Рішення
від 27.09.2017 по справі 910/11365/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2017 Справа №910/11365/16 За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова

компанія Оранта

до Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Промбуд

про стягнення грошових коштів

Суддя Трофименко Т.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з явився

Від відповідача: Коробейко Н.П. - по дов. №б/н від 17.01.2017р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія Оранта звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Промбуд грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 р. у справі № 910/11365/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 р., позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Промбуд на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта 40 000,00 грн. страхового відшкодування та 1 378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2016 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017р., Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс Промбуд звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Промбуд задоволено частково, рішення господарського суду м. Києва від 20.07.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 р. у справі № 910/11365/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 910/11365/16 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 справу № 910/11365/16 прийнято до свого провадження суддею Трофименко Т.Ю. та призначено судовий розгляд на 21.08.2017.

16.08.2017 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача у судове засідання 21.08.2017 не з`явились; про причини неявки повноважних представників суд не повідомили; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.08.2017 надав пояснення по справі.

Ухвалою від 21.08.2017р. розгляд справи було відкладено на 20.09.2017р.

07.09.2017р. представником позивача через відділ діловодства суду було подано пояснення по справі.

У судовому засіданні 20.09.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по суті справи, відповідно до яких позовні вимоги підтримано.

Представником відповідача у судовому засіданні 20.09.2017р. проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.09.2017р. було оголошено перерву до 27.09.2017р.

В судове засідання представник позивача не з явився. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином. Заяв, клопотань від представника позивача на адресу суду не надходило.

В судовому засіданні 27.09.2017р. на підставі приписів ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України Про страхування страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі

За приписами ст.6 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Дорожньо-транспортною пригодою за вказаним нормативно-правовим актом визнається подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Зі змісту постанови від 31.03.2015р. Святошинського районного суду м.Києва по справі №759/4556/15-п вбачається, що 16.03.2015р. у місті Києві по проспекту Л. Курбаса сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів ГАЗ, державний номер НОМЕР_1, що належав на праві власності ОСОБА_2, яким керував ОСОБА_3 та Шевроле, державний номер НОМЕР_2, керування яким здійснював ОСОБА_4

У вказаній постанові встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля ГАЗ, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 вимог п.п.13.1, 2.10 Правил дорожнього руху України.

До того ж, у постанові від 31.03.2015р. Святошинського районного суду м.Києва по справі №759/4556/15-п встановлено, що після вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу ГАЗ, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 самовільно покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника (водія) транспортного засобу ГАЗ, державний номер НОМЕР_1 станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було застраховано Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія Оранта згідно полісу АІ/1849121, страхувальником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс Промбуд

17.03.2015р. страхувальник звернувся до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта з заявою про дорожньо-транспортну пригоду.

15.04.2015р. водій автомобіля Шевроле, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 звернувся до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта з заявою про страхове відшкодування.

Згідно дослідження №АА1748НС_дод-14.07/2 від 14.07.2015р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю Шевроле, державний номер НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 46831,13 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт №ЗА-0001191 від 28.05.2015р. вартість відновлювальних робіт вказаного вище транспортного засобу становила 50079,36 грн.

23.07.2015 року між позивачем та громадянином ОСОБА_4 з метою врегулювання страхового випадку (дорожньо-транспортна пригода), що мав місце 16.03.2015 року за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ №1849121 від 28.07.2014 року, укладено угоду про припинення зобов'язання переданням відступного, якою погоджено суму страхового відшкодування у розмірі 40 000,00 грн. та порядок її виплати.

25.07.2015р. представниками Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №ОЦВ-15-1753/1, згідно змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату потерпілому страхового відшкодування в сумі 40 000 грн.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №43259 від 03.08.2015 року та реєстром №18035 від 03.08.2015 року.

З огляду на виплату потерпілому страхового відшкодування за наслідками настання 16.03.2015р. дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, забезпеченого згідно полісу АІ/1849121 транспортного засобу, посилаючись на приписи ст.ст.1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України та ст.38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія Оранта з вернулось до суду з регресним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Промбуд про стягнення 40 000 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та з огляду на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, які наведено у постанові від 11.07.2017р., що у відповідності до ст.111 12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України Про страхування , Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За приписами ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 Постанови №6 від 27.03.1992р. Пленуму Верховного Суду України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

На виконання вказівок Вищого господарського суду, які наведено у постанові від 11.07.2017р., що у відповідності до ст.111 12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, судом встановлено наступне.

Частиною 1 ст.38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду : а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

З системного аналізу наведеної правової норми фактично вбачається, зокрема, право страховика після виплати страхового відшкодування потерпілій особі звернутись до страхувальника або водія , винного у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди водія автомобіля, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Як вказувалось вище, зі змісту постанови від 31.03.2015р. Святошинського районного суду м.Києва по справі №759/4556/15-п вбачається, що 16.03.2015р. у місті Києві по проспекту Л. Курбаса сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів ГАЗ, державний номер НОМЕР_1, який належав на праві власності ОСОБА_2, яким керував ОСОБА_3 та Шевроле, державний номер НОМЕР_2, керування яким здійснював ОСОБА_4

28.07.2014р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія Оранта (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Промбуд (страхувальник) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який оформлено полісом АІ №1849121.

Згідно змісту вказаного полісу забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ГАЗ, державний номер НОМЕР_1, 2006 року виписку.

Із матеріалів справи вбачається, що автомобіль ГАЗ, державний номер НОМЕР_1, 2006 року виписку належав на праві власності ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та постановою Святошинського районного суду м. Києва від 31.03.2015р. у справі №759/4556/15-п.

Із наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача автомобіль ГАЗ, державний номер НОМЕР_1, був переданий тимчасового у його користування власником ОСОБА_5

Наразі, суд зазначає, що за приписами ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з організацією в трудових відносинах і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

У п.2 Листа від 01.07.2015р. Верховного Суду України Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2015 р. вказано, що під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника. Аналогічну правову позицію також наведено у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015р. по справі №6-229цс14 та від 02.11.2016р. у справі №6-1693цс16.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків) (п.1.9.1 Листа від 01.01.2017р. Верховного Суду України Висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2016 р. .

Проте, як вбачається з матеріалів справи, особа, винна у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 16.03.2015р. у місті Києві по проспекту Л. Курбаса, а саме ОСОБА_3 станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Промбуд не перебував.

З представлених суду документів вбачається, що 13.03.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Промбуд (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець) було укладено угоду про виконання роботи, у відповідності до умов п.1.1 якої замовник в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати наступну роботу: керування транспортним засобом Газель для перевезення вантажів по місту Київ строком до 20.12.2014р.

Згідно п.2.1 угоди від 13.03.2015р. у межах строку, визначеного у п.1. цього договору, виконавець зобов'язується завершити виконання роботи і подати замовнику на підписання акти здачі-приймання виконаних робіт, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконану роботу і підписати акт здачі-приймання виконаної роботи в 10-ти денний термін з дня надання йому виконавцем названого документу.

За виконану роботу замовник оплачує виконавцеві 500 грн. Оплата виконується не пізніше 3 робочих днів з дати підписання акта приймання-передачі.

З приводу правової природи означеного правочину суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Наразі, суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.ч.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що до ознак послуг належить: корисний ефект (задоволення потреб замовника); споживність в процесі надання, тобто, немає реального результату (вираження); відсутність гарантованого позитивного результату; фідуциарність.

Виходячи з предмету угоди про виконання робіт від 13.03.2015р., суд дійшов висновку, що означений договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, оскільки передбачає споживання послуг (керування транспортним засобом) в момент їх надання та не передбачає отримання за наслідками його виконання певного матеріально-правового виразу, проте, ніяким чином не трудовим договором у розумінні ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України.

Отже, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що представлена позивачем до матеріалів справи угода про виконання роботи від 13.03.2015р., укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Промбуд та ОСОБА_3, вказує на наявність між страхувальником за полісом АІ №1849121 та особою, винною у вчинені дорожньо-транспортної пригоди саме цивільно-правових, а ніяким чином не трудових відносин.

Інших належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів перебування станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Промбуд та ОСОБА_3 у трудових відносинах матеріали справи не містять, що виключає у даному випадку можливість застосування до спірних правовідносин приписів ст.1172 Цивільного кодексу України.

Отже, виходячи з наведеного вище, відсутність у даному випадку трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Промбуд , як страхувальником згідно полісу АІ №1849121, та ОСОБА_3, як особою, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, виключає відповідальність відповідача за шкоду, завдану ОСОБА_3, яка була відшкодована Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія Оранта потерпілій особі.

За таких обставин, виходячи з вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо безпідставності, необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта до Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Промбуд про стягнення в порядку регресу 40 000 грн.

Суд звертає увагу заявника на те, що частиною 1 ст.38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, а отже, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія Оранта не позбавлено право та можливості звернутись з відповідним регресним позовом саме до ОСОБА_3.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Одночасно, за приписами п.4.4 Постанови №7 від 21.02. 2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи результати апеляційного та касаційного оскарження рішень по справі, з огляду на кінцеві висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати за оскарження судових актів в касаційному порядку підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Відмовити в задоволенні позову повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта (02081, м.Київ, ВУЛИЦЯ Здолбунівська, будинок 7-Д, ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Промбуд (03191, м. Київ, вул. Ломоносова, 58-А, н/прим. 126, ЄДРПОУ 38218059) судовий збір в сумі 1653,60 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.09.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення27.09.2017
Оприлюднено01.10.2017
Номер документу69225376
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/11365/16

Постанова від 12.12.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 17.10.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Рішення від 27.09.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Трофименко Т.Ю.

Ухвала від 21.08.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Трофименко Т.Ю.

Ухвала від 01.08.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Трофименко Т.Ю.

Постанова від 11.07.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 19.06.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Дроботова Т.Б.

Постанова від 28.03.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 23.02.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Рішення від 20.07.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Цюкало Ю.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні