Рішення

від 19.09.2017 по справі 910/10825/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2017Справа №910/10825/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Експоцентр-Ялта"

до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

про стягнення 235 090,71 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача - Моніна І.А. за дов. № б/н від 31.03.17 р.

від відповідача - Кобзар Ю.Б. за дов. № 8225-К-Н-О від 23.08.17 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Експоцентр-Ялта" до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення 202 408,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 року порушено провадження у справі № 910/10825/17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 у справі №910/17565/15 зобов'язано відповідача зарахувати на поточний рахунок позивача грошові кошти в розмірі 205 992,19 грн. В зв'язку з невиконанням рішення суду позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що суму заборгованості стягнуто в судовому порядку, відтак порядок та час їх надходження на рахунки стягувачів визначається державним виконавцем.

Позивачем подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 214 231,88 грн - інфляційні втрати та 3 % річних в розмірі 20 858,83 грн за період з 06.05.2014 року по 19.09.2017 року.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, заява представника позивача про збільшення позовних вимог прийнята Господарським судом міста Києва.

В судових засіданнях 22.08.2017 року, 05.09.2017 року оголошувалися перерви.

В судовому засіданні 19.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2008 року між ТОВ Фірма Експоцентр-Ялта (клієнт) та ПАТ КБ ПриватБанк (банк) укладено Договір банківського рахунку №262121 від 23.05.2008 року (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору банк відкриває клієнту поточні рахунки у національній та іноземній валюті та здійснює їх розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього Договору.

Згідно з п.1.2.Договору банк зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.1.3.Договору банк має право використовувати грошові кошти на рахунку Клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Підпунктами 2.1.5, 2.1.6, 2.1.10, 2.1.15 п. 2.1 Договору сторони погодили, що банк зобов`язується:

- виконувати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, у строки: - у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу; - не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу;

- приймати та виконувати розрахункові документи згідно з чинним законодавством та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено іншими договорами між банком та клієнтом;

- списувати грошові кошти з рахунка (рахунків, у тому числі й карткових) клієнта на підставі його розпорядження або без його розпорядження, на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених цим договором (у тому числі клієнта з третіми особами) та (або) чинним законодавством;

- забезпечити збереження коштів клієнта.

08.04.2013 сторони підписали заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, за якою позивачу були відкриті рахунки: №№ 26006262121011, 26051262121011 в гривні, № 26006262121033 в рублях, № 26005262121034 в євро, №26005262121012 в доларах США.

До червня 2014 року послуги з банківського обслуговування надавалися позивачу ПАТ КБ "Приватбанк" в особі його структурного підрозділу - Головного Ялтинського відділення Кримського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" за місцем розташування позивача у м. Ялта.

Станом на 05.05.2014 вихідний залишок за рахунком позивача № 26006262121011 складав 205.992,19 грн., що підтверджується випискою руху коштів по цьому рахунку за період з 01.05.1014 по 30.06.2014.

28.05.2014 ПАТ КБ "ПриватБанк" в односторонньому порядку перерахував грошову суму в розмірі 205.992,19 грн. з рахунка позивача №26006262121011 на рахунок № 2903926212101, що підтверджується скрін-випискою сторінки із програми "Приват24".

У зв`язку з окупацією Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим Верховна Рада України 15.04.2014 прийняла Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Стаття 1 цього Закону визначає, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Статтею 4 зазначеного Закону передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

У зв'язку з неможливістю здійснювати банківське регулювання та нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх відокремлених підрозділів, на підставі п. 7 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону Правлінням Національного банку України 06.05.2014 було прийнято Постанову № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим".

Відповідно до пункту 5 Постанови НБУ № 260 банки зобов'язані припинити діяльність своїх відокремлених підрозділів, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією Постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

На виконання вказаної постанови відповідачем припинено роботу своїх структурних підрозділів в Автономній республіці Крим.

У зв'язку із зазначеними обставинами позивач звертався до банку з листами від 30.04.2014 № 11, від 17.09.2014 № 27 та просив банк розблокувати кошти на рахунках ТОВ фірма "Експоцентр-Ялта", надати доступ до вільного використання коштів товариства через "Приват-24" та платіжні картки тощо.

З листа банку від 29.09.2014 № 20.1.0.0.0/7-20140926/1544 вбачається, що він повідомив ТОВ фірма "Експоцентр-Ялта" про те, що банк змушений припинити свою діяльність на території АРК Крим та м. Севастополь відповідно до вимог постанови правління Національного банку України № 260 від 06.05.2014.

У жовтні 2014 року позивачем внесено зміни до статуту підприємства щодо місцезнаходження товариства, здійснено перереєстрацію місцезнаходження підприємства за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 52, к. 39, що підтверджується витягом зі статуту, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

03.12.2014 позивачем згідно з п. 2.1.1 договору відкрито новий поточний рахунок №26006052732455 в Печерській філії ПАТ КБ "Приватбанк".

20.01.2015 позивач направив на адресу ПАТ КБ "Приватбанк" лист за №4 із вимогою про перерахування на вказаний вище поточний рахунок № 26006052732455, відкритий у Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" належних йому грошових коштів в розмірі 205 992,19 грн.

В період з 13.02.2016 по 07.04.2016 позивач звертався до банку з платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів в сумі 205 992,19 грн., які залишені банком без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до ПАТ комерційний банк "ПриватБанк" про зарахування на поточний рахунок №26006052732455, відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк" на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Експоцентр-Ялта", грошові кошти у сумі 205 992,19 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 у справі №910/17565/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2016 року, позов задоволено.

Позивач зазначає, що відповідач рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 у справі №910/17565/15 не виконав, в зв'язку з чим нарахував та просить суд стягнути з відповідача 214 231,88 грн - інфляційні втрати та 3 % річних в розмірі 20 858,83 грн за період з 06.05.2014 року по 19.09.2017 року.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно з ч.3 ст.1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків, встановлених у ст. 1074 Цивільного кодексу України.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Згідно з п.п. 19.1, 19.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Національного банку України № 492 від 12.11.2013, зміною рахунків клієнтів уважається процедура відкриття нових рахунків і закриття раніше відкритих рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у результаті проведення якої змінюються всі або окремі (один або кілька) банківські реквізити клієнтів - найменування банку, код банку, номер рахунку, валюта рахунку.

Зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разі: проведення реорганізації в межах одного банку; проведення реорганізації банків шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення; зміни місцезнаходження банку, у результаті якої змінюється код банку; зміни порядку бухгалтерського обліку рахунків клієнтів (у тому числі рахунків клієнтів, за якими операції не здійснювалися протягом трьох років і більше та на яких є залишки коштів).

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Національного банку України № 280 від 17.06.2014, рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками" призначений для обліку кредиторської заборгованості банку перед клієнтами за недіючими рахунками.

В листі Департаменту платіжних систем Національного банку України від 23.11.2004 № 25-118/1918-12202 до недіючих рахунків віднесено рахунки, за якими протягом тривалого часу не здійснювалися операції, із власниками яких банком утрачений зв'язок та зазначено, що кошти клієнтів, перенесені на балансовий рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками", мають обліковуватись банком на цьому рахунку до моменту звернення власників цих коштів щодо розпорядження ними.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В ч.1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, у тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов'язок відповідача виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження виникає на підставі закону.

Як встановлено судом позивач направив на адресу ПАТ КБ "Приватбанк" лист за №4 із вимогою про перерахування на вказаний вище поточний рахунок № 26006052732455, відкритий у Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк", грошових коштів в розмірі 205 992,19 грн. 20.01.2015 року, в зв'язку з чим відповідач повинен був виконати платіжне доручення позивача 20.01.2015 року.

Під час розгляду справи №910/17565/15 судом встановлено, що позивачем дотримано встановлені законом правила переказу коштів та ініціювання останнім в належний спосіб переказу коштів в сумі 205 992,19 грн з рахунку №29039262121011 на поточний рахунок позивача №26006052732455, відкритий на ім'я товариства в ПАТ КБ "Приватбанк" м.Київ та докази невиконання банком таких платіжних доручень.

На час розгляду даної справи матеріали справи не містять доказів перерахування грошових коштів в розмірі 205 992,19 грн. на зазначений позивачем рахунок.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення норм ч.5 ст.11, ст.509 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Оскільки зобов'язання зводиться до перерахування відповідачем позивачу грошей, то, таким чином, є грошовим зобов'язанням.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач перед позивачем не виконує належним чином свої грошові зобов'язання, отже, порушення відповідачем грошового зобов'язання дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, тому що боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні втрати від знецінення неповернутих коштів за час прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, є правомірним застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України до правовідношення, яке виникло між позивачем та відповідачем.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача із вимогою про перерахування грошових коштів із зазначенням номеру рахунка 20.01.2015 року, то прострочення мало місце з 21.01.2015 року.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних з суми боргу 205 992,19 грн. за період з 21.01.2015 року по 19.09.2017 року, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 141 658,27 грн та 3 % річних в розмірі 16 473,73 грн.

Посилання позивача на те, що прострочення мало місце з 06.05.2014 року, оскільки позивач 30.04.2014 року звертався до відповідача з проханням надати доступ до вільного використання коштів підприємства, не обгрунтовані, з огляду на те, що порушення банком зобов'язань пов'язане з невиконанням платіжного доручення клієнта про перерахування коштів у встановлений законом строк, а отже банк має бути обізнаний про номер рахунку, на який він має зарахувати кошти, а ця інформація йому стала відома лише 20.01.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Експоцентр-Ялта" (02660, м.Київ, вул.Попудренка, будинок 52, кімната 39, код ЄДРПОУ 23432096) 16 473 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн 73 коп - 3 % річних, 141 658 (сто сорок одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім) грн 27 коп - інфляційні втрати та 2371 (дві тисячі триста сімдесят одну) грн 98 коп - витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 10 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 10-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.М. Шкурдова

Повний текст рішення складено: 26.09.2017р.