Постанова

від 28.09.2017 по справі 914/1819/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2017 р.                                         Справа № 914/1819/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                                                            Дубник О.П.

суддів                                                                                Бонк Т.Б.

                                                                                ОСОБА_1

при секретарі                                                            Мокрій А.В.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) “ЕйСіПі Україна” вх. № 01-05/2324/17 від 23.05.2017р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2017 р.

у справі № 914/1819/16 (головуючий суддя Горецька З.В., судді: Манюк П.Т., Блавацька-Калінська О.М.)

за позовом: ТОВ “ЕйСіПі Україна”, м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торгово – виробнича компанія (далі - ТзОВ ТВК) “Перша приватна броварня “Для людей-як для себе!” , м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне підприємство (далі - ПП) “Профіком” с. Лисиничі, Пустомитівський район, Львівська область,

про стягнення боргу у розмірі 3 215611,87 грн., розірвання договору оренди ємкості №АСР/02/2011 від 01.08.2011року, повернення майна

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – представники (довіреності у матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7 (довіреності у матеріалах справи);

від третьої особи: не з`явився (належно повідомлений).

Судом роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України).

Відводів суддям в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходило, у зв’язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2017р. поновлено строк на подання апеляційної скарги ТОВ “ЕйСіПі Україна”.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2017р. у складі колегії суддів: головуючого судді Дубник О.П., суддів Скрипчук О.С. та Юрченко Я.О. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 06.07.2017 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2017р. відкладено розгляд справи на 02.08.2017 року.

У зв’язку з перебуванням у відпустці судді – члена колегії Скрипчук О.С. розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 338 від 27.07.2017р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у даній справі.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.07.2017р. до складу колегії входять: головуючий суддя Дубник О.П., судді: Бонк Т.Б., Юрченко Я.О.

В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений п. 3 ч. 5 ст. 48 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року N 1402-VIII принцип незмінності судді, слід починати з початку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору.

Новим складом суду розпочато розгляд справи та завершено прийняттям постанови.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 02.08.2017р.

Третя особа у судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечила, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого відправлення 04.08.2017р.

19.09.2017р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів б/н від 19.09.2017р. (вх. №01-04/6248/17 від 19.09.2017р.), у якому просить витребувати в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби копії податкових декларацій по податку на додану вартість ТзОВ ТВК “Перша приватна броварня “Для людей-як для себе!” з розшифровками податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) та реєстри податкових накладних, які зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.09.2015р. по 04.08.2016р., реєстр податкових накладних за період з 01.09.2015р. по 04.08.2016р. по постачальниках ТОВ «Натан-Транс» та ПП «ТІЗ-Карбоган», а також податкові накладні по податковому кредиту за період з 01.09.2015р. по 04.08.2016р. по номенклатурі товарів та послуг: діоксид вуглецю скраплений та або двоокис вуглецю. Зазначає, що звертався з адвокатським запитом, однак з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби отримали відповідь про відмову у наданні запитуваної інформації. У судовому засіданні представник позивача підтримав подане клопотання.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні поданого клопотання зазначивши, що воно не стосується предмету доказування, а відповідач не здійснює облік рекуперованої вуглекислоти.

Колегія суддів, порадившись, вирішила клопотання відхилити.

В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХП ГПК України.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст. 99 ГПК України).

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ч.1 ст.101 ГПК України).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ (ст. 38 ГПК України).

Згідно п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду.

Суд прийшов до висновку, що в матеріалах справи з огляду на предмет та підстави позову достатньо доказів, необхідних для правильного вирішення справи.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.04.2017 р. у справі №914/1819/16 (головуючий суддя Горецька З.В., судді: Манюк П.Т., Блавацька-Калінська О.М.) позовні вимоги ТОВ “ЕйСіПі Україна” до відповідача: ТзОВ ТВК “Перша приватна броварня “Для людей-як для себе!” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ПП “Профіком” про стягнення боргу у розмірі 3 215611,87 грн., розірвання договору оренди ємкості №АСР/02/2011 від 01.08.2011року задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ ТВК “Перша приватна броварня “Для людей-як для себе!” на користь ТОВ “ЕйСіПі Україна” пеню 50 273,79 грн., інфляційні втрати в розмірі 34 669,95 грн., 3% річних в розмірі 7 471,16 грн., а також 2 776,79 грн. судового збору. Розірвано договір оренди ємності №АСР/02/2011 від 01.08.2011 року, укладений між ТзОВ ТВК “Для людей-як для себе!” та ТОВ “ЕйСіПі Україна”. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд керувався вимогами ст. 11, ч. 5 ст. 254 ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, ч. 2 ст. 625, ст. 629 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), ст.ст. 173, 179, 193, 230, п. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) та прийшов до висновку про те, що у зв‘язку з неналежним виконанням умов договору в частині сплати орендної плати судом встановлено, що до стягнення підлягає пеня - 50 273,79 грн., 3% річних - 7 471,16 та інфляційні втрати – 34 669,95 грн. Позивачем не доведено наявність будь-яких порушень при виконанні умов договору оренди ємності відповідачем в частині нецільового використання об’єкта оренди, а, отже, застосування будь-яких санкцій до відповідача, з огляду на вищенаведене, суд вважає необгрунтованим та безпідставним. Оскільки судом встановлено, що договір на поставку діє та штрафні санкції не сплачені, отже, вимога про розірвання договору підлягає задоволенню.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за порушення умов договору оренди ємності №АСР/02/2011 від 01.08.2011 року за нецільове використання об’ єкта оренди в розмірі 3 122 693,95 грн, ТОВ “ЕйСіПі Україна” оскаржило таке в апеляційному порядку.

Апелянт зазначає, зокрема, що судом зроблено безпідставний висновок про те, що із долученого до матеріалів справи алгоритму роботи системи не вбачається як саме визначається та фіксується факт порушення використання ємкості. Також судом не наведено правових обґрунтувань, чому докази позивача не взято до уваги. Зазначає, що відповідачем долучено до матеріалів справи документ, який містить лише частину інформації з картки рахунку 201 за період з 01.09.2015р. по 04.08.2016р. Зазначає, що твердження відповідача з приводу того, що ємності Е1 та Е2 заповнювалися рекуперованою вуглекислотою не підтверджується самим відповідачем, оскільки схема роботи цих ємностей передбачає можливість заповнення їх лише привозною вуглекислотою.. Стверджує, що суд безпідставно виніс оскаржуване рішення ґрунтуючись на доказах відповідача. Просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2017 р. у даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ ТВК “Перша приватна броварня “Для людей-як для себе!” просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, зазначає, що відповідач надав пояснення та докази з приводу завантаження ємностей рекуперованою вуглекислотою, яка була попередньо зібрана у іншу ємність, а звідти завантажена у ємності, що були предметом договору оренди, а такі дії відповідача не є порушенням п. 1.1.2 договору оренди ємності №АСР/02/2011 від 01.08.2011 року.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши в судовому засіданні думку представників учасників процесу, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.08.2011року між ТОВ “ЕйСіПі Україна” (орендодавець) та ТзОВ “ТВК Перша приватна броварня “Для людей – як для себе” (орендар) укладено Договір оренди ємності №АСР/02/2011 (надалі - Договір) (ас. 34-38, т.1; а.с. 162-168, т.2 перекладений договір на українську мову).

За умовами договору орендодавець зобов’язується купити та передати орендарю в строкове платне користування наступне майно: Посудина для зберігання зрідженого діоксину вуглецю Thyssen Krup AG V55/23, Німеччина, заводський №6018, 2006 р.в. – 1 шт., Посудина для зберігання зрідженого діоксину вуглецю Thyssen Krup AG V55/23, Німеччина, заводський №6025, 2006 р.в. – 1 шт., Холодильний агрегат для скраплення газоподібного СО2, FRASCOLD S 15 56 S-Y/2 – 1шт., Газифікатор повітряний з примусовим обдувом, водяним або паровим підігрівом РТ 1250/1900 – WTC – 2 шт. та додаткове обладнання переданого по акту прийому-передачі у складі: Системний блок (Процесор INTEL PENTIUM G3450, Жорсткий диск – 500 Gb Seagate, Материнська плата GIGABYTE GA-H81M-DS2, O3Y-DDR3 4Gb 1333MZH GOODRAM, Корпус – ASUS VENTO TA-8C2); Монітор PHILIPS 223V5LSB2/10; Миша; Клавіатура; Щит управління автоматики (PLC Tecomat Foxtrot CH-1014, розширюючий мезонійний модуль OS-1401, розширюючий мезонійний модуль IT-1604, Б/ 240 АС/24V DC DR-120-24- 1шт., Б/Ж 240АС/24V DR-4524 – 2 шт., блок безперебійного живлення АСР – 2 шт., Безпровідний модем – 1 шт., датчики тиску 4-20мА – 4 шт.; Пневмопривід з індикатором положення – 6 шт. ;Редуктор тиску – 1 шт.

Згідно протоколу розбіжностей до Договору від 01.08.2011 року, п.1.1.2 договору викладений у такій редакції: цільове призначення обладнання – зберігання розрідженого двоокису вуглецю, який поставляється орендарю виключно орендодавцем, будь-ким із офіційних виробників та/або дистриб’юторів компанії “АСР”, а також рідкого двоокису вуглецю, рекуперованого орендарем в процесі власного виробництва. Орендар не має права використовувати обладнання не за цільовим призначенням, включаючи зберігання продукції, яка постачається іншими постачальниками, крім випадків надання орендодавцем дозволу (а.с. 39, т. 1).

Згідно п.2.1 Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей до Договору від 01.08.2011 року) розмір орендної плати за використання обладнання на момент укладення даного договору складає 7 200,00 грн., в тому числі ПДВ 1200,00 грн. в місяць. У випадку якщо орендар розпочне зберігання рідкого двоокису вуглецю, рекуперованого в процесі власного виробництва, орендна плата складатиме 14 058,00 грн., в тому числі ПДВ 2 343,00 грн. Датою збільшення вартості оренди сторони погодили вважати дату вводу в експлуатацію орендарем обладнання по рекуперації двоокису вуглецю у власному виробництві. Розмір орендної плати за використання обладнання для періоду – до вводу в експлуатацію орендарем обладнання для періоду – до вводу в експлуатацію орендарем обладнання по рекуперації двоокису вуглецю, і орендної плати для періоду – після вводу в експлуатацію орендарем обладнання по рекуперації двоокису вуглецю, буде індексуватися одночасно відповідно до п.2.3 договору оренди 3АСР/02/2011 від 01.08.2011 року.

Орендодавець може індексувати орендну плату двічі на рік (кожні шість місяців). Сторони дійшли згоди, що у випадку якщо курс євро відносно гривні виросте на більш ніж 3% (відповідно НБУ), то орендодавець має право індексувати орендні платежі пропорційно росту курсу євро. Коректування орендної плати у зв ‘язку з індексацією може проводитися орендодавцем кожних півроку. Курс євро на момент підписання договору складає 11.43 грн. за 1 євро. Загальна сума даного Договору 864 000,00 грн., в тому числі ПДВ 144 000 грн. Оплата орендної плати проводиться орендарем в термін не пізніше 20-го числа наступного місяця за попередній місяць, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, на основі виставленого рахунку. Датою оплати вважається дата перерахування грошових коштів в повному об’ємі на розрахунковий рахунок орендаря. Невикористання обладнання за його призначенням, не є причиною відмови від оплати орендних платежів, передбачених даним Договором – п.2.1-2.5 Договору.

25.05.2016 року позивачем скеровано на адресу відповідача повідомлення вих.109 про відмову від Договору оренди ємності від 01.08.2011 року. На дату складання вказаного повідомлення заборгованість по сплаті орендної плати складає 359 405,10 грн., що свідчить про те, що орендна плата не сплачується протягом 9 місяців підряд (а.с. 50-51, т.1).

Позивач стверджує, що відповідно до повідомлення про вручення зазначене вище повідомлення отримано ТзОВ “ТВК Перша приватна броварня “Для людей – як для себе” 30.05.2016 року (а.с. 52, т.1).

ТОВ “ЕйСіПі Україна” звернулось до суду першої інстанції з позовом у якому просило про стягнення штрафу у розмірі 2 164 823,52 грн., розірвання договору оренди ємкості №АСР/02/2011 від 01.08.2011року та зобов'язання повернути майно (а.с. 5-12, т.1).

Позивач неодноразово подавав до суду заяви про збільшення та зменшення позовних вимог, а у останній заяві про зменшення позовних вимог від 06.03.17р. (вх. ГСЛО 1031/17 від 07.03.2017р.) просив суд стягнути з відповідача 3215611,87 грн., в тому числі штраф за порушення умов договору оренди ємності №АСР/02/2011 від 01.08.2011року в розмірі 3122693,95 грн., пеню за прострочення оплати орендної плати в розмірі 50 689,69 грн., інфляційні втрати в розмірі 34 669,95 грн., 3% річних в розмірі 7 558,28 грн., а також розірвати договір оренди ємкості №АСР/02/2011 від 01.08.2011року (а.с. 110, т. 3).

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч.1 ст.625 ЦК України)

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

01.08.2011року між ТОВ “ЕйСіПі Україна” та ТзОВ “ТВК Перша приватна броварня “Для людей – як для себе” було укладено договір оренди ємності №АСР/02/2011, за умовами якого орендодавець зобов’язується купити та передати орендарю в строкове платне користування вказане у договорі майно.

Термін оренди обладнання переданого в користування за цим договором орендарю становить 10 років (п.3.1 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін, терміном на 10 років, до 1 серпня 2021 року і продовжується на наступні 12 місяців, якщо не менше, ніж за 6 місяців до дати закінчення терміну договору не було отримано письмове повідомлення від однієї зі сторін про намір припинити термін дії договору (п.8.1 Договору).

Даний договір має силу лише за умови дії договору на поставку рідкої вуглекислоти, який орендар зобов’язується укласти з орендодавцем або пов’язаної компаній (п.8.3 Договору).

Згідно п.9.7.1 Договору орендар зобов’язується укласти з орендодавцем договір поставки рідкого двоокису вуглецю для його зберігання в орендованому за цим Договором обладнанні. Цей договір, а також договір поставки рідкого двоокису вуглецю, який орендар зобов’язаний укласти відповідно до цього пункту становитимуть єдиний Договір, таким чином якщо орендар порушить свої зобов’язання по одному з договорів, то буде вважатися що орендар порушив свої договірні зобов’язання в цілому.

Сторонами підтверджено укладення договору поставки рідкого двоокису вуглецю.

Згідно п.2.1 Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей до Договору від 01.08.2011 року), розмір орендної плати за користування обладнанням на момент укладення цього договору становить 7 200,00 грн., в тому числі ПДВ 1 200,00 грн. за місяць. У разі якщо орендар розпочне зберігання рідкого двоокису вуглецю, рекуперованого в процесі власного виробництва, орендна плата складатиме 14 058,00 грн., в тому числі ПДВ 2 343,00 грн. Датою збільшення вартості оренди сторони погодили вважати дату вводу в експлуатацію орендарем обладнання по рекуперації двоокису вуглецю у власному виробництві. Розмір орендної плати за використання обладнання для періоду – до вводу в експлуатацію орендарем обладнання по рекуперації двоокису вуглецю, і орендної плати для періоду – після вводу в експлуатацію орендарем обладнання по рекуперації двоокису вуглецю, буде індексуватися одночасно відповідно до п.2.3 договору оренди №АСР/02/2011 від 01.08.2011 року.

Відповідно до п. 2.2 Договору орендодавець може індексувати орендну плату двічі на рік (кожні шість місяців).

Сторони дійшли згоди, що у випадку якщо курс євро відносно гривні виросте на більш ніж 3% (відповідно НБУ), то орендодавець має право індексувати орендні платежі пропорційно росту курсу євро. Коректування орендної плати у зв’язку з індексацією може проводитися орендодавцем кожних півроку. Курс євро на момент підписання договору складає 11,43 грн. за 1 Євро (п.2.3 Договору).

Згідно п.2.4 Договору загальна сума даного Договору 864 000,00 грн., в тому числі ПДВ 144 000 грн.

Відповідно до п.2.5 Договору, оплата орендної плати здійснюється орендарем в строк не пізніше 20-го числа наступного місяця за попередній місяць, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, на підставі виставленого рахунку.

Датою оплати вважається дата перерахування грошових коштів в повному обсязі на розрахунковий рахунок орендаря. Невикористання обладнання за його призначенням, не є причиною відмови від оплати орендних платежів, передбачених даним Договором.

Сторонами підписано Акти про надання послуг оренди 07.07.2015 року на суму 39 933,90 грн., 07.08.2015 року на суму 39 933,90 грн., 11.09.2015 року на суму 39 933,90 грн., 06.10.2015 року на суму 39 933,90 грн., 10.11.2015 року на суму 39 933,90 грн., 07.12.2015 року на суму 39 933,90 грн., 12.01.2016 року на суму 39 933,90 грн., 08.02.2016 року на суму 39 933,90 грн., 09.03.2016 року на суму 39 933,90 грн., 12.04.2016 року на суму 39 933,90 грн., 25.05.2016 року на суму 39 933,90 грн.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно банківських виписок відповідачем оплачено: 01.11.2013 року – 64 800,00 грн., 03.11.2014 року – 50 000,00 грн., 04.02.2015 року – 70 000,00 грн., 05.02.2015 року – 132 276,35 грн., 05.02.2015 року – 30 000,00 грн., 04.09.2015 року – 440 000,00 грн., 03.06.2016 року – 39 933,90 грн., 03.06.2016 року – 39 933,90 грн., 03.06.2016 року – 39 933,90 грн., 03.06.2016 року – 39 933,90 грн., 03.06.2016 року – 39 933,90 грн., 03.06.2016 року – 39 933,90 грн., 04.07.2016 року – 159 735,60 грн., 04.07.2016 року – 1 796 952,70 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 50 689,69 грн. пені, 34 669,95 грн. інфляційних втрат та 7 558,28 грн. 3% річних, за несвоєчасну сплату орендної плати.

У відповідності до вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.2 Договору у разі прострочення оплати платежів передбачених цим договором. Орендар зобов’язується сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період прострочення, від загальної суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України зазначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши правильність здійсненого розрахунку, апеляційний господарський суд приходить до висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення 50 273,79 грн. пені, 7 471,16 грн. 3% річних та 34 669,95 грн. інфляційних втрат.

Щодо вимоги про стягнення 3122693,95 грн. штрафу за порушення умов договору оренди ємності №АСР/02/2011 від 01.08.2011року в частині нецільового використання об акта оренди слід зазначити наступне.

Відповідно до п.4.4.2 Договору орендар має право використовувати орендоване обладнання у власній господарській діяльності у відповідності до його цільового призначення.

Позивач стверджує про порушення відповідачем п.4.4.2 та п.1.1.2 Договору щодо цільового використання ємності, а саме, на думку позивача, відповідач здійснював залив та зберігання рідкого двоокису вуглецю, який не поставлявся позивачем та не був рекуперованим відповідачем в процесі власного виробництва.

З метою здійснення контролю за використанням орендарем обладнання у відповідності до вимог п.1.1.2 та п.4.3.1 Договору, було підібрано та встановлено обладнання для автоматизації, диспетчеризації та архівації даних, системи обладнання для зберігання та подачі газоподібного двоокису вуглецю, який постачається ТОВ “ЕйСіПі Україна”, встановленого на підприємстві відповідача для подачі газоподібного двоокису вуглецю на виробничу лінію. Система диспетчеризації та архівації даних базується на архівації показів сертифікованої ваги AXIS, встановленої під ємностями для зберігання зрідженого двооксиду вуглецю, по цифровому протоколу RS-232. В таблиці, яка додається до позовної заяви, наведено позивачем всі завантаження до резервуарів зберігання, які є предметом договору оренди за період з 01.07.2015 року по 29.07.2016 року.

Позивач просить стягнути 3 122 693,95 грн. штраф у розмірі 5% від вартості орендованого обладнання за кожен факт порушення п.1.1.2 та п.4.3.1 Договору, що були зафіксовані в період з 25.09.2015 року (іншим розрахунком з 01.07.2015 року) по 04.07.2016 року. На підтвердження факту порушень з боку відповідача, позивачем подано таблиці, в яких зазначена дата, час і вага.

Як вбачається з матеріалів справи, для встановлення підставності доводів позивача судом першої інстанції тричі призначалися судові експертизи. Виконання експертиз суд доручав Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз. У кожному випадку суд першої інстанції отримував відповідь експертної установи про неможливість з’ясування таких питань, у зв’язку з відсутністю фахівців у відповідній галузі знань.

Відповідачем було подано Картку рахунку 201 за 01.09.2015 року по 04.08.2016 року, з якого не вбачається, що відповідачем закуповувалася сировина двоокису вуглецю у інших контрагентів. Також, згідно поданої відповідачем схеми ємність може наповнятися сировиною придбаною у позивача, а також виробленою відповідачем в процесі власного виробництва (рекуперації) і подаватися безпосередньо на виробництво. Відповідач зазначає про завантаження ємностей рекуперованою вуглекислотою, яка була попередньо зібрана в іншу ємність, а згодом завантажена у ємності, що були предметом договору оренди, що не є порушенням п.1.1.2 Договору.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту нецільового використання об’єкта оренди.

Апелянт зазначає, що твердження відповідача з приводу того, що ємності Е1 та Е2 заповнювалися рекуперованою вуглекислотою, не підтверджується самим відповідачем, оскільки схеми роботи надані суду не передбачають такої можливості. Стверджує, що суд безпідставно виніс оскаржуване рішення ґрунтуючись на доказах відповідача.

Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи скаржника необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції повно на всебічно були досліджені всі обставини справи та надані сторонами докази. Крім того, судом тричі призначались експертизи які з незалежних від суду обставин не були проведені, а саме у зв’язку у зв’язку з відсутністю фахівців у відповідній галузі знань. Також слід зазначити, що відповідно до ст. 33 ГПК України обов’язок доказування покладений законом саме на сторони. А для встановлення достовірності доводів наведених позивачем необхідні спеціальні технічні знання, які у суду відсутні.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди ємності №АСР/02/2011 від 01.08.2011року.

Відповідно до п.8.3 Договору, даний договір має силу лише за умови дії договору на поставку рідкої вуглекислоти, який орендар зобов’язується укласти з орендодавцем або пов’язаної компаній. У разі розірвання або закінчення терміну дії вищевказаного договору поставки даний договір автоматично припиняє свою дію, за винятком зобов’язань по поверненню майна, фінансових та штрафних санкцій. Оскільки, договір на поставку діє та штрафні санкції не сплачені, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимогу про розірвання договору.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального права.

Усе викладене дає підстави для залишення без задоволення апеляційної скарги, у зв’язку із чим згідно із ст. 49 ГПК України на апелянта покладаються судові витрати.

Керуючись ст. ст. 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2017 р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на ТОВ “ЕйСіПі Україна”.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 03.10.2017р.

Головуючий суддя                                                            Дубник О.П.

Суддя                                                                                Бонк Т.Б.

          Суддя                                                                                Юрченко Я.О.