Постанова

від 04.12.2017 по справі 911/2058/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2017 р. Справа№ 911/2058/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Жук Г.А.

Мартюк А.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Маковій О.Є. ( довір. №59 від 04.07.17);

від відповідача: не з'явився;

від ТОВ фірма Фармавіта : Савчук І.С. ( довір. №2108/7 від 21.08.17) ;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

на рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2017 року

у справі № 911/2058/17 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Новофарм-Біосинтез"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

про стягнення 86 149,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.09.2017р. у справі №911/2058/17 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" 86149грн.79коп. боргу та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що на підстав договору про відступлення права вимоги, до позивача, як нового кредитора перейшло право вимоги виконання відповідачем (боржником) обов'язку по оплаті товару згідно договору поставки за спірною видатковою накладною, яка залишилась неоплаченою. Надана позивачем накладна містить достатньо інформації щодо встановлення факту передачі товару та отримання його уповноваженим представником відповідача.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2017 в частині стягнення з ТОВ Фрам Ко грошових коштів у повному обсязі, відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що відповідач у будь-який спосіб не був повідомлений про заміну кредитора (відступлення права вимога на користь позивача) у договорі поставки №4 від 30.12.2014р., у зв'язку з чим відповідач не має зобов'язання щодо виконання грошового зобов'язання перед новим кредитором ТОВ фірма Фармавіта .

Скаржник зазначає й про те, що договір про відступлення права вимоги не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки сторонами не виконано п. 2.1 договору про відступлення права вимоги, який передбачає обов'язок підписання між позивачем і відповідачем акту про взаємозалік зустрічних однорідних вимог, який був умовою для перерахування позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новофарм-Біосинтез" грошової суми в розмірі 86149,81грн., позивачем не виконана, оскільки 15.05.2017 року відповідач, уклавши з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" договір про надання послуги факторингу № Ф150517/14, відступив останньому право вимоги до позивача за договором № 445 від 12.11.2014 року в розмірі 90491,08 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017р. розгляд апеляційної скарги призначено на 04.12.2017р.

В судове засідання апеляційного господарського суду 04.12.2017р. не з'явився відповідач.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначене клопотання відповідач обґрунтовує неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника для участі в судовому засіданні у зв'язку з його участю у судовому засіданні по справі, яка розглядається Господарським судом Черкаської області.

Відповідно до ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб в господарському суді крім представників їх органів, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Приймаючи до уваги, що чинне законодавство України не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво інтересів юридичної особи в суді, суд відмовляє в задоволенні клопотання.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення позивача та ТОВ фірма Фармавіта судова колегія встановила.

30.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новофарм-Біосинтез", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко", як покупцем, укладено договір поставки № 4, згідно умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю лікарські засоби у формі розчинів для інфузій, розчинів для ін'єкцій та емульсій для інфузій, згідно замовлень покупця за ціною та асортиментом, що вказані в рахунку-фактурі та (або) у видатковій накладній, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.1.2 договору поставки кількість товару, що поставляється за даним договором, визначається покупцем при замовленні товару та зазначається в накладних на окрему поставку товару.

Ціни на товар, без врахування ПДВ, зазначається у видаткових накладних (п. 3.1 договору поставки).

Пунктом 3.4 договору поставки передбачено, що сума даного договору складає вартість товару, що поставляється покупцеві за всіма накладними за даним договором.

Оплата здійснюється в національній валюті України шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. 5.1 договору поставки).

Згідно з п.5.2 договору поставки датою оплати товару є зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5.3 договору поставки передбачено, що покупець зобов'язується сплатити вартість товару в терміни, вказані у рахунках-фактурах та (або) у видаткових накладних.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017 року включно (п. 13.1 договору поставки).

Господарським судом Київської області встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новофарм-Біосинтез" 09.03.2017 року поставило відповідачу товар на загальну суму 129906,88 грн., що підтверджується видатковою накладною № 92 від 09.03.2017 року на суму 129906,88 грн. зі строком оплати до 08.05.2017 року включно та товарно-транспортною накладною № 92 від 09.03.2017 року (копії яких містяться в матеріалах справи). Відповідач в свою чергу та порушення умов договору своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого товару за видатковою накладною № 92 від 09.03.2017 року на суму 129906,88грн. в строк до 08.05.2017 року не виконав, спірна накладна залишилась неоплаченою на суму 86149,81грн.

16.05.2017 року між позивачем, як новим кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новофарм-Біосинтез", як первісним кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги № 5/17/1, згідно з умовами п. 1.1 якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за договором поставки № 4 від 30.12.2016 року , а новий кредитор приймає право вимоги та зобов'язується компенсувати первісному кредитору його вартість відповідно до умов цього договору.

Суть зобов'язання: зобов'язання сплатити вартість поставленого Товару в сумі вказаній в п. 1.2.4 (п. 1.2.3 договору про відступлення права вимоги).

Згідно з п.1.2.4 договору про відступлення права вимоги сума зобов'язання боржника, право вимоги на яку відступається: 86149,81 грн. Реєстр видаткових накладних, згідно яких боржнику був поставлений товар, право вимоги оплати якого відступається, наведений в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п.1.2.5 договору про відступлення права вимоги зобов'язання, яке відступається, на дату укладення цього договору, є таким, що настало.

Зобов'язання нового кредитора щодо перерахування платіжним дорученням на поточний рахунок первісного кредитора грошової суми в розмірі 86149,81 грн. підлягає оплаті протягом 3 банківських днів після підписання між новим кредитором і боржником акту про взаємозалік зустрічних однорідних вимог (вимоги боржника до нового кредитора ґрунтуються на договорі № 445 від 12.11.2014 року) (п.2.1 договору про відступлення права вимоги зобов'язання).

Пунктом 5.1 договору про відступлення права вимоги визначено строк його дії, згідно якого цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до виконання ними своїх зобов'язань за цим договором.

16.05.2017 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новофарм-Біосинтез" підписано додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги, згідно якого сторони домовились, що первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв наступну документацію: належним чином засвідчені копії договору поставки № 4 від 30.12.2016 року, видаткової накладної № 92 від 09.03.2017року на суму 129906,88 грн., товарно-транспортної накладної № 92 від 09.03.2017року, наказу про призначення керівника, виписки із ЄДРПОУ.

23.06.2017року позивач звернувся до боржника - відповідача із повідомленням вих. № 43 від 22.06.2017 року, у якому повідомив відповідача про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новофарм-Біосинтез" спірного договору про відступлення права вимоги № 5/17/1 від 16.05.2017 року (докази надіслання повідомлення містяться в матеріалах справи).

Пунктом 1 ч.1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на підставі договору про відступлення права вимоги, до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги виконання відповідачем (боржником) обов'язку по оплаті товару згідно договору поставки за спірною видатковою накладною № 92 від 09.03.2017 року в сумі 86149,81 грн., яка залишилась неоплаченою.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що він не був повідомлений про укладення договору про відступлення права вимоги, а відтак необізнаний про заміну кредитора в зобов'язанні згідно спірного договору поставки, а отже не має жодних зобов'язань перед новим кредитором - позивачем, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки в матеріалах справи наявні доказами надіслання такого повідомлення на юридичну адресу відповідача. Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі вказує про те, що додані до позовної заяви видаткова накладна та товарно-транспортна накладна не можуть бути належними доказами поставки товару за спірним договором, оскільки не містять усіх необхідних реквізитів первинних документів, що підтверджують дану господарську операцію; відсутня в матеріалах справи заявка відповідача на замовлення спірного товару. Такі доводи скаржника не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки відсутність документів на замовлення відповідачем відповідного товару за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 року у справі № 3-77гс15).

Крім того, як обґрунтовано зазначає місцевий господарський суд, надана позивачем накладна містить достатньо інформації щодо встановлення факту передачі товару та отримання його уповноваженим представником відповідача, а наведені відповідачем недоліки в оформленні первинних документів не спростовують фактичної поставки товару та отримання його відповідачем.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 86149,81грн.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2017р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2017р. у справі №911/2058/17 залишити без змін, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 114, код 39443405) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Новофарм-Біосинтез" (місцезнаходження:01033, м.Київ, вул. Саксаганського, 43-Б; ідентифікаційний код 31872661) 86149 (вісімдесят шість тисяч сто сорок девять) грн. 79 коп. боргу та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору .

3. Справу №911/2058/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Г.А. Жук

А.І. Мартюк