Постанова

від 05.10.2017 по справі 906/1300/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р. Справа № 906/1300/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Грязнов В.В. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Гладкій Л.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача 1- ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідача 2- не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стубла" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.17 р. у справі № 906/1300/16

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м. Житомир)

до 1) Приватного підприємства "Стубла" (м. Житомир)

2) Публічного акціонерного товариства "Житомирінвест" (м. Київ)

про витребування із чужого незаконного володіння об'єкт нерухомого майна - об'єкт цивільної оборони

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.07.17 р. у справі №906/1300/16 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області до Приватного підприємства "Стубла" та Публічного акціонерного товариства "Житомирінвест" про витребування із чужого незаконного володіння об'єкта нерухомого майна - об'єкта цивільної оборони - задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Стубла" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.2017 року по справі №906/1300/16. Ухвалити постанову, якою відмовити у позовній заяві регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області до Приватного підприємства Стубла , Публічного акціонерного товариства Житомирінвест про витребування із чужого незаконного володіння об'єкт нерухомого майна - об'єкт цивільної оборони за безпідставністю.

Приватне підприємство Стубла вважає рішення по справі №906/1300/16 ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, висновки господарського суду, які викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на час подання позову Приватне підприємство Стубла у своїй, власності не мала (та не має) жодного об'єкту нерухомого майна, який можна було б визначити, відповідно до чинного законодавства України, як об'єкт цивільної оборони. Також, ПП Стубла вказало, що позивач у своєму позові не зазначив, яку площу має спірний об'єкт нерухомого майна та де він розміщується.

Проте, місцевий суд, самостійно визначив спірний об'єкт, його площу та місце розташування. Єдиним обґрунтуванням у рішенні місцевого суду, що об'єкт, який суд визначив як об'єкт цивільної оборони та його площу є твердження позивача. Тобто, факт наявності за адресою вул. Заводська 13, м. Житомира об'єкту цивільної оборони загальною площею 162.2 кв.м у рішенні місцевого суду підтверджується лише позицією представника позивача.

На думку апелянта вказаними діями суд першої інстанції вийшов за межи позовних вимог, порушив принципи господарського процесу, а саме принцип рівності сторін у справі (ст. 4-2 ГПК України), принцип змагальності (ст. 4-3 ГПК України) та принцип гласності (ст.4-4 ГПК України) розгляду господарський справ.

Крім того, ПП Стубла зазначено, що в України існують Державні будівельні норми Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони (ДБН В 2.2.5-97), які затверджені Наказом Держкоммістобудування України №106 від 08.07.1997 року і що всі об'єкти цивільної оборони повинні відповідати вимогам вказаним Державним будівельним нормам.

Безпідставним на думку скаржника є відмова місцевого суду у задоволенні заяви ПП Стубла про застосування позовної давності у даній справі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від "07" серпня 2017 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стубла" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.17 р. у справі №906/1300/16 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

19.08.2017р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області надало апеляційному суду заперечення на апеляційну скаргу. Зокрема позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.17 р. у справі № 906/1300/16 без змін.

Публічне акціонерне товариство "Житомирінвест" не скористалось правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

В судовому засіданні Представник Приватного підприємства "Стубла" - ОСОБА_3 підтримав доводи, викладені апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.17 р. у справі №906/1300/16 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення.

Представник Приватного підприємства "Стубла" - ОСОБА_2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.17 р. у справі №906/1300/16 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення.

Представник Приватного підприємства "Стубла" - ОСОБА_4 підтримав правову позицію представників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та надав свої пояснення по суті спору.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області - ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.17 р. у справі №906/1300/16 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Публічне акціонерне товариство "Житомирінвест" не реалізувало процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, проте було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України № 57-93 від 20.05.1993 "Про приватизацію майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду" та Декрету Кабінету Міністрів від 17.05.1993 №15-93 "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" Регіональним відділенням ФДМУ в Житомирські області було здійснено заходи з метою приватизації ОП "Житомирводбуд".

Так, наказом регіонального відділення від 15.12.1995 № 289-АО було затверджено акт оцінки вартості майна Орендного підприємства "Житомирводбуд", згідно з яким:

- вартість цілісного майнового комплексу зменшена на вартість майна, що належить орендарю на суму 343 630 950 тис. крб.;

- щодо якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації на суму 21 790 530 тис.крб.;

- державного житлового фонду на суму 183 405 200 тис. крб.;

- об'єктів, які не підлягають приватизації на суму - 22 072 370 тис. крб.

Згідно додатку до акту оцінки, по Житомирській пересувній механізованій колоні №67 ОП "Житомирводбуд" вилучення вартості майна, що не підлягає приватизації становить 1127,2 млн. крб.

Згідно довідки Житомирської пересувної механізованої колони № 67 орендного підприємства "Житомирводбуд", підписаної директором та головним бухгалтером (копія додається) зазначається, що сховище для цивільної оборони знаходиться в підвалі побутового приміщення і його балансова вартість становить 277 235 000 крб, залишкова вартість 249,3 млн. крб. та на суму 877,9 млн. крб (залишкова вартість) вилучалась котельня з обладнанням, що в сумі становить 1127,2 млн. крб.

Наявність побутового приміщення на балансі підприємства по вул. Заводська 13 підтверджено інвентаризаційним описом основних засобів. Під порядковим номером 28 рахується побутове приміщення 1987 року, інвентарний номер 0012, балансовою вартістю НОМЕР_1 крб.

Спільним рішенням регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області та голови ради організації орендарів ОП "Житомирврдбуд" від 04.06.1996 було створено відкрите акціонерне товариство "Житомирводбуд" з передачею йому цілісного майнового комплексу ОП "Житомирводбуд".

Згідно листа від 10.10.2001 №04/3194 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області визначений перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Житомирводбуд" (нерухоме майно структурного підрозділу ПМК-67) серед об'єктів нерухомого майна п. 1 зазначено побутове приміщення (м. Житомир, вул.Заводська 13, інв.номер 0012, балансова вартість становить НОМЕР_1 крб., залишковою вартістю НОМЕР_2 крб., без врахування об'єкта цивільної оборони).

Актом перевірки утримання, зберігання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Житомирводбуд" від 20.03.2002 встановлено наявність приміщення ЦО (м. Житомир, вул. Заводська 13) та продовжують знаходиться на балансі ВАТ "Житомирводбуд" (а.с. 24). З даним актом перевірки був ознайомлений голова правління ВАТ "Житомирводбуд" ОСОБА_5

Згідно договору купівлі-продажу від 24.07.2003, Відкрите акціонерне товариство "Житомирводбуд" (правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Житомирінвест") продало, а Приватне мале підприємство "Стубла" купило побутове приміщення, загальною площею 953,3 кв.м., що знаходиться у місті Житомирі по вулиці Заводській, 13. На підставі рішення виконкому Житомирської міської ради №119 від 11.03.2004 відповідач провів реконструкцію побутового приміщення в результаті чого у 12.02.2010 ПП "Стубла" отримало право власності на будівлю виробничого корпусу з адміністративно-побутовими та складськими приміщеннями та виробничу будівлю по вул. Заводській, 13а в м. Житомирі.

Наказом регіонального відділення від 21.10.2004 №578 було створено інвентаризаційну комісію, до складу якої входили в тому числі, голова правління та головний бухгалтер ВАТ "Житомирводбуд". За результатами інвентаризації, комісією було складено протокол від 15.05.2005. Згідно з пропозиціями інвентаризаційної комісії об'єкти цивільної оборони залишаються на балансі підприємства. У звіті про інвентаризацію об'єктів, який є додатком до протоколу інвентаризаційної комісії, зазначено, що об'єкт цивільної оборони по вул.Заводська 13, який не увійшов при приватизації до статутного капіталу ДП ПМК-67 ВАТ "Житомирводбуд" наявний.

Регіональним відділенням на виконання наказу Фонду державного майна України від 16.12.2009 № 1998 "Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій щодо державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилось у них на балансі" проводились перевірки утримання, зберігання та використання державного майна, яке при приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Житомирводбуд" та залишилось на його балансі та на балансі його структурних підрозділів як державне майно.

Позивач звернувся до суду з віндикаційним позовом про витребування у власність держави із чужого незаконного володіння (Приватного підприємства "Стубла") об'єкт нерухомого майна - об'єкт цивільної оборони, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Заводська, 13 А.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перегляд справи за апеляційною скаргою відповідача, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. ст. 328 , 330 Цивільного кодексу України ).

Позовною вимогою в цій справі є витребування у власність держави із чужого незаконного володіння (Приватного підприємства "Стубла") об'єкт нерухомого майна - об'єкт цивільної оборони, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Заводська, 13 А.

Згідно листа від 10.10.2001 №04/3194 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області визначений перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Житомирводбуд" (нерухоме майно структурного підрозділу ПМК-67) серед об'єктів нерухомого майна п. 1 зазначено побутове приміщення (м. Житомир, вул.Заводська 13, інв.номер 0012, балансова вартість становить НОМЕР_1 крб., залишковою вартістю НОМЕР_2 крб., без врахування об'єкта цивільної оборони).

Актом перевірки утримання, зберігання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Житомирводбуд" від 20.03.2002 встановлено наявність приміщення ЦО (м. Житомир, вул. Заводська 13) та продовжують знаходиться на балансі ВАТ "Житомирводбуд".

Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.07.2003р., Відкрите акціонерне товариство "Житомирводбуд" (правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Житомирінвест") продало, а Приватне мале підприємство "Стубла" купило побутове приміщення, загальною площею 953,3 кв.м., що знаходиться у місті Житомирі по вулиці Заводській, 13. На підставі рішення виконкому Житомирської міської ради №119 від 11.03.2004р. відповідач провів реконструкцію побутового приміщення в результаті чого у 12.02.2010р. ПП "Стубла" отримало право власності на будівлю виробничого корпусу з адміністративно-побутовими та складськими приміщеннями та виробничу будівлю по вул. Заводській, 13а в м. Житомирі.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З огляду на зазначені норми права та матеріали справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу було відчужено нерухоме майно, а саме побутове приміщення, загальною площею 953,3 кв.м.

Договір на момент звернення з позовом був чинний, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Главою XIII Цивільного кодексу України визначено загальні поняття про речі та майно.

Зокрема, ст.179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Колегія суддів враховує, що нерухоме майно функціонує у натурально-речовій та вартісній формі. Фізичні характеристики об'єкта нерухомості включають зокрема місце розташування, форму, розміри, тобто визначають конкретні показники залежно від об'єкта нерухомості. Сукупність цих характеристик визначає індивідуальні ознаки об'єкту нерухомості, тобто ці ознаки характеризують та відрізняють різні об'єкти нерухомості, що дає змогу їх ідентифікувати.

Як вже зазначалося, позивач просить суд витребувати об'єкт нерухомого майна (об'єкт цивільної оборони), що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Заводська, 13 А. Однак, судова колегія виходить з того, що позивачем не визначено фізичні характеристики об'єкта нерухомості, який необхідно витребувати у відповідача, зокрема не зазначено місце розташування, форму, розміри, тобто індивідуальні характеристики, за якими суд може ідентифікувати об'єкт цивільної оборони.

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема Наказу регіонального відділення від 15.12.1995 № 289-АО вбачається, що було затверджено акт оцінки вартості майна Орендного підприємства "Житомирводбуд". Згідно з актом оцінки вартість цілісного майнового комплексу зменшена на вартість майна, що належить орендарю на суму 343 630 950 тис. крб.; щодо якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації на суму 21 790 530 тис.крб.; державного житлового фонду на суму 183 405 200 тис. крб.; об'єктів, які не підлягають приватизації на суму - 22 072 370 тис. крб.

Згідно додатку до акту оцінки, по Житомирській пересувній механізованій колоні №67 ОП "Житомирводбуд" вилучення вартості майна, що не підлягає приватизації становить 1127,2 млн. крб.

Згідно довідки Житомирської пересувної механізованої колони №67 орендного підприємства "Житомирводбуд", підписаної директором та головним бухгалтером (копія додається) зазначається, що сховище для цивільної оборони знаходиться в підвалі побутового приміщення і його балансова вартість становить 277 235 000 крб, залишкова вартість 249,3 млн. крб. та на суму 877,9 млн. крб.. (залишкова вартість) вилучалась котельня з обладнанням, що в сумі становить 1127,2 млн. крб.

Наявність побутового приміщення на балансі підприємства по вул. Заводська, 13 підтверджено інвентаризаційним описом основних засобів. Під порядковим номером 28 рахується побутове приміщення 1987 року, інвентарний номер 0012, балансовою вартістю НОМЕР_1 крб.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд апеляційної інстанції враховує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, яке саме приміщення (цивільної оборони) витребовує позивач, в наданих доказах міститься лише вартісна оцінка об'єкту нерухомості без зазначення його фізичних характеристик, таких як розміщення, розмірів тощо.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до переконливого висновку, що задовольняючи позов, та витребовуючи у Приватного підприємства "Стубла" об'єкт нерухомого майна (об'єкт цивільної оборони), а саме: частину підвального поверху приміщення загальною площею 162,2 кв.м. (літ."пдв" - підвальні приміщення №3 площею 135,9 кв.м., №4 площею 9,4 кв.м., №5 площею 3,1 кв.м., №6 площею 9,6 кв.м., №7 площею 1,6 кв.м., №8 площею 1,3 кв.м., №9 площею 1,3 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул.Заводська, 13-А, у власність Держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській місцевий господарський суд виходив не з достовірно встановлених фактів, а з припущень, оскільки з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити, який саме об'єкт нерухомого майна - об'єкт цивільної оборони необхідно витребувати у Приватного підприємства "Стубла".

Одночасно, суд апеляційної інстанції, враховуючи надані позивачем письмові пояснення наголошує, що за інформацією Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Житомирської міської ради від 26.03.2013р. №231 та Управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області від 05.05.2014р. №01-16/1725, від 09.03.2017р. №01-16/1146 приміщення цивільної оборони в м. Житомирі за адресою вул. Заводська, 13(а), не обліковується у відповідній базі даних, як захисні споруди цивільного захисту.

Апеляційний суд також враховує, що якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини 1 статті 388 УК України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло іншим шляхом). Натомість, у справі достовірно встановлено, що те майно, яке за твердженням позивача належить державі, є складовою частиною приміщення, переданого у власність відповідачу за відплатним договором, чинність якого в силу положень статті 204 ЦК України, не може бути поставлена під сумнів.

Враховуючи, що майно, у складі якого, як стверджує позивач, перебуває спірне майно, передано новому власнику ПМП Стубла за договором купівлі-продажу, продавцем за яким є ВАТ Житомирводбуд , не можна стверджувати, що є доведеним фактом вибуття об'єкта права власності від особи, якій воно передано власником, поза волею цієї особи.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

В суді першої інстанції представником Приватного підприємства "Стубла" було заявлено клопотання про застосування позовної давності у даній справі.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Зазначений у ст. 268 ЦК України перелік вимог, на які не поширюється позовна давність, не є вичерпним. У законі можуть бути передбачені й інші вимоги, на які позовна давність не поширюється. Так, не поширюється давність на вимоги власника або іншого володільця про усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не були поєднані з позбаленням володіння. Оскільки названі порушення мають триваючий характер, то постійно відсувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права власника або іншого володільця.

За таких обставин, враховуючи положення статті 104 ГПК України апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стубла" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.17 р. у справі № 906/1300/16 слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 49, 99 , 101 , 103 , 105 , 109 , 110 Господарського процесуального кодексу України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стубла" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.07.17 р. у справі № 906/1300/16 задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області - відмовити.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (10008, м. Житомир, вул. 1-го Травня, код ЄДРПОУ 13578893) на користь Приватного підприємства "Стубла" (10025, м. Житомир, вул. Заводська, 13-а, код ЄДРПОУ 30355709) - 1760 грн. витрат по сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

Справу №906/1300/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.