Постанова

від 02.10.2017 по справі 910/5122/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2017 р. Справа№ 910/5122/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Гутник А.Ж.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гамалія"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 07.06.2017 року

у справі № 910/5122/17 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Гамалія"

про стягнення 316607,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Гамалія" (м. Київ, проспект Перемоги, 22; ідентифікаційний код 24252976) на користь Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103; ідентифікаційний код 26253023) 280000 (двісті вісімдесят тисяч) грн. заборгованості за кредитом, 8408 (вісім тисяч чотириста вісім) грн. 22 коп. заборгованості за відсотками, 27080 (двадцять сім тисяч вісімдесят) грн. 37 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1119 (одну тисячу сто дев'ятнадцять) грн. 20 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також 4749 (чотири тисячі сімсот сорок дев'ять) грн. 12 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Гамалія" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року по справі № 910/5122/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 02.10.2017 року.

Представником позивача подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 02.10.2017 року представник відповідача не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалав даної справи, на підставі Договору про відкриття кредитної лінії № 12/13 від 13.09.2013 року, з укладеними до нього додатковими угодами з № 1 по № 6 (копії залучені до справи, далі разом - Кредитний договір), позивач, як Банк, зобов'язався надати відповідачу, як возичальнику, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в розмірі 450000 грн., який у подальшому змінювався вищеописаними додатковими угодами.

Правомірність Кредитного договору на даний час презюмується з огляду на положення ст. 204 ЦК України.

Відповідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 529 ЦК України передбачено, що кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Залученими до матеріалів справи виписками позивача про рух коштів між ним і відповідачем підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором та надання відповідачу обумовлених договором коштів, і цими ж виписками підтверджується невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі, що призвело до накопичення заборгованості та порушення Відповідачем ст.ст. 525, 526, 530, 629 та 1054 ЦК України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. (ст. 612 ЦК України).

Відповідно ст. 546 ЦК України Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом відповідно до статей 546, 549 ЦК України та на підставі п.п. 11.1 і 11.2 Кредитного договору.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Доказів наявності у відповідача претензій щодо якості та/або обсягу виконання позивачем за Кредитним договором своїх зобов'язань матеріали справи не містять.

Розрахунки заборгованостей, додані до заяви про зменшення позовних вимог від 06.06.2017 року: 280000 грн. - за кредитом, 8408,22 грн. - за відсотками за користування ним, 27080,37 грн. - по пені за несвоєчасне повернення кредиту та 1119,20 грн. - по пені за несвоєчасну сплату відсотків, судом перевірені та визнані обґрунтованими і арифметично правильними. Розміри заборгованостей та санкцій є доведеним залученими позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку відповідача.

Відповідач вважає, що, суд першої інстанції, розглядаючи справу прийняв рішення на підставі доказів, які надані лише позивачем і не надав можливості відповідачу надати свої додаткові докази в заперечення заявлених позовних вимог.

Неможливість надання доказів та відзиву на позов, відповідач пов'язує із тим, що не міг забезпечити участь свого представника у судовому засіданні у зв'язку із перебуванням його у відрядженні.

Наведені відповідачем обставини та їх наслідки не можуть вважатись підставою для скасування рішення суду, яке прийняте у відповідності із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається із документів, які є в матеріалах справи та постановлених судом першої інстанції ухвал, копія позовної заяви із доданими до неї документами була направлена відповідачу 28.03.2017 року, а перше судове засідання по справі було призначено на 22.05.2017 року. В постановленій судом першої інстанції ухвалі про порушення провадження у справі від 11.04.2017 року також було роз'яснено про порядок ознайомлення із матеріалами справи. Наведені обставини вказують на те, що як із отриманої від позивача копії позовної заяви із доданими документами так і в із матеріалів судової справи відповідач мав можливість ознайомитись із суттю заявлених до нього вимог і надати свої заперечення.

Неможливість забезпечити свого представника у судовому засіданні, також спростовуються тим, що у зв'язку із неявкою представника відповідача суд першої інстанції призначив іншу дату судового засідання 07.06.2017 року про що постановив ухвалу.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем указаних сум заборгованостей та санкцій у добровільному порядку, у тому числі станом на час винесення рішення, тому, враховуючи все наведене, позовні вимоги про стягнення цих сум заборгованостей та санкцій суд першої інстанції вірно визнав обґрунтованими і задовольнив позов.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року у справі №910/5122/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу №910/5122/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

Н.Ф. Калатай