Рішення

від 26.09.2017 по справі 530/627/16-ц

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/627/16-ц

Номер провадження 8/530/4/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2017 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 про перегляд рішення суду від 04.11.2015 року за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про заборону вчиняти перешкоди у правомірному користуванні земельною ділянкою, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, треті особи: Головне управління Держземагенства у Зіньківському районі, Зіньківська районна державна адміністрація, Шилівська сільська рада Зіньківського району Полтавської області, у зв'язку з нововиявленими обставинами, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 за довіреністю, ОСОБА_2 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області із заявою про перегляд рішення суду від 04.11.2015 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про заборону вчиняти перешкоди у правомірному користуванні земельною ділянкою, зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, треті особи: Головне управління Держземагенства у Зіньківському районі, Зіньківська районна державна адміністрація, Шилівська сільська рада Зіньківського району Полтавської області, у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Із заяви представника ОСОБА_1 за дорученням ОСОБА_2 вбачається, що в провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області знаходилась цивільна справа № 530/667/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, третя особа: головне управління держземагенства у Полтавській області про заборону вчиняти перешкоди у правомірному користуванні земельною ділянкою, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним. Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 04.11.2015 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 - задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_1 припинити дії щодо незаконного використання шляхом обробітку, засіву, тощо земельної ділянки площею 24,82 га. ріллі, кадастровий номер 5321387800:00:009:0002, розташованої на території Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, яка передана в оренду ОСОБА_3 на підставі Договору оренди землі, зареєстрованому в Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії Центр ДЗК при Держкомземі України , про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 25 січня 2007 року за № 040755500247 і Угоди про поновлення цього договору від 30 грудня 2011 року та вчиняти перешкоди і будь які дії, що порушують права ОСОБА_3 щодо користування зазначеною земельною ділянкою, до закінчення строку дії вказаного договору, тобто до 01.01.2017 року.

Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_1 в подальшому утримуватись від вчинення дій щодо незаконного використання земельної ділянки площею 24,82 га ріллі, кадастровий номер 5321387800:00:009:0002, розташованої на території Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, які порушують право ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою до 01.01.2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 і ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 по 121 (сто двадцять одній) гривні 80 копійок з кожного, судових витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину щодо укладення договору оренди землі від 01.11.2006 року, укладеного між Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області та громадянином ОСОБА_3 та угоди від 30.12.2011 року про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.11.2006 року - відмовлено в повному обсязі.

Представник заявника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 вважає, що Зіньківський районний суд Полтавської області ухвалюючи рішення від 04.11.2015 року у цивільній справі № 530/667/14-ц, що підлягає перегляду прямо посилався на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду по справі адміністративного судочинства №816/3735/14 від 25.05.2015 року за скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року по справі № 816/3735/14 за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської районної державної адміністрації,третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішення і зазначив, що згідно ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набули законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тобто підставою для ухвалення рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 04.11.2015 року у цивільній справі № 530/667/14-ц була ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду по справі адміністративного судочинства № 816/3735/14 від 25.05.2015 року.

Постановою колегії суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 09.02.2016 року було скасовано, ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.02.2016 року було скасовано, ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2015 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року у справі № 816/3735/14 за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської районної державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішення, а провадження в адміністративній справі закрито.

Постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 09.02.2016 року було скасовано, окрім інших і судове рішення (ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 року), яке стало підставою для ухвалення рішення у даній справі.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 14.03.2017 р. в задоволенні заяви було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18.05.2017 апеляційну скаргу представника за довіреністю ОСОБА_2 було задоволено, Ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 14.03.2017 р скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Учасники процесу в судове засідання не з'явилися, сповіщені належним чином.

Відповідно до ст.. 365 ЦПК України заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 361 ЦПК України ,підставами для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

- істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка зверталася із заявою, на час розгляду справи;

- встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтового рішення;

- встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

- встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

За змістом п. 3 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 30.03.2012 року Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами , нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК ).

Відповідно до ч.1 ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч.2 ст. 361 ЦПК України підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами1, 2 частини другої статті 361 ЦПК ,є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Відповідно до п.7 вказаної вище Постанови обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Як встановлено судом,Рішенням 15 сесії 23 скликання Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області від 29.02.2000 року та рішенням 10 сесії 23 скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 19.04.2000 року громадянину ОСОБА_6 надано у постійне користування земельну ділянку площею 28 га, ріллі на території Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, за межами населених пунктів, для розширення фермерського господарства, у зв'язку з чим до державного акту серії ПЛ №1 від 19.07.1993 року внесено відповідні доповнення (т.1 а.с.121).

Рішенням 27 сесії 23 скликання Шилівської сільської ради від 19.09.2001 року "Про стан використання рільних земель селянських (фермерських) господарств на території сільської ради", серед іншого, вказано голові СФГ "ОСОБА_6 хутір" ОСОБА_6 на незадовільне використання земельних ділянок та необхідність вжиття заходів по боротьбі з бур'янами на забур'янених земельних ділянках, які не використовуються протягом поточного року. Підставою слугувало не здійснення СФГ "ОСОБА_6 хутір" оброблення земельних ділянок загальною площею майже 40 га.(т.1 а.с.120)

15.04.2002 року ОСОБА_6 звернувся до сесії Шилівської сільської ради із заявою, згідно якої просив вилучити земельну ділянку орендовану СФГ "ОСОБА_6 хутір" у зв'язку з неможливістю ефективно обробляти землю, через несприятливу економічну ситуацію (т.1 а.с.119).

Рішенням 1 сесії 24 скликання Шилівської сільської ради від 16.04.2002 року відмінено рішення 15 сесії 23 скликання від 29.02.2000 року "Про надання в постійне користування земельної ділянки площею 28,0 га." та припинено дію договору оренди земельної ділянки загальною площею 39,3 га з головою СФГ "ОСОБА_6 хутір" - ОСОБА_6В.(т.1 а.с.118).

21.01.2005 року голова СФГ "ОСОБА_6 хутір" ОСОБА_6 звернувся до голови Зіньківської РДА із заявою про вилучення земельної ділянки, що знаходиться в його користуванні площею 22,3 га, у зв'язку з неможливістю подальшого обробітку (т.1 а.с.116).

Розпорядженням голови Зіньківської РДА №19 від 24.01.2005 року припинено СФГ "ОСОБА_6 хутір" право постійного користування земельною ділянкою площею 22,3 га. (державний акт на право постійного користування землею ПЛ №1, зареєстрований виконавчим комітетом Шилівської сільської ради 19.07.1993 року за № 1) наданою для ведення селянського (фермерського) господарства за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради в зв'язку з добровільною відмовою землекористувача. Зобов'язано голову СФГ "ОСОБА_6 хутір" ОСОБА_6 повернути земельну ділянку згідно акту прийому-передачі в стані придатному для подальшого використання за цільовим призначенням та здати державний акт на право постійного користування землею, серії ПЛ №1, зареєстрований Зіньківською районною радою 19.07.1993 року за №1 до районної державної адміністрації (т.1 а.с.117).

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до них зокрема належить добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Частинами третьою та четвертою статті 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що припинення ОСОБА_6 права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 22,3 га відбулось з ініціативи ОСОБА_6 шляхом подання відповідної заяви та у відповідності до вимог Земельного кодексу України .

01.11.2006 року Зіньківською РДА прийнято розпорядження № 519 "Про передачу в оренду земельної ділянки", згідно якого передано в оренду ОСОБА_3 земельні ділянки загальною площею 55,54га, із земель запасу на території Шилівської сільської ради за межами населених пунктів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 5 років (т.1 а.с.10).

01.11.2006 року між ОСОБА_3 та Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області укладено договір оренди землі. Згідно умов цього договору ОСОБА_3 в оренду передано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської областізагальною площею 24,82 га. у тому числі ріллі 24.82 га, на п'ять років. Вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5321387800:00:009:0002. Договір зареєстровано в Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії Центр ДЗК при Держкомземі України про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 січня 2007 року за № 040755500247 ( т.1 а.с.6-7).

30 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області укладено угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.11.2006 року, за якою договір поновлено на той самий строк і на тих самих умовах до 01.01.2017 року ( т.1 а.с.8).

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України, нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частина1 ст.4 Закону України Про оренду землі говорить, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Ст.5 Закону України Про оренду землі вказує, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 14 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є:об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25.12.1998 року за № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

У відповідності до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1,2,3,4,5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частина 1 ст.215 ЦК України вказано - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу

У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - ч.2 ст.207 ЦК України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. 21 постанови ПВС України № 7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при вирішенні спорів щодо порядку користування землею насамперед має враховуватись воля сторін (власника та користувача) договору.

Згідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч.2 ст.637 ЦК України у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.14 ЗУ "Про оренду землі" типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Суд вважає, що між сторонами договору була досягнута домовленість щодо строку дії договору, оскільки у п.43 укладеного договору чітко визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, що цілком відповідає законодавству, що існувало на час укладення договору, а саме ч.1 ст.20 Закону України Про оренду землі , в якій вказано, що укладений договір підлягає державній реєстрації, ч. 1 ст.210 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин, який підлягає державній реєстрації є вчиненим з моменту його державної реєстрації, ч.2 ст.125 Земельного кодексу України, в якій визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації та ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України де зазначено, що договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Згідно визначення строку наданого ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, він визначається роками, місяцями тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України). Сторонами узгоджено строк дії договору. З огляду на вказане суд вважає, що сторонами досягнуто істотної умови договору, а саме, його строку, і підстави визнання договору недійсним у зв'язку з недосягненням даної істотної умови відсутні.

Умови недійсності правочину встановлені ст.215 Цивільного кодексу України, а саме підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України (ч.1), недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (ч.2), якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.3). Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.1 ст.792 ЦК України - за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Ч. 2 ст. 792 ЦК України вказано, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. В п.8, визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

На момент укладання договору оренди відповідно до ст.15 Закону України Про оренду землі ( в редакції від 01.01.2006 року) істотними умовами договору оренди землі являлися: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Частиною другою ст. 15 Закону України Про оренду землі встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в належній формі уклали договори оренди землі, дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, в тому числі, і щодо умови збереження стану об'єкту оренди, умови договору погодили підписами. В договорі оренди земельної ділянки сторони передбачили всі умови у відповідності до вимог ст.15 ЗУ Про оренду землі . Судом встановлено, що оспорювані договори оренди землі на час підписання відповідали вимогам типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року.

За правилами ст.21 ЗУ "Про оренду землі" орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права за укладеним договором.

Укладаючи спірний договір та зазнаючи витрати, пов'язані з орендою землі, ОСОБА_3 мав право очікувати набуття права оренди на земельну ділянку за договором в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції.

Представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не надано суду доказів того, що відповідач ОСОБА_1, а саме дружина спадкодавця, ОСОБА_6 не знали, що спадкодавець, відмовився від оренди землі. Також не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 була позбавлена права взяти в оренду земельну ділянку (пай).

Таким чином, договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області, відповідає чинному законодавству, оскільки на момент його укладення між сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, що підтверджується підписами сторін та даний договір зареєстровано в Державному реєстрі земель, добровільно. Тобто, позивач, за первісним позовом ОСОБА_3 не порушив публічного порядку правочину, не поруши прав Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області.

Вказані обставини представника відповідача ОСОБА_1 не можуть розцінюватись як підстава для визнання недійсним договору оренди землі, оскільки не передбачені чинним законодавством України, в тому числі зазначеними вище нормативно-правовими актами, як підстава для визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

30 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та Зіньківського районною державною адміністрацією Полтавської області укладено угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.11.2006 року, за якою договір поновлено на той самий строк і на тих самих умовах до 01.01.2017 року ( т.1 а.с.8).

Відповідач по первісному позову ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона спадкувала майно після померлого чоловіка, зверталась із заявою або іншими документами до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області для виділення їй землі на території Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. В тому числі після смерті чоловіка.

Відповідно до ч.1 ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, на думку суду, позивач за зустрічними позовними вомогами не довела обставини, які б свідчили про недійсність договору оренди землі.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

А тому зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_3 та позовні вимоги по зустрічному позову ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Судовий збір сплачений позивачем по первісному позову та зустрічному позову при зверненні до суду віднести за його рахунок .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10,15,30, 57-61, 88, 212-223 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 про перегляд рішення суду від 04.11.2015 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про заборону вчиняти перешкоди у правомірному користуванні земельною ділянкою, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, треті особи: Головне управління Держземагенства у Зіньківському районі, Зіньківська районна державна адміністрація, Шилівська сільська рада Зіньківського району Полтавської області у зв'язку з нововиявленими обставинами - задовольнити частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 04.11.2015 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про заборону вчиняти перешкоди у правомірному користуванні земельною ділянкою, зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, треті особи: Головне управління Держземагенства у Зіньківському районі, Зіньківська районна державна адміністрація, Шилівська сільська рада Зіньківського району Полтавської області скасувати за нововиявленими обставинами.

По первісних позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про визнання недійсним правочину щодо укладення договору оренди землі від 01.11.2006 року, укладеного між Зіньківською районною державною адміністрацією та громадянином ОСОБА_3 та угоди від 30.12.2011 року про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.11.2006 року - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області ОСОБА_7