовжене за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Клопотанням, зданим до суду 04.08.06, відповідач просить залишити позовну заяву без руху, посилаючись на те, що позовна заява не містить засобів зв'язку та електронної пошти сторін, не вказана дата підписання, зміст позовних вимог не відповідає вимогам КАС України. Вказана заява господарським судом відхиляється за необґрунтованістю. Позовна заява, що розглядається, вже прийнята господарським судом до провадження. 05.07.06 згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України порушено провадження у даній справі та відповідно до ухвали господарського суду Луганської області від 21.07.06 по справі 3/330 провадження у даній справі продовжене за правилами КАС України, тоді як ст. 108 КАС України передбачені умови прийняття позову до провадження суду. Відповідно до ч.4 ст. 105 КАС України позовна заява може містити, крім зазначених у ч.3 ст.105 КАС України, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

          Заявою про часткову відмову від позову від 02.08.06 № 14/1-1570 позивач в порядку ст.ст.112, 136 КАС України відмовився від  позовних вимог в частині стягнення недоїмки у сумі 100 грн. 00 коп., що заявлена у позові, у зв'язку зі сплатою її відповідачем після пред'явлення позову, та просить стягнути з відповідача борг  по сплаті страхових внесків (недоїмку) у сумі 3312 грн. 65 коп. та пені - 482 грн. 08 коп.

          Відповідач  у запереченні на позовну заяву, зданому до суду 03.08.06, та у доповненні до заперечень, зданих до суду 04.08.06, позовні вимоги не визнає з наступного:

          - право накладати фінансові санкції від імені фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники;

          - за актом перевірки страхові внески донараховуються із сумою пені та штрафу;

          - фінансові санкції застосовані за Актом від 27.02.06 № 42, який підписаний неповноважними особами;

-  позивач є юридичною особою -суб'єктом господарської діяльності; представляти інтереси Фонду може лише Директор Державного центру зайнятості; позивач не є ні органом державної влади, ні державним підприємством, позивач є неналежним;

- відповідно до  Указу Президента №817/98 від 23 липня 1998 р. «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення; позивач не є контролюючим органом, який має право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності;

- відповідно до ст.1 Закону України «Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування»органи Пенсійного фонду України стосовно сплати та цільового використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також органи Фонду соціального страхування України стосовно сплати та цільового використання збору на обов'язкове соціальне страхування (крім збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності;

- планова перевірка проведена неповноважним органом, без попередження відповідача;

- положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовуються в частині, що не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";

- відповідно до п.4.4.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків;

- оскільки норма про пріоритет застосування законодавства на користь платника не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", порядок проведення планових перевірок ним не передбачений, слід застосовувати норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до яких регулюється проведення планових перевірок;

- відповідно до ст.14, ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»Фонд мав право здійснювати лише нагляд щодо сплати внесків, вказати на допущені порушення, встановити строк для їх усунення;

- пеня є фінансовою санкцією.

Позивач у листі від 03.08.06 № 14/1-1589 заперечує проти доводів відповідача, зазначаючи наступне:

- пеня у розмірі 482 грн.08 коп. фактично нарахована на виявлену перевіркою повну суму недоїмки - 3412 грн.65 коп., а не на донараховану суму страхових внесків;

- відповідно до п. 7.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 грудня 00 № 339, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2001 р. № 30/5221, за результатами перевірки складається акт у двох примірниках і підписується особами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером страхувальника; ці вимоги за актом перевірки від 27.02.06 № 42 працівниками міського центру зайнятості виконані, в акті перевірки фактично були відображені результати перевірки з пропозицією боржнику про перерахування до Фонду в 10-денний строк простроченої заборгованості –3412 грн. 65 коп. та пені  - 482 грн. 08 коп., що не може бути розціненим як застосування санкцій за актом; один примірник акту відповідач отримав, заперечень чи зауважень до його змісту з боку відповідача не було, тобто боржником фактично визнано наявність боргу зі сплати страхових внесків;

- зазначена вище заборгованість підтверджується відповідачем наданою ним 07.04.06 в порядку звітності розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду за 1 квартал 2006  ( рядок 22 розрахункової відомості);

- факт проведення перевірки з перерахування страхових внесків за період з 01.10.02 по 31.01.06 і виявлення недоїмки за період з 01.02.03 є логічним і сумніву не викликає; пеня нарахована з 31.01.03, а не з 01.10.02, як зазначає представник відповідача ( графа 13 розрахунку заборгованості та пені до акту перевірки № 42 від 27.02.06);

- відповідачем  частково  перерахована   недоїмка у сумі 100 грн.00 коп..

           Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у Стаханівському міському центрі зайнятості.

На підставі ч.2 п.2 ст.35, ч.2 п.1 ст. 38 та ст. 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески. У разі несвоєчасної їх сплати, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих страхових внесків (недоїмку), штраф та пеню.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття ( надалі Фонд) створюється для управління страхування на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно з цим Законом і Статутом Фонду. При цьому Фонд є цільовим централізованим страховим Фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету.

Згідно з п.1 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виконавча дирекція, як виконавчий орган правління забезпечує, крім того, виконання рішень правління. При цьому функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, які є робочим органом виконавчої дирекції Фонду.

Пунктом 2 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що функції робочих органів покладаються на обласні, районні, міськрайонні, міські центри зайнятості, до повноважень яких, зокрема, належить: реєстрація платників страхових внесків, проведення збору страхових внесків, контроль за правильністю нарахування, своєчасності сплати страхових внесків та представництво інтересів Фонду в судових та інших органах.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з ч. 3 зазначеної статті ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 року визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, у тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативними правовими актами.

        За результатами проведеної 27.02.06  перевірки  за період з 01.10.02 по 31.01.06 встановлено, що за відповідачем у справі з 01.02.03 виникла та зросла заборгованість (недоїмка), та заборгованість (недоїмка) на кінець перевіряємого періоду становить 3412 грн. 65 коп., у зв'язку з чим відповідачеві запропоновано у 10-денний строк перерахувати до Фонду прострочену заборгованість - 3412 грн. 65 коп. та пеню у сумі 482 грн. 08 коп., про що складений акт перевірки від 27.02.06 № 42 із додатками (а.с.11-13).

          Позивач у поясненнях, зданих до суду 21.07.06, вказав, що 27.04.06 за вих.№ 14/1-871 відповідачеві направлялась претензія щодо оплати 3894 грн. 73 коп., яка залишена відповідачем без розгляду. Зазначена пеня у сумі 482 грн. 08 коп. несплачена відповідачем, недоїмка оплачена лише частково після пред'явлення позову у сумі 100 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позивач просить  стягнути з відповідача на свою користь  борг  по сплаті страхових внесків (недоїмку) у сумі 3312 грн. 65 коп. та пеню - 482 грн. 08 коп.

         Відповідач позовні вимоги не визнав, та заперечує проти позову з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву.

          Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

          Факт утворення та правильність розрахунку недоїмки зі сплати страхових внесків на випадок безробіття у сумі  3312 грн. 65 коп. та пені - 482 грн. 08 коп. підтверджені матеріалами справи, у тому числі актом перевірки від 27.02.06 № 42 із додатками (а.с.11-13).

Згідно з п. 7.4. Інструкції за наявності заперечень чи зауважень щодо змісту акта перевірки з боку страхувальника його керівник або головний бухгалтер підписують акт із зауваженнями у письмовій форм Вказаний акт підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства відповідача без доповнень та зауважень, відповідачем не оскаржений у встановленому законом порядку. Зауважень до даного акту надано не було, таким чином відповідач підтвердив наявність недоїмки.

Пунктом 6.7. Інструкції передбачено, що роботодавці щокварталу складають у двох примірниках відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. У звітності-розрахункових відомостях про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за перший квартал та перше півріччя 2006 року відповідач відзначив, що за ним існує заборгованість у сумі 3894 грн. 73 коп.,  з них: недоїмка по страховим внескам - 3412 грн. 65 коп. та пеня –482 грн. 08 коп.. Вказані розрахункові відомості надані відповідачем позивачеві відповідно до вимог чинного законодавства, підписані керівником та головним бухгалтером підприємства відповідача без зауважень та скріплені печаткою підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, після пред'явлення позову до суду відповідач частково погасив недоїмку по страховим внескам на суму 100 грн. 00 коп..

Заявлені у позові недоїмка по страховим внескам - 3312 грн. 65 коп. та пеня –482 грн. 08 коп. підтверджені відповідачем за актами  звірення від 01.07.06 та від 02.08.06, підписаними сторонами без доповнень та зауважень, чим  відповідач визнав заявлені у позові суми недоїмки та пені.

З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення частково, у сумі недоїмки по страховим внескам - 3312 грн. 65 коп. та пені –482 грн. 08 коп..

Заявою про часткову відмову від позову від 02.08.06 № 14/1-1570 позивач в порядку ст.ст.112, 136 КАС України відмовився від  позовних вимог в частині стягнення недоїмки у сумі 100 грн. 00 коп., що заявлена у позові, у зв'язку зі сплатою її відповідачем.

Згідно зі ст.ст. 51, 136 КАС України позивач вправі  відмовитись  від адміністративного позову, а суд прийняти відмову  від адміністративного позову за умови, що ці дії не суперечать закону та не  порушують чиї-небудь права, свободи чи  інтереси. Суд ознайомив  позивача з правовими  наслідками  часткової відмови від  позову. З огляду на наведене, вказана часткова відмова позивача від адміністративного позову прийнята судом. За таких обставин, провадження у справі щодо позовних вимог в частині стягнення недоїмки у сумі 100 грн. 00 коп. слід закрити відповідно до п. 2 ч.1 ст. 157 КАС України.

Заперечення відповідача на позовну заяву відхиляються господарським судом за необґрунтованістю, оскільки сторона повинна довести доводи, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.  

Так, пеня у розмірі 482 грн.08 коп. фактично нарахована на виявлену перевіркою повну суму недоїмки - 3412 грн.65 коп. та відповідно до п. 7.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.00 № 339, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.01 № 30/5221 (далі - Інструкція), за результатами перевірки складається акт у двох примірниках і підписується особами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером страхувальника; один примірник акту відповідач отримав під розписку; заперечень чи зауважень до його змісту з боку відповідача не було, тобто боржником фактично визнано наявність боргу зі сплати страхових внесків. Вказані вимоги за актом перевірки від 27.02.06 № 42 працівниками міського центру зайнятості виконані, акт підписаний повноважним особами (посвідчення від 27.02.06 № 42), в акті перевірки фактично були відображені результати перевірки з пропозицією боржнику про перерахування до Фонду в 10-денний строк простроченої заборгованості –3412 грн. 65 коп. та пені  - 482 грн. 08 коп..

За змістом ч.2 ст.38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується. Тобто законодавець розмежував поняття пені та фінансових санкцій у розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

За змістом чинного законодавства (п.9.7 Інструкції) на підставі акту ненормативного характеру (розпорядження) директора Державного центру зайнятості або його заступників, директора центру зайнятості Автономної Республіки Крим, директорів обласних,  Київського і Севастопольського міських центрів зайнятості та їх заступників не сплачені в строк страхові внески, пеня та штрафи стягуються і доход Фонду зі страхувальника у безспірному порядку. У той час, як позивач скористався своїм правом на судовий захист. Як зазначалось вище, суб'єкти правовідносин у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, у тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативними правовими актами. Вказане спростовує й той довід відповідача, що позивач є неналежним.

Пунктом 2 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на обласні, районні, міськрайонні, міські центри зайнятості, до повноважень яких, зокрема, належить саме контроль за правильністю нарахування, своєчасності сплати страхових внесків та представництво інтересів Фонду в судових та інших органах, а не лише нагляд щодо сплати внесків та вказування на допущені порушення, встановлення строків для їх усунення, як зазначає у своїх запереченнях відповідач; до того ж, за п.7.1.Інструкції контроль   за   правильним   нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходження страхових внесків здійснюється центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок. Як вбачається з матеріалів справи, саме планова перевірка була проведена позивачем на підприємстві відповідача 27.02.06.  

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, віднесення судових витрат на відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, не врегульовано чинним законодавством, у тому числі ст. 94 КАС України.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 51, 87, 94, 98, 112, 136, 157, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

постановив:

1.Позов задовольнити частково.

           2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Стахановська швейна фабрика", Луганська область, м. Стаханов, вул..Леніна,2, код 00308726,

              - на користь Стаханівського міського центру зайнятості, Луганська область,                   м. Стаханов, вул. Достоєвського, 16-б, код 13392088, недоїмку зі сплати страхових внесків - 3312 грн. 65 коп. та пеню –482 грн. 08 коп.

3. Закрити провадження у справі щодо решти позовних вимог.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 08.08.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                           М.Л. Доманська