Постанова

від 21.09.2017 по справі 921/165/16-г/7

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р. Справа № 921/165/16-г/7

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" №09-9-1/995 від 12.06.2017 р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.05.2017 року

у справі №921/165/16-г/7

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 підприємства "Агрофірма "Україна", с. Сидорів, Гусятинський район, Тернопільська область

про cтягнення 894 638,33 грн., з яких 140 000,00 грн - заборгованість по кредиту, 754 638,33 грн. - заборгованість по процентах за період з 01.01.2011р. по 30.06.2015р. (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 19.05.2016р.)

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_3. ОСОБА_4 - представники;

від відповідача - ОСОБА_5 - директор, ОСОБА_6 - представник;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 921/165/16-г/7 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційногогосподарського суду від 30.06.17 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 10.07.17.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.17 розгляд справи відкладено на 03.08.17.

У судовому засіданні 03.08.17 оголошено перерву у розгляді справи до 10.08.17.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.17 розгляд справи відкладено на 17.08.17.

Розпорядженням крівника апарату Львівського апеляційного господарського суду №399 від 16.08.17 у справі призначено проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Гриців В.М.

Згідно протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 16.08.17 до складу судової колегії замість судді Гриців В.М. введено суддю Малех І.Б.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.08.17 розгляд справи відкладено на 21.09.17.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.05.17 у справі №921/165/16-г/7 (головуючий суддя Стадник М.С., судді Хома С.О., Андрушків Г.З) в задоволенні позову відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що на думку суду, поняття прощення, списання, анулювання боргу за рішенням кредитора є тотожними.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що станом на 24.12.2010р. позивач списав за рахунок резерву, як безнадійну, повну суму заборгованості (загальна по протоколу 534 718,21 грн.), а тому зобов'язання позичальника по кредитному договору припинилися 24.12.2010р.

Крім того, місцевим господарським судом зазначено, що банком отримано кошти на виконання рішення суду у справі № 9/143-3562 18.08.2015р., тобто після списання суми кредиту, а тому такі є фінансовою допомогою в розумінні податкового законодавства.

Також, місцевим господарським судом вказано на те, що даними Реєстру позичальників , який діє на підставі Положення про єдину інформаційну систему "Реєстр позичальників", затвердженого Постановою Правління НБУ №245 від 27.06.2001р. не підтверджено, що у відповідача існує заборгованість по кредитному договору №03-182 від 14.04.2005р.

Вказані обставини, які зазначені місцевим господарським судом, стали підставою для відмови у позові.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Тернопільської області від 23.05.17 у дані справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В обгрунтування поданої апеляційної скарги, позивач покликається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує на те, що місцевим господарським судом помилково встановлено обставини щодо фактичного виконання рішення суду у справі №9/143-35 шляхом перерахування боржником у строк, наданий для самостійного виконання рішення суду, а також стосовно того, що банк звернувшись з позовом у 2007 році використав передбачене договором право на дострокове повернення суми кредиту та відсотків.

Також, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд необгрунтовано відхилив належні та допустимі докази в підтвердження невиконаннч відповідачем зобов'язань щодо погашення кредитної заборгованості, що була предметом спору.

Апелянт вказує на те, що місцеим господарським судом взято до уваги висновок експерта з яким не погодився банк, оскільки, на думку апелянта експертом не було прийнято до уваги виписки по рахунках обліку кредиту та процентів 9 та 8 класів, як належне підтвердження наявності кредитного боргу. Також, висновок експерта не містить інформації про те, на підставі яких норм законодавства чи доказів у справі експерт дійшов висновку про відсутність залишку боргу по кредиту та процентам по кредитному договору.

При цьому, апелянт зазначає, що залишок боргу по кредиту в період нарахування процентів по кредиту , належним чином підтверджується виписками по рахунку позичальника.

Скаржник вважає необгрунтованим висновок місцевого господарського суду стосовно того, що даними реєстру позичальників не підтверджено, що у відповідача існує заборгованість по кредитному договору, оскільки, як зазначає скаржник, банком в ЄІС Реєстр позичальників подається інформація по рахункам 2 і 9 класу, без рахунків 8 класу. При цьому, місцевим господарським судом не наведено на підставі яких доказів встановлено, що подана позивачем інформація не відповідає дійсності. Разом з цим, апелянт зазначає, що відповідний реєстр не містить інформації стосовно дати договору , а тому твердження місцевого госпродарського суду про те, що кредитний договір від 03.01.13 не є предметом даного спору не відповідає дійсності, оскільки незаповнена колонка 12 свідчить про наявність боргу по кредитному договору №03-182.

Крім того, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції при відмові у позовних вимогах безпідставно ототожнив поняття безнадійної заборгованості відповідно до положень НБУ, які регламентували списання кредитного боргу за рахунок резервів та поняття безнадійної заборгованості.

3 серпня 2017 року до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у зв'язку з чим просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, апелянт вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі необгрунтованими, а саме зазначає, що борг по кредиту має бути підтверджений насамперед належними розрахунками, при цьому, на думку відповідача, ні завірена копія договору ні факт отримання кредиту не можуть слугувати підтвердженням існування боргу.

9 серпня 2017 року до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких відповідачем додатково обгрунтовано позицію викладену у відзиві від 03.08.17.

Зокрема, відповідач зазначає, про те, що експертиним дослідженням доведено безпідставність вимог банку щодо зарахування ним боргу та його витребування на підставі наданих ним розрахунків, невідповідність публічних даних, які банк зобов'язаний надавати до відомчого реєстру - ЄІС Реєстр позичальників та бюро кредитних історій, у зв'язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

20 вересня 2017 року до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про витребування у Тернопільського відділення Київського Науково - дослідного інституту судових експертиз письмові відповіді експерта на додаткові запитання позивача до висновку судово - економічної експертизи №430/16-22 від 15.02.17 у даній справі.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції не знайшла підстав для його задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У цьому випадку згідно із частиною 1 коментованої статті сторона або прокурор має право клопотати перед судом про витребування доказів, які є необхідними для вирішення спору. Сторона, прокурор мають право звернутися до господарського суду із клопотанням про витребування доказу, якщо не має можливості самостійно отримати необхідний доказ від особи, в якої він є.

У п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання .

Частиною 2 ст.38 ГПК України визначено зміст клопотання про витребування доказів. У клопотанні обов'язково зазначається: який доказ слід витребувати ; обставини, що перешкоджають наданню доказу; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; які обставини можуть бути встановлені цим доказом.

Причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.

Разом з цим, заявляючи клопотання про витребування відповідачем письмових відповідей експерта чітко не зазначено який саме доказ необхідно витребувати, не підтверджено факту наявності у Київського Науково - дослідного інституту судових експертиз такого доказу та жодним чином не обґрунтовано причин неможливості самостійного подання доказу про витребування якого просить відповідач.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про витребування у Київського Науково - дослідного інституту судових експертиз письмові відповіді експерта на додаткові запитання позивача до висновку судово - економічної експертизи №430/16-22 від 15.02.17 у даній справі.

У судовому засіданні присутні представники навели свої доводи міруквання та заперечення з приводу поданої апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, - між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі керуючого філією "Тернопільське центральне відділення Промінвестбанку" (далі Банк, з 28.11.2011р. - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") та ОСОБА_2 підприємством Агрофірма "Україна" (далі - Позичальник) укладено 14.04.2005р. Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №03-182 , відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання:

- Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії, яка не може перевищувати 200 000,00 грн. на витрати пов'язані із придбанням обладнання та реконструкцією будівель під комплекс по вирощуванню грибів, строк дії кредитної лінії - до 13.04.2008р., ліміт кредитної лінії зменшується відповідно до погодженого сторонами графіку (п.п. 2.1-2.3 Договору);

- кредит надається Банком шляхом оплати протягом дії договору розрахункових документів (платіжних доручень) з позичкового рахунку №20633350684044, відкритого у філії "Тернопільське центральне відділення Промінвестбанку". Позичальник зобов'язується протягом 5-ти банківських днів з дати кожного перерахування сплатити Банку комісійну винагороду у розмірі 0,1% від суми перерахування на рахунок №6111290102. Відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки - 17,0% річних, які нараховуються Банком 10, 20 числа та в останній робочий день поточного місяця з використанням методу "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, і сплачуються Позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця на р/р №20688350684044, а у випадку дострокового погашення сплати на рахунок №36007301684044 відкритих у філії. У випадку порушення строків повернення кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 34,0% річних (п.п. 3.1-3.3 Договору);

- з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов'язань Позичальник доручає Банку здійснювати договірне списання коштів у національній валюті з поточного рахунку №26006301684044, який відкрито у філії, та на який Позичальник зобов'язується спрямувати 100% доходу від реалізації. При збільшені частки надходжень на поточний рахунок, а саме на кожних 10% плата за кредит зменшується на 1% річних, у разі зменшення збільшується на 1% річних, розраховується така частка щоквартально (п. 3.10, п. 3.12 договору).

Збільшення відсоткової ставки на умовах п.3.12.3 договору, зокрема від 1-2 % річних проводиться на підставі укладеної додаткової угоди.

За наявності заборгованості по кредиту, сторони встановлюють наступну черговість погашення Позичальником заборгованості: в першу чергу сплаті підлягає нарахована, але не сплачена в строк плата за кредит, в другу чергу - нарахована плата за кредит, строк сплати якої ще не сплинув, в третю чергу - прострочена заборгованість за кредитом, в четверту - неустойка (п. 3.6 договору).

Відповідно до п.3.6.1 умов договору, при наявності відшкодування з державного бюджету суми відсотків у розмірі 14% згідно постанови КМ України від 18.02.2004р. №184, якою затверджено Порядок використання коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2005, 2006 роки на здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення коротко - і довгострокових кредитів, позичальник сплачує відсотки у розмірі 3% річних.

У разі порушення Позичальником умов кредитного договору щодо повернення сум кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, інших грошових зобов'язань, Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення коштів) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом, плати за кредит, відсотків за неправомірне користування кредитом (п. 4.3.4 Договору).

Договір діє до повного повернення Позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування кредитом та інших грошових зобов'язань, що випливають з кредитного договору (п. 6.6 договору).

Сторонами укладено 23.01.2006р. Договір №1 про внесення змін до договору, яким збільшено ліміт кредитної лінії до 500 000,00 грн., змінено графік надання та погашення кредиту, при цьому, дата повернення залишилася незмінною - 13.04.2008р.

Сторонами укладено 30.05.2006р. договір №2 про внесення змін до договору, яким внесено зміни в п.3.8 Договору щодо обсягу та загальної вартості заставного майна.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами у справі, банк на виконання умов Кредитного договору №03-182 надавав позичальнику кредитні кошти шляхом оплати розрахункових документів, що підтверджується платіжними дорученнями: №1 від 20.04.2005р. на 10 000,00 грн., №3 від 20.04.2005р. на 48 928,00 грн., №4 від 20.04.2005р. на 48 950,00 грн., №4 від 22.04.2005р. на 35 752,00 грн., №5 від 26.04.2005р. на 56 370,00 грн., №3 від 26.01.2006р. на 150 000,00 грн., №14 від 02.02.2006р. на 150 000,00 грн., всього на суму 500 000,00 грн.

Відповідно до розрахунків банку, позичальником станом на 01.03.2016р. допущено заборгованість по кредитному договору №03-182 від 14.04.2005р.в сумі 894 638,33 грн.: по тілу кредиту - 140 000,00грн. та відсотках - 754 638,33 грн. за період з 01.01.2011р. по 30.06.2015р. (враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині кредиту та зменшення розміру позовних вимог по процентам №09-1/63 від 19.05.16), вказана обставина стала підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до суду з позовом до ОСОБА_2 підприємства "Агрофірма "Україна" про стягнення боргу.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов 'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі кредитного договору про відкриття кредитної лінії №03-182 від 14.04.15.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.10.2007 року у справі №9/143-3562 задоволено позовні вимоги Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку України в особі Тернопільського центрального відділення "Промінвестбанку" до ОСОБА_2 підприємства «Агрофірма «Україна» . Звернуто стягнення заборгованості ОСОБА_2 підприємства Агрофірми «Україна» (с. Сидорів, Гусятинського району, Тернопільської області, р/р 26006301684044 в філії Тернопільське центральне відділення Промінвестбанку, МФО 338426, ід. код 14054258) за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №03-182 від 14.04.2005 р. в розмірі 420 542,98 грн. боргу по неповерненому кредиту та несплачених відсотках за користування кредитом на заставлене майно: - майновий комплекс, що знаходиться за адресою: с. Сидорів, вул. Центральна, 2а, Гусятинського р-н, Тернопільської обл. і складається з: адмінбудинок з цегли загальною площею 655,2 кв.м., фарфоровий цех з цегли загальною площею 661,7 кв.м., Пластмасовий цех з цегли загальною площею 674,9 кв.м., котельня з цегли загальною площею 265,9 кв.м., Ковбасний цех з цегли загальною площею 1062,7 кв.м., склад з цегли загальною площею 97,7 кв.м., склад горючих (заправка) з цегли загальною площею 22,2 кв.м., цистерни металеві, трансформаторна підстанція з цегли загальною площею 21,9 кв.м., водозбір бетонний, земельна ділянка під будівництво виробничої бази площею 5,5 га.; - обладнання: парокоптильна камера 1 шт., холодильна установка КХН-10(1982р.) 1 шт., транспортер А9КТ 2 шт.; - обладнання: кліматичні установки в комплекті, а саме: акліматизаційний канал в комплекті 4 шт., повітряний випускний клапан 4 шт., електронний блок регулювання частоти обертання електродвигуна 4 шт., сервоприлад керування повітряною заслінкою 8 шт., сервоприлад управління кульковим краном 8 шт., кульковий кран 8 шт., автомат захисту трьохфазний 4 шт., система автоматичного збору даних і управління пастеризаційною камерою в комплекті - 4 шт., гнучкий основний повітропровід 4 шт., система вимірювання СО2 4 шт., зволожувач повітря-ресивер 16 шт. Які перерахувати в користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку, вул. Шевченка, 12, м. Київ, від імені якого діє Тернопільське центральне відділення "Промінвестбанку", м. Тернопіль, вул. Танцорова, 11, код ЄДРПОУ 09338427. Також стягнуто з ОСОБА_2 підприємства Агрофірми "Україна" на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку 4323грн.43коп. судових витрат.

Фактичне виконання рішення суду відбулося шляхом перерахування боржником у строк, наданий для самостійного виконання рішення суду, платіжним дорученням №1 від 18.08.2015р. на суму 420 542,98 грн., а також платіжним дорученням №2 від 18.08.2015р. перераховано судові витрати в сумі 4 323,43 грн.

Відкрито виконавче провадження ВП №31004690 від 07.02.2012р. про звернення стягнення на майно ПП "Агрофірма "Україна". Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №31004690 від 25.08.2015р., головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції закінчено виконавче провадження та знято арешт з майна боржника на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За результатами розгляду скарги Банку на дії ДВС щодо неправомірного закінчення виконавчого провадження у справі №9/143-3562, яку відхилено ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.11.2015р., яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2016р., судами встановлено правомірність винесення головним державним виконавцем ВДВС Гусятинського РУЮ постанови про закінчення виконавчого провадження №31004690 від 25.08.2015р., у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили , крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

З огляду на наведене, обставини щодо погашення боргу заявленого до стягнення в розмірі 420 542,98 грн., що включає суму основного боргу за кредитним договором в розмірі 360 000, 00 грн. та процентів за користуваня кредитом за період 01.01.2007 року - 27.09.2007 року в розмірі 60 542,98 грн. встановлені ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.11.2015р. у справі №9/143-3562 є преюдиційними в силу вимог ст.35 ГПК України та не потребують доказування.

Предметом спору у даній справі (враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині кредиту та зменшення розміру позовних вимог по процентам №09-1/63 від 19.05.16) є стягнення заборгованість по кредитному договору №03-182 від 14.04.2005р.в сумі 894 638,33 грн.: по тілу кредиту - 140 000,00грн. та відсотках - 754 638,33 грн. за період з 01.01.2011р. по 30.06.2015р.

Як зазначено вище, покликаючись на висновок судової експертизи №430/16-22 від 15.02.2017р., яким встановлено відсутність будь-якої заборгованості по кредитному договору №03-182 від 14.04.2005р., а також на те, що 24.12.2010р. позивач списав за рахунок резерву, як безнадійну, повну суму заборгованості (загальна по протоколу 534 718,21 грн.), а тому зобов'язання Позичальника по кредитному договору припинилися 24.12.2010р., місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні позову у даній справі.

Вказаний висновок місцевого господарського суду колегія суддів апеляційної інстанції вважає предчасним з огляду на наступне:

Згідно п. 1 протоколу №493 засідання Правління ПАТ "Промінвестбанк" від 24.12.2010р., затверджено перелік позичальників та договорів, по яких заборгованість класифікується як безнадійна та підлягає списанню з балансу Банка за рахунок створених резервів відповідно до Порядку №424 (додатки 1-2 до протокольного рішення). При цьому, у протоколі міститься застереження, що по кредитних угодах, по яких не було призупинено нарахування відсотків, провести нарахування за період з 01.11.2010р. по дату списання та провести списання заборгованості в сумах, які обліковуються на балансі на дату списання по кредитних договорах та забезпечити подачу позовів по списаних сумах до 01.02.2011р. Доручено Департаментам кредитного адміністрування та бухгалтерського обліку здійснювати контроль за повнотою списання безнадійної заборгованості з рахунків балансових та подальшого їх обліку на позабалансових рахунках та про відображення операцій по списанню в податковому обліку.

Згідно Додатку №1 до протокольного рішення Правління №493 від 24.12.2010р., списано заборгованість ПП "Агрофірма "Україна" в сумі 493 704,00 грн. - тіло кредиту та 41 014,21 грн. - відсотків, яка обліковувалася на рахунках Банку станом на день списання - 24.12.2010р.

Відповідно до ст.7 Закону України Про Національний банк України, Національний банк виконує функції в тому числі банківського регулювання (одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства) та банківського нагляду (система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку) та встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності захисту інформації, коштів та майна.

Згідно ст.56 Закону України Про Національний банк України, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно - правові акти Національного банку піддягають обовязковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Згідно ст.59 Закону України Про Національний банк України, Національний банк визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків. Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок Доходу до оподаткування відповідно до законодавства України.

Згідно ст.36 Закону України Про банки і банківську діяльність, банки зобовязані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобовязаннях.

Постановою НБУ №279 від 06.07.2000р. Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків передбачено, що заборгованість за кредитними операціями, що класифікована банком як безнадійна, списується за рахунок резерву в порядку, установленому Національним банком.

Відповідно до п.8 Постанови НБУ №481 від 27.12.2007 року, списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника і банк продовжує роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Такий порядок був установлений Постановою НБУ №424 від 13.09.2010р. Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010р. за №998/18293 (надалі - Постанова №424), відповідно до пункту 7 якої банк відображає списану за рахунок резервів безнадійну заборгованість за позабалансовими рахунками відповідною проводкою, при цьому згідно з п.8 Постанови №424 списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами НЕ Є підставою для припинення вимог банку до позичальника, а сам банк у період відповідно до законодавства України продовжує роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

З вищевикладеного вбачається, що відповідно до ст.56 Закону України Про Національний банк України , нормативно-правові акти Національного банку з питань, віднесених до його повноважень є обовязковими для банків, а тому ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк був зобовязаний здійснити віднесення заборгованості ПП Агрофірма Україна до безнадійної та перенести таку заборгованість на рахунки позабалансового обліку відповідно до облікової політики банку.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що банк продовжив вчиняти дії по стягненню заборгованості з боржника, з метою виконання зобовязань за кредитним договором №30-182 від 14.04.2005 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у Цивільному кодексі України є вичерпний перелік підстав припинення зобов'язання, серед яких списання не згадується. Найбільш близьким до списання за своєю правовою природою є припинення зобов'язання прощенням боргу (ст.605 ЦК України).

Таким чином, списання заборгованості за рахунок резервів має на меті підвищення ліквідності банку, збалансування рівнів активів і пасивів банку, а не прощення боргу, як це зазначено місцевим господарським судом. Така ж позиція міститься в постанові ВГС України від 16.09.16 у справі №910/32912/15.

Відтак, відмовляючи у задоволенні позову у даній справі з покликанням на відсутність заборгованості у зв'язку із прощенням боргу шляхом його списанням банком, місцевий господарський суд не врахува вичерпного переліку встановлених законом підстав припинення зобов'язань. Натомість, судом не надано оцінки пункту 7 Порядку відшкодування банками Укораїни безнадійної заборгованості за рахунок резурву, відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості. Така ж позиція міститься у постанові ВГС України від 13.12.16 у справі №910/33042/15.

Наведеним підтверджується, що зі списанням сам борг не погашається, а зобов'язання боржника залишаються невиконаними, а тому висновок місцевого господарського суду стосовно припинення 24.12.2010р. зобов'язань позичальника у зв'язку із списанням є передчасним.

Щодо висновку судової експертизи №430/16-22 від 15.02.2017р., яким встановлено відсутність будь-якої заборгованості по кредитному договору №03-182 від 14.04.2005р. колегія суддів зазначає наступне:

Оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК) (п.6 постанови Пенуму ВГС України №4 від 23.03.14 Про деякі питання практики призначення судової експертизи ).

Як зазначено вище, в матеріалах справи міститься вписка по рахунку 20633350684044, якою підтверджується надання банком позичальнику кредиту в розмірі 500 000,00 грн..

Згідно розрахунку банку і виписок по рахунку позичальника, відповідач погасив 31.12.2009 - 4 000 грн., 21.03.2010 року - 1000 грн., 31.03.2010 року - 796 грн. та 30.09.2010 року - 500 грн., що загалом становить 6 296 грн. та не заперечується сторонами і залишок боргу по кредиту склав 493 704 грн., який, згідно протоколу правління банку від 24.12.10 списано за рахунок резервів, виписка по рахунку 20677350684044, відповідно вказаний борг перенесено на рахунок 96111301684044 МФО філії банку 338426 та 23.08.12 перекрито у зв'язку із реорганізацією філії банку, у зв'язку з чим на вечір по висці 0,00 грн.. Разом з цим, станом на 23.08.12 по виписці з рахунку 9611330146210 в обліку на МФО банку 300012 підтверджено, що залишок на вечір боргу по кредиту складає 493 704 грн. ( Т.1, а.с.69, у висновку експерта відсутнє покликання на вказану виписку, хоча вона наявна в матеріалах справи).

Як зазначено вище, списання заборгованості не припиняє дії кредитного договору, позичальник не позбавляється обов'язку з погашення заборгованості за відповідним кредитним договором. А банк не втрачає права вимагати від позичальника сплати такої заборгованості.

При цьому, як зазначає позивач, списання заборгованості за рахунок сформованого резерву передбачає перенесення обліку такої заборгованості з банківських рахунків 2 класу на рахунки 9 класу.

Зокрема, як зазначено вище, і вбачається з матеріалів справи 28.12.10 списано з рахунку 2 0677350684044/980 наявну заборгованість позичальника у розмірі 493 704,00 грн. та оприбутковано на рахунок 9 6111301684044/980, в подальшому (у зв'язку із закриттям філії банку) списано зазначену суму боргу з рахунку 9 6111301684044/980 та оприбутковано на рахунок 9611330146210/980.

Як зазначено вище, перенесення сум заборгованості з балансово рахунку 2 класу на позабалансовий рахунок 9 класу у зв'язку із списанням, не свідчить про відсутність такої заборгованості її погашення чи прощення боргу, що припиняє відповідні кредитні зобов'язання.

Крім того, відповідно до ст.605 ЦК України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення) кредитором боржника від обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Прощення боргу є одностороннім правочином, що не звільняє кредитора - юридичну особу, що вчинила такий правочин, від обов'язку оформити документ бухгалтерського обліку, в якому відображено зміст зобов'язання, що припиняється прощенням боргу, а будь - якого кредитора - від обов'язку в суді доказувати відповідні обставини (коментар до ст.605 ЦК України під редакцією проф ОСОБА_7Г.).

Як вбачається з матеріалів справи, банк не оформляв жодних документів бухгалтерського обліку, які б свідчили про вчинення ним обдностороннього правочину про прощення боргу, що могло б припинити кредитні зобов'язання боржника. Крім того, наявна заборгованість продовжувала обліковуватися на позабалансових рахунках банку, про що зазначено вище.

Крім того, колегія суддів зазначає, що специфіка банківської діяльності полягає у тому, що надання банком кредитів здійснюється за рахунок коштів, що не належать йому на праві власності, а залучені в тимчасове користування. Отже, припинення зобов'язань боржника шляхом прощення банком боргу не може бути характерним для банківської діяльності, оскільки порушуватиме права третіх осіб - вкладників та інших кредиторів.

Списання банком заборгованості за кредитом за рахунок страхового резерву не впливає на правовідносини банку та позичальника за кредитним договором. Більше того, згідно з пунктом 7 Порядку банк має продовжувати здійснювати заходи, спрямовані на відшкодування заборгованості позичальником ( Лист НБУ від 15.11.13 №40-510/22997)

Натомість, оцінивши наявний в матеріалах справи висновок судової експертизи, на який покликається місцевий господарський суд в обгрунтування позиції відсутності боргу, колегія суддів зазначає, що при проведенні експертизи, експертом не взято до уваги виписки по рахунках обліку кредиту та процентів 9 та 8 класу, як підтвердження обліку кредитного боргу після списання заборгованості за рахунок резервів. Крім того, як зазначено вище відсутнє покликання на дослідження виписок по рахункам про які зазначає позивач та які містяться в матеріалах справи, проте не були дослідженні судовим експертом при дачі висновку.

З огляду на наведене, судова колегія апеляційної інстанції критично оцінює наданий висновок судової експертизи та не вважає його належним та обгрунтованим доказом відсутності боргу при наявності в матеріалах справи первинних документів які не підтверджують погашення позичальником кредитного боргу в повному обсязі.

Крім того, в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, позичальником також зазначалося лише про часткове погашення боргу за кредитним договором, натомість решту суми боржник вважає прощеною у зв'язку із списанням її як безнадійної. Вказана позиція відповідача з огляду на наведене вище спротовано судом апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів з огляду на матеріали справи вважає документально підтвердженою суму заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту в розмірі 133 704,00 грн.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного:

Як зазначено вище, позичальником отрмано кредитні кошти в розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 20.04.2005р. на 10 000,00 грн., №3 від 20.04.2005р. на 48 928,00 грн., №4 від 20.04.2005р. на 48 950,00 грн., №4 від 22.04.2005р. на 35 752,00 грн., №5 від 26.04.2005р. на 56 370,00 грн., №3 від 26.01.2006р. на 150 000,00 грн., №14 від 02.02.2006р. на 150 000,00 грн.

На виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.10.2007 року № 9/143-3562 відповідачем сплачено борг в розмірі суму 420 542,98 грн., з яких, як вбачається з рішення суду, 360 000,00 грн. - тіло кредиту та 60 542,98 грн. борг по несплачених відсотках, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 18.08.2015р. на суму 420 542,98 грн., а також платіжним дорученням №2 від 18.08.2015р. перераховано судові витрати в сумі 4 323,43 грн.

Покликання апелянта на проведення коригування залишків заборгованості по кредитному договору у зв'язку з чим банком змінено порядок зарахування сплаченої згідно платіжного доручення №1 від 18.08.2015р. суми в розмірі 420 542,98 грн. шляхом здійснення зарахування на погашення кредитної заборгованості в частині боргу по тілу кредиту на суму 353 704,00, а на заборгованість по процентам 115 160,98 грн. суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованим, оскільки, як зазначено вище, рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.10.2007 року № 9/143-3562 чітко встановлено суми боргу по тілу кредиту та за процентами за користування кредитом, вказані суми не підлягають жодним коригуванням і повинні бути зараховні банком у відповідності до рішення суду.

Таким чином, оскільки сума в розмірі 420 542,98 грн. сплачена боржником на виконання рішення суду, колегія суддів вважає безпідставним здійснення банком коригувань та зарахувань банком встановленх сум на власний розсуд.

З огляду на наведене, провівши розрахунок боргу за кредитним договором, судова колегія дійшла висновку про те, що у зв'язку із сплатою відповідачем на виконання рішення суду боргу по тілу кредиту на суму 360 000,00 грн. та у зв'язку із наявністю в матеріалах справи доказів погашення боржником боргу по тілу кредиту на суму 6 296,00 грн., що підтверджуєть розрахунком позивача, документально обгрунтованою заборгованістю по тілу кредиту є борг в розмірі 133 704,00 грн. (500 000,00 грн.-360 000,00 грн.- 6 296,00 грн).

Покликання місцевого господарського суду на те, що Банком отримано кошти на виконання рішення суду у справі № 9/143-3562 18.08.2015р., тобто після списання суми кредиту, а тому такі є фінансовою допомогою в розумінні податкового законодавства., колегія суддів апеляційної інстанції вважає необгрунтованим, оскільки, як зазначено вище, у даному випадку боржник сплатив борг за кредитним договором на виконання рішення суду, у зв'язку з чим банком було перекрито вказану заборгованість, яка не була прощеною та не припинила кредитні зобов'язання, а лише обліковувалася на позабалансових рахунках банку.

З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що отримані банком кошти на виконання рішення суду були прибутком банку та фінансовою допомогою в розумінні податкового законодавства.

Висновок місцевого господарського суду про відсутність у ПП Агрофірма Україна заборгованості за кредитним договором з покликанням на Рестр позичальників, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необгрунтованим, оскільки згідно п.1.2 Положення про єдину інформаційну систему Реєстр позичальників затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 27.06.2001 №245, ЄІС Реєстр позичальників функціонує на добровільних засадах.

Відповідно до п.7.2 Положення, у разі внесення банком до бази даних ЄІС Реєстр позичальників неправильної інформації про клієнта або його заборгованість, клієнт банку має право вимагати, а банк зобов'язаний на вимогу клієнта внести зміни до зазначеної інформації.

Таким чином, відомості з ЄІС Реєстр позичальників не можуть бути єдином доказом в підтвердження відсутності заборгованості за кредитним договором з огляду на наявність в матеріалах справи первинних документів, що свідчать про наявність такого боргу.

Щодо заявлених банком до стягнення процентів за користування кредитом судова колегія зазначає наступне:

Згідно ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до п.3.2. кредитного договору відсотки за користуванян кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмір 17% відсотків річних.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що у випадку порушенян позичальником встановленого п.2.2 договору строку остаточного поверненян всіх кредитних сум кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом , виходячи з відсоткової ставки у розмірі 34 % відсотки річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється п.3.2 цього договору.

Зважаючи на умови договору та встановлений судом апеляційної інстанції факт наявності у відповідача заборгованості по кредитному договору по тілу кредиту в розмірі 133 704,00 грн., що утворилася внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань в чатині своєчасного повернення отрименого кредиту, судова колегія дійшла висновку про обгрунтованість нарахування позивачем відсотків за користування кредитом за відсотковою ставкою 34% річних, відповідно до п.3.3. кредитного договору.

Оцінивши матеріали справи та здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про обгрунтованість заявлених до стягнення сум в розмірі 768 894,88 грн., яка була заявлена при поданні позову

Разом з цим, з огляду на подання позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині кредиту та зменшення розміру позовних вимог по процентам №09-1/63 від 19.05.16, яка прийнята судом, позовні вимоги вважаються такими, що зменшені, а тому господарський суд при розгляді справи обмежений заявленими позовними вимогами, та обмежений у праві щодо задоволення позову на суму, яка є більшою ніж зазначено позивачем, а відтак у даному випадку підлягає задоволенню сума заборгованості по відсотках, яка зазначена позивачем у розрахунку та заявлена до стягнення при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині кредиту та зменшення розміру позовних вимог по процентам №09-1/63 від 19.05.16.

Таким чином, стягненню підлягає сума по відсотках за користування кредитом в розмірі 754 638,33 грн. нарахована за період з 01.01.11 по 30.06.15.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, щодо невідповідності висновків місцевого господарського суду щодо відсутності заборгованості за кредитним договором матеріалам справи, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню. При цьому, з огляду на здійснений судом перарухунок боргу по тілу кредиту та відсотках, апеляційна скарга та позов у даній справі підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на відповідача, в порядку вимог ст.ст. 49,105 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.05.2017 року у справі №921/165/16-г/7 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.06.17 у справі №921/165/16-г/7 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства Агрофірма Україна (вул.Центральна,2а, с.Сидорів, Гусятинський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 14054258) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк (пров.Шевченка,12, м.Київ, код ЄДРПОУ 00039002) 888 342,33 грн. заборгованості за кредитним договором №03-182 від 14.04.2005 року з яких: 133 704,00 грн. заборгованості по тілу кредиту та 754 638,33 грн. заборгованість по процентах за період з 01.01.2011р. по 30.06.2015р.

4. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства Агрофірма Україна (вул.Центральна,2а, с.Сидорів, Гусятинський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 14054258) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк (пров.Шевченка,12, м.Київ, код ЄДРПОУ 00039002) 13 324,30 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства Агрофірма Україна (вул.Центральна,2а, с.Сидорів, Гусятинський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 14054258) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк (пров.Шевченка,12, м.Київ, код ЄДРПОУ 00039002) 14 787,16 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.09.17

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Малех І.Б.