Рішення

від 12.09.2017 по справі 922/710/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р.Справа № 922/710/16

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Калініченко Н.В. , Байбак О.І.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-БМК", м. Чугуїв про стягнення грошових коштів в розмірі 379434,82 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 10.03.2016р.;

Представник відповідача - ОСОБА_2, дов. від 25.06.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "М-БМК" попередню оплату в сумі 379434,82 грн. та 5691,53 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором підряду № 20/04-1 від 20.04.2015 р.

Ухвалою господарського суду від 15.03.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.03.2016р. об 10:20 год.

Ухвалами господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався.

05.04.2016 р. відповідач надав відзив, в якому проти позову заперечував та зазначив про непідтвердженість суми попередньої оплати, перерахованої за договором, та необґрунтованість відмови позивача від підписання первинних документів та відсутність правових підстав для повернення попередньої оплати. Відповідач зауважує, що визначення обґрунтованості відмови позивача від підписання первинних документів та вимоги повернення попередньої оплати у певному розмірі безпосередньо пов'язане із вирішенням питання про вартість 1 т металоконструкцій, а вирішення вказаного питання потребує спеціальних знань. У зв'язку з викладеним, 05.04.2016р. відповідач надав клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, в якому просив призначити будівельно-технічну експертизу.

22.04.2016р. позивач надав письмові пояснення (вх.№ 13646), в яких зазначив, що у якості попередньої оплати відповідачу були перераховані грошові кошти в загальному розмірі 2826200,00 грн. В свою чергу, відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 2446765,18 грн. Таким чином, вартість непоставленого товару склала 379434,82 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2016р., призначено у справі судову будівельно-технічної експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному Інституту судових експертиз ім. Засл. професора ОСОБА_3. Провадження у справі зупинено на термін проведення судового дслідження.

01.12.2016р. на адресу господарського суду Харківської області повернулись матеріали справи №922/710/16, з повідомленням судового експерта про неможливість надати висновок (вх. № 3182).

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судових справ між суддями від 02.12.2016р., враховуючи звільнення судді Інте Т.В. з посади судді, справу призначено для подальшого розгляду судді Аюповій Р.М.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2016р. провадження у справі №922/710/16 поновлено, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 20.12.2016 р. о 11:45 год.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2017р. продовжено строк вирішення даного спору, в порядку ст. 69 ГПК України, до 17.02.2017р. Розгляд справи відкладено на 14.02.2017р. о 12:15 год.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2017р. призначено по справі повторну судову будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.

17.07.2017р. на адресу господарського суду повернуто матеріали справи №922/710/16, з повідомленням судового експерта про неможливість надання висновку експертизи (вх. № 994).

Ухвалою господарського суду від 29.08.2017р. провадження у справі №922/710/16 поновлено, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 29.08.2017 р. о 11:30 год.

Ухвалою господарського суду від 30.08.2017р. задоволено клопотання представника відповідача про колегіальний розгляд справи (вх. № 94) та для розгляду справи призначено колегію суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 30.08.2017р., для розгляду справи № 922/710/16 визначено персональний склад колегії суддів: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Байбак О.І., Калініченко Н.В.

Ухвалою господарського суду від 30.08.2017р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 12.09.2017 р. о 12:30 год.

В судовому засіданні 12.09.2017р. відповідач надав клопотання про призначення повторної будівельно-технічної експертизи (вх. № 29487), в якому просив призначити будівельно-технічну експертизу у Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_3, на вирішення якої поставити наступне запитання:

"Яка загальна вартість виготовлених TOB "М-БМК" та переданих TOB "ІВЦ "Вектор" металоконструкції" за договором №20-04/1 на виконання проектних робіт та робіт щодо виготовлення та поставки елементів монтажу від 20.04.2015 року, які зазначені в актах приймання передачі елементів монтажу №2 від 08.06.2015 року № 3 від 30.06.2015 року, №4 від 09.07.2015 року, № 5 від 17.07.2015 року, № 45 від 17.07.2015 року, № 6 від 10.08.2015 року, № 7 від 11.09.2015 року, № 8 від 14.10.2015 року, № 9 від 03.11.2015 року, №93 від 02.11.2015 року в цінах на момент укладення договору № 20-04/1? Яка вартість кожної окремої монтажної металоконструкції за договором №20- 04/1 на момент укладання договору?"

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2017р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти призначення повторної будівельно-технічної експертизи заперечував.

Колегія суддів, дослідивши клопотання відповідача про призначення повторної будівельно-технічної експертизи (вх. № 29487), зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно з частиною першою статті 41 ГПК України, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012р. господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_4 України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Колегія суддів наголошує, що під час розгляду даної справи, за клопотаннями відповідача, неодноразово призначались будівельно-технічні експертизи, зокрема, ухвалами господарського суду від 26.04.2016р. та 14.02.2017р. Втім, кожного разу матеріали справи №922/710/16 повертались з повідомленнями судового експерта про неможливість надання висновків експерта. Так, в повідомленнях судового експерта від 07.11.2016р. та від 30.06.2017р. зазначено про неможливість надання висновку через ненадання додаткових матеріалів в повному обсязі. При цьому, відповідачем не були виконані вимоги ухвали від 18.04.2017р. щодо надання витребуваних судовим експертом документів та не була сплачена вартість експертизи, що і стало причиною неможливості проведення призначеної ухвалою 14.02.2017р. експертизи.

Таким чином, суд надав відповідачу можливість довести свою правову позицію, викладену у відзиві, шляхом неодноразового призначення будівельно-технічних експертиз. Втім, внаслідок недобросовісної поведінки відповідача, судова експертиза так і не була проведена.

Судова колегія зазначає, що призначення повторної будівельно-технічної експертизи матиме наслідком затягування судового процесу і призведе до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, 20 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор" (позивач, замовник, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-БМК" (відповідач, підрядник) був укладений договір № 20/04-1 (далі - договір), відповідно до умов якого, в порядку та на умовах даного договору, відповідач зобов'язався виконати комплекс робіт, а позивач зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 1.1 договору, відповідач зобов'язався своїми силами виконати "Проектні роботи" (п. 1.1.1) зазначені в Технічному завданні (додаток № 1 до договору) та "Виготовити та поставити елементи монтажу" (п. 1.1.2), відповідно до "Специфікації елементів монтажу" (додаток № 2 до договору).

Пунктом 2.1 договору зазначено, що підрядник зобов'язується виконати та здати замовнику по актам приймання виконаних робіт виконані в повному обсязі роботи на протязі 12-ти (дванадцяти) тижнів з моменту перерахування замовником передоплати у відповідності до п. 3.2.1 договору та п. 3.2.2 договору, передачі креслень КМ відповідно п.1.1.1 та підписаного замовником Технічного завдання (додаток № 1 до договору), а також Графіку поставки, що є невід'ємною частиною даного договору у вигляді додатку № 3.

Згідно з п. 2.2 договору, виконані роботи здаються підрядником шляхом направлення замовнику акту здачі-приймання. Одночасно з відповідним актом здачі-приймання підрядник направляє замовнику комплект наступної документації:

- документи (в т.ч. сертифікату, паспорти), які підтверджують якість стальних конструкцій та матеріалів. Виконана проектна документація (в 4-х екземплярах) передається підрядником замовнику за актом здачі-приймання проектної документації.

Відповідно до п. 2.3 договору, покупець зобов'язується в момент прийняття елементів монтажу підписувати і надавати підряднику акти здачі-приймання, згідно з якими було поставлено товар, або представити письмову мотивовану відмову від їх підписання. У разі надання замовником мотивованої відмови від їх підписання підрядник зобов'язується негайно приступити до усунення виявлених в процесі приймання товару зауважень і, після їх усунення, надати замовнику товар, який відповідає умовам договору.

У разі якщо замовник ухиляється від отримання направленого на його адресу Акту здачі-приймання (відмовляється підписувати без надання вмотивованої відмови, відмовляється приймати особисто, не з'являється на об'єкт поштового зв'язку для отримання поштових відправлень тощо), товар вважається прийнятим без зауважень і по закінченню семи робочих днів з моменту направлення акту здачі- приймання за адресою покупця підлягає оплаті в порядку і на умовах, визначених цим договором (п. 2.4 договору).

Пунктом 3.1 договору зазначено, що загальна вартість робіт за договором складає 3400000,00 грн., в тому числі ПДВ, та складається з:

- розділ 1 "Проектні роботи", відповідно до п. 1.1.1 договору, - 90000,00 грн. в тому числі ПДВ 20%;

- розділ 2 "Виготовлення та поставка елементів монтажу", відповідно до п.1.1.2 договору, - 3310000,00 грн. в тому числі ПДВ та складається з:

а) виготовлення елементів монтажу - 3252000,00 грн. Вартість та перелік позицій елементів монтажу зазначені в "Специфікації елементів монтажу";

б) доставка елементів монтажу за адресою: Донецька обл., Волновахський район, с. Степное - 58000,00 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що позивач зобов'язується провести оплати за роботи по договору в наступному порядку:

- аванс в розмірі 1000000,00 грн., в тому числі ПДВ, здійснюється замовником на поточний рахунок підрядника на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання сторонами договору на підставі рахунку підрядника (п. 3.2.1 договору);

- аванс в розмірі 1000000,00 грн., в тому числі ПДВ, здійснюється замовником на поточний рахунок підрядника на протязі 2-х банківських тижнів з моменту підписання сторонами договору на підставі рахунку підрядника (п. 3.2.2 договору).

В п. 3.2.3 договору зазначено, що доплата в розмірі 1400000,00 грн., в тому числі ПДВ, здійснюється замовником частинами на протязі 3-х банківських днів після фактичної передачі проектної документації (п. 1.1.1) та поставки елементів монтажу (п. 1.1.2), що підтверджується підписаними актами здачі-приймання або товарними накладними.

Відповідно до умов п.3.2 договору, 20 квітня 2015р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 1000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1308. Крім того, 29 квітня 2015р. позивачем було перераховано на рахунок відповідача 1000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1323.

Отже, позивач свої зобов'язання по сплаті авансових платежів виконав в повному обсязі.

26 травня 2015р. між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору № 20/04-1 від 20.04.2015р., відповідно до якої, відповідач прийняв на себе зобов'язання виготовити та поставити комплект анкерних блоків "Цеха виготовлення кормів" в обсязі 0,5 тонн. На протязі 14 тижнів з моменту перерахування позивачем передплати, відповідно до п.5 додаткової угоди № 1 (п. 1.1, п. 2. додаткової угоди №1).

Пунктом 5 додаткової угоди № 1 передбачено, що позивач зобов'язується здійснити оплату на роботи, що виконуються в розмірі 16200,00 грн., в тому числі ПДВ, на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання сторонами даної додаткової угоди на підставі рахунку відповідача.

Пунктом 4 додаткової угоди № 1 від 26.05.2015р. до договору зазначено, що загальна вартість робіт по даній додатковій угоді складає 16200,00грн. з ПДВ.

27 травня 2015р. позивач сплатив 16200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1350 від 27.05.2015р.

08 червня 2015р. відповідач здійснив поставку комплекту анкерних блоків "Цеха виготовлення кормів" в обсязі 0,5 тонн, що підтверджується видатковою накладною № 34 від 08 червня 2015р.

05 жовтня 2015 р. між сторонами підписана додаткова угода № 2 до договору, відповідно до якої, відповідач прийняв на себе зобов'язання виготовити та поставити комплект додаткових металоконструкцій "Цеха виготовлення кормів" в обсязі 5,8 тонн, на протязі 10 (десяти) днів з моменту підписання сторонами даної додаткової угоди.

Пунктом 4 додаткової угоди № 2 зазначено, що загальна вартість робіт по даній додатковій угоді складає 132820,00грн. з ПДВ.

Отже, всього разом загальна вартість робіт за спірним договором склала 3549020,00 грн. (3400000,00 грн. + 16200,00 грн. + 132820,00 грн.).

Пунктом 5 додаткової угоди № 2 передбачено, що позивач зобов'язується здійснити оплату на роботи, що виконуються в повному розмірі на протязі 2-х банківських днів з моменту фактичної поставки комплекту додаткових металоконструкцій вказаних в п.1.1 додаткової угоди № 2.

Незважаючи на умови п.5. додаткової угоди № 2 позивач перерахував відповідачу 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1469 від 20 жовтня 2015р. та 32820,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1403 від 31.07.2015р. та листом № 02/11-1 від 02.11.2015р.

Згідно Графіку поставки елементів монтажу (додаток № 3 до договору) відповідач зобов'язався :

- виготовити та поставити м/к каркаса основного корпусу, прибудови та каркасів навісів, метизів на протязі з 5 по 9 тижні з часу отримання передплати, тобто з 25.05.2015р по 28.06.2015р.;

- виготовити та поставити комплект стінового огородження корпусу, прибудови і навісів на протязі з 7 по 9 тижні з часу отримання передплати, тобто з 01.06.2015р по 21.06.2015р.;

- виготовити та поставити комплект покриття корпусу, прибудови і навісів на протязі з 8 по 9 тижні з часу отримання передплати, тобто з 08.06.2015р по 21.06.2015р.;

- поставка комплекту зовнішньої організованої водостічної системи на протязі 9 тижня з часу отримання передплати, тобто з 15.06.2015р по 21.06.2015р.;

- виготовити та поставити металоконструкції зовнішні на протязі з 8 по 11 тиждень з часу отримання передплати, тобто з 08.06.2015р по 05.07.2015р.;

- виготовити та поставити металоконструкції внутрішні на протязі з 9 по 12 тиждень з часу отримання передплати, тобто з 15.06.2015р по 12.07.2015р.;

Пунктом 5.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань кожною стороною даного договору.

Позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару в повному обсязі в строк до 13 липня 2015р.

05 серпня 2015р. на адресу відповідача була направлена вимога № 1 від 03 серпня 2015р. про усунення порушення умов договору з вимогою передати (поставити) оплачений товар по договору, що підтверджується повідомленням про вручення від 10.08.15р. та описом вкладення від 05.08.2015р.

Відповідач відповідь на зазначений лист позивача не надавав.

12 листопада 2015р. позивач отримав акти приймання передачі елементів монтажу по договору, видаткову накладну та сертифікат на металоконструкції з листом відповідача № 202/01 від 04.11.2015р. з проханням їх підписати.

18 листопада 2015р. позивач листом № 1118/2 від 18.11.2015р. надав відповідь на лист відповідача № 202/01 від 04.11.2015р., в якому зазначив, що є неможливим підписання актів здачі-приймання робіт оскільки проектна документація фактично не передана. А також зауважено, що надіслані акти здачі-приймання робіт суперечать умовам п.1.1.2 та додатку № 3 договору, оскільки неможливо встановити відповідність ціни виконаних робіт за актами умовам договору. В зв'язку з чим позивачем повернуто акти здачі-приймання робіт відповідачу для усунення недоліків та для виконання зобов'язань за договором.

24 листопада 2015р. позивач повернув відповідачу видаткову накладну № 45 від 17.07.2015р. на поставку метизів, оскільки ціна метизів не відповідає умовам договору (лист № 1123/1 від 23.11.2015р., повідомлення про вручення відповідачу від 04.12.2015р.).

Листом № 215/01 від 17.11.2015р. відповідач повідомив, що здійснив підписання попередніх надісланих актів здачі-приймання в односторонньому порядку та надав зазначені акти підписані в односторонньому порядку для врахування позивачем їх в бухгалтерському обліку.

У відповідь на вищевказаний лист позивач повідомив, що листом № 1118/2 від 18.11.2015р. була надана мотивована відмова від підписання наданих актів виконаних робіт та для усунення розбіжностей та зазначене, що підписання наданих актів в односторонньому порядку при наданні мотивованої відмови від підписання - не передбачено законодавством України. (лист № 1123/2 від 23.11.2015р., повідомлення про вручення відповідачу від 04.12.2015р.).

25 лютого 2016р. позивач на адресу відповідача направив претензію - вимогу № 18/02 від 19.02.2016р. про розірвання спірного договору та повернення попередньої оплати, а також надіслана угода про розірвання договору.

Втім, відповідач ніяким чином на претензію не відреагував, кошти не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що договір № 20/04-1 від 20.04.2015р., укладений між його сторонами, за своєю правовою природою є договором підряду, а отже, посилання позивача, в обгрунтування позову на норми права, які регулюють договір поставки, є безпідставними, виходячи з наступного.

За правовою природою підрядних правовідносин, предметом договору підряду може бути будь-яка робота, у процесі виконання якої створюється результат, що передається замовнику, при цьому, основною ознакою предмета договору підряду, яка дозволяє відмежувати цей договір від інших цивільно-правових договорів, є єдність роботи та її результату, проведення такого відмежування є дуже важливим, оскільки неправильне застосування до підрядних відносин законодавства, що регулює інші договірні відносини, може суттєво вплинути на виконання умов договору, на розрахунки сторін і, врешті, на умови та обсяг їх відповідальності за неналежне виконання договірного зобов'язання.

В свою чергу, за договором поставки продавець зобов'язаний передати у встановлений строк товар у власність покупця. У результаті виконання договору підряду також можуть створюватись матеріальні об'єкти, які передаються замовникові за плату. Проте, у договорі підряду важливим є те, що матеріальні предмети виникають в результаті роботи, умови виконання якої обумовлюються у ньому. Відтак, належність виконання зобов'язань, що виникають з договору підряду, залежить не тільки від передачі матеріального результату, а й від виконання самої роботи відповідно до умов договору. В договорі поставки не встановлюються умови щодо виконання роботи із створення об'єкта.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у Постанові від 25.02.2015р. у справі № 922/3587/14.

Таким чином, аналізуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем у справі договору за № 20/04-1 від 20.04.2015р., колегія суддів визначає, що за своєю правовою природою він є договором підряду, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України "Загальні положення про підряд".

Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частина 4 ст. 882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Позивач зазначає, що у якості попередньої оплати на рахунок відповідача були перераховані грошові кошти в загальному розмірі 2826200,00 грн.

В свою чергу, відповідач зазначає, що позивачем була перерахована попередня оплати в загальному розмірі 2786200,00 грн., оскільки копія платіжного доручення № 1403 від 31.07.2015 р. на суму 40000,00 грн. не може вважатися належним доказом у справі, що розглядається, оскільки у призначенні платежу, який підтверджується вказаним документом зазначено: "Оплата за окна зг. pax. 21 від 31.07.2015р.". При цьому, рахунок № 21 від 31.07.2015 р. виписано на підставі зовсім іншого договору - № 31/07-1 від 31.07.2015, предметом якого є виготовлення вікон, а не металоконструкцій. як за договором №20-04/1 від 20.04.2015р. Відповідач також вважає, що лист № 02/11-1 від 02.11.2015 p., який був наданий позивачем не може бути взятий до уваги, оскільки він не отримувався відповідачем. Позивачем не надано доказів його направлення відповідачеві.

Проте, колегія суддів вважає непереконливими твердження відповідача щодо неотримання від позивача листа № 02/11-1 від 02.11.2015 p., в якому позивач просив зарахувати 40000,00 грн. (сплачених за рахунком № 21 від 31.07.2015 р.) в рахунок платежів за спірним договором, оскільки в матеріалах справи міститься копія роздруківки з електронної пошти, яка підтверджує отримання відповідачем листа позивача від 02.11.2015 p.

Пунктом 7.4 договору сторони узгодили, що для прискорення взаємовідносин сторін та оперативності вирішення організаційних питань за даним договором, вся переписка і документація сторін по електронній пошті або факсу є чинною до отримання сторонами оригіналів.

Офіційний електронна поштова адреса сторін, за якими переписка визнається дійсною: підрядник - smk@smk.com.ua; замовник - vektor_offise@mail.ru.

На користь застосування електронної пошти, як способу узгодження волі двох сторін, висловлювався Вищий господарський суд України в Постанові від 15.01.2013р. у справі № 5008/419/2012.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів в загальному розмірі 2826200,00 грн. у якості попередньої оплати за договором № 20/04-1 від 20.04.2015р.

Щодо загальної вартості виконаних робіт та поставленої відповідачем продукції за спірним договором, судова колегія зазначає наступне.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п.2.5-1) зазначено, що частиною першою статті 35 ГПК передбачено можливість звільнення від доказування перед судом обставин, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. У застосуванні відповідної норми господарським судам необхідно враховувати таке. Визнання обставин може здійснюватися учасниками судового процесу:

- в письмовій формі шляхом зазначення про таке визнання у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, поданих суду заяві, клопотанні, листі тощо;

- в усній формі під час надання суду усних заяв, клопотань і пояснень; у такому разі про визнання обставин зазначається у протоколі судового засідання. За необхідності суд може зажадати від учасника судового процесу подання відповідної заяви, клопотання, пояснення в письмовій формі.

Так, сторонами по справі не заперечується:

- виконання відповідачем робіт вартістю 90000,00 грн. передбачених п. 1.1.1 спірного договору "Розробка та передача проектної документації";

- поставка відповідачем комплекту метизів на загальну суму 32000,00 грн.;

- виготовлення та поставка відповідачем комплекту анкерних блоків (додаткова угода № 1) на загальну суму 16200,00 грн.;

- виготовлення та поставка відповідачем комплекту додаткових металоконструкцій "Цеха виготовлення кормів" (додаткова угода № 2) на загальну суму 132820,00 грн.

Відповідно до проектної документації "Цех виготовлення кормів. Робочі креслення марки КМД. СМК-15-16-КМД", що розроблені та передані відповідачем вбачається, що всього металоконструкцій по договору повинно бути поставлено 135039 кг.

В той же час, позивач зазначає, що відповідачем поставлено 119757 кг металоконструкцій, що підтверджується актом № 01 від 11.11.2015р. ревізії металоконструкцій за договором № 20/04-1 від 20.04.2015р. та додатком № 3 до договору № 20/04-1 від 20.04.2015р. за підписом відповідача, в якому вказано відповідачем, що відповідно до п.1. додатку № 2 виготовлено та поставлено 114,64 т, а залишилось поставити 14,207 т металоконструкцій.

Колегія суддів наголошує, що умовами спірного договору сторони не погодили вартість одиниці продукції (1 кг металоконструкції).

В ч.4 ст. 632 ЦК України зазначено, що якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Додатком № 2 до договору (п.1.) встановлена вартість комплекту готових металоконструкцій каркаса з антикорозійним покриттям 50-60 мкм марки MAGNUM015 ТМ "Зебра", яка дорівнює 2453400,00 грн.

Отже, беручи до уваги те, що за спірним договором повинно бути поставлено 135039 кг металоконструкцій, вартість 1 кг металоконструкцій становить 18,168 грн. (2453400,00 грн. /135039 кг).

За таких обставин, загальна вартість поставлених відповідачем металоконструкцій за спірним договором становить 2175745,18 грн. (119757 кг х 18,168 грн.).

Враховуючи викладене, загальна вартість виконаних робіт та поставленої відповідачем продукції за спірним договором становить 2446765,18 грн. ("Розробка та передача проектної документації" на загальну суму 90000,00 грн. + комплект метизів на загальну суму 32000,00 грн. + комплект анкерних блоків на загальну суму 16200,00 грн. + 119757 кг металоконструкцій на загальну суму 2175745,18 + комплект додаткових металоконструкцій "Цеха виготовлення кормів" на загальну суму 132820,00 грн.).

Таким чином, обсяг невідпрацьованого відповідачем авансу за договором від 20.04.2015р. складає 379434,82 грн. (2826200,00 грн. - 2446765,18 грн.).

Пунктом 2.1 договору зазначено, що підрядник зобов'язується виконати та здати замовнику по актам приймання виконаних робіт виконані в повному обсязі роботи на протязі 12-ти (дванадцяти) тижнів з моменту перерахування замовником передоплати у відповідності до п. 3.2.1 договору та п. 3.2.2 договору, передачі креслень КМ відповідно п.1.1.1 та підписаного замовником Технічного завдання (додаток № 1 до договору), а також Графіку поставки, що є невід'ємною частиною даного договору у вигляді додатку № 3.

Пунктом 5.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань кожною стороною даного договору.

Позивач зазначає, що відповідач не здійснив виконання робіт за даним договором в повному обсязі в строк до 13 липня 2015р.

05 серпня 2015р. на адресу відповідача була направлена вимога № 1 від 03 серпня 2015р. про усунення порушення умов договору з вимогою передати (поставити) оплачений товар по договору, що підтверджується повідомленням про вручення від 10.08.15р. та описом вкладення від 05.08.2015р.

18 листопада 2015р. позивач листом № 1118/2 від 18.11.2015р. зазначив, що є неможливим підписання актів здачі-приймання робіт оскільки проектна документація фактично не передана, а також зауважив, що надіслані акти здачі-приймання робіт суперечать умовам п.1.1.2 та додатку № 3 договору, оскільки неможливо встановити відповідність ціни виконаних робіт за актами умовам договору. В зв'язку з чим позивачем повернуто акти здачі-приймання робіт відповідачу для усунення недоліків та для виконання зобов'язань за договором.

Частинами 2, 3 ст. 849 ЦК України передбачено, що, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги-відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

25 лютого 2016р. позивач направив на адресу відповідача претензію - вимогу № 18/02 від 19.02.2016р. про розірвання договору та повернення попередньої оплати.

Претензію відповідач залишив без реагування, кошти не повернув.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач скористався своїм правом щодо відмови від договору підряду, в наслідок чого договірні відносини між сторонами припинились.

Водночас, колегія суддів зазначає, що за змістом приписів ст. 849 ЦК України, невідпрацьований підрядником на дату припинення договору аванс, підлягає поверненню замовнику. Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у Постанові від 10.04.2013р. у справі № 5011-6/9819-2012.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 379434,82 грн. попередньої оплати належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та покладає судові витрати в сумі 5691,53 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32-34, 41,43, 44, 49, 69, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-БМК" (63506, м. Чугуїв, вул. Щорса, 57Е, код ЄДРПОУ 39344344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор" (61044, м. Харків, проспект Московський, 257, код ЄДРПОУ 34629751) попередню оплату в сумі 379434,82 грн. та 5691,53 грн. судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.09.2017 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6

справа № 922/710/16