Ухвала

від 27.09.2017 по справі 598/744/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/744/16-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/789/248/17 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч.2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - ОСОБА_2

Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю - прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника обвинуваченого ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8

представника потерпілої ОСОБА_9

при секретарі ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 27 вересня 2017 р. кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора заступника керівника Кременецької місцевої прокуратури Тернопільської обл. ОСОБА_11 на вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2017 року, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Раковець Збаразького району Тернопільської обл, жителя АДРЕСА_1 , пенсіонера, раніше не судимого

засуджено за ч.2 ст.286 КК України- на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання ОСОБА_6 до вступу вироку в закону силу залишено без змін.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_8 74912 (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот дванадцять) гривень 70 копійок завданої матеріальної шкоди, 90000 (дев`яносто тисяч) гривень завданої моральної шкоди та 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на правову допомогу. В решті позову відмовлено.

Цивільний позов прокурора Збаразького відділу Кременецької місцевої прокуратури Тернопільської області в інтересі держави в особі фінансового управління Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 в користь фінансового управління Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області (р/р №31413544700198 в ГУДКСУ у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 02316144, МФО 838012, код платежу 24060300) 19241 (дев`ятнадцять тисяч двісті сорок одну) гривню 42 копійки, витрачених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Цивільний позов прокурора Збаразького відділу Кременецької місцевої прокуратури Тернопільської області в інтересі держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 в користь Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації (р/р №31414544700001 в ГУДКСУ у Тернопільській області м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 37977599, МФО 838012) 3471 (три тисячі чотириста сімдесят одну) гривню, витрачених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Стягнуто з ОСОБА_6 в користь держави 1689 (одну тисячу шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 60 копійок судових витрат за проведені: судову автотехнічну експертизу №5-546/15 від 25.11.2015 року; судову інженерно-транспортну експертизу №5-547/15 від 25.11.2015 року; судову інженерно-транспортну експертизу №5-706/16 від 18.01.2016 року.

Речовий доказ по справі, а саме велосипед із рамою чорного кольору з написом на ній «ЛИБІДЬ» передано ОСОБА_8 та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

В апеляційних скаргах:

-обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вирок суду є незаконним та необгрунтованим, а його висновки суперечать фактичним обставинам справи.

Посилається на те, що під час розгляду Збаразьким районним судом кримінального провадження він неодноразово заявляв, що під час проведення на досудовому слідстві слідчого експерименту 07 грудня 2015 року слідчим було використано автомобіль «CiTROEN Berlingo» як однотипний його автомобілю, який був оснащений ксеноновими лампами освітлення, а не звичайними, як у автомобілі обвинуваченого, які набагато краще освітлюють проїжджу частину дороги.

Так, у протоколі проведення слідчого експерименту було зазначено, що стан та регулювання фар автомобіля, залученого для участі в проведенні цієї слідчої дії, за його показаннями загалом відповідає стану та регулюванню фар транспортного засобу, який брав участь в ДТП.

При цьому наголошує, що автомобіль «CiTROEN Berlingo», який був залучений слідчим 07 грудня 2015 року до проведення слідчого експерименту, лише по своєму класу відповідає однотипності його автомобілю «RENAULT - KANGOO 1,9 D». По технічних параметрах розміщення фар в автомобілі «CiTROEN Berlingo» не відповідає розміщенню фар в автомобілі «RENAULT - KANGOO 1,9 D» - в « НОМЕР_1 Berlingo» фари розміщені на значно вищій висоті, ніж у автомобілі, що був учасником ДТП. Крім цього, в «CiTROEN Berlingo» фари були облаштовані ксеноновими лампами, а в автомобілі «RENAULT - KANGOO 1,9 D» - звичайними лампами освітлення (за маркуванням та своїм номіналом), що відповідало вимогам п. 31.4.3 «Зовнішні світлові прилади» ПДР України. Про те, що дійсно в автомобілі «CiTROEN Berlingo» фари були обладнані ксеноновими лампами, які освітлювали 07.12.2015 року під час слідчого експерименту проїжджу частину автомобільної дороги біло-фіолетовим відтінком світла, чітко видно на кольорових фотографіях фототаблиць, які долучені до протоколу слідчого експерименту від 07 грудня 2015 року і надані суду як докази на підтвердження його вин у скоєнні ДТП. Звичайно, фари автомобіля чим вище вони розміщені на автомобілі та обладнані ксеноновими лампами, будуть значно краще освітлювати проїжджу частину автомобільної дороги ніж звичайні лампи, які знаходяться в моєму автомобілі «RENAULT - KANGOO 1,9 D».

Крім цього, зазначає, що перед самою ДТП по зустрічній смузі проїжджої частини автомобільної дороги по напрямку руху в сторону м. Кременця йому на зустріч їхав вантажний автомобіль (фура) із ввімкненим освітленням, чого не було забезпечено під час проведення слідчого експерименту.

Усі ці обставини вважає суттєвими доказами того, що він дійсно в умовах вечірнього часу 09 жовтня 2015 року, керуючи власним автомобілем «RENAULT -KANGOO 1,9 D», як водій зі свого робочого місця в автомобілі не міг бачити громадянина ОСОБА_12 із велосипедом на віддалі 45,9 м. до наїзду на нього. Ця відстань була значно коротшою.

Названі ним факти стороною обвинувачення нічим не заперечені та не спростовані.

Крім цього, перед проведенням слідчого експерименту, йому як свідку та учаснику експерименту слідчий роз`яснив лише вимоги ст. ст. 59 та 63 Конституції України, однак не роз`яснив як свідкові його процесуальних прав, передбачених ст.66 КПК України, зокрема, його право користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам`яті тощо.

Таким чином, він не розумів багатьох процесуальних термінів та речей, що відбувались під час слідчого експерименту, не зміг скористатись документами, які підтверджують відмінність технічних параметрів та характеристик автомобіля «CiTROEN Berlingo» від його автомобіля «RENAULT - KANGOO 1,9 D».

Він не розумів на той час, чим відрізняється за статусом захисник від адвоката, правовою допомогою якого мав право скористатись як свідок. Оскільки на час проведення слідчого експерименту він не був підозрюваним чи обвинуваченим, а лише свідком, тому вважав, що йому не потрібно захисника; заявляв в усному порядку слідчому про ксенонове світло фар в автомобілі «CiTROEN Berlingo». Слідчий цьому уваги не надав, а він не знав, що має право такі зауваження зазначити письмово в протоколі.

Вважає, що такі дії слідчого під час проведення слідчого експерименту 07 грудня 2015 року за його участі як свідка також порушили право на захист.

Протокол про проведення слідчого експерименту від 07 грудня 2015 року ліг в основу висновку експерта за результатами проведення інженерно-технічної експертизи №5-706/16 від 18 січня 2016 року.

Надалі сторона обвинувачення використала протокол про проведення слідчого експерименту від 07 грудня 2015 року із зазначеними в ньому фактами та наданими ним свідченнями, як і висновок експерта за результатами проведення інженерно-технічної експертизи №5-706/16 від 18.01.2016 року в якості доказів про доведення вини у скоєнні ДТП, які надала суду.

Тому вважає, що своїми діями слідчий та прокурор під час досудового слідства у кримінальному провадженні порушили його право на захист та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Така ж позиція відображена Європейським судом з прав людини у рішеннях "Яременко проти України" від 12 червня 2008 року, "Луценко проти України" від 18 грудня 2008 року та "Шабельник проти України" від 19 лютого 2009 року.

Реалізовуючи своє право на захист на стадії судових дебатів, він 14 липня 2017 року подав суду письмове клопотання, у якому виклав вищеописані порушення його права на захист стороною обвинувачення.

У клопотанні просив суд, виходячи із правил, визначених ст. ст. 86 - 87 КПК України, вважати перелічені докази (протокол про проведення слідчого експерименту від 07.12.2015 року із зазначеними в ньому фактами та наданими мною, як свідком свідченнями, як і висновок експерта за результатами проведення інженерно-технічної експертизи №5-706/16 від 18.01.2016 року, а також показання свідків в справі: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інших) - такими, що є недопустимими доказами і просив суд їх визнати недопустимими на підставі ч. 2 ст. 89 КПК України, очевидність недопустимості яких встановлено під час судового розгляду. При цьому зазначив, що таку ж практику розділяє Конституційний та Верховний Суд України.

Із врахуванням наведених обставин, як учасник судового провадження, просив суд в дебатах відновити зясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірити їх доказами і надати йому можливість реалізувати своє право на захист та надати суду докази своєї невинуватості у інкримінованому органами досудового слідства кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.286 КК України.

Суд відмовив в розгляді та задоволенні його письмового клопотання, мотивуючи тим, що розгляд кримінального провадження перебуває на стадії судових дебатів, яка не передбачає подачі та розгляду клопотань, а тому перейшов до судових дебатів в порушення вимог ч.5 ст. 364 КПК, а не відновив з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, і ухвалив щодо нього обвинувальний вирок.

Також суд в порушення вимог ст. ст. 368 та 374 КПК України не мотивував, чому саме йому повинна бути призначена міра покарання виключно у вигляді позбавлення волі і чому не може бути застосоване покарання, не пов`язане з позбавленням волі та без позбавлення права керувати транспортними засобами (вимоги ст. ст. 75 -76 КК України), як і не визначив, що необхідно вчинити із належним йому на праві власності автомобілем («RENAULT - KANGOO 1,9 D», д.н.з. НОМЕР_2 ), на який під час досудового слідства було накладено арешт і який визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.

Крім цього суд, перед ухваленням вироку не застосував вимоги ст. 314-1 КК України (складення досудової доповіді) - Кодекс доповнено статтею 314-1 згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016 року та вимоги Закону України «Про пробацію» від 05.02.2015 року №160 - VIII із змінами, внесеними згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 року;

- прокурор просить вирок місцевого суду скасувати з постановленням апеляційним судом нового вироку через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Так, при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимоги ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Однак, вищевказані вимоги закону про кримінальну відповідальність при призначенні покарання ОСОБА_6 , на думку прокурора, судом не дотримані.

Так, місцевий суд не в повній мірі врахував обставини, які суттєво впливають на ступінь вини обвинуваченого, зокрема, відсутність пом`якшуючих вину обставин, його поведінку одразу ж після вчинення ДТП, а саме те, що він не надав потерпілому першої медичної допомоги та не викликав спеціалістів для її надання, не визнав вину в інкримінованому йому злочині, щиро не покаявся, не попросив вибачення та не відшкодував жодної гривні потерпілій, які вона затратила на лікування свого батька - ОСОБА_15 , що свідчить про небажання останнього стати на шлях виправлення.

З огляду на викладене, стосовно ОСОБА_6 судом необґрунтовано обрано занадто м`яке покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки, оскільки таке покарання не відповідає його меті виправленню та запобіганню вчиненню нових злочинів, а тому є явно несправедливим.

Згідно вироку суду 09 жовтня 2015 року приблизно о 21 год. ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «RENAULT - KANGOO 1,9 D» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись проїзною частиною автомобільної дороги М-19 «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече» у напрямку м.Тернопіль, на 292 км вказаної автодороги, перебуваючи в межах населеного пункту с.Заруддя Збаразького району Тернопільської області та рухаючись із швидкістю 55 км/год., в порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі - ГІДР України), не зменшив швидкість руху автомобіля аж до зупинки транспортного засобу в порушення вимог ч.І п.1.5. ПДР України, а саме: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; вимог п. 1.10 ПДР України в частині визначення поняття «небезпека для руху» та виконання його вимог не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну в процесі руху з моменту появи рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мав таку можливість, а продовжив рух та поставив себе в такі умови, що несвоєчасно застосував екстрене гальмування, чим позбавив себе технічної можливості зупинити керований ним автомобіль «RENAULT - KANGOO 1,9 D», д.н.з. НОМЕР_3 та його передньою частиною скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_12 , який переводив велосипед справа наліво відносно руху автомобіля, та вийшов на проїзну частину дороги.

Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_16 отримав тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які просять задовольнити змінену апеляційну скаргу обвинуваченого, скасувати вирок місцевого суду, направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд з наведених у скарзі підстав; прокурора, який просить задовольнити його апеляційну скаргу і скасувати вирок місцевого суду з постановленням нового вироку, яким засудити ОСОБА_6 за ст.286 КК України до 4 років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; потерпілу ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9 , які просили вирок суду залишити без змін та відхилити скаргу обвинуваченого, заслухавши останнє слово обвинуваченого, ознайомившись з доводами апеляційних скарг та матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора до задоволення не підлягають.

Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вину у вчиненні інкримінованого йому злочину ОСОБА_6 не визнав, зазначивши, що причиною ДТП послужило те, що він не бачив і не міг бачити потерпілого ОСОБА_12 , який переводив свій велосипед справа наліво відносно руху автомобіля та вийшов на проїзну частину дороги. Відповідно, не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Стверджує, що при проведенні слідчого експерименту в процесі досудового розслідування залучений автомобіль лише по своєму класу відповідає однотипності його автомобілю «RENAULT - KANGOO 1,9 D». По технічних параметрах розміщення фар в автомобілі «CiTROEN Berlingo» не відповідає розміщенню фар в автомобілі «RENAULT - KANGOO 1,9 D» - в « НОМЕР_1 Berlingo» фари розміщені на значно вищій висоті, ніж у автомобілі, що був учасником ДТП. Крім цього, в «CiTROEN Berlingo» фари були облаштовані ксеноновими лампами, а в автомобілі «RENAULT - KANGOO 1,9 D» - звичайними лампами освітлення (за маркуванням та своїм номіналом), що відповідало вимогам п. 31.4.3 «Зовнішні світлові прилади» ПДР України. Про те, що дійсно в автомобілі «CiTROEN Berlingo» фари були обладнані ксеноновими лампами, які освітлювали 07.12.2015 року під час слідчого експерименту проїжджу частину автомобільної дороги біло-фіолетовим відтінком світла, чітко видно на кольорових фотографіях фототаблиць, які долучені до протоколу слідчого експерименту від 07 грудня 2015 року і надані суду як докази на підтвердження його вин у скоєнні ДТП. Звичайно, фари автомобіля чим вище вони розміщені на автомобілі та обладнані ксеноновими лампами, будуть значно краще освітлювати проїжджу частину автомобільної дороги ніж звичайні лампи, які знаходяться в моєму автомобілі «RENAULT - KANGOO 1,9 D».

Крім цього, зазначає, що перед самою ДТП по зустрічній смузі проїжджої частини автомобільної дороги по напрямку руху в сторону м. Кременця йому на зустріч їхав вантажний автомобіль (фура) із ввімкненим освітленням, чого не було забезпечено під час проведення слідчого експерименту.

Усі ці обставини вважає суттєвими доказами того, що він дійсно в умовах вечірнього часу 09 жовтня 2015 року, керуючи власним автомобілем «RENAULT -KANGOO 1,9 D», як водій зі свого робочого місця в автомобілі не міг бачити громадянина ОСОБА_12 із велосипедом на віддалі 45,9 м. до наїзду на нього. Ця відстань була значно коротшою.

Перевіривши висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, колегія суддів вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у встановленому законом порядку доказами, ретельно перевіреними та дослідженими у судовому засіданні.

На підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги:

- показання свідка ОСОБА_17 , який в судовому засіданні ствердив, що 09 жовтня 2015 року приблизно о 21 год. він повертався центральною дорогою села Заруддя додому. Погода була сухою, дорога освітлювалась сільським освітленням, коли приблизно на відстані 70-100 м від місця свого знаходження почув сильний удар. Підійшовши ближче в напрямку виниклого звуку, побачив наслідки ДТП, а саме: перед автомобілем «RENAULT - KANGOO 1,9 D», в якого була включена аварійна сигналізація, на відстані 2-х метрів від пішохідного переходу на дорозі лежала людина. Сам автомобіль стояв близько 5 м до пішохідного переходу. Він, впізнавши у потерпілому є ОСОБА_12 , зателефонував його зятеві ОСОБА_18 та повідомив, що його тестя збила машина. Згодом зявився фельдшер, який надав постраждалому першу медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що 09 жовтня 2015 року приблизно о 21 год. до нього зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що поблизу пішохідного переходу в с.Заруддя Збаразького району Тернопільської області його тестя збила машина. Приїхавши на місце ДТП, він побачив, що на землі біля пішохідного переходу лежав його тесть, а біля нього знаходились фельдшер, водій автомобіля ОСОБА_6 та сам автомобіль «RENAULT -KANGOO». На дворі була суха, осіння і тепла погода, дорога добре освітлювалась ліхтарями.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що 09 жовтня 2015 року у вечірню пору доби вона з чоловіком ОСОБА_6 автомобілем «RENAULT -KANGOO 1,9 D», д.н.з. НОМЕР_3 рухались автомобільною дорогою «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече» у напрямку м. Тернопіль. За кермом був ОСОБА_6 .. В с. Заруддя Збаразького району Тернопільської області перед автомобілем на дорозі зненацька з`явився невідомий чоловік. ОСОБА_6 застосував екстрене гальмування, однак уникнути зіткнення йому не вдалося, в зв`язку з чим був здійснений наїзд на пішохода. З автомобіля вона не виходила, оскільки перебувала в шоковому стані.

Потерпіла - цивільний позивач ОСОБА_8 в судовому засіданні місцевого суду ствердила, що 09 жовтня 2015 року ввечері до її чоловіка зателефонував ОСОБА_17 , який повідомив, що її батька збив автомобіль. Вони з чоловіком одразу ж приїхали на місце ДТП, де побачила, що на дорозі лежав її батько, велосипед знаходився збоку, а медики надавали першу медичну допомогу. Пізніше батька автомобілем швидкої медичної допомоги перевезли до Збаразької ЦРКЛ Тернопільської області, де він перебував з 09 по 13 жовтня 2015 року. Там його прооперували, а згодом відправили на лікування до Тернопільської обласної комунальної лікарні. Тим не менш від отриманих травм у даній ДТП ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер.

Крім показань допитаних осіб винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину доводиться дослідженими у судовому засіданні і іншими доказами:

-з протоколу огляду місця події від 09.10.2015 року вбачається: місцем події є 292 км. + 600 м. автодороги «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече», що знаходиться у населеному пункті с.Заруддя Збаразького району Тернопільської області. При огляді місця події виявлено два паралельні прямолінійні сліди гальмування автомобіля, легковий автомобіль марки "Рено-Кенго", д.н.з. НОМЕР_2 , в якого пошкоджений передній капот та переднє вітрове скло. На передньому бампері в ділянці номерного знаку наявне пошкодження у вигляді вм`ятини. Крім того виявлено чоловічий кашкет та велосипед, кермо якого спрямовано в сторону автомобіля «Рено» (т.1 а.к.п. 108-115).

У висновку експерта за № 5-546/15 від 25.11.2015 року судової автотехнічної експертизи зазначено:

- система рульового керування автомобіля «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться в працездатному стані і відповідає вимогам п.31.4.2 «Рульове керування» ПДР України;

- робоча гальмова система вказаного автомобіля знаходиться в працездатному стані і вимогам п. 31.4.1. ПДР України (Гальмові системи) відповідає;

- прилади зовнішнього освітлення автомобіля вимогам п.31.4.3 (Зовнішні світлові прилади) ПДР України відповідають;

-колеса і шини автомобіля, вимогам п. 31.4.5 (Колеса і шини) ПДР України відповідають.

Експертним дослідженням систем та їх елементів, що впливають на безпеку руху, в процесі керування автомобілем, на стадії пошуку несправностей за зовнішніми ознаками та проявами (діагностичними параметрами і симптомами) - технічних несправностей (невідповідностей) не виявлено (т.1 а.к.п.125-135).

У висновку експерта за №5-547/15 від 25 листопада 2015 року судової інженерно-транспортної експертизи зазначено, що місце наїзду автомобіля «RENAULT KANGOO 1,9D» д.н.з. НОМЕР_3 на пішохода знаходиться на смузі руху до м. Тернопіль на рівні, наближено, посередині між слідами гальмування; в поздовжньому напрямку -передує місцю розташування «осипу ґрунту», відносно напрямку руху до м.Тернопіль (т.1 а.к.п.151-154).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 07 грудня 2015 року за участю ОСОБА_6 вбачається:

-траєкторія руху та розташування автомобіля «Рено-кенго» під час його руху до горизонтальної дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дві смуги руху;

-місце наїзду автомобілем «Рено-кенго» на пішохода по відношенню до елементів дороги;

-місце знаходження зустрічного транспортного засобу;

-траєкторія руху пішохода до місця наїзду автомобілем «Рено-кенго»;

-швидкість руху пішохода;

-конкретна видимість пішохода з робочого місяця водія автомобіля «Рено-кенго»; загальна видимість у напрямку руху водія автомобіля «Рено-кенго» (т.1 а.к.п. 137-148).

При цьому звертає на себе увагу той факт, що основні показники слідчого експерименту, покладені в подальшому у висновки судової автотехнічної та судової інженерно-транспортної експертиз, фіксувались зі слів ОСОБА_6 , в тому числі швидкість руху його автомобіля 55 км/год, розташування автомобіля по відношенню до суцільної лінії горизонтальної дорожньої розмітки, що складало 0.9 м; встановлення місця наїзду автомобілем Рено-кенго на пішохода по відношенню до елементів дороги. Проведеними замірами було встановлено, що сліди гальмування складали 6.4 м і наїзд на пішохода було вчинено на відстані 1.65 м від початку слідів гальмування. Також з показань свідка ОСОБА_6 було визначено швидкість руху пішохода 1.4 м/сек.

З урахуванням швидкості, з якою рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_6 , за участі понятих була встановлена конкретна видимість 45.9 м до місця наїзду, тобто водій міг побачити пішохода за 3 сек до зіткнення.

Протокол слідчого експерименту був прочитаний понятим та іншим учасникам слідчої дії, в тому числі ОСОБА_6 , від яких жодних заяв і зауважень не надійшло.

З висновку експерта за №5-706/16 від 18 січня 2016 року судової інженерно-транспортної експертизи вбачається, що при заданому слідством комплексу вихідних даних:

- водій автомобіля «RENAULT KANGOO 1,9 D» повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 12.2; 12.3; 12.4 Правил дорожнього руху України;

- водій автомобіля «RENAULT KANGOO 1,9 D» мав технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керований ним автомобіль до місяця наїзду на пішохода і тим самим уникнути наїзду на останнього;

- причиною настання даної ДТП - наїзду транспортного засобу на пішохода з технічної точки зору є невідповідність дій водія автомобіля «RENAULT KANGOO 1,9 D» технічним вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України (т.1 а.к.п.157-160).

Отже, колегія суддів ще раз зазначає, що вищенаведені дані слідчого експерименту, який проводився у присутності свідка ОСОБА_6 та за його активної участі, правильно були покладені в основу судової інженерно-транспортної експертизи від 18 січня 2016 р. № 5-706/16, а саме: швидкість руху автомобіля, пішохода, гальмівний шлях як від початку до задніх коліс автомобіля, так і від початку слідів гальмування, які послужили підставою для висновку експерта про те, що коли транспорт перебував на відстані 45.9 м до місця наїзду, водій автомобіля «RENAULT -KANGOO 1,9 D» д.н.з. НОМЕР_4 мав обєктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_12 .

Відповідно оскільки більшість параметрів при огляді місця події та проведенні слідчого експерименту фіксувались слідством зі слів обвинуваченого, які послужили визначальними для проведення вищенаведених експертиз з подальшими висновками, жодного з них (параметрів) ні в судовому засіданні місцевого суду, ні в апеляційній інстанції останній не оскаржував, оскільки не мав на це ні підстав, ані аргументів, які б свідчили про їхню неправдивість та невідповідність фактичним обставинам кримінального провадження.

З цих підстав суд не приймає до уваги тверджень захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 про визнання недопустимим протоколу проведення слідчого експерименту від 07.12.2015 року та висновку експерта за №5-706/16 від 18.01.2016 року судової інженерно-транспортної експертизи, який базується на вихідних даних, отриманих під час проведення слідчого експерименту від 07.12.2015 року. Суд вважає, що проведення під час досудового слідства слідчого експерименту від 07.12.2015 року, призначення та проведення вищевказаної інженерно-транспортної експертизи було здійснено в повній відповідності з нормами процесуального законодавства, в зв`язку з чим вказані докази є належними та допустимими в даному кримінальному провадженні.

З цих же мотивів колегія суддів не приймає до уваги тверджень обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що висновок експерта за №5-706/16 від 18.01.2016 року судової інженерно-транспортної експертизи є необ`єктивним, оскільки базується на вихідних даних, отриманих під час проведення слідчого експерименту від 07 грудня 2015 року, який в свою чергу було проведено з порушеннями, а саме: наданий для проведення експерименту автомобіль не відповідав за технічними характеристиками (за освітлюваними приладами та висотою посадки) автомобілю, який був учасником дорожньо-транспортної пригоди.

Вказані твердження обвинуваченого спростовуються, окрім наведених, іншими зібраними по справі доказами.

Так, свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , які були понятими при проведенні слідчого експерименту, свідок ОСОБА_14 , який брав участь у проведенні слідчого експерименту в якості спеціаліста - автотехніка, свідок ОСОБА_21 , який в якості слідчого проводив слідчий експеримент, в судовому засіданні ствердили, що під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_6 жодних зауважень щодо технічних характеристик автомобіля, за участю якого проводився експеримент, в тому числі і за освітленням та посадкою водія, не висловлював.

При цьому суд також приймає до уваги ту обставину, що в протоколі проведення слідчого експерименту від 07 грудня 2015 року, який було підписано без зауважень всіма учасниками експерименту, в тому числі і ОСОБА_6 , зазначається, що стан та регулювання фар автомобіля, залученого для участі в проведенні цієї слідчої дії, за показаннями водія ОСОБА_6 загалом відповідає стану та регулюванню фар транспортного засобу, який брав участь в ДТП.

Суд враховує, що транспортний засіб, який брав участь у проведенні слідчого експерименту, та автомобіль, який брав участь у ДТП, є однотипними.

Твердження обвинуваченого та його захисника про наявність у автомобілі, який був залучений для проведення слідчого експерименту, ксенонових фар на відміну від фар автомобіля, за участю якого була спричинена ДТП, є голослівними і спростовуються як наведеними вище доказами, дослідженими в судовому засіданні місцевого суду, так і тією обставиною, що версія про наявність в автомобілі «CiTROEN Berlingo» ксенонових фар виникла в обвинуваченого вже після закінчення судового слідства, тобто перед початком судових дебатів. До цього моменту, не дивлячись на те, що досудове та судове слідство в загальному продовжувалось протягом майже двох років, жодних претензій з цього приводу останній не мав, клопотань не заявляв, з висновками проведеного з ним в якості свідка слідчого експерименту був згідний.

Більш того, ні в судовому засіданні суду першої інстанції, ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений та його захисник не надали жодної інформації, які саме ксенонові фари були встановлені на автомобілі «CiTROEN Berlingo», який був залучений для проведення слідчого експерименту, оскільки вони різняться в залежності від виробника.

Зокрема, ксенонові фари є заводського виробництва, серед яких лампи компаній Philips і Osram, а ще ксенонові блоки таких виробників, як Hella, AL, Matsushita і Koito / Denso; - решта ксенонових фар, що є у продажі, китайського та корейського виробництва. Зрозуміло, що вони якісно відрізняються одні від одних. Суттєвим є і факт встановлення ксенонових фар чи то власником автомобіля, чи на заводі.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що допитаний в якості свідка начальник СВ Збаразького ВП ПВП ГУНП в Тернопільській обл. підполковник поліції ОСОБА_21 заявив в судовому засіданні місцевого суду, що залучений у слідчому експерименті автомобіль «CiTROEN Berlingo» є його автомобілем, який він надав для проведення даної слідчої дії. При цьому пояснив, що не памятає, які фари стояли на цьому транспортному засобі, оскільки керував ним за дорученням. На його неодноразові пропозиції ОСОБА_6 залучити будь-який інший автомобіль для проведення слідчого експерименту, який він мав намір зупинити на дорозі за бажанням обвинуваченого, останній тим не менш не погоджувався. Зазначені обставини в сукупності з вищенаведеним свідчать, що ОСОБА_6 , маючи певний водійській стаж, не міг би не помітити при їх наявності ксенонові фари на автомобілі, що приймав участь у експерименті, якщо б вони якісно відрізнялись від фар його транспортного засобу, мав не єдину можливість долучити до слідчого експерименту будь-який автомобіль, який би відповідав параметрам його машини, чого ним зроблено не було, що свідчить з урахуванням вищенаведених аргументів про надуманість даної обставини як такої, з наміром уникнути відповідальності.

Таким чином, місцевий суд обґрунтовано відхилив заявлені ним та його захисником клопотання про повторне проведення слідчого експерименту відповідно до вимог ст. 240 КПК України. Так, у ч.1 ст. 240 КПК України зазначено, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Необгрунтованими є заяви обвинуваченого та захисту про неналежність даного доказу (протоколу проведення слідчого експерименту) від 07 грудня 2015 р. з ОСОБА_6 як зі свідком, а не підозрюваним, оскільки останньому було розяснено право не свідчити проти себе і відмовитися давати показання, що можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до вимог ст. 63 Конституції України, а також право на правову допомогу, чим він не скористався, а участь захисника по даній категорії справ з урахуванням особи обвинуваченого не є обовязковою. Відповідно, ні досудове слідство, ні суд право на захист обвинуваченого не порушили, в тому числі з огляду на практику Європейського Суду, згідно якої право на захист не є абсолютним.

Це ж вбачається і з правових позицій Верховного Суду України, а саме постанови ВСУ від 09 червня 2016 р.

Безпідставними є твердження апелянта про те, що в момент ДТП назустріч йому рухався вантажний автомобіль, але цей факт не був врахований при проведенні слідчого експерименту.

Тим не менш у протоколі про проведення слідчого експерименту зазначено, що на час наїзду на пішохода зустрічний автомобіль (фура) знаходився за 300 м від ДТП і виїжджав з-за повороту. Яким чином наявність цього транспортного засобу на зазначеній відстані відобразилась на ДТП, обвинувачений не пояснив.

Враховуючи дані протоколу огляду місця події та слідчого експерименту, а також пояснення самого ОСОБА_6 про наявну між місцем ДТП і фурою відстань у 300 м, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки зустрічний автомобіль знаходився від місця події на момент вчинення ДТП на вказаній відстані, він жодним чином не міг вплинути і не вплинув на причини та наслідки дорожньо-транспортної пригоди.

У висновку експерта № 05/013к від 03 березня 2016 року судово-медичної експертизи зазначено, що смерть ОСОБА_12 настала від віддалених наслідків та проявів важкої закритої черепно-мозкової травми у виді вогнищевого розм`якшення (відмирання) тканини головного мозку у його правій скроневій ділянці, атрофічних дифузних змін кори, вогнищевого менінгоенцефаліту, розладів кровообігу та набряку головного мозку. Це підтверджується макро- та мікроскопічними змінами в речовині головного мозку та в його оболонках. Згідно із записом у медичній карті № 289 Максимівської РКДЛ, смерть ОСОБА_12 настала близько 19.30 год 01 січня 2016 року. У виписці із медичної карти без номера Збаразької ЦРКЛ та у медичній карті № 02/10758 ТУЛ стаціонарного хворого ОСОБА_12 лікарями описані у нього такі тілесні ушкодження механічного походження:

- закрита черепно-мозкова травма важкого ступеня з поширеними субдуральним та субарахноїдальними крововиливами в ділянці обох тім`яних часток головного мозку, проривом у його правий боковий шлуночок та вогнищевими крововиливами у мозкову тканину;

- закрита травма грудей у виді переломів задніх відділів 1-4 лівих ребер, правостороннього крайового перелому рукоятки грудини, забиття лівої легені;

закрита травма живота у виді надриву брижі тонких кишок, внутрішньочеревної кровотечі, перелому правого поперечного відростка 1-го поперекового хребця;

- закриті численні переломи кісток тазу з деформацією тазового кільця у виді: трансфораменального перелому крижової кістки (хрестця), переломів обох гілок правої лонної та обох сідничних кісток, закритого черезвертельного перелому правої стегнової кістки (у межах тазової ділянки тіла);

- множинні садна та забиття м`яких тканин голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок без зазначення їхньої точної локалізації, кількості, форми, розмірів, кольору, інших морфологічних властивостей, що утруднює судово-медичну їх оцінку;

- травматичний шок важкого (Ш-го) ступеня, який викликаний сукупністю усіх травматичних уражень.

За морфологічними особливостями та їхніми назвами усі тілесні ушкодження у ОСОБА_12 утворилися від впливу зі значною силою тупих предметів, індивідуальні властивості яких визначити не можна через відсутність в описах ушкоджень їх ототожнюючих ознак.

Закрита черепно-мозкова травма з поширеними внутрічерепними крововиливами належить до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності її для життя в момент виникнення (п. 2.1.3 "г" "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", МОЗ України, 1995).

Численні переломи кісток таза, закриті травми живота і грудей, які супроводжувались розвитком травматичного шоку III (важкого) ступеня, також належать до тяжких тілесних ушкоджень за тим же критерієм (п. 2.1.3 "о" тих же "Правил").

Решта ушкоджень належать до легких тілесних ушкоджень, адже вони мають незначні швидкоминучі наслідки (п. 2.3.5 зазначених "Правил").

Масивна травма тіла ОСОБА_12 , неперервний процес тривалого перебігу післятравматичних змін, виявлені при розтині його трупа та гістологічному дослідженні вилучених із трупа тканин патологічні зміни у головному мозку та його оболонках тощо, свідчать про прямий причинно-наслідковий зв`язок його смерті з отриманою травмою ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Сукупність тілесних ушкоджень у ОСОБА_12 , їхня масивність, поліморфність, локалізація у різних частинах тіла тощо характерні для їх утворення внаслідок дорожньо - транспортної (автомобільної) травми та її виду - наїзду транспортним засобом з ударом у задню поверхню тіла потерпілого (т.1 а.к.п. 165-178).

Таким чином, наведені судом у вироку докази зібрані у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, обґрунтовано визнані належними, достатніми та допустимими. Правильність висновків суду щодо наведених доказів у колегії суддів сумнівів не викликає та не спростовується доводами апеляційної скарги обвинуваченого щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції в достатній мірі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази і дав їм у сукупності належну оцінку, на що вказує у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів, а тому посилання захисника обвинуваченого та самого обвинуваченого на неповноту досудового та судового слідства є необгрунтованими.

Відповідно колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він не винен в даній дорожньо-транспортній пригоді, так як діяв в межах ПДР України, і у нього не було технічної можливості уникнути зіткнення з потерпілим, який раптово вийшов на дорогу, оскільки вина обвинуваченого стверджується сукупністю вищевказаних доказів, досліджених у справі, які в свою чергу об`єктивно узгоджуються між собою.

Непереконливими є твердження обвинуваченого та його захисника про порушення права на захист, оскільки всупереч вимогам ст. 364 КПК України місцевий суд не надав їм можливості подати суду нові докази, оскільки докази, здобуті слідством і досліджені судом, а саме: протокол проведення слідчого експерименту від 07 грудня 2015 р., висновок експерта за результатами проведення інженерно-технічної експертизи №5-706/16 від 18 січня 2016 р., є недопустимими.

Так, у ч.5 ст.364 КПК України щодо судових дебатів зазначено, що учасники судового провадження мають право в судових дебатах посилатися лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.

Оскільки в процесі судових дебатів нові докази ні захистом, ні обвинуваченим подані не були, місцевий суд обгрунтовано відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання про відновлення зясування обставин, а твердження про недопустимість доказів такими новими доказами не є.

Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що місцевим судом порушені вимоги ст.314-1 КПК України щодо судової доповіді, також не грунтується на законі. Так, досудову доповідь за ухвалою суду представник уповноваженого органу з питань пробації складає з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого. З огляду на зазначене, а також відповідно до змісту цього закону складання доповіді є правом, а не обовязком суду за виключенням кримінальних проваджень стосовно неповнолітніх. Твердження апелянта, як і у вищенаведених випадках, є голослівними, оскільки, маючи повне право, ні він, ні його захисник не надали і жодним чином не намагались надати суду будь-які матеріали, які б певним чином характеризували обвинуваченого на його користь. Не прозвучало такої інформації і в судовому засіданні апеляційного суду. При цьому судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 враховані всі помякшуючі його вину обставини, які наявні у матеріалах справи, а тому підстав вважати, що місцевим судом порушені вимоги зазначеного закону, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином; наслідки, що настали; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, і обґрунтовано призначив йому мінімальне основне покарання у межах санкції вказаної частини ст.286 КК України у виді трьох років позбавлення волі та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_6 покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, з огляду на що апеляційна скарга прокурора про скасування вироку місцевого суду за мякістю до задоволення не підлягає.

Зазначений у вироку місцевого суду розмір матеріальної та моральної шкоди, яку було понесено потерпілою ОСОБА_8 , а також позовні вимоги прокурора судом задоволені підставно, відповідно до вимог ст.ст.120, 128, 368 КПК України, і обвинуваченим не оспорюються.

Так, вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 в частині стягнення матеріальної шкоди, місцевий суд правильно виходив з того, що вказаний позов підлягає задоволенню частково, в сумі74 912 гривень 70 копійок, оскільки він документально підтверджений сумою витрачених коштів на придбання медикаментів, лікарських препаратів та супутніх товарів медичного призначення під час лікування ОСОБА_12 від наслідків травм, отриманих ним внаслідок скоєння даного кримінального правопорушення, та коштів, витрачених на його поховання.

Це ж стосується і стягнення моральної шкоди з обвинуваченого, оскільки суд правильно, на думку колегії суддів, врахував тривалість порушення прав потерпілої, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, необхідність вживати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав, пережитий стрес, майновий стан обвинуваченого, і, виходячи із засад розумності та справедливості, прийшов до переконання про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 в користь останньої завданої моральної шкоди на суму 90 000,00 грн.

Крім того, з обвинуваченого в користь потерпілої ОСОБА_8 в силу статі 120 КПК України обгрунтовано стягнуто документально підтверджені витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого в сумі 2 500.00 грн.

Обгрунтовано задоволений і позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі фінансового управління Збаразької районної адміністрації про відшкодування обвинуваченим ОСОБА_6 витрат на лікування потерпілого від злочину в сумі 19 241,42 грн., понесених закладом охорони здоров`я, та в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації відповідно в сумі 3 471 грн., оскільки дане рішення грунтується на вимогах ч.ч.І, 3 ст. 1206 ЦК України, згідно якої особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, при цьому, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

З огляду на те, що інших порушень, які б свідчили про наявність при розгляді даного кримінального провадження істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування чи зміни оскаржуваного вироку Збаразького районного суду Тернопільської обл. від 14 липня 2017 р відносно ОСОБА_6 та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, як того просить апелянт.

Відповідно до ч.4 ст. 374 КПК України щодо змісту вироку у резолютивній частині вироку зазначаються: рішення щодо речових доказів, яке місцевим судом не було прийняте, внаслідок чого відповідно до вимог ст. 539 КПК України колегія суддів рекомендує місцевому суду розглянути дане питання та виконати визначені законом вимоги.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 539 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора заступника керівника Кременецької місцевої прокуратури Тернопільської обл. І.Б. Легети залишити без задоволення, а вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2017 року, яким ОСОБА_6 засуджений за ч.2 ст.286 КК України до трьох років позбавлення волі з позбавленням керувати транспортними засобами на строк два роки, без змін.

Рекомендувати Збаразькому районному суду Тернопільської обл. відповідно до вимог ст. 539 КПК України вирішити питання щодо речових доказів.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2