Постанова

від 19.09.2017 по справі 925/927/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Справа№ 925/927/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Скрипки І.М.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.09.2017 року по справі №925/927/17 (в матеріалах справи).

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України у м. Черкасах"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.07.2017 про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі № 925/927/17 (суддя Грачов В.М.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Амур"

до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України у м. Черкасах"

про визнання іпотечного договору №7209Z10 від 26.02.2009 року недійсним

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.07.2017 задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено реалізацію на прилюдних (електронних) торгах організатору електронних торгів Державному підприємству „Сетам" нерухомого майна, що складається із нежитлової будівлі - магазину (А-2), яке знаходиться за адресою: Черкаська обл.., м.Черкаси, вул..30-річчя Перемоги, 2, загальною площею 1303,6 кв.м., що належить на праві власності приватному акціонерному товариству „Амур" (реєстраційний номер лоту 227899).

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України у м.Черкасах", не погодившись з прийнятою ухвалою від 31.07.2017, 09.08.2017 звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.07.2017 скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не повно досліджено фактичні обставини, не правильно застосовано норми процесуального права, що суперечить вимогам чинного процесуального законодавста, зокрема положенням 66, 67 ГПК України.

04.09.2017 через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга від сторони, яка не брала участь у даній справі Державного підприємства "Сетам" в порядку ст. 91 ГПК України на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.07.2017, в якій просить зазначену ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову ПрАТ "Амур".

До судового засідання від 19.09.2017 з'явились усі учасники апеляційного провадження.

Приватне акціонерне товариство "Амур" у своєму відзиві просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу банку без задоволення, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.07.2017 залишити без змін, як таку, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України у м. Черкасах" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.07.2017 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Амур" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України у м.Черкасах" (далі - відповідач) про визнання іпотечного договору №7209Z10 від 26.02.2009 року недійсним.

28.07.2017 року до позовної заяви позивачем в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення реалізації на прилюдних (електронних) торгах організатором електронних торгів державним підприємством „Сетам" нерухомого майна, що складається із нежитлової будівлі - магазину (А-2), яке знаходиться за адресою: Черкаська обл.., м.Черкаси, вул..30-річчя Перемоги, 2, загальною площею 1303,6 кв.м., що належить на праві власності приватному акціонерному товариству „Амур" (реєстраційний номер лоту 227899).

В обґрунтування поданої заяви, позивач зазначив, що на виконання судового рішення від 15.04.2016 у господарській справі № 925/2042/13, яке набрало законної сили, видано судовий наказ від 17.10.2016, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ПрАТ „Амур", згідно з іпотечним договором №7209Z10 від 26.03.2009 року.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою від 08.02.2017 було відкрито виконавче провадження №53372902. Постановою від 09.02.2017 накладено арешт на спірне нерухоме майно, що складається з нежитлової будівлі - магазину (А-2), яке знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 2, загальною площею 1303,6 кв. м.

Позивачеві з мережі Інтернет стало відомо, що 11 липня 2017 року на сайті державного підприємства „Сетам" розміщено інформацію про запланований аукціон щодо продажу вищезазначеної нежитлової будівлі - 10 серпня 2017 року.

З огляду на те, що ПрАТ "Амур" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України у м.Черкасах" про визнання іпотечного договору №7209Z10 від 26.02.2009 року недійсним, позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом зупинення реалізації на прилюдних (електронних) торгах організатором електронних торгів державним підприємством „Сетам" нерухомого майна, що складається із нежитлової будівлі - магазину (А-2), яке знаходиться за адресою: Черкаська обл.., м.Черкаси, вул..30-річчя Перемоги, 2, загальною площею 1303,6 кв.м., що належить на праві власності приватному акціонерному товариству „Амур" (реєстраційний номер лоту 227899). Позивач наголосив, що у випадку прийняття судом рішення по даній справі на його користь, якщо спірне майно буде реалізовано ДП „Сетам", то це може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі, оскільки він буде змушений звертатися з окремими позовами, нести додаткові витрати з метою повернення свого нерухомого майна.

Місцевий господарський суд, заяву позивача про забезпечення позову визнав обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів для забезпечення позову може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про визнання іпотечного договору №7209Z10 від 26.03.2009 року недійсним.

Банк у доводах апеляційного оскарження, наголосив на порушенні судом першої інстанції ст.ст. 66, 67 ГПК України, оскільки, на його думку, вказані норми не передбачають забезпечення позову такими заходами. Крім того, скаржник звернув увагу колегії суддів і на те, що прийняття оскарженої ухвали, фактично призводить до зупинення (неможливості) виконання рішення господарського суду у іншій справі №925/2042/13, у якій розглянуто спір про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. В свою чергу, у процесуальному законі відсутній такий вид забезпечення позову, як зупинення виконання рішення суду.

Колегія суддів, дослідивши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, виходячи з фактичних обставин спору, визнає доводи апеляційного оскарження такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: - накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; - забороною відповідачеві вчиняти певні дії; - забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; - зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У відповідності до п. 1 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як зазначено в п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" Верховний суд України вказав, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, що вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права, яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Предметом спору у даній справі є визнання іпотечного договору №7209Z10 від 26.02.2009 року недійсним. Будівля, яка представлена на аукціоні є предметом іпотеки за договором №7209Z10 від 26.03.2009 року, який є предметом розгляду даної справи №925/927/17.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.04.2016 року у пов'язаній справі №925/2042/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 року, постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016, серед іншого постановлено звернути стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно, що складається з нежитлової будівлі - магазину (А-2), яке знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 2, загальною площею 1 303,6 кв. м., що належить на праві власності ПрАТ "Амур" згідно іпотечного договору № 7209Z10, посвідченого 26.03.2009 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. та зареєстрованим в реєстрі за №963, який є предметом розгляду спору у даній справі №925/927/17.

Таким чином, в разі задоволення позову про визнання недійсним іпотечного договору № 7209Z10, посвідченого 26.03.2009 року, імовірно можуть бути порушенні права власності іпотекодавця спірного майна - ПрАТ "Амур".

Колегією суддів враховано посилання скаржника на те, що в разі задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову буде зупинено виконання рішення суду по іншій справі №925/2042/13.

При цьому, взято до уваги, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II);

Крім того, за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Однак, у даному випадку, слід виходити з того, що предметом спору є визнання недійсним іпотечного договору №7209Z10 від 26.03.2009 року, саме на підставі якого, серед іншого, звернуто стягнення на майно у господарській справі №925/2042/13, що складається із нежитлової будівлі - магазину (А-2), яке знаходиться за адресою: Черкаська обл.., м.Черкаси, вул..30-річчя Перемоги, 2, загальною площею 1303,6 кв.м., що належить на праві власності ПрАТ „Амур", щодо якого просить позивач вжити заходи до забезпечення позову.

Між тим, слід звернути увагу на те, що у відповідності до розділу XІ Визнання електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) такими, що не відбулися, зупинення електронних торгів та зняття майна з реалізації Наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна , визначено, що у разі усунення підстав для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною), визначених у пункті 2 цього розділу, Організатор з дотриманням вимог цього Порядку засобами Системи здійснює заходи щодо відновлення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) у цілому або за окремим лотом із збереженням попередніх умов їх проведення та без уцінки майна.

Тобто, з наведеного вбачається, що в кінцевому результаті, в разі відмови у позові у даній справі, права відповідача жодним чином не будуть порушенні та реалізація майна буде продовжена.

Також не заслуговують на увагу посилання скаржника, що норми процесуального закону не передбачають вжитого за оскарженою ухвалою заходу до забезпечення позову. Наведені доводи банку спростовуються ст. 67 ГПК України, де визначено, що позов забезпечується серед іншого, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Колегія суддів зазначає, що вказана матеріальна норма, яка передбачає право власника на превентивний захист (коли право ще не порушене, але існує реальна загроза такого порушення), зокрема, втілюється у процесуальне право, передбачене ст. 66 ГПК України, на подання заяви про забезпечення позову, яка спрямована на захист від можливого порушення права позивача (коли існує реальна загроза порушення такого права), в тому числі права на ефективний судовий захист, який полягає у реальному відновленні порушеного права, в тому числі спрямований на запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення суду.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, встановлені судом обставини достатньо підтверджують припущення позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів, дослідивши фактичні обставини спору, вважає обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, а також враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може фактично утруднити захист порушених прав і інтересів в обраний позивачем при зверненні з даним позовом до суду спосіб (даний спосіб буде неефективний (недостатнім) сам по собі, оскільки може породжувати подання нових позовів до суду), а тому колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом цілком правомірно визнано обґрунтованою та задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду по даній справі банком не наведено.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини другої ст. 129 Конституції України та статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України у м. Черкасах" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 91, 99, 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України у м. Черкасах" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.07.2017 № 925/927/17 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження № 925/927/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді І.М. Скрипка

Т.І. Разіна