Постанова

від 13.08.2018 по справі 910/5122/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/5122/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гамалія"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017

(головуючий - Баранець О.М., судді: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017

(суддя Сташків Р.Б.)

у справі № 910/5122/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Гамалія"

про стягнення 316 607,79 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Артем-Банк" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Гамалія" про стягнення заборгованості та санкцій за договором про відкриття кредитної лінії №12/13 від 13.09.2013 у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором (з урахуванням прийнятої судом в порядку ст. 22 ГПК України заяви про зменшення позовних вимог від 06.06.2017).

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. На підставі договору про відкриття кредитної лінії №12/13 від 13.09.2013, з урахуванням укладених до нього додаткових угод №№1-6, позивач як банк зобов'язався надати відповідачу як позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в розмірі 450 000,00 грн, який у подальшому змінювався на підставі додаткових угод.

2.2. Залученими до матеріалів справи виписками позивача про рух коштів між ним і відповідачем підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором та надання відповідачу обумовлених договором коштів, і цими ж виписками підтверджується невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином та в повному обсязі.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 07 червня 2017 року рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено.

3.2. 02 жовтня 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що правомірність кредитного договору на даний час презюмується з огляду на положення ст. 204 ЦК України.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором (не сплатив вчасно кредит та відсотки за кредитом), це є підставою для стягнення відповідних сум у судовому порядку та застосування до нього правових наслідків, встановлених договором, зокрема, у вигляді нарахування та стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом відповідно до статей 546, 549 ЦК України та на підставі п.п. 11.1 і 11.2 кредитного договору.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 01 грудня 2017 Приватне акціонерне товариство "Гамалія" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.1.1. Згідно з доводами скаржника, господарські суди в порушення ст.ст. 626, 629, 638, 639 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України не дослідили, що під час підписання кредитного договору сторонами не була досягнута згода з усіх його істотних умов.

4.2. Відзив до Верховного Суду не надходив.

4.3. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 11.06.2018, який містяться у матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. За приписами частини 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується стягнення з відповідача основної суми заборгованості за кредитом, прострочених процентів за кредитом та пені за несвоєчасне погашення кредиту і процентів.

5.2.2. З урахуванням приписів ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.2.3. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що доводи скаржника фактично зводяться до неналежного виконання кредитного договору банком, а також до того, що під час підписання кредитного договору сторонами не була досягнута згода з усіх його істотних умов.

У зв'язку з викладеним, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Правомірність кредитного договору презюмується з огляду на положення ст. 204 ЦК України.

Враховуючи викладене, аргументи скаржника, які наведені ним у касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки вони спростовуються наявними матеріалами справи.

5.2.4. Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки доказів наявності у відповідача претензій щодо якості та/або обсягу виконання позивачем за кредитним договором своїх зобов'язань матеріали справи не містять; розмір заборгованості та нарахованих позивачем штрафних санкцій відповідачем не спростовано; невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі призвело до наявності заборгованості та порушення відповідачем ст.ст. 525, 526, 530, 629 та 1054 ЦК України. Розрахунки заявлених до стягнення сум, додані до заяви про зменшення позовних вимог від 06.06.2017, перевірені господарськими судами та визнані обґрунтованими і арифметично правильними, і судові рішення цій частині відповідачем не оспорюються.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Гамалія" без задоволення, а постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гамалія" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі №910/5122/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Ткач

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко