Постанова

від 22.01.2018 по справі 925/927/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2018 р. Справа№ 925/927/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання : Головатенко А.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 22.01.2018

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Амур" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.10.2017 (повне рішення складено 13.11.2017)

у справі №925/927/17 (суддя В.М. Грачов)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Амур"

до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України у м. Черкасах",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України (третя особа-1),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Довгань Оксани Ярославівни (третя особа-2)

про визнання іпотечного договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Амур" звернулося до Господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України у м. Черкасах" (далі - відповідач), в якому просив суд визнати недійсним укладений сторонами іпотечний договір № 7209Z10 від 26.03.2009.

Позов мотивовано укладенням іпотечного договору зі сторони іпотекодавця закритим акціонерним товариством "Амур" в особі голови правління ОСОБА_3 з перевищенням наданих їй повноважень і всупереч приписам ст. 92, ч. 2 ст. 98, ст. 145 ЦК України, абзацу третього ч. 2 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства", пунктів 12.2.4., 12.2.5. Статуту ЗАТ "Амур" та з порушенням прав акціонерів на участь в управлінні товариством, отримання дивідендів, а у разі ліквідації товариства - на отримання його майна або вартості частини майна товариства.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.09.2017 до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент виконавчої служби Міністерства юстиції України, приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Довгань Оксану Ярославівну.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.10.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду Приватне акціонерне товариство "Амур" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована тим, що між ПАТ Державний експортно-імпортний банк України та ПАТ Амур 26.03.2009 укладено іпотечний договір. Згідно з умовами якого ПАТ Амур передало в іпотеку відповідачу нерухоме майно, загальною площею 1303,6кв.м., що належить на праві власності позивачу, вартістю 6 524 500 грн. Даний договір підписано зі сторони іпотекодавця головою правління ОСОБА_3 із перевищенням наданих їй повноважень, тобто без прийняття рішення загальних зборів акціонерів товариства, обов'язковість якого передбачена пунктами 12.2.4, 12.2.5 Статуту ПАТ "Амур" та всупереч норм ст. 92, ч. 2 ст.98, ст. 145 ЦК України, абзацу третього ч. 2 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства". Також апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягали у тому, що суд відмовив у призначенні судової експертизи та не вчинив дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Таким чином позивач вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; суд порушив та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, просив апеляційну інстанцію скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним іпотечний договір № 7209Z10 від 26.03.2009.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти апеляційної скарги з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Так, відповідач зазначив, що надання згоди на укладення договорів про передачу майна ПАТ Амур в заставу чи іпотеку Статутом віднесено до компетенції Наглядової ради товариства, згода на укладення спірного іпотечного договору № 7209Z10 від 26.03.2009 Наглядовою радою викладена в протоколах зборів Наглядової ради ЗАТ "Амур" № 09.02.27.01 від 27.02.2009, № 09.03.18.01 від 18.03. 2009. Укладення спірного іпотечного договору №7209Z10 від 26.03.2009 було схвалено загальними зборами акціонерів ПАТ "Амур", що викладено в протоколі № 12.06.27.01 від 27.06.2012 та свідчить про схвалення оспорюваного правочину саме уповноваженим органом юридичної особи.

Відповідач звернув увагу на те, що питання щодо визнання недійсним іпотечного договору № 7209Z10 від 26.03.2009 було предметом розгляду у Соснівському районному суді м. Черкаси у справі № 712/7332/13-ц, де позивач вказував на одну з підстав визнання його недійсним, як укладення директором товариства без належних повноважень. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.09.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 20.12.2013, у задоволенні позову відмовлено повністю, рішення суду у цій справі набрало законної сили і, відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України (в старій редакції), обставини встановлені судом у справі №712/7332/13-ц мають значення для вирішення спору у даній справі.

Також відповідач наголошував на тому, що позов про визнання недійсним іпотечного договору № 7209Z10 від 26.03.2009 є надуманим, поданий позивачем з метою зупинення реалізації вказаного в договорі іпотечного майна на електронних торгах, які відбуваються в рамках примусового виконання рішення господарського суду Черкаської області від 15.04.2016 у справі № 925/2042/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав заяву про застосування позовної давності, в якій зазначив пропуск позивачем строку позовної давності, як окремою підставою відмови судом у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та вважав, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні зазначив, що господарським судом прийнято законне рішення, а тому просив апеляційну скаргу відхилити і рішення залишити без змін.

Позивач та третя особа-2 були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, представники апелянта та третьої особи-2 наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представника позивача.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду міста Києва - слід залишити без змін, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено обставини, які сторонами не оспорюються.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.03.2009 Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", найменування якого в подальшому було змінене на Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", в особі виконуючого обов'язки керуючого філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Черкасах, як іпотекодержатель, з однієї сторони та закрите акціонерне товариство "Амур", найменування якого в подальшому було змінене на публічне, а потім на Приватне акціонерне товариство "Амур" в особі Голови Правління ОСОБА_3, яка діяла на підставі Статуту товариства, зареєстрованого у виконкому Черкаської міської ради 16.03.1995 за № 14192196 із змінами, внесеними шляхом викладення в новій редакції, зареєстрованими 24.03.2004, як іпотекодавець, з другої сторони, уклали іпотечний договір № 7209Z10.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.3. якого сторони домовились, що іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають із Генеральної угоди від 07.07.2008 №72108N1 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до Генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеної між іпотекодержателем та групою позичальників: ДП "Росток-Грифон" ,ТОВ "Продінвест" , ТОВ "Метро-Інформ" .

Предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов'язань іпотекодавця та боржника, є нерухоме майно, що складається із нежитлової будівлі - магазину літ. А-2, загальною площею 1303,6 м 2 , розташованого за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 2. Власником предмета іпотеки є іпотекодавець, земельна ділянка площею 0,3299 га, на якій розташований предмет іпотеки, належить йому ж на праві постійного користування, предмет іпотеки передається в іпотеку разом зі всіма складовими частинами, внутрішніми системами, поліпшеннями, що існують на час укладення договору та можуть виникнути в майбутньому. Залишкова вартість нерухомого майна, що є предметом іпотеки, становить 569029,85 грн., за домовленістю сторін заставна вартість предмета іпотеки складає 6 524 500,00 грн. Іпотечний договір № 7209Z10 від 26.03.2009 того ж дня посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. та зареєстровано в реєстрі за № 963.

Відповідно до пунктів 4.1., 5.1. іпотечного договору, взаємні права й обов'язки сторін за цим договором виникають з моменту підписання повноважними представниками сторін, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення. У разі невиконання або неналежного виконання боржником умов кредитного договору та/або порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань боржником, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.04.2016 у справі №925/2042/13, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 і Вищого господарського суду України від 13.12.2016 позов задоволено частково, зокрема звернено стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно, що складається із нежитлової будівлі - магазину (А-2), яке знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 2 загальною площею 1303,6 кв. м., що належить на праві власності публічному акціонерному товариству "Амур", згідно з іпотечним договором №7209Z10. Кошти, отримані від реалізації майна, направлено на погашення заборгованості Дочірнього підприємства "Росток-Грифон", ТОВ "Еліс-Клуб" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро-Інформ" перед публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах за Генеральною угодою № 72108N1 від 07.07.2008 та кредитними договорами, що укладені в рамках і на умовах зазначеної Генеральної угоди.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки та предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів. Також встановлено початкову ціну предмета іпотеки, на рівні заставної вартості предмета іпотеки, визначеної п. 1.3 Розділу 1 іпотечного договору № 7209Z10 від 26.03.2009, а саме - 6 524 500,00 грн.

На виконання вказаного рішення суду видано накази, які стягувачем звернені до примусового виконання. 08.02.2017 року постановою головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮ України відкрито виконавче провадження № 53372902 про примусове виконання наказу господарського суду Черкаської області від 17.10.2016 у справі №925/2042/13.

09.02.2016 накладено арешт на нерухоме майно, що складається із нежитлової будівлі - магазину (А-2), яке знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 2 загальною площею 1303,6 кв. м., що належить на праві власності боржнику - публічному акціонерному товариству "Амур".

Як встановлено судом першої інстанції, позивач звертаючись із даним позовом обґрунтував свої вимоги тим, договір іпотеки не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, з огляду на те, що голова правління товариства під час укладення цієї угоди діяла із перевищенням наданих їй повноважень і всупереч приписам ст. 92, ч. 2 ст. 98, ст. 145 ЦК України, абзацу третього ч. 2 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства", пунктів 12.2.4., 12.2.5. Статуту ЗАТ "Амур", а тому договір є недійсним з підстав, передбачених статтею 215 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 203 ЦК України, зокрема особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Положеннями ст. 41 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, до компетенції яких, між іншим, належить обрання і відкликання членів наглядової ради.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (частина перша статті 98 ЦК України).

Частиною першою статті 46 Закону України Про господарські товариства (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.

Аналогічні положення закріплено і в пунктах 12.2, 12.2.1, статуту ПАТ Амур (у редакції, зареєстрований у виконкомі Черкаської міської ради 16.03.1995 зі змінами від 24.03.2004).

Пунктом 12.5.4. статуту передбачено, що наглядова рада обирається з числа акціонерів загальними зборами акціонерів строком на 5 років у кількості 3 осіб, які можуть переобиратись в необмеженій кількості разів на новий строк.

До компетенції наглядової ради товариства згідно з пунктом 12.5.4. статуту належить, зокрема, погодження рішень по проведенню будь-яких операцій розпорядження нерухомим майном товариства, здійснює дії щодо контролю за діяльністю правління товариства тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням чергових загальних зборів акціонерів ПАТ Амур оформленим протоколом від 27.12. 2005 №1, на яких були присутні 6 акціонерів, які у сукупності володіють 95,34 % акцій, зокрема, ОСОБА_4, що володіє 94% акцій товариства обрано наступний склад наглядової ради: голова наглядової ради - ОСОБА_4, члени наглядової ради - ОСОБА_5, ОСОБА_6

27.02.2009 відбулося засідання наглядової ради ПАТ Амур , на якому було прийнято рішення погодити рішення правління товариства виступити майновим поручителем та передати в забезпечення виконання зобов'язань за кредитом перед АТ Укрексімбанк магазин, що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 2. Зазначене рішення оформлено протоколом №09.02.27.01. від 27.02.2009, підписано головою наглядової ради ОСОБА_4 та членами наглядової ради ОСОБА_5, ОСОБА_6 (даний протокол міститься в матеріалах справи).

Крім того, 18.03.2009 відбулося засідання наглядової ради ПАТ Амур , на якому було прийнято рішення погодити рішення загальних зборів акціонерів товариства виступити майновим поручителем та передати в забезпечення виконання ним своїх зобов'язань за цим кредитом перед АТ Укрексімбанк магазин, що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 2. Також наглядова рада погодила рішення загальних зборів акціонерів товариства щодо надання права підписати іпотечний договір голові правління товариства - ОСОБА_3 (копія міститься в матеріалах справи). Зазначене рішення оформлено протоколом № 09.03.18.01 від 18.03.2009, підписано головою наглядової ради ОСОБА_4 та членами наглядової ради ОСОБА_5, ОСОБА_6

Отже, під час укладення цього договору голова правління товариства ОСОБА_3 діяла у межах наданих повноважень і на підставі відповідних документів.

Тому посилання позивача у справі на неправомочність засідання наглядової ради товариства від 27.02.2009 та від 18.03.2009, а відтак, - і недійсність прийнятого на ньому рішення, у зв'язку з відсутністю у членів наглядової ради відповідних повноважень, не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до частини третьої статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, персональний склад наглядової ради обрано рішенням чергових загальних зборів акціонерів товариства від 27.12.2005, тобто це рішення є тим актом юридичної особи, на підставі якого у вищезазначених осіб виникло право представництва інтересів акціонерів ЗАТ Амур , як членів наглядової ради ЗАТ Амур .

Разом із цим , згідно з частиною третьою статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі цивільно-правової угоди; головою правління ЗАТ Амур було надано повний пакет документів, необхідний для укладення договору іпотеки у 2009 році, що не викликало сумнівів у наглядової ради - ЗАТ Амур , яка здійснює нагляд та контроль за діяльністю голови правління товариства, а також у єдиного власника істотної частки акцій - ОСОБА_4, що володіє 94% акцій товариства та який одночасно являвся головою наглядової ради - ЗАТ Амур , під головуванням якого на її засіданнях (від 27.02.2009 та від 18.03.2009) було надано згоду на укладення спірного договору і який не порушував питання про недійсність рішення наглядової ради.

Отже, колегією суддів встановлено, що АТ Укрексімбанк не було відомо про обмеження повноважень голови правління товариства, оскільки за всіма ознаками банк не знав і не міг знати про можливі корпоративні спори у ЗАТ Амур , з огляду ще й на те, що саме товариство звернулося до суду з відповідним позовом тільки у 2017 році, після порушення банком питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням наглядової ради ЗАТ Амур від 16.03.2011 надано згоду забезпечувати виконання зобов'язань ДП Росток-Грифон , ТОВ Продінвест та ТОВ Метро-Інформ на підставі вже укладеного іпотечного договору в зв'язку з укладенням додаткового договору до кредитного договору, який укладений в рамках Генеральної угоди №72108Ш від 07.07.2008 та в зв'язку з укладенням відновлюваної кредитної лінії в рамках Генеральної угоди №72108Ш від 07.07.2008.

Також рішенням наглядової ради ЗАТ Амур №12.06.27.01 від 27.06.2012 надано згоду та дозвіл на укладення між банком, ДП Росток-Грифон , ТОВ Продінвест та ТОВ Метро-Інформ ряду додаткових угод до кредитних договорів в рамках Генеральної угоди №72108№ від 07.07.2008, в забезпечення виконання вимог по якій укладено оспорюваний іпотечний договір.

У подальшому рішенням загальних зборів акціонерів товариства Амур № 12.06.27.01 від 27.06.2012 надано згоду та дозвіл на укладення між банком, ДП Росток-Грифон ТОВ Продінвест та ТОВ Метро-Інформ ряду додаткових угод до кредитних договорів, що діють в рамках Генеральної угоди №72108ІчІ1 від 07.07.2008, в забезпечення виконання вимог по якій укладено оспорюваний іпотечний договір.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, сторонами у справі протягом шести років з дня укладення договору іпотеки спільно здійснювалися перевірки іпотечного майна та підписувалися відповідні акти перевірки.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що укладений між сторонами іпотечний договір був підписаний зі сторони позивача уповноваженою особою без перевищення повноважень і у подальшому неодноразово наглядовою радою товариства приймались рішення про надання згоди на укладення додаткових угод на виконання Генеральної угоди, а також рішенням загальних зборів надано було згоду на укладення додаткових угод до кредитних договорів та сторонами протягом тривалого часу підписувались акти перевірки іпотечного майна, що свідчить про схвалення оспорюваного правочину саме повноваженим органом юридичної особи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 19.08.2014 у справі № 3-60гс14.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вчинення оспорюваного іпотечного договору №7209Z10 від 26.03.2009 зі сторони позивача Закритим акціонерним товариством "Амур" в особі голови правління ОСОБА_3 не суперечило умовам статуту товариства і нормам законодавства та не порушувало його прав і законних інтересів, а тому вимоги позивача про визнання правочину недійсним із зазначених у позові підстав є необґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що позивач помилково послався на Закон України "Про акціонерні товариства", який прийнятий 17.09.2008 та набрав чинності 30.04.2009, оскільки на час укладення спірного іпотечного договору даний Закон не набув чинності.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не призначив проведення судової експертизи, судова колегія не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 33 ГПК України ( в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) обов'язок доказування покладено саме на учасників судового процесу, а призначення судової експертизи є правом господарського суду, яке він використовує для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань. Однак, питання, які виникають для вирішення даної справи не потребують спеціальних знань. Більш того, враховуючи подані представниками сторін письмові пояснення та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення питань, поставлених у клопотанні про призначення судової експертизи, а також для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі без призначення судових експертиз, відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової експертизи.

Помилковим є посилання відповідача на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/7332/13-ц, оскільки підстави даного спору у справі № 925/927/17 та спору у справі № 712/7332/13-ц - різні.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції щодо не застосування строків позовної давності з наступних підстав.

Статтями 256, 257, 267 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно зазначив, що оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача за захистом якого той звернувся до суду, не порушено відповідачем, то в позові про визнання іпотечного договору недійсним слід відмовити з підстав його необґрунтованості.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Амур на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.10.2017 у справі №925/927/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.10.2017 у справі №925/927/17 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Амур" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.10.2017 у справі №925/927/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.10.2017 у справі №925/927/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/927/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст рішення буде складено і підписано 29.01.2018.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім