Рішення

від 09.10.2017 по справі 910/21053/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2017Справа №910/21053/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросервіс плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Будсервіс Плюс"

про стягнення боргу 261 300,08 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Нізберг С.Г., директор; Краснов П.І. за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евросервіс плюс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Будсервіс Плюс" (далі - відповідач) про стягнення боргу 261 300,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору поставки № 2908/1 від 29.08.2016 здійснив оплату визначеного товару, втім відповідач зобов'язання по поставці товару не виконав, у зв'язку із чим позивач просить повернути перераховану суму попередньої оплати в розмірі 260 000,08 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 300 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016 порушено провадження у справі №910/21053/16, розгляд справи призначено на 26.12.2016.

12.12.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано письмові заперечення на позовну заяву, у яких відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що ним було здійснено поставку обумовленого сторонами товару, а позивачем отримано зазначений товар, на підтвердження чого, відповідачем долучено до власних заперечень видаткову накладну № 76 від 30.08.2016 на суму 260 000,08 грн.

У судове засідання 12.12.2016 представники позивача з'явились та подали клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 12.12.2016 з'явився.

Судом, у судовому засіданні 12.12.2016, в порядку ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 26.12.2016.

22.12.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

26.12.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про призначення судової експертизи та письмові пояснення на заперечення відповідача.

У судове засідання 26.12.2016 представники позивача з'явились, представник відповідача не з'явився.

Розглянувши в судовому засіданні 26.12.2016 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.

Розглянувши в судовому засіданні 26.12.2016 клопотання представника позивача про призначення судової експертизи, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд дійшов висновку про необхідність призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 було призначено судову експертизу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 було зупинено провадження у справі № 910/21053/16.

26.01.2017 до відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/21053/16 разом з листом Заступника директора Київського НДІ судових експертиз та клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 провадження у справі № 910/21053/16 було поновлено та зобов'язано сторони надати суду для подальшого направлення судовому експерту документи, зазначені у клопотанні про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 провадження у справі було зупинено.

13.02.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення за заперечення відповідача.

14.09.2017 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інститут судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/21053/16 з повідомленням про неможливість надання висновку експертів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 провадження у справі № 910/21053/16 було поновлено, розгляд справи призначено на 09.10.2017.

09.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення.

У судове засідання 09.10.2017 представники позивача з'явились та подали письмові пояснення, надали суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судових засідань, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будсервіс (далі - відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Евросервіс плюс (далі - позивач, покупець) було укладено Договір поставки № 2908/1 від 29.08.2016 (далі - Договір) відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити будматеріали, металопрокат (далі - товар) у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного Договору на підставі рахунку-фактури та специфікації, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору специфікація до Договору оформлюється сторонами у вигляді документа, який містить асортимент та кількість товару, а також інші умови, обумовлені в інших пунктах даного Договору. Заміна затверджених чи збільшення позицій товару зазначених у специфікації (заявки) відбувається шляхом складання відповідного додатку затвердження нової її редакції.

Пунктом 3.2.2 Договору встановлено обов'язок постачальника своєчасно передати покупцю визначений Договору товар.

У відповідності до п. 4.1, 4.4 та 4.5 Договору орієнтована ціна Договору становить 3 000 000 грн. (включаючи ПДВ - 500 000 грн.). Покупець сплачує за товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в Договорів. Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару не пізніше 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

За умовами п. 6.1 Договору передача товару покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей або інших документів, що підтверджують повноваження особи на здійснення даної операції.

Даний Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2016, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору (п. 10.1 Договору).

На підтвердження досягнутих домовленостей відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № 188 від 30.08.2016 на суму 260 000,08 грн., в якому зазначено про купівлю арматури А400 С/А500 С № 12 у кількості 22,78 т.

Товариством з обмеженою відповідальністю Енергосервіс Плюс здійснено оплату вищезазначеного рахунку у розмірі 260 000,08 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

В подальшому, позивач направив на адресу відповідача Претензію від 18.10.2016, в якій просив повернути в семиденний термін передоплату за товар в розмірі 260 000,08 грн.

Проте, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач кошти не повернув.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач, після отримання коштів попередньої оплати, ухилився від виконання зобов'язань у відповідності до досягнутих домовленостей, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будсервіс Плюс з Претензією від 18.10.2016 в якій зазначив про необхідність повернення коштів попередньої оплати в семиденний термін.

Зазначена вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Евросервіс Плюс була залишена Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будсервіс Плюс без задоволення.

При цьому, в процесі розгляду справи, відповідачем було подано письмові заперечення на позовну заяву, у яких відповідач, зазначив, що ним було здійснено поставку обумовленого сторонами товару, а позивачем отримано зазначений товар, на підтвердження чого, відповідачем долучено до власних заперечень копію видаткової накладної № 76 від 30.08.2016 на суму 260 000,08 грн.

Позивач в свою чергу, подав клопотання про призначення судової експертизи, в обґрунтування якого зазначив, що ознайомившись із наданою копією видаткової накладної № 76 від 30.08.2016 вважає її підробкою, та зазначив, що не підписував її, в зв'язку з чим просив суд призначити почеркознавчу експертизу.

Так, відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, виходячи з того, що під час розгляду справи №910/21053/16 виникло питання щодо того, чи підписував керівник позивача видаткову накладну № 76 від 30.08.2016 , в зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експерта було поставлено наступне питання: Чи виконано підпис в графі Отримав(ла) поруч з ОСОБА_4 у видатковій накладній № 76 від 30.08.2016 ОСОБА_4, чи іншою особою? Надалі, 26.01.2017 до відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/21053/16 разом з листом Заступника директора Київського НДІ судових експертиз та клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 провадження у справі № 910/21053/16 було поновлено та зобов'язано сторони надати суду для подальшого направлення судовому експерту документи, зазначені у клопотанні про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Проте, 14.09.2017 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інститут судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/21053/16 з повідомленням про неможливість надання висновку експертів, у якому зазначено про ненадання відповідачем на дослідження оригіналу видаткової накладної № 76 від 30.08.2016.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, суд не приймає до уваги надану копію видаткової накладної № 76 від 30.08.2016, як доказ на підтвердження виконання відповідачем свого обов'язку з поставки обумовленого сторонами товару, та відповідно відсутності у відповідача обов'язку з повернення попередньої оплати, оскільки відповідачем не доведено, як факту підписання представником позивача зазначеної видаткової накладної, так і факту отримання товару за вказаною видатковою накладною № 76 від 30.08.2016.

При цьому, станом на теперішній час грошові кошти за непоставлений товар Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будсервіс Плюс не повернуто, що сторонами не спростовано.

В силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, враховуючи, що відповідач отримавши як попередню оплату за договором грошові кошти в сумі 260 000,08 грн., не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару в повному обсязі та в порушення норм ст. 693 ЦК України не виконав вимогу, викладену позивачем в листі від 19.10.2017 щодо повернення перерахованих коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 260 000,08 грн. попередньої оплати за товар.

Крім основної суми заборгованості, позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь штраф в розмірі 1 300 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. За приписами ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 4 названої статті встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як передбачено в п. 7.3. Договору у випадку відсутності поставки, недопоставки або прострочення поставки товару більше ніж на сім календарних днів згідно специфікації, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 0,5 % від суми не поставки, недопоставки, прострочення поставки товару, за умови, що така не поставка, недопоставка, прострочення поставки сталося з вини постачальника.

Оскільки відповідач допустив порушення строку виконання робіт, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.3. Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 1 300 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 1 300 грн. суд вважає його арифметично вірним та таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму попередньої оплати та суму штрафу.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Будсервіс Плюс" (03148, м. Київ, вулиця Сім'ї Сосніних, будинок 2-Б, квартира 13 ; ідентифікаційний код: 40054643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросервіс плюс" (04112, м. Київ, вулиця Тимофія Шамрила, будинок 15, квартира 1; ідентифікаційний код: 39174705) попередню оплату в розмірі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн. 08 коп., штраф в розмірі 1 300 (одна тисяча триста) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 919 (три тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 11.10.2017.

Суддя О.А. Грєхова