Ухвала

від 20.09.2017 по справі 13/354

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 року м. Київ К/800/24429/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівЄрьоміна А.В. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Управління з переробки газу та газового конденсату про стягнення адміністративно-господарських санкцій за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року

в с т а н о в и л а:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явило позов до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Управління з переробки газу та газового конденсату про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Просило стягнути з відповідача на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році в сумі 544 250,08 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати санкцій у розмірі 41 309,84 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2009 року , залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з Філії управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 544 250,08 грн. адміністративно-господарські санкції та 41 309,84 грн. пені. Стягувач - Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "Укргазвидобування" подало касаційну скаргу.

Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Управління з переробки газу та газового конденсату надало Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма 10-ПІ), згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становила 704 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 6. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - - ; сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів - - .

Разом з тим, виходячи зі змісту зазначеного звіту, норматив робочих місць з працевлаштування інвалідів мав становити 28 осіб, а фактично працевлаштовано 6 осіб, яким згідно з законодавством встановлена інвалідність. Відповідно не створено 22 робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до розрахунку позивача за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2006 році, виходячи з середньої річної заробітної плати штатного працівника підприємства та кількості осіб, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі 544 250,08 грн. та пеня за порушення встановлених законодавством термінів сплати санкцій у розмірі 41 309,84 грн.

Нараховуючи адміністративно-господарські санкції позивач виходив з того, що середньорічна заробітна плата у 2006 році складала 24738,64 грн. не створено 22 робочі місця для працевлаштування осіб інвалідів.

Скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року вказано на те, що суди попередніх інстанцій не встановили чи створено відповідачем у встановленому порядку фактично необхідну кількість робочих місць для інвалідів та чи подавалися відповідачем за кожен місяць 2006 року до Полтавського ОВФСЗІ звіти за формою № 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інваліда. Саме ці підстави слугували скасуванню рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідачем надано копії звітів за формою № 3-ПН за січень, лютий, березень, квітень, травень, липень 2006 року, що підтверджується листом Машівського районного центру зайнятості від 30 січня 2015 року № 99 на адресу начальника Управління з переробки газу та газового конденсату О.В. Левченка. Однак, як вбачається із звітів та наголошено у вказаному листі, загальна кількість наявних вакансій (вільних робочих місць), вказаних у звітах, вакансії з поміткою для окремої категорії громадян у рахунок броні, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів, та інших, - відсутні.

Протягом 2006 року на обліку у Машівському районному центрі зайнятості перебувала 1 особа із числа інвалідів, яка 10 травня 2006 року була зареєстрована як безробітна.

Відповідачем не надано жодних доказів намагання виконати вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до листа Машівського районного центру зайнятості від 21 травня 2007 року № 160 до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів статистична звітність форми № 3-ПН із зазначенням вакантних посад до Машівського районного центру зайнятості від відповідача у 2006 році не надходила.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано звітність за червень, серпень-грудень 2006 року за формою № 3-ПН та не спростовано позиції позивача про порушення ним вимог законодавства України щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, не надано доказів намагання виконати вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо працевлаштування інвалідів та створення робочих місць для них, а також у зв'язку з ненаданням інформації про наявність вакансій для інвалідів у 2006 році до Машівського районного центру зайнятості.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та залишив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правовий висновок судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі правильним з огляду на таке.

Частиною третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 19-1 Закону України "Про інформацію", статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 затверджено форму звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій".

Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" встановлено, що підприємства, установи і організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності га господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Частиною першою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України "Про систему оподаткування", а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Колегія суддів на підставі аналізу наведених норм матеріального права дійшла висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за всі 12 місяців 2006 року, свідчить про не вчинення відповідачем усіх заходів для створення робочих місць для інвалідів та є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 09 липня та 19 листопада 2013 року (№ 21-200а13, № 21-397а13).

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року в адміністративній справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Управління з переробки газу та газового конденсату про стягнення адміністративно-господарських санкцій - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Єрьомін А.В.

Швед Е.Ю.