Постанова

від 16.03.2018 по справі 910/21053/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/21053/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Будсервіс Плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Грєхової О.А.

від 09.10.2017 та

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Зубець Л.П., Мартюк А.І., Алданова С.О.

від 30.11.2017,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросервіс Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Будсервіс Плюс"

про стягнення 261 300,08 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 17 листопада 2016 року позивач подав позовну заяву про стягнення з відповідача 261 300,08 грн. за непоставленому продукцію та штрафу.

2. Позовна заява мотивована тим, що позивач, на підставі договору поставки №2908/1 від 29.08.2016, здійснив оплату визначеного товару, однак відповідач зобов'язання щодо поставки товару не виконав, грошові кошти не повернув.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 позов був задоволений повністю. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 260000,08 грн. попередньої оплати, 1 300,00 грн. штрафу та 3 919,50 грн. судового збору.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 апеляційна скарга відповідача була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

5. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач, на виконання умов договору поставки № 2908/1 від 29.08.2016, здійснив оплату визначеного товару, проте відповідач зобов'язання щодо поставки товару не виконав (належних та допустимих доказів виконання умов такого договору не надав), а сплачені позивачем грошові кошти не повернув.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 20 грудня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу.

7. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. 29 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Будсервіс Плюс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евросервіс Плюс" (покупець) був укладений договір поставки № 2908/1 (далі - Договір).

9. Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити будматеріали, металопрокат (далі - товар) у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного Договору на підставі рахунку-фактури та специфікації, які є невід'ємними частинами даного Договору.

10. Згідно з пунктом 3.2.2 Договору постачальник зобов'язаний своєчасно передати покупцю визначений Договором товар.

11. Пунктами 4.1, 4.4, 4.5 Договору передбачено, що орієнтована ціна Договору становить 3 000 000,00 грн. (включаючи ПДВ - 500 000,00 грн.). Покупець сплачує за товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в Договорів. Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару не пізніше 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

12. У пункті 6.1 Договору визначено, що передача товару покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей або інших документів, що підтверджують повноваження особи на здійснення даної операції.

13. Відповідно до пункту 7.3 Договору у випадку відсутності поставки, недопоставки або прострочення поставки товару більше ніж на 7 календарних днів згідно специфікації, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 0,5% від суми не поставки, недопоставки, прострочення поставки товару, за умови, що така не поставка, недопоставка, прострочення поставки сталося з вини постачальника.

14. Пунктом 10.1 Договору визначено, що даний Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2016, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору.

15. На підтвердження досягнутих домовленостей, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 188 від 30.08.2016 на суму 260 000,08 грн., в якому зазначено товар: арматура А400 С/А500 С № 12 у кількості 22,780 т.

16. Позивачем було здійснено оплату зазначеного рахунку-фактури у розмірі 260 000,08 грн., що підтверджується банківською випискою, однак відповідач поставку товару не здійснив.

17. Позивач звернувся до відповідача з претензією від 18.10.2016, в якій просив повернути грошові кошти у сумі 260 000,08 грн., яка залишилась останнім без реагування.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не повно з'ясували обставини справи, дали неналежну оцінку видатковій накладній № 76 від 30.08.2016, не викликали діючого директора позивача для дачі показань.

19. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що Договір обома сторонами не підписаний, тобто, не укладений, тому вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про виникнення між сторонами відносин за таким договором.

Позиція позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

20. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, оскільки, висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а доводи касаційної скарги не відповідають дійсності та фактично зводяться до намагання переоцінити докази, що виходить за межі перегляду справи в касаційній інстанції.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

21. Цивільний кодекс України

Стаття 11 частина 1, пункт 1 частини 2

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 509 частини 1, 2

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 525

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 частина 1

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 549 частини 1, 2

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Стаття 610

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 частина 1 пункт 3

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 612 частина 1

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 627

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 655

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 670 частина 1

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Стаття 712 частини 1, 2

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

22. Господарський кодекс України

Стаття 173 частина 1

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 174 частина 1 пункт 3

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 216 частина 1

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 193 частина 1

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 217 частини 1, 2

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 230

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

23. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 33 частина 1

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 частина 1

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 43 частина 1

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

24. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 300 частини 1, 2

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

25. Суд зазначає, що касаційна скарга відповідача, її доводи, фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Суду, враховуючи вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

26. Щодо аргументів відповідача про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не викликали діючого станом на 30.08.2016 директора позивача для дачі показань Суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) не було передбачено встановлення наявності або відсутності обставин показаннями свідків. Тим більше, відповідачем такі вимоги [щодо виклику свідка] ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не заявлялись.

27. Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що Договір обома сторонами не підписаний, не укладений та про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про виникнення між сторонами відносин за таким договором, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт укладення Договору (копія якого міститься в матеріалах справи), факт наступного його виконання позивачем. Крім того, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій відповідач визнавав факт укладення Договору та вважав, що ним [відповідачем] були належно виконанні зобов'язання за зазначеним договором.

28. Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не повно з'ясували обставини справи та дали неналежну оцінку видатковій накладній № 76 від 30.08.2016, з огляду на таке.

29. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання про те, чи виконано підпис в графі "Отримав(ла)" поруч з "Безв'язичний Андрій Андрійович" у видатковій накладній № 76 від 30.08.2016 ОСОБА_6, чи іншою особою?".

30. Дана експертиза призначалась у зв'язку з тим, що позивач заперечував як факт поставки товару за Договором, так і підписання видаткової накладної № 76 від 30.08.2016.

31. Однак, у зв'язку з ненаданням відповідачем на експертне дослідження оригіналу видаткової накладної №76 від 30.08.2016, судовим експертом повідомлено про неможливість надання експертного висновку.

32. З огляду на що, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що надана відповідачем видаткова накладна №76 від 30.08.2016 не може вважатися належним доказом поставки товару.

33. Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, крім видаткової накладної, підписання якої заперечується позивачем, у разі поставки товару за Договором у відповідача повинні були бути інші документи, передбачені пунктом 6.1 Договору. Однак такі документи відповідачем суду не надано.

34. Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведення відповідачем належними та допустимими доказами виконання ним зобов'язань за Договором щодо постачання визначеного товару.

35. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

37. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

38. Судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Будсервіс Плюс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі №910/21053/16, якими позовні вимоги задоволено повністю, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець