Постанова

від 30.05.2018 по справі 359/1927/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 359/1927/16-ц

провадження № 61-9200св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), ЖуравельВ. І., Крата В. І., Курило В. П. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів Журби С. О., Лівінського С. В., Фінагєєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, виділення частки зі спільного майна подружжя, припинення права спільної часткової власності.

Позовна заява мотивована тим, що сторони з 12 липня 2000 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак починаючи з 2015 року проживають окремо, спільного господарства не ведуть та шлюбні відносини не підтримують.

В період шлюбу та до моменту фактичного припинення шлюбних відносин за спільні кошти подружжя було придбано наступне майно: земельну ділянку площею 6,0858 га з кадастровим номером НОМЕР_7 що розташована в Київській області, Бориспільський район, Іванківська сільська рада; квартиру в АДРЕСА_2; будівлю трансформаторної підстанції (літ. Щ-1) площею 64,2 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1; адміністративне приміщення (літ. Э"-1.2) площею 467,7 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_3; автомобіль марки Mercedes-Benz , номерний знак НОМЕР_1, 2004 року випуску; автомобіль марки Камаз , номерний знак НОМЕР_2, 2007 року випуску; автомобіль марки Mercedes-Benz , номерний знак НОМЕР_3 (попередній номерний знак НОМЕР_4), 2009 року випуску; причіп марки Sam , номерний знак НОМЕР_5, 2012 року випуску; фургон житловий марки Bailey , номерний знак НОМЕР_6, 2002 року випуску.

Вказує, що 14 вересня 2005 року між ОСОБА_5 та ПАТ Райффайзен Банк Аваль був укладений договір оренди банківського сейфу №09/11-175/107, в подальшому договір неодноразово був пролонгований. За домовленістю між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у банківському сейфі зберігались спільні грошові накопичення у розмірі 250 000,00 доларів США.

У зв'язку з тим, що сторони не можуть дійти згоди щодо обсягу майна, що є спільною сумісною власністю та відповідно про розмір частки ОСОБА_4 у спільному сумісному майні, позивач просила розділити вищезазначене майно як спільне сумісне, визнавши за нею право власності на 1/2 його частину.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_4 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину 675 видів рослин в загальній кількості 791 948 штук, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3, та 1/2 частку статутних капіталів ТОВ Ботанік маркет ; ООО Фабрика декоративных растений , ООО Зеленый логистик .

У травні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю, який обґрунтовує тим, що земельна ділянка площею 6,0858 га з кадастровим номером НОМЕР_7 яка розташована в Київській області, Бориспільський район, Іванківська сільська рада, не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя, так як вона є його особистою приватною власністю. Вказує, що дана земельна ділянка ним була придбана за власні кошти, отримані на підставі договору позики, для здійснення підприємницької діяльності та розміщення садового центру, а не задоволення спільних особистих потреб подружжя.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2017 року у складі судді Журавського В. В. позов ОСОБА_4 задоволено частково: визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку у спільній сумісній власності подружжя, а саме: квартиру АДРЕСА_2; будівлю трансформаторної підстанції (літ. Щ-1) площею 64,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_1; адміністративне приміщення (літ. Э"-1.2) площею 467,7 кв.мза адресою АДРЕСА_3;автомобіль Mercedes-Benz 313CDI, д.р.н. НОМЕР_8, 2004 року випуску; автомобіль Камаз , д.р.н. НОМЕР_9, 2007 року випуску; автомобіль Mercedes-Benz 316CDI, д.р.н. НОМЕР_10, 2009 року випуску; причіп марки SAM модель 1FA д.р.н. НОМЕР_11, 2012 року випуску; фургон житловий марки BAILEY , модель Ranger, д.р.н. НОМЕР_12, 2002 року випуску; рослини, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, згідно переліку в загальній кількості 791 948 штук; частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Ботанік маркет , код ЄДРПОУ 39098242, місцезнаходження юридичної особи: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 71-А/1; частку в статутному капіталі Общества с ограниченой ответственностью Фабрика декоративних растений , ОГРН 5137746131100, місцезнаходження: Російська Федерація м. Москва, пр. Миру, 131, офіс 3; частку в статутному капіталі Общества с ограниченой ответственностью Зеленый логистик , ОГРН 1137746962187, місцезнаходження: Російська Федерація м. Москва, пр. Миру, 131, офіс 3.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3 445,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції в цій частині мотивовано тим, що вищезазначене майно було придбане під час перебування сторін у шлюбі, що дає підстави для висновку, що це майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Сторони не дійшли згоди щодо добровільного поділу даного майна, у зв'язку чим та на підставі частини першої статті 71 СК України суд дійшов висновку, що воно підлягає поділу і за ОСОБА_4 слід визнати право власності на 1/2 частину зазначеного спірного рухомого та нерухомого майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину вмісту індивідуального (банківського сейфу), відкритого на ім'я ОСОБА_5 в базовому відділенні Донецької обласної дирекції АТ Райффайзен Банк Аваль , суд виходив із того, що використання сейфу здійснювалося відповідачем на праві користування, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували вміст індивідуального банківського сейфу.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_5 земельну ділянку площею 6,0858 га, кадастровий номер НОМЕР_7 яка розташована за адресою Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка у Київській області, Бориспільського району, Іванківської сільської ради, була придбана за рахунок особистих коштів ОСОБА_5 для здійснення ним підприємницької діяльності, у зв'язку з чим та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України у справі №6-73цс13 від 02 жовтня 2013 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у поділі земельної ділянки між сторонами, визнавши її особистою приватною власністю ОСОБА_5

Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2017 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2017 року в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину: будівлі трансформаторної підстанції (літ. Щ-1) площею 64,2 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1; адміністративного приміщення (літ. Э-1.2) площею 467,7 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_3; автомобіля марки Mercedes-Benz , 2004 року випуску; автомобіля марки Камаз , 2007 року випуску; автомобіля марки Mercedes-Benz , 2009 року випуску; причепа марки SAM , 2012 року випуску; фургона житлового марки BAILEY , 2002 року випуску, рослин в загальній кількості 791 948 штук, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3, часток в статутних капіталів ТОВ Ботанік маркет , ООО Фабрика декоративных растений , ООО Зеленый логистик , як частину спільного сумісного майна подружжя скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя, оскільки ОСОБА_4 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту належності/реєстрації вказаного майна за ОСОБА_5 на час припинення шлюбних відносин, а також часу й джерел набуття такого майна.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поділу часток у статутному капіталі ТОВ Ботанік маркет , ООО Фабрика декоративных растений та ООО Зеленый логистик , апеляційний суд виходив із того, що частка в статутному капіталі господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому не підлягає поділу між ними. Оскільки внесені кошти одним із подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт права вимоги на виплату частини вартості такого внеску або вимоги частини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Щодо вирішення інших позовних вимог апеляційний суд зробив висновок, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.

01 жовтня 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що представник ОСОБА_4 діяв усупереч наданих йому повноважень та вступив у змову з відповідачем, оскільки її волевиявлення не було спрямоване на оскарження рішення суду першої інстанції в цілому, а лише в частині задоволення зустрічного позову. Аргументи касаційної скарги ОСОБА_4 фактично зводяться до оскарження судових рішень в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 частини першої Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи. Вказана справа надійшла до суду 28 березня 2018 року. Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 липня 2000 року до 19 травня 2017 року. Під час перебування у шлюбі сторонами було придбано рухоме та нерухоме майно.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Одним з видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Так, згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-1752цс15.

Суди встановили, що 10 листопада 1995 року ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність з відтворення рослин та оптової торгівлі квітами та рослинами.

З метою здійснення підприємницької діяльності та розміщення садового центру ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу придбав 26 вересня 2013 року у ТОВ Аеро-Клуб земельну ділянку площею 6,0858 га з цільовим призначенням землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

20 вересня 2013 року ОСОБА_5 уклав договір позики №13/04/20, за умовами якого йому було надано у тимчасове поворотне безвідсоткове користування грошові кошти у розмірі 500 000 грн, строком до 10 квітня 2016 року, для придбання земельної ділянки для розміщення садового центру (пункт 1.3. Договору). Вказані кошти ОСОБА_5 повернув 10 квітня 2016 року, після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами.

За таких обставин суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, задовольняючи зустрічний позов, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена земельна ділянка була придбана ОСОБА_5 не в інтересах сім'ї, а з метою забезпечення здійснення підприємницької діяльності, за його особисті грошові кошти, які були отримані в борг та повернені ним особисто.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що договір позики від 20 вересня 2013 року є фіктивним, не заслуговують на увагу, оскілки на підтвердження обставин, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог, вона не надала належних і допустимих доказів. Наявні в матеріалах справи докази належним чином досліджені судом і їм надана відповідна оцінка.

Мотиви касаційної скарги про те, що представник позивача діяв не в її інтересах, вступив у змову з відповідачем та подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в повному обсязі, що суперечило її волі, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційна скарга підписана та відправлена особисто ОСОБА_4

Ураховуючи викладене, підстав уважати, що представник позивача вчиняв дії всупереч наданих йому довіреністю від 24 лютого 2017 року повноважень, немає, адже на момент розгляду справи довіреність відповідала вимогам чинного законодавства щодо її нотаріального посвідчення, не була скасована, а обсяг повноважень представника, передбачених змістом довіреності, відповідав його діям.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

На інші обставини як на підстави для скасування рішення апеляційного суду ОСОБА_4 не посилалася. Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права під час вирішення справи у частині поділу іншого майна подружжя.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про наявність передбачених статтею 410 ЦПК України підстав для залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2017 року, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат

В. П. Курило