Рішення

від 04.09.2017 по справі 911/2058/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2017 р. Справа № 911/2058/17

Розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірма «Фармавіта»

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новофарм-Біосинтез»

про стягнення 86149,81 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 59 від 04.07.2017 року);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 20.04.2017 року).

від третьої особи: ОСОБА_4 (довіреність № 170317 від 17.03.2017 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області звернулось ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірма «Фармавіта» із позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» про стягнення 86149,81 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2017 року порушено провадження у справі № 911/2058/17 та призначено справу до розгляду на 26.07.2017 року.

26.07.2017 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, яким останній проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2017 року розгляд справи відкладався до 21.08.2017 року у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали Господаського суду Київської області від 07.07.2017 року, залученням на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новофарм-Біосинтез» та необхідністю витребування нових доказів.

19.08.2017 року через канцелярію суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2017 року розгляд справи відкладався до 04.09.2017 року, у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали Господаського суду Київської області від 07.07.2017 року та необхідністю витребування у позивача нових доказів.

В судовому засіданні 04.09.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач підтримав викладені у відзиві обставини, третя особа підтримала викладене у поданих 19.08.2017 року письмових поясненнях.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

30.12.2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новофарм-Біосинтез» (далі - Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 4 (далі - Договір поставки), згідно умов п. 1.1 якого Постачальник зобовязується поставити та передати у власність Покупцю лікарські засоби у формі розчинів для інфузій, розчинів для ін'єкцій та емульсій для інфузій (далі - ОСОБА_5) згідно замовлень Покупця за ціною та асортиментом, що вказані в рахунку-фактурі та (або) у видатковій накладній, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки кількість товару, що поставляється за даним договором, визначається Покупцем при замовленні товару та зазначається в накладних на окрему поставку товару.

Ціни на товар, без врахування ПДВ, зазначається у видаткових накладних (п. 3.1 Договору поставки).

Пунктом 3.4 Договору поставки передбачено, що сума даного договору складає вартість товару, що поставляється Покупцеві за всіма накладними за даним договором.

Оплата здійснюється в національній валюті України шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 5.1 Договору поставки).

Згідно з п. 5.2 Договору поставки датою оплати товару є зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5.3 Договору поставки передбачено, що Покупець зобов'язується сплатити вартість товару в терміни, вказані у рахунках-фактурах та (або) у видаткових накладних.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017 року включно (п. 13.1 Договору поставки).

На виконання умов Договору поставки, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новофарм-Біосинтез» 09.03.2017 року поставило відповідачу ОСОБА_5 на загальну суму 129906,88 грн., що підтверджується видатковою накладною № 92 від 09.03.2017 року на суму 129906,88 грн. зі строком оплати до 08.05.2017 року включно та товарно-транспортною накладною № 92 від 09.03.2017 року (копії яких містяться в матеріалах справи).

Однак, відповідач в порушення умов Договору своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого ОСОБА_5 за видатковою накладною № 92 від 09.03.2017 року на суму 129906,88 грн. в строк до 08.05.2017 року не виконав, спірна накладна залишилась неоплаченою на суму 86149,81 грн..

16.05.2017 року між позивачем (далі - Новий кредитор) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новофарм-Біосинтез» (далі - Первісний кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 5/17/1 (далі - Договір про відступлення права вимоги), згідно з умовами п. 1.1 якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги до Боржника - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» за Договором поставки № 4 від 30.12.2016 року (далі - Основний договір), а Новий кредитор приймає право вимоги та зобовязується компенсувати Первісному кредитору його вартість відповідно до умов цього договору.

Суть зобов'язання: зобов'язання сплатити вартість поставленого ОСОБА_5 в сумі вказаній в п. 1.2.4 (п. 1.2.3 Договору про відступлення права вимоги).

Згідно з п. 1.2.4 Договору про відступлення права вимоги сума зобовязання Боржника, право вимоги на яку відступається: 86149,81 грн. Реєстр видаткових накладних, згідно яких Боржнику був поставлений товар, право вимоги оплати якого відступається, наведений в Додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.2.5 Договору про відступлення права вимоги зобовязання, яке відступається, на дату укладення цього договору, є таким, що настало.

Зобов'язання Нового кредитора щодо перерахування платіжним дорученням на поточний рахунок Первісного кредитора грошової суми в розмірі 86149,81 грн. підлягає оплаті протягом 3 банківських днів після підписання між Новим кредитором і Боржником ОСОБА_6 про взаємозалік зустрічних однорідних вимог (вимоги Божника до Нового кредитора ґрунтуються на Договорі № 445 від 12.11.2014 року) (п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги зобов'язання).

Пунктом 5.1 Договору про відступлення права вимоги визначено строк його дії, згідно якого цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до виконання ними своїх зобовязань за цим договором.

16.05.2017 року між позивачем та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новофарм-Біосинтез» було підписано Додаток № 1 до Договору про відступлення права вимоги, згідно якого сторони домовились, що Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв наступну документацію: належним чином засвідчені копії Договору поставки № 4 від 30.12.2016 року, видаткової накладної № 92 від 09.03.2017 року на суму 129906,88 грн, товарно-транспортної накладної № 92 від 09.03.2017 року, наказу про призначення керівника, виписки із ЄДРПОУ.

23.06.2017 року позивач звернувся до Боржника - відповідача із повідомленням вих. № 43 від 22.06.2017 року, у якому повідомив відповідача про укладення між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірма «Фармавіта» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новофарм-Біосинтез» спірного Договору про відступлення права вимоги № 5/17/1 від 16.05.2017 року (докази надіслання повідомлення містяться в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, на підставі Договору про відступлення права вимоги, до позивача як Нового кредитора перейшло право вимоги виконання відповідачем (Боржником) обов'язку по оплаті ОСОБА_5 згідно Договору поставки за спірною видатковою накладною № 92 від 09.03.2017 року в сумі 86149,81 грн., яка залишилась неоплаченою.

Відтак, у зв'язку з невиконанням відповідачем станом на момент звернення із позовом до суду своїх зобов'язань щодо оплати отриманого за Договором поставки ОСОБА_5 згідно спірної видаткової накладної в строк передбачений Договором поставки, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 86149,81 грн. боргу.

В ході розгляду спору відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив про те, що був необізнаний про заміну кредитора в зобов'язанні згідно спірного Договору поставки, відтак вважає, що не має жодних зобов'язань перед Новим кредитором - позивачем. Окрім того, стверджує про те, що Договір про відступлення права вимоги не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки сторонами не виконано п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги, який передбачає обов'язок підписання між позивачем і відповідачем ОСОБА_6 про взаємозалік зустрічних однорідних вимог (вимоги відповідача до позивача ґрунтуються на Договорі № 445 від 12.11.2014 року), який був умовою для перерахування позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новофарм-Біосинтез» грошової суми в розмірі 86149,81 грн., позивачем не виконана, оскільки 15.05.2017 року відповідач, уклавши з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» Договір про надання послуги факторингу № Ф150517/14, відступив останньому право вимоги до позивача за Договором № 445 від 12.11.2014 року в розмірі 90491,08 грн. Також звертав увагу суду на те, що додані до позовної заяви видаткова накладна та товарно-транспортна накладна не можуть бути належними доказами поставки ОСОБА_5 за спірним Договором, оскільки не містять усіх необхідних реквізитів первинних документів, що підтверджують дану господарську операцію та вказав на відсутність в доданих до позову документах заявки відповідача на замовлення спірного ОСОБА_5. У зв'язку з чим, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У поданих третьою особою - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новофарм-Біосинтез» письмових поясненнях, остання зазначає про те, що відповідач факт поставки та прийняття ним ОСОБА_5 за спірною накладною не спростовує, податкова накладна на суму поставки за спірною видатковою накладною відповідачем не відхилена, кошти за поставку ОСОБА_5 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новофарм-Біосинтез» сплачені не були, у зв'язку з чим, вважає існування заборгованості відповідача за спірною накладною доведеним, а відступлення права вимоги здійсненим у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відтак, враховуючи вищезазначене та те, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин (п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» ), суд доходить висновку, що твердження відповідача про фіктивність договору про відступлення права вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Твердження відповідача щодо неповідомлення останнього про укладення Договору про відступлення права вимоги спростовується наявними в матеріалах справи доказами надіслання такого повідомлення на юридичну адресу відповідача, наданими позивачем. Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З приводу відсутності в доданих до позову документах заявок відповідача на замовлення ОСОБА_5, суд зазначає, що відсутність документів на замовлення відповідачем відповідного товару за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 року у справі № 3-77гс15).

Крім того, надана позивачем накладна містить достатньо інформації щодо встановлення факту передачі ОСОБА_5 та отримання його уповноваженим представником відповідача, а наведені відповідачем недоліки в оформленні первинних документів не спростовують фактичної поставки ОСОБА_5 та отримання його відповідачем, зважаючи і на те, що сам відповідач у своєму відзиві факт поставки спірного ОСОБА_5 не спростував.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору, судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 86149,81 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені, відповідачем належним чином не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» (08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 114, код 39443405) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірма «Фармавіта» (10029, м. Житомир, Богунський район, провулок 1-й Сінний, буд. 4, код 30483366) 86149 (вісімдесят шість тисяч сто сорок девять) грн. 79 коп. боргу та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 18.09.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін