Постанова

від 12.12.2017 по справі 925/927/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року Справа № 925/927/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах на ухвалугосподарського суду Черкаської області від 31.07.2017 та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі№ 925/927/17 господарського суду Черкаської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Амур" доПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах провизнання іпотечного договору недійсним, за участю представників: від позивачане з'явився від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Амур" (далі - ПрАТ "Амур") звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах (далі - ПАТ "Укрексімбанк") про визнання недійсним іпотечного договору від 26.02.2009 № 7209Z10, укладеного між сторонами.

У подальшому, 28.07.2017 ПрАТ "Амур" подало заяву про забезпечення позову шляхом зупинення реалізації на прилюдних (електронних) торгах організатором електронних торгів державним підприємством "Сетам" нерухомого майна, що складається із нежитлової будівлі - магазину (А-2), яке знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 2 загальною площею 1 303,6 кв.м., що належить на праві власності ПрАТ "Амур" (реєстраційний номер лоту 227899).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.07.2017 у справі № 925/927/17 (суддя Грачов В.М.) заяву ПрАТ "Амур" про забезпечення позову задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 (колегія суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий, Скрипка І.М., Разіна Т.І.) ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.07.2017 у справі № 925/927/17 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.07.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 925/927/17, ПАТ "Укрексімбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви ПрАТ "Амур" про забезпечення позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.11.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Укрексімбанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.12.2017 о 09 год. 40 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява ПрАТ "Амур" про забезпечення позову обґрунтована наступним:

- на виконання судового рішення від 15.04.2016 у господарській справі № 925/2042/13, яке набрало законної сили, видано судовий наказ від 17.10.2016, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ПрАТ "Амур", згідно з іпотечним договором від 26.03.2009 № 7209Z10;

- постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.02.2017 було накладено арешт на нерухоме майно, що складається з нежитлової будівлі - магазину (А-2), яке знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 2 загальною площею 1 303,6 кв.м.;

- ПрАТ "Амур" з мережі "Інтернет" стало відомо, що 11.07.2017 на сайті державного підприємства "Сетам" розміщено інформацію про запланований аукціон щодо продажу вищезазначеної нежитлової будівлі - 10.08.2017;

- невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі про задоволення позову про визнання іпотечного договору від 26.03.2009 № 7209Z10 недійсним.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, задовольняючи заяву ПрАТ "Амур" про вжиття заходів до забезпечення позову виходив з обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття таких заходів.

Проте, такі висновки місцевого та апеляційного господарських судів є передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Як зазначено у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заява про забезпечення позову є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, що кореспондує зі способами захисту порушених прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є визнання недійсним іпотечного договору від 26.03.2009 № 7209Z10, укладеного між сторонами.

Натомість суди попередніх інстанцій не взяли до уваги предмет даного спору, тобто, те, що позовні вимоги про визнання договору недійсним не потребують вчинення виконавчих дій.

Так, суди попередніх інстанцій вирішуючи питання про можливість утруднення чи неможливості виконання судового рішення не врахували, що нерухоме майно, щодо якого позивач просить вжити заходи до забезпечення позову не є предметом спору у даній справі (визнання права власності тощо), оскільки заявлений позов стосується визнання недійсним договору.

Крім того, як встановлено апеляційною інстанцією, рішенням господарського суду Черкаської області від 15.04.2016 у справі № 925/2042/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 позов ПАТ "Укрексімбанк" частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки, зокрема, нерухоме майно, що складається з нежитлової будівлі - магазину (А-2), яке знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 2 загальною площею 1 303,6 кв. м., що належить на праві власності ПрАТ "Амур" згідно іпотечного договору № 7209Z10, посвідченого 26.03.2009 приватним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за № 963; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів; встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати . Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України", no. 15729/07, від 05.07.2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Не врахувавши практику Європейського суду з прав людини щодо обов'язковості виконання остаточних судових рішень, суди попередніх інстанцій задовольняючи заяву ПрАТ "Амур" про вжиття заходів до забезпечення позову фактично перешкоджають виконанню остаточного судового рішення у іншій справі № 925/2042/13 , що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Також колегія суддів зазначає, що є недоречними посилання апеляційної інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17, оскільки судами попередніх інстанцій у даній справі № 925/927/17 не встановлювалось питання здійснення відповідачем недобросовісних дій, тоді як Верховний Суд України у зазначеній постанові вказав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача , щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Крім того, апеляційний господарський суд посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", no. 22774/93, від 28.07.1999, не звернув уваги, що саме у вказаному рішенні Європейський суд зазначає, що Договірні Сторони мають право за виняткових обставин і, як це має місце в цій справі, користуючись свободою розсуду, контролювати використання власності, втручатися у судові провадження з виконання судових рішень, таке втручання не повинне спричиняти перешкоди виконанню судового рішення, позбавляти його чинності, безпідставно його відстрочувати або, ще гірше, підривати суть цього рішення .

Отже, неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення при розгляді поданої ПрАТ "Амур" заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, неналежне здійснення оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог щодо забезпечення позову, не врахування принципу забезпечення збалансованості інтересів сторін, є порушенням приписів процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

У зв'язку з викладеним, оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі до господарського суду першої інстанції для нового розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Амур" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.07.2017 у справі № 925/927/17 скасувати.

Справу № 925/927/17 передати до господарського суду Черкаської області для нового розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Амур" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук