Постанова

від 05.10.2017 по справі 902/545/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р. Справа № 902/545/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Розізнана І.В. ,

судді Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи 1 - не з`явився;

третьої особи 2 - не з`явився;

третьої особи 3 - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації на рішення господарського суду Вінницької області від 29.06.17 р. у справі № 902/545/17 (суддя Білоус В.В.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (юридична адреса: 01601; м. Київ, бул. Шевченка,18; поштова адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна,8)

до: ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації ( 22700, Вінницька обл., м. Іллінці, вул. Соборна,25)

за участю третіх осіб, які не самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Іллінецької районної ради (вул. Соборна, 18, м.Іллінці, Вінницька область, 22700),

2) Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації (вул.Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036),

3)Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21000)

про стягнення 110 567,13 грн.- боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.06.2017 у справі № 902/545/17 (суддя Білоус В.В.) позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до: ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Іллінецької районної ради (вул. Соборна, 18, м.Іллінці, Вінницька область, 22700), 2) Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації (вул.Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036), 3) Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21000) про стягнення 110 567,13 грн.- боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі, задоволено в сумі 110 567,13 грн.- боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі. Судові витрати на судовий збір в сумі 1 658,51 грн. покладено на відповідача. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" - 110 567,13 грн.- боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі, судові витрати на судовий збір в сумі 1 658,51 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що всупереч положенням чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, відповідачем не відшкодовано позивачу 110567,13 грн. витрат за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, що відповідачем не заперечується. При цьому, неналежне фінансування та відсутність механізму проведення такого розрахунку не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 29.06.2017 у справі № 902/545/17.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що Законом України від 25.12.2015 №928 Про Державний бюджет України на 2016 рік не було передбачено відшкодування з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати послуг зв`язку та встановлення телефону, показники субвенції на надання з послуг зв`язку та інших, передбачених законодавством пільг у 2016 році, затверджені розпорядженням голови облдержадміністрації №4 від 05.01.2016, відсутні (дорівнюють 0).

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на ст.ст. 19, 95 Конституції України, Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 №928-VII, постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» .

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/545/17 у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 05 жовтня 2017 на 11:00 год.

22.09.2017 на адресу суду від ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації надійшло клопотання в якому просить суд при вирішення даної справи взяти до уваги рішення Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 №925/360/17 та долучити до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на день розгляд справи.

02.10.2017 на адресу суду від ПАТ Укртелеком надійшов відзив в якому просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 29.06.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 05.10.2017 позивач, відповідач та треті особи, своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомив. Поряд з цим скаржник зазначив в апеляційній скарзі, що просить суд розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача, відповідача та третіх осіб.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в судовому засіданні 05.10.2017, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 29.06.2017 у справі № 902/545/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи , відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій, предметом діяльності якого є надання телекомунікаційних послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг (п. 2.2.1 Статуту) (а.с.96).

Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Вінницької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» у період з 01 грудня 2015 по 31 грудня 2016 року було надано послуги зв`язку на пільгових умовах населенню м. Іллінці, які мають право на пільги та на яких поширювались дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII, Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 №1584-ІІІ, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.2008 №203/98-ВР, Закону України «Про охорону дитинства» від26.04.2001 №2402-ІІІ на загальну суму 110567 грн. 13 коп.

Позивачем на адресу відповідача надіслано ряд листів, а саме: №01-02 від 04.01.2016 (а.с. 14-19); №02-02 від 09.02.2016(а.с.21-25); №03-02 від 04.03.2016(а.с. 27-32); №03-02 від 05.04.2016(а.с. 33-38); лист з додатками (а.с. 42-51); №06-1263/5 від 05.07.2016(а.с. 51-57); №06-1435/5 від 03.08.2016(а.с. 58-62); №06-1617/5 від 05.09.2016(а.с. 63-66); №06-1756/5 від 05.10.2016(а.с. 68-73); №06-1900/5 від 04.11.2016(а.с. 75-80); №06-2100/5 від 05.12.2015(а.с. 81-86); №06-27/5 від 05.01.2017(а.с. 87-90) в яких зазначено про надання відповідачу розрахунків з відповідним пакетом документів (зведені розрахунки, акти звірок за формою « 3-пільга» , списки абонентів за формою « 2-пільга» ) по компенсації за пільгове надання телекомунікаційних послуг за грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року.

Відповідно до п. 1 Положення «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (із змінами і доповненнями) (далі- за тектом Положення) - єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей. Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги (п.3 Положення);

Згідно ч.1 п. 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

На виконання зазначених положень позивач звертався до відповідача з листами, разом з якими надсилалися звіти за формою-2 пільга "Розрахунок на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги по Вінницькій Філії ПАТ «Укртелеком» ".

Дані листи надсилались на електронну адресу відповідача, що підтверджується листами позивача в яких зазначається про відправлення електронною поштою на адресу відповідача відповідних розрахунків (а.с. 14, 21, 27, 33, 42, 52-53, 59, 64, 68, 75, 81, 87).

Так, правовій аналіз матеріалів справи свідчить, що позивачем надавались ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам протягом 01 грудня 2015 по 31 грудня 2016 року, згідно з формою "2-пільга". Отже, позивачем дотримано вимоги Положення щодо складення та подання до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам згідно з формою "2-пільга".

На виконання п.11 Положення, уповноважений орган щомісяця: звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

У зв`язку з тим, що відповідачем всупереч приписів чинного законодавства заборгованість за надані послуги зв`язку пільговій категорії населення сплачено не було, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Вінницької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги зв`язку у розмірі 110567 грн. 13 коп.

Досліджуючи матеріали справи у їх сукупності та надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 610 ЦК України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Для громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст. 46 Конституції України). Звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Таким чином, установлене Законами України і гарантоване Конституцією України право окремих категорій громадян на пільги з оплати послуг зв'язку, не може бути порушеним шляхом звуження змісту та обсягу визначених прав, а саме, відсутністю бюджетного фінансування видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.

Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що боржник, як юридична особа, відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із договору чи закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та пункту 63 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» , затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил, також передбачено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Вищевказані правові норми закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг суб'єкту господарювання, який надає такі послуги.

Поряд з цим, ні Законом України «Про телекомунікації» , ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» , яка визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Як було зазначено вище, протягом грудня 2015 - грудня 2016 року позивачем було надано послуги зв`язку на пільгових умовах населенню м. Іллінці, які мають право на пільги та на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII, Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 №1584-ІІІ, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.2008 №203/98-ВР, Закону України «Про охорону дитинства» від26.04.2001 №2402-ІІІ.

Згідно, п.є) п.п. 9 ч.1 ст. 87 БК України (в редакції на момент виникнення правовідносин) визначено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення: інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністром України.

Відповідно до п.п.«б» пункту 4 ч.1 ст. 89 БК України (в редакції на момент виникнення правовідносин) до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на: пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи; особам, звільненим із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років, та які стали інвалідами під час виконання службових обов'язків; пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час виконання службових обов'язків; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; ветеранам праці; дітям війни; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

Частинами 1, 5 ст. 102 БК України (в редакції на момент виникнення правовідносин) передбачено, що видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян проводяться з місцевих бюджетів за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян надаються пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, а також здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Частиною 2 ст. 97 БК України (в редакції на момент виникнення правовідносин) визначено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету» (за текстом - Порядок), (в редакції яка діє з 20.03.2015) який визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг населенню зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету (пункт 1 Порядку).

Відповідно до п. 2 Постанови №256, головні розпорядники бюджетних коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Отже, чинним законодавством передбачено відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, при цьому вказані зобов`язання виникають безпосередньо з Законів України та не залежать від їх фінансування.

Пунктом 3 Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

В даному випадку, реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території м. Іллінці здійснює ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат (п.4 Порядку)

Відповідно до п. 5 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. N 20

Згідно п. 6 Порядку, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у п.5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, управлінням державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. N 20.

Відповідно до ч.1 п. 8 Порядку, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг населенню на оплату зокрема, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України. Колегія суддів звертає увагу, що спірні правовідносини носять змішаний характер і підпадають під правове регулювання не лише, як стверджує апелянт, Бюджетного кодексу України, який визначає безпосередню процедури сплати грошових коштів, але також і регулюються нормами цивільного законодавства: Цивільного кодексу України та відповідними законами України, які закріплюють правову підставу в даному випадку оператора телекомунікаційних послуг надавати послугу на пільговій умові певним категоріям осіб.

Як зазначає в позовній заяві позивач та підтверджується матеріалами справи, позивачем на виконання п. 10 Положення «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117, на паперових та електронних носіях направлялись відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат (за формою « 2-пільга» ), пов`язаних з наданням пільг за період з 01 грудня 2015 по31 грудня 2016 року з списком абонентів за формою « 2-пільга» . Вказані розрахунки за формою « 2-пільга» за відповідний період надані позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 11 Положення, на відповідача як на розпорядника коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг покладено обов'язок щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводити розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації. Після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, уповноважений орган складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою « 5-пільга» ; реєстр розрахунків згідно з формою « 7-пільга» ; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга» .

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525 та 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 та 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Колегія суддів відзначає, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити надання окремих пільг, шляхом внесення відповідних змін в законодавство. Враховуючи, що закони України, якими встановлені пільги щодо оплати послуг зв'язку є чинними, їх дія не зупинена, правові підстави для припинення позивачем нарахування пільг з оплати послуг зв'язку, по причині відсутності в Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» положень щодо фінансування пільг з оплати послуг зв'язку, відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Твердження відповідача про неможливість взяття ним бюджетних зобов'язань по причині відсутності в Законі України «Про Державний бюджет на 2016 рік» та у міському бюджеті м. Іллінці на 2016 рік бюджетних призначень на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з оплати послуг зв'язку, спростовується наступним.

Згідно з ч. 6 ст. 48 БК України (в редакції на момент виникнення правовідносин), бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч.ч. 1, 4 ст. 48 БК України.

Аналогічні положення закріплені в абзаці 3 п.2.10 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерстві фінансів України 02.03.2012 № 309.

Відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету Україні не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права Верховний Суд України в постанові від 22.03.2017 р. у справі № 905/2358/16 зробив висновок, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Відсутність у Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» положень про субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснені державних програм соціального захисту, зокрема, відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, не відмінює пільги встановленої законодавчими актами. Тому, право позивача на отримання відшкодування витрат, пов'язаних наданням пільг, підлягає реалізації і захисту незважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатків на ці потреби не було передбачено.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, повинна діяти ефективно і відповідально.

Пунктом 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» , п. 16 ст. 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» , п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв`язку (телекомунікаційні послуги).

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України Про Державний бюджет на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Приписами ст. 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Пунктом 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 встановлено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому, у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також, п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 №01-06/908/2012 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України» від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» визначено, що за змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446).

При цьому, згідно ч. 6 ст. 48 БК України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 БК України.

У відповідності до листа Міністерства фінансів України від 30.06.2011 за № 31-07310-10-24/16584 "Щодо порядку обліку бюджетних зобов'язань" (а.с. 5-6 т.2) згідно із ст. 48 БК України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Разом з тим, деякі програми, які відносяться до програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів). У зв'язку з цим та згідно з ч. 6 ст. 48 БК України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово - комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно абз.2 п.12 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» , погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово.

Отже, ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації, який відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ 03191868 є самостійною юридичною особою, яка відповідно до приписів ч.1 ст. 96 ЦК України має відповідати за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо з Закону та така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 43 ГПК України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Поряд з цим, колегія суддів не приймає до уваги доводи заявника апеляційної скарги щодо наявності протилежного рішення по подібним справам, а саме: рішення Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 №925/360/17, оскільки в рамках даного апеляційного провадження надається оцінка лише оскаржуваному рішенню по даній справі. Прецендентне право на території України не застосовується.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням приписів чинного законодавства та правової позиції Верховного Суду України, яка відповідно до вимог статті 111-28 ГПК України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, колегія суддів відзначає, що відсутність фінансування з боку Державного бюджету України не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та відповідно скасування оскаржуваного рішення та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по витратах понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв`язку) на пільгових умовах у розмірі 110567,13 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим рішення господарського суду Вінницької області від 29.06.17 р. у справі № 902/545/17 слід залишити без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації без задоволення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Вінницької області від 29.06.2017 р. у справі № 902/545/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Філіпова Т.Л.