Рішення

від 21.09.2017 по справі 359/1927/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/1927/16-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В. Провадження № 22-ц/780/4339/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 4 21.09.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Лівінського С.В., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, виділення частки зі спільного майна подружжя, припинення права спільної часткової власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивувала наступним:

Сторони з 12 липня 2000 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак починаючи з 2015 року проживають окремо, спільного господарства не ведуть та шлюбні відносини не підтримують. В період шлюбу та до моменту фактичного припинення шлюбних відносин за спільні кошти подружжя було придбано наступне майно: земельну ділянку площею 6,0858 га з кадастровим номером 3220884000:02:002:0059, що розташована в Київській області, Бориспільський район, Іванківська сільська рада; квартиру в АДРЕСА_1 загальною площею 45,2 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м; будівлю трансформаторної підстанції (літ. Щ-1) площею 64,2 кв.м, що знаходиться в м. Донецьк, вул. Слепньова, буд.84-а; адміністративне приміщення (літ. Э» -1.2) площею 467,7 кв.м, що знаходиться в м. Донецьк, вул. Слепньова, буд.82-а; автомобіль марки Mercedes-Benz , номерний знак НОМЕР_1, 2004 року випуску; автомобіль марки Камаз , номерний знак НОМЕР_2, 2007 року випуску; автомобіль марки Mercedes-Benz , номерний знак НОМЕР_3 (попередній номерний знак НОМЕР_4), 2009 року випуску; причіп марки Sam , номерний знак НОМЕР_5, 2012 року випуску; фургон житловий марки Bailey , номерний знак НОМЕР_6, 2002 року випуску.

14 вересня 2005 року між ОСОБА_3 та ПАТ ОСОБА_4 ОСОБА_5 був укладений договір оренди банківського сейфу №09/11-175/107, в подальшому договір неодноразово був пролонгований. За домовленістю між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у банківському сейфі зберігались спільні грошові накопичення у розмірі 250 000,00 доларів США. На даний час сторони не можуть дійти згоди щодо обсягу майна, що є спільною сумісною власністю та відповідно про розмір частки ОСОБА_2 у спільному сумісному майні. Оскільки на придбання зазначеного майна подружжя були витрачені спільні кошти, позивач за її думкою має право на 1/2 частину цього майна. У зв'язку з наведеним просила суд розділити майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, визнавши за нею право власності на 1/2 частину такого майна.

В ході розгляду справи позивач уточнила свої позовні вимоги. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_2. окрім вищезазначених вимог просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину 675 видів рослин в загальній кількості 791 948 штук, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Слепньова, 82-а, а також 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ Ботанік маркет ; 1/2 частки в статутному капіталі ООО Фабрика декоративных растений , 1/2 частки в статутному капіталі ООО Зеленый логистик .

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, який обґрунтовує тим, що земельна ділянка площею 6,0858 га з кадастровим номером 3220884000:02:002:0059, яка розташована в Київській області, Бориспільський район, Іванківська сільська рада, не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя, так як вона є його особистою приватною власністю. Зазначав, що він з 10 листопада 1995 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність з відтворення рослин та оптової торгівлі квітами та рослинами. Саме з метою здійснення підприємницької діяльності та розміщення садового центру ним й було придбано вказану земельну ділянку з цільовим призначенням -землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Таким чином дана земельна ділянка за своїм цільовим призначенням не могла використовуватись для задоволення спільних особистих потреб подружжя і використовувалась лише для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_3 окрім того, вказану земельну ділянку ним було придбано за рахунок грошових коштів, які були отримані в борг за договором позики між ним та ОСОБА_6 При цьому вказані кошти ним були повернуті кредитору лише 10 квітня 2016 року, тобто через два роки після фактичного припинення шлюбних відносин. За таких умов витрати на придбання зазначеної земельної ділянки були понесені ОСОБА_3 після фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2 за рахунок його особистих коштів, відтак вказана ділянка не може вважатися спільним майном подружжя.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку у спільній сумісній власності подружжя, а саме:

-квартири двокімнатної за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 45,2 кв.м., житловою площею 29,4 кв.м.;

-будівлі трансформаторної підстанції (літ. Щ-1) площею 64,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Слепньова, буд. 84-а.;

-адміністративного приміщення (літ. Э» -1.2) площею 467,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Слепньова, буд. 82-а;

-автомобіля „Mercedes-Benz» 313CDI, д.р.н. АН8266СК, 2004 року випуску, № кузова WDB9036631R714685;

-автомобіля „Камаз» , д.р.н. АН9430ЕК, 2007 року випуску, № кузова ХТС65117071142733;

-автомобіля „Mercedes-Benz» 316CDI, д.р.н. АА 3131ЕС, 2009 року випуску;

-причіпа марки „SAM» модель 1FA д.р.н. АН8716ХР, 2012 року випуску;

-фургона житловий марки „BAILEY» , модель Ranger, д.р.н. АН6353ХХ, 2002 року випуску;

-рослин, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Слепньова, 82-а, згідно переліку в загальній кількості 791 948 штук;

-частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Ботанік маркет", код ЄДРПОУ 39098242, місцезнаходження юридичної особи: 08300, Київська обл., м.Бориспіль, вул. Київський Шлях, будинок 71-А/1;

-частки в статутному капіталі Общества с ограниченой ответственностью Фабрика декоративних растений , ОГРН 5137746131100, місцезнаходження: Російська Федерація м. Москва, проспект Миру, 131, офіс 3;

-частки в статутному капіталі Общества с ограниченой ответственностью Зеленый логистик , ОГРН 1137746962187, місцезнаходження: Російська Федерація м. Москва, проспект Миру, 131, офіс 3.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору в розмірі 3445 грн. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_3 земельну ділянку площею 6,0858 га, кадастровий номер 3220884000:02:002:0059, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, зустрічний позов залишити без задоволення. Обґрунтувала скаргу тим, що судом не було взято до уваги її доводів щодо того, що спірна земельна ділянка є спільним майном подружжя. Крім того судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні її вимог щодо визнання права власності на 1/2 частину вмісту банківського сейфу. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що вказаним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до положень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду від 21.12.2007 року за № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя при вирішенні спорів між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Саме в залежності від вказаних обставин майно підлягає поділу між подружжям або визнанню таким, що є такому поділу не підлягає.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування судом самостійно таких доказів було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Заявивши вимогу про поділ в якості спільного майна подружжя будівлі трансформаторної підстанції, адміністративного приміщення, двох автомобілів марки Mercedes-Benz , автомобіля марки Камаз , причепа марки SAM , фургона житлового марки BAILEY , та рослин в загальній кількості 791 948 штук, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Слепньова, 82-а, позивач тим не менш не представила до суд належних та допустимих доказів з приводу наявності такого майна на час припинення шлюбних відносин, джерел та часу його придбання, як і взагалі належності (реєстрації) такого майна одному з подружжя.

На підтвердження факту набуття за час шлюбу за рахунок коштів сім'ї будівлі трансформаторної підстанції (літ. Щ-1) площею 64,2 кв.м, що знаходиться в м. Донецьк, вул. Слепньова, буд.84-а, позивач надала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відносно належності нерухомого майна ОСОБА_7 станом на 03.02.2016 року. Відповідно до вказаної довідки зазначене нерухоме приміщення належить відповідачу. При цьому в якості підстави для реєстрації такої будівлі за відповідачем вказане рішення Куйбишевсько райсуду від 02.12.2008 року. В той же час самого рішення суду до матеріалів справи представлено не було, як і не було представлено жодного іншого доказу з приводу зазначеного майна. За таких умов на підставі яких правовідносин за відповідачем було визнане право власності на вказану будівлю, за рахунок яких джерел у відповідача виникло право на неї, відтак чи відноситься така будівля до складу спільного майна подружжя, в ході розгляду справи позивачем доведено не було.

Не було представлено таких доказів й з приводу адміністративного приміщення (літ. Э» -1.2) площею 467,7 кв.м, що знаходиться в м. Донецьк, вул. Слепньова, буд.82-а, визнання спільним майном та поділ якого вимагала позивач. При цьому таке майно взагалі не зазначене у вищезгаданій інформаційній довідці, яка засвідчує перелік належного ОСОБА_7 нерухомого майна, а представлена до суду копія технічного паспорту БТІ на вказану будівлю жодним чином не може вважатися документом, що засвідчує право власності особи на нерухоме майно. За таких умов належність такої нерухомості відповідачу взагалі доведена не була.

Не було з точки зору колегії суддів апеляційного суду представлено належних та допустимих доказів й з приводу заявлених позивачем вимог щодо двох автомобілів марки Mercedes-Benz , автомобіля марки Камаз , причепа марки SAM та фургона житлового марки BAILEY . Позивач в своєму позові посилається на витяг з сайту МВС (т. 1 а.с. 23). При цьому вказаний документ не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу, оскільки не містить жодного реквізиту офіційного документу (дати та органу видачі, підпису уповноваженої особи, тощо). Окрім того, не містить він і даних щодо підстав реєстрації за відповідачем таких транспортних засобів, а також даних щодо наявності таких транспортних засобів на час припинення шлюбних стосунків між сторонами. Не доводять таких обставин і представлені до суду копії технічних паспортів на автомобілі Mercedes-Benz 313 CDI та Камаз , оскільки вони не містять інформації про час їх виготовлення, відтак не можна встановити, чи були такі авто зареєстровані за відповідачем на час припинення шлюбних відносин.

Не можуть бути прийняті судом й посилання позивача на наявність такого спільного майна як рослин в загальній кількості 791 948 штук, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Слепньова, 82-а. На підтвердження існування такого майна позивачем було представлено до суду ОСОБА_5 інвентаризації рослин, які знаходяться на виробництві ТМ Фабрика Декоративных Растений . В той же час вказаний доказ не може бути прийнятий судом. По-перше, даний акт також не містить необхідних реквізитів офіційного документу, зокрема номера, дати, особи, що його складала, тощо. Та й звичайним вимогам до акту інвентаризації він також не відповідає, оскільки містить підпис лише однієї особи із зазначенням Гл. Бухгалтер ОСОБА_5 В. , в той час як акт інвентаризації зазвичай складається й підписується декількома сторонами. При цьому доказів того, хто така ОСОБА_5, і чи взагалі вона має відношення до сторін по справі та до вказаного майна, чи має вона повноваження на проведення інвентаризації та засвідчення наявності таких рослин, до суду також представлено не було. По-друге, навіть вказаний документ не містить даних щодо того, кому таке майно належить, а також на підставі чого та коли воно було набуте, відтак, чи є воно спільною сумісною власністю сторін.

З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що позивачем не було представлено належних та допустимих доказів з приводу належності/реєстрації за відповідачем на час припинення шлюбних відносин майна, яке позивач просить поділити в якості спільного майна подружжя, а також часу й джерел набуття такого майна (як і взагалі факту його набуття - стосовно певних об'єктів). При цьому, незважаючи на непредставлення таких належних та допустимих доказів до суду позивачем не заявлялося й клопотання щодо забезпечення та витребування доказів з приводу вказаних обставин відповідно до встановленої законом процедури. Зважає колегія суддів апеляційного суду й на те, що навіть надані позивачем документи були представлені лише в копіях, які не були жодним чином посвідчені та фактично є копіями невідомого походження , що окрім наведених вище аргументів унеможливлює прийняття судом посилань позивача. За таких умов вищевказані посилання позивача не були належним чином доведені, що унеможливлює задоволення вищевказаних позовних вимог. В той же час суд першої інстанції на вказані обставини увагу не звернув, ухваливши в цій частині рішення, фактично посилаючись на недоведені твердження позивача та припущення.

Не може погодитися колегія суддів апеляційного суду й з позицією суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про поділу частки в статутному капіталі ТОВ Ботанік маркет , ООО Фабрика декоративных растений та ООО Зеленый логистик . Як зазначено в п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя частка в статутному капіталі господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, відтак не підлягає поділу між ними. Аналогічна правова позиція була висловлена й в ряді постанов Верховного Суду України, зокрема у постанові від 03.07.2013 року у справі № 6-61цс13 та постанові від 3 червня 2015 року № 6-38цс15. Відповідно до вказаних правових позиції кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску або вимоги частини отриманого доходу від діяльності підприємства. При цьому право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу. З урахуванням вищевикладеної позиції вимоги позивача щодо поділу між сторонами часток у статутному капіталі господарських товариств не підлягають до задоволення, на що, однак, суд першої інстанції увагу не звернув.

Незважаючи на безпідставне задоволення судом першої інстанції позовних вимог про визнання за позивачем в порядку поділі спільного майна подружжя частини будівлі трансформаторної підстанції, адміністративного приміщення, автомобілів, причепа, фургона житлового, рослин та часток в статутному капіталі господарюючих суб'єктів, тим не менш колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанції щодо вирішення спору відносно вмісту відкритого в ПАТ ОСОБА_4 ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_3 індивідуального банківського сейфу та придбаної останнім земельної ділянки. В ході розгляду справи позивачем було доведено факт укладення та подальшої пролонгації договору оренди банківського сейфу. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо змісту вказаного сейфу, як і докази достовірності посилань позивача на те, що в сейфі зберігаються спільні грошові накопичення сторін у розмірі 250000 доларів США. Оскільки використання сейфу здійснювалося відповідачем на праві користування, а вміст його в ході розгляду справи жодним чином доведений не був, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні такої вимоги. Обґрунтованими вважає колегія суддів апеляційного суду й висновки суду першої інстанції стосовно земельної ділянки, яка була предметом спору між сторонами. В ході розгляду справи судом було належним чином встановлено факт придбання вказаного майна за рахунок особистих коштів відповідача для здійснення ним підприємницької діяльності. На підставі цього, посилаючись на відповідні правові норми та правову позицію Верховного Суду України, суд першої інстанції відмовив у розподілі вказаної ділянка, визнавши його особистою приватною власністю відповідача. З наведеними висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи їх такими, що ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи, а доводи апеляційної скарги - такими, що не спростовують відповідності зазначених висновків.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину будівлі трансформаторної підстанції, адміністративного приміщення, 3-х автомобілів, причепа марки SAM , фургона житлового марки BAILEY , частки в статутному капіталі ТОВ Ботанік маркет , ООО Фабрика декоративных растений та ООО Зеленый логистик в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя не ґрунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням положень закону і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В решті вимог рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2017 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину: будівлі трансформаторної підстанції (літ. Щ-1) площею 64,2 кв.м, що знаходиться в м. Донецьк, вул. Слепньова, буд.84-а; адміністративного приміщення (літ. Э» -1.2) площею 467,7 кв.м, що знаходиться в м. Донецьк, вул. Слепньова, буд.82-а; автомобіля марки Mercedes-Benz , номерний знак НОМЕР_1, 2004 року випуску; автомобіля марки Камаз , номерний знак НОМЕР_2, 2007 року випуску; автомобіля марки Mercedes-Benz , номерний знак НОМЕР_3, 2009 року випуску; причепа марки SAM , номерний знак НОМЕР_5, 2012 року випуску; фургона житлового марки BAILEY , номерний знак НОМЕР_6, 2002 року випуску, рослин в загальній кількості 791 948 штук, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Слепньова, 82-а, частки в статутному капіталі ТОВ Ботанік маркет , частки в статутному капіталі ООО Фабрика декоративных растений , частки в статутному капіталі ООО Зеленый логистик , як частину спільного сумісного майна подружжя скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: С.В. Лівінський

ОСОБА_8