Постанова

від 19.09.2017 по справі 906/1127/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Справа № 906/1127/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Савченко Г.І. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Вавринчук А.І,

за участю представників сторін:

арбітражний керуючий: не з'явився

від кредиторів - ОСОБА_1 (від ОСОБА_2І.);

від боржника - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора ТзОВ "Малинська промислово-фінансова компанія" ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.07.17 р. у справі № 906/1127/13

за заявою Коростенського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська промислово-фінансова компанія"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.07.2017 р. у справі № 906/1127/13 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю "Малинська промислово-фінансова компанія"; провадження у справі припинено, тощо.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання про затвердження розміру основної винагороди ліквідатора ТОВ "Малинська просмилово-фінансова група" за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог, ліквідатор ТзОВ "Малинська промислово-фінансова компанія" ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить останню скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким стягнути нарахований розмір основної винагороди з кредиторів у справі пропорційно розміру їх грошових вимог. В обгрунтування вимог вказує, що при винесенні ухвали судом не було враховано, що не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації майна банкрута, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належного виконання ним своїх обов'язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг. Тому оплата грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора має здійснюватись кредиторами ТОВ "Малинська ПФК" у пропорційному вигляді від заявлених вимог.

В судове зсідання апелянт не з'явився, однак надіслав на електронну адресу суду клопотання про слухання справи за його відсутності.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, в особі Малинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує. Із підстав зазначених у відзиві вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими. Просить ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.07.2017 р. у справі № 906/1127/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання представник управління не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.07.2017 р. у справі № 906/1127/13 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2014 р. постановою господарського суду Житомирської області зокрема, визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинська промислово-фінансова компанія"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3 за його згодою (а.с. 60-65, т.5).

24.01.2017 ліквідатором було подано на розгляд та затвердження до господарського суду Житомирської області звіт ліквідатора №35/20 від 23.01.2017 і ліквідаційний баланс підприємства-банкрута станом на 23.01.2017 (а.с. 112-116, т.9).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.05.2017 звіт арбітражного керуючого ОСОБА_3 №35/100 від 02.03.2017 про нарахування основної винагороди за період з 08.04.2014 по 14.06.2016 затверджено частково - на суму 76483,81грн; у решті вимог звіту арбітражного керуючого ОСОБА_3 №35/100 від 02.03.2017 відмовлено. Крім того, призначено до розгляду клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_3 №35/142 від 24.05.2017 про затвердження розміру основної винагороди ліквідатора ТОВ "Малинська промислово-фінансова компанія" за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог на 19.06.2017 (а.с. 91-93, т.10).

14.06.2017 до суду ліквідатор ОСОБА_3 звернувся до місцевого суду з доповненням №35/154 від 14.06.2017 до його клопотання №35/142 від 24.05.2017 про затвердження розміру основної винагороди ліквідатора ТОВ "Малинська промислово-фінансова компанія" за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог (а.с. 104-105, т.10), згідно якого останній просить суд стягнути з Коростенського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Малинського міського центру зайнятості, Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Коростишівському районі Житомирської області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Малинському районі Житомирської області основної винагороди ліквідатора ТОВ "Малинська промислово-фінансова компанія" за період 08.04.2014-23.01.2017 у сумі 76483,81грн пропорційно розмірам вимог вказаних кредиторів.

Беручи до уваги вищезазначене клопотання колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, звіт ліквідатора від 23.01.2017 р., зміст доданих до нього довідок, витягів й інформації відповідних органів і державних реєстрів, ліквідаційний баланс ТОВ "Малинська промислово-фінансова компанія" станом на 23.01.2017, акт контрольної перевірки інвентаризаційних цінностей від 29.04.2014, а також інші матеріали справи свідчать про факт відсутності у банкрута будь-якого майна, майнових прав, активів, грошових коштів на рахунках тощо.

Частиною 3 статті 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

В матеріалах справи знаходяться письмові пояснення Малинського міського центру зайнятості №643 від 13.07.2017 та Коростенського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №5451/06 від 11.07.2017, згідно яких дані кредитори не заперечують проти затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу ТОВ "Малинська промислово-фінансова компанія" (а.с. 150, 155, т.10).

Оскільки майнових активів банкрута для задоволення вимог кредиторів ліквідатором не виявлено, боржника визнано банкрутом, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс свідчать про виконання передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дій на стадії ліквідації банкрута, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для затвердження поданих доказів та ліквідації підприємства-банкрута.

Згідно п.6 ч.1 ст.83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом.

Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала (ч.3 ст.83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Щодо клопотання ліквідатора ОСОБА_3 №35/142 від 24.05.2017 про затвердження розміру основної винагороди ліквідатора ТОВ "Малинська промислово-фінансова компанія" за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог (а.с. 77-79, т.10), з врахуванням письмового доповнення №35/154 від 14.06.2017 до даного клопотання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимоги ліквідатора ОСОБА_3 щодо стягнення грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута з кредиторів пропорційно до розміру їх вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Положення статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюють питання щодо винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Так, згідно ч.1 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Частина 3 статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

За змістом ч.5 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду. Господарський суд має право зменшити розмір оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), у разі якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати (ч.6 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Частиною 7 статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що ліквідатор щомісяця звітує перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів (абз.2 ч.7 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку (абз.3 ч.7 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

З правового аналізу вищевказаних положень вбачається, що до повноважень господарського суду належить лише затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, складеного за підсумком процедури ліквідації, та розгляд питання про можливість зменшення розміру оплати послуг.

Місцевий господарський суд підставно зазначив, що правовими нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко встановлені джерела здійснення оплати грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута, а саме - за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. За положеннями даного Закону кредитори можуть лише створювати фонд для авансування грошової винагороди ліквідатору, формування якого та порядок використання коштів якого мають бути визначені рішенням комітету кредиторів та затверджено ухвалою господарського суду. Як свідчать матеріали справи, доказів створення кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатору суду не подано.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні клопотання ліквідатора.

Додатково колегією суддів відмічається, що будь-якого обов'язку кредиторів здійснювати оплату послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора та відшкодовувати понесені ним витрати нормами Закону про банкрутство не встановлено. Не може слугувати такою підставою визначена ч. 6 ст. 115 Закону можливість створення кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Вказане випливає з того, що створення фонду не є обов'язком кредиторів.

За умовами ч. 1 ст. 98 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Таким чином, законодавцем задекларовано право арбітражного керуючого на отримання винагороди не в абсолютному значенні (не залежно від будь-яких наслідків), а відповідно до передбаченого законом порядку і розміру.

Слід зазначити, що положення ч.ч. 3, 4, 5 ст. 115 Закону про банкрутство кореспондуються з нормами ч. 1 ст. 45 цього Закону, за якими кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. Зокрема, в першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому та вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора банкрута.

Тобто, порядок задоволення вимог арбітражного керуючого щодо виплати основної грошової винагороди (керуючий санацією, ліквідатор за ч. 3 ст. 115) та вимог щодо відшкодування витрат, законодавцем закріплено на рівні з іншими кредиторськими вимогами, які підлягають задоволенню в порядку встановленої черговості .

Виходячи з того, що відповідно ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними, слід дійти висновку, що вимоги арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) також вважаються погашеними.

Відтак, за відсутності визначення законом будь-якого іншого порядку задоволення вимог арбітражного керуючого щодо виплати основної грошової винагороди, твердження апелянта про необхідність в даному випадку стягнення нарахованої суми грошової винагороди з кредиторів пропорційно до розміру їх вимог, не грунтується на законі та є безпідставним.

Додатково колегією суддів зазначається, що сплата грошової винагороди арбітражному керуючому також не може бути покладена на кредиторів у справі відповідно до норм Господарського процесуального кодепксу України, як судові витрати згідно ст. 44 цього Кодексу. В даному випадку кредитор за своїм процесуальним статусом є стороною на користь якої прийнято рішення (визнано вимоги), відповідно останній не може нести тягар судових витрат під час їх розподілу за правилами ст. 49 ГПК України.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Житомирської області від 17.07.2017 року в частині відмови в задоволенні клопотання про затвердження розміру основної винагороди ліквідатора ТОВ "Малинська просмилово-фінансова група" за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог відповідає матеріалам справи і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ліквідатора ТзОВ "Малинська промислово-фінансова компанія" ОСОБА_3 від 07.08.2017р. залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.07.2017 р. у справі № 906/1127/13 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Коломис В.В.