Постанова

від 30.11.2017 по справі 910/21053/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа№ 910/21053/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Нізберг С.Г., Краснов П.І.;

відповідача: Зубко В.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна

компанія "Будсервіс плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 09.10.2017

у справі №910/21053/16 (суддя Грехова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросервіс плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна

компанія "Будсервіс плюс"

про стягнення боргу 261 300,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евросервіс плюс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Будсервіс Плюс" (далі - відповідач) боргу за договором поставки №2908/1 від 29.08.2016 у загальному розмірі 261 300,08 грн. (260 000,08 грн. - попередня оплата, 1 300,00 грн. - штраф), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання з поставки товару, у зв'язку з чим перерахована сума попередньої оплати підлягає поверненню з урахуванням штрафних санкцій.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість вимог позивача належними доказами, просив суд в позові відмовити, оскільки відповідач здійснив поставку товару позивачу, про що сторонами було складено та підписано видаткову накладну №76 від 30.08.2016 на суму 260 000,08 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/21053/16 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача попередню оплату в розмірі 260 000,08 грн., штраф в розмірі 1 300,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 919,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/21053/16 та припинити провадження у справі. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення боргу за непоставлену продукцію відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- відповідач не отримував ухвалу суду про необхідність направлення оригіналу видаткової накладної №76 від 30.08.2016 судовому експерту, а тому й не знав кому та коли направляти вказану накладну;

- 13.04.2017 у відповідача було проведено обшук на підставі ухвали Господарського районного суду міста Києва від 04.04.2017 №752/18484/17-15к та вилучено всі документи господарської діяльності, в тому числі і видаткову накладну №76 від 30.08.2016, про що складено відповідний протокол обшуку від 13.04.2017, у зв'язку з чим відповідач не може наразі надати суду цю накладну.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2017 апеляційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.) апеляційну скаргу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.11.2017. Окрім того, відповідача було зобов'язано уточнити вимоги апеляційної скарги з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, визначених в ст. 103 Господарського процесуального кодексу України.

29.11.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про необґрунтованість та непідтвердженість доводів скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 30.11.2017 представник відповідача уточнив вимоги своєї апеляційної скарги та просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/21053/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 30.11.2017 представники позивача заперечували проти апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 30.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

29.08.2016 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, було укладено договір поставки №2908/1 (далі - Договір поставки) (том справи - 1, аркуші справи - 21-26).

За умовами Договору поставки (розділ 1) постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити будматеріали, металопрокат (далі - товар) у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного договору на підставі рахунку-фактури та специфікації, які є невід'ємними частинами даного договору. Специфікація до договору оформлюється сторонами у вигляді документа, який містить асортимент та кількість товару, а також інші умови, обумовлені в інших пунктах даного договору. Заміна затверджених чи збільшення позицій товару зазначених у специфікації (заявки) відбувається шляхом складання відповідного додатку затвердження нової її редакції.

Якість товару повинна відповідати нормативам та стандартам, встановленим законодавством для товару даного виду. Кількість і номенклатура товару визначається у Специфікації за даним договором (розділ 2 Договору поставки).

Ціна договору та порядок здійснення розрахунків встановлені сторонами у розділі 4 Договору поставки, згідно з яким орієнтовна ціна договору становить 3 000 000,00 грн., включаючи ПДВ - 500 000 грн. Ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями. Ціна кожної окремої партії товару зазначається у накладній. Покупець сплачує за товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в договорі. Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару не пізніше 14-ти календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній. Внесення змін у порядок розрахунків супроводжується підписанням сторонами додаткових угод про внесення змін та доповнень до даного договору.

Порядок приймання товару визначений у розділі 6 Договору поставки, відповідно до п.6.1 якого передача товару покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей або інших документів, що підтверджують повноваження особи на здійснення даної операції.

У випадку відсутності поставки, недопоставки або прострочення поставки товару більше ніж на 7 календарних днів згідно Специфікації, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 0,5% від суми не поставки, недопоставки, прострочення поставки товару, за умови, що така не поставка, недопоставка, прострочення поставки сталося з вини постачальника (п.7.3 Договору поставки).

В п.10.1 Договору поставки передбачено, що останній набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2016, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на виконання умов Договору поставки відповідач виставив позивачу до сплати рахунок-фактуру №188 від 30.08.2016 на суму 260 000,08 грн., який був оплачений позивачем. Однак у встановлені Договором поставки порядку і строки відповідач поставку товару не здійснив.

Позивач звернувся до відповідача з претензією б/н від 18.10.2016 (том справи - 1, аркуш справи - 19), в якій просив повернути грошові кошти у сумі 260 000,08 грн.

Однак звернення позивача було залишене відповідачем без належного реагування, грошові кошти повернуті не були, що й зумовило звернення поривача за захистом своїх прав до суду.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 260 000,08 грн. сплаченої за Договором поставки попередньої оплати за товар та 1 300,00 грн. штрафу.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду встановлено, що на виконання умов Договору відповідач виставив позивачу до сплати рахунок-фактуру №188 від 30.08.2016 на суму 260 000,08 грн. з ПДВ, із зазначенням про купівлю арматури А400 С/А500 С №12 у кількості 22,78 т (том справи - 1, аркуш справи - 20).

Позивач оплатив вищевказаний рахунок-фактуру в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (том справи - 1, аркуші справи - 14-16, 18).

Однак відповідач не здійснив поставку товару позивачу.

Згідно з ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України у разі, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України у разі, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відзиві на позов та в апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що він здійснив поставку оплаченого позивачем товару, на підтвердження чого надав до матеріалів справи копію видаткової накладної №76 від 30.08.2016 на суму 260 000,08 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 28).

Оскільки позивачем заперечувався як факт поставки товару за укладеним з відповідачем договором, так і підписання вищевказаної накладної, за клопотанням позивача ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 у справі №910/21053/16 було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (том справи - 1, аркуші справи - 77-79). На вирішення експерта було поставлено питання про те, чи виконано підпис в графі "Отримав(ла)" поруч з "Безв'язичний Андрій Андрійович" у видатковій накладній №76 від 30.08.2016 ОСОБА_5, чи іншою особою?

Однак матеріали справи №910/21053/16 були повернуті на адресу суду з повідомленням про неможливість надання висновку експертів, у зв'язку з ненаданням відповідачем на експертне дослідження оригіналу видаткової накладної №76 від 30.08.2016 (том справи - 1, аркуш справи - 96).

За результатами перегляду справи колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що надана відповідачем видаткова накладна №76 від 30.08.2016 не може вважатися належним доказом поставки товару у розумінні ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України. Так, умовами Договору поставки (п.6.1) передбачено, що передача товару покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей або інших документів, що підтверджують повноваження особи на здійснення даної операції.

Тобто, окрім видаткової накладної, підписання якої заперечується позивачем, у разі поставки товару у відповідача мали залишитися інші документи позивача, зокрема, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей. Однак відповідні докази ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не були надані, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що відповідачем не доведено факту поставки товару на суму 260 000,08 грн. позивачу.

Колегією суддів враховано посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не знав куди і кому потрібно надати оригінал видаткової накладної №76 від 30.08.2016, а наразі остання вилучена у відповідача. Водночас, як уже зазначалося вище, ще на час вирішення спору місцевим господарським судом у відповідача була можливість надати суду всі наявні у нього документи, окрім вищевказаної видаткової накладної, на підтвердження факту поставки товару. Всі пояснення відповідача щодо факту поставки стосуються лише видаткової накладної, але суду не надано жодних пояснень з приводу наявності об'єктивних перешкод у наданні інших документів, які повинні були оформлюватися сторонами для здійснення приймання-передачі товару за Договором поставки.

Заважаючи на викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 260 000,08 грн. сплаченої за Договором поставки попередньої оплати за товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 300,00 грн. штрафу, судом було з'ясовано наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В п.7.3 Договору визначено, що у випадку відсутності поставки, недопоставки або прострочення поставки товару більше ніж на сім календарних днів згідно специфікації, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 0,5% від суми не поставки, недопоставки, прострочення поставки товару, за умови, що така не поставка, недопоставка, прострочення поставки сталося з вини постачальника.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач не здійснив поставку товару позивачу у порядку, встановленому Договором поставки, нарахування штрафних санкцій є правомірним.

За розрахунком суду, який збігається з розрахунком позивача, з відповідача за нездійснення поставки товару підлягає стягненню штраф у розмірі 1 300,00 грн. і в цій частині вимог позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження власних заперечень проти позову та доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що при ухваленні рішення від 09.10.2017 у справі №910/21053/16 місцевим господарським судом було дотримано норми матеріального і процесуального права, повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будсервіс плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/21053/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/21053/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21053/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законодавством порядку і строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова