Постанова

від 10.10.2017 по справі 914/2102/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа № 914/2102/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд", м.Івано-Франківськ, вх. №01-05/3677/17 від 01.08.2017 року

на рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2017 року

у справі № 914/2102/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд", м.Івано-Франківськ

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Калуський бровар", м.Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Передмістя 2000", м.Львів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Публічне акціонерне товариство "Оксі Банк", м.Львів

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та застосування наслідків недійсності правочину

За участю представників сторін:

від позивача: Луцик М.В. - представник на підставі довіреності ;

від відповідача: Ружицький В.М.- представник на підставі довіреності;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: Лазюк С.В.-представник на підставі довіреності № 5 від 26.01.2017 року;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 10.07.2017 року у справі №914/2102/16 (головуючий суддя Щигельська О.І., судді Ділай У.І., Петрашко М.М. ) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд", до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Калуський бровар", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Передмістя 2000", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Публічне акціонерне товариство "Оксі Банк", про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та застосування наслідків недійсності правочину - задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 10.07.2017 року у справі №914/2102/16, відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд", - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що пунктом 2.1. Іпотечного договору від 03.07.2009 р. було зазначено, що Іпотека відповідно до цього Договору забезпечує лише повне виконання грошових зобов'язань ТОВ "Екстім" (правонаступник - ТОВ "Передмістя 2000"), що випливають або виникнуть у майбутньому з Генеральної кредитної угоди № 5-к від 14.06.2007 р., укладеної між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль'' та ТОВ "Екстім" (правонаступник - ТОВ "Передмістя 2000"), а також з будь-яких додаткових угод, змін до неї, додаткових договорів, які укладені або можуть бути укладені в її рамках у майбутньому.

12.12.2009 р. між позивачем та ТОВ "Екстім" укладено Договір про розірвання Генеральної кредитної угоди № 5-к від 14.06.2007 р.. Відповідно до п. 2 Договору про розірвання Генеральної кредитної угоди, з моменту набуття чинності цього Договору сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли у зв'язку із Генеральною кредитною угодою. Цей Договір про розірвання набрав чинності 22.12.2009 р. (п.4. Договору розірвання). Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Аналогічною за змістом є норма ч. 1 ст. 604 ЦК України - зобов'язання припиняється за домовленністю сторін. П. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України визначено, що право застави припиняється внаслідок припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. Згідно із ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення зобов'язання. Тому, іпотека за Іпотечним договором від 03.07.2009 р. є припиненою. Однак, ця обставина, як зазначає апелянт, не була врахована судом першої інстанції. Також апелянт вважає, що у позивача відсутні права іпотекодержателя за договором від 03.07.2009 р., оскільки відповідна інформація у Державному реєстрі іпотек, станом на день звернення до суду та ухвалення відповідного рішення відсутня. Це свідчить про відсутність іпотеки після набрання чинності угодою про розірвання Генеральної кредитної угоди від 22.12.2009 р..

25.12.2009 р. позивач листом № 09-10/13-206 звернувся до приватного нотаріуса Івано-Франківського нотаріального округу Слободян Л.А. про те, що у зв'язку із повним погашенням заборгованості ТОВ "Екстім" перед АТ "Райффайзен банк Аваль", розірванням Генеральної кредитної угоди № 5-К від 14.06.2007 р., укладної між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Екстім" та припиненням в зв'язку з цим іпотечного договору від 03.07.2009 р. зареєстрованого в реєстрі за № 165 "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить зняти заборону відчуження спірного майна - земельної ділянки. На підставі цієї заяви приватним нотаріусом було вчинено реєстраційну дію щодо вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна (реєстрація вилучення запису) за № 25880422 від 30.12.2009 р. та реєстраційну дію щодо вилучення з Державного реєстру іпотек запису про реєстрацію іпотеки, що підтверджується витягом про реєстрацію у державному реєстрі іпотек (реєстрація вилучення запису) № 25880394 від 30.12.2009 р..

Тому, суд першої інстанції, як зазначає апелянт, помилково дійшов висновку про існування відносин іпотеки між позивачем та апелянтом та необхідність згоди іпотеко держателя на відчуження заставленого майна. Про можливість вчинення договорів щодо відчуження та відсутності відповідних записів у Державному реєстрі іпотек та у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна свідчить правова позиція, викладена у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24.12.2014 р. у справі №6-201цс14.

Крім того, 22.12.2009 р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) ТОВ фірма Екстім" (Первісний боржник) та ТОВ "Торговий центр "Екстім-Престиж" (Новий боржник) укладено договір про переведення боргу № 11/09-10/001. Відповідно до п. 1.1. Договору про переведення боргу від 22.12.2009 р. у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний боржник за згодою Кредитора переводить свої боргові зобов'язання за кредитним договором № 012/00-20-07/035 05-К від 14.06.2007 р., викладеним в новій редакції додатковим договором №012 00-2-07/035/4 05-К від 22.12.2009 р. та кредитним договором № 010/09-00/07-034 05-К від 13.06.2008 р., викладеним в новій редакції додатковим договором № 010/09-00/07- 034/5 05-К від 22.12.2009 р., що укладені у рамках Генеральної кредитної угоди № 5- к від 14.06.2007 р. між Первісним боржником та Кредитором на Нового боржника, а новий Боржник заміняє Первісного боржника. ТОВ "Станіславжитлобуд" не надавав згоди забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником - ТОВ "Торговий центр "Екстім-Престиж". Відповідно до ч. 1 ст. 523 ЦК України, порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником. Визнання в подальшому недійсним договору про переведення боргу № 11/09-10/0С від 22.12.2009 р. не тягне автоматичного поновлення Іпотеки за іпотечним договором від 03.07.2009 р., скасування записів у державних реєстрах про припинення іпотеки. Підставою для вилучення записів з реєстру іпотек та реєстру обтяжень є саме заява позивача від 25.12.2009 р. № 09-10/13-206 та констатований у ній факт припинення дії іпотечного договору, а не угода про переведення боргу № 11/09-10/001.

Відтак, апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про необхідність згоди позивача на укладення спірного правочину в силу ст.ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку" є таким, що не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2017 р. у справі № 914/2102/16 та відмовити у позові повністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2017р. справу №914/2102/16 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Галушко Н.А., Данко Л.С..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2017 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 12.09.2017 р..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року розгляд справи відкладався з підстав, наведених у ній.

03.10.2017 року ухвалою суду клопотання Публічного акціонерного товариства "Оксі Банк" про продовження строку розгляду справи № 914/2102/16 на 15 днів задоволено та відкладено розгляд справи на 10.10.2017 р..

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 10.10.2017 року з'явився представник апелянта, подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з мотивів наведених у ній.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, з підстав, викладених у поданому письмовому відзиві на неї (вх. № 140/8/1973 від 04.09.2017 року), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору.

В судове засідання 10.10.2017 року представники відповідача 2 та третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'', у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Екстім" (після зміни найменування - Товариством з обмеженою відповідальністю "Передмістя 2000) (позичальник) підписано генеральну кредитну угоду №5-К від 14.06.2007р., до якої в подальшому неодноразово вносились зміни та доповнення шляхом підписання сторонами додаткових угод та договорів. На підставі цієї кредитної угоди кредитор зобов'язався надавати позичальнику кредитні кошти в національній валюті України (гривні) та доларах США, в порядку і на умовах визначених у кредитних договорах, договорах овердрафту, укладених в рамках цієї угоди і які є її невід'ємною частиною (п.1.1).

Так, між вказаними сторонами укладено кредитний договір №012/00-20-07/035 G5-К від 14.06.2007р., до якого неодноразово вносились зміни та доповнення шляхом підписання додаткових угод та договорів. Кредитор на положеннях та умовах цього договору, укладеного в межах генеральної кредитної угоди №5-К від 14.06.2007р. зі змінами та доповненнями, надає позичальнику кредит у сумі 2450000 доларів США (ліміт кредитування) строком до 12.06.2012р. зі сплатою 13% річних (п.1.1), а позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту в тій самій валюті, в якій його було видано, сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором (п.6.1).

Окрім цього, укладено також кредитний договір №010/09-00/07-034 G5-К від 13.06.2008р., до якого неодноразово вносились зміни та доповнення шляхом підписання додаткових угод та договорів. Відповідно до умов цього договору, укладеного в межах генеральної кредитної угоди №5-К від 14.06.2007р. зі змінами та доповненнями, кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 5000000 грн., а позичальник - отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором (п.1.1). За умовами цього кредитного договору, кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 18.12.2009р. (п.1.2), а плата за користування кредитом розраховується в основі процентної ставки в розмірі 21,0% річних (п.2.1).

З метою забезпечення виконання вказаних зобов'язань ТзОВ "Передмістя 2000", між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений 03.07.2009р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А. та зареєстрований за №1648, за яким в іпотеку передано земельну ділянку загальною площею 2,8996 га, яка знаходиться за адресою масив "Боднарчик" с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2625886801121880756.

У п.2.1 договору сторонами погоджено, що іпотека згідно до цього договору забезпечує повне виконання грошових зобов'язань ТзОВ "Екстім", що випливають та/або виникнуть у майбутньому з Генеральної кредитної угоди №5-К від 14.06.2007р., укладеної між позичальником (ТзОВ Фірма "Екстім") та іпотекодержателем, а також з будь-яких додаткових угод та змін до неї, додаткових договорів, які укладені або можуть бути укладені в її рамках в майбутньому. Цього ж дня, вказаним приватним нотаріусом у зв'язку з посвідченням цього договору іпотеки, накладено заборону відчуження зазначеної в договорі земельної ділянки до припинення чи розірвання договору іпотеки, яку зареєстровано 03.07.2009р. в реєстрі за №1650.

В подальшому, між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та ТзОВ Фірма "Екстім" (позичальник) підписано 22.12.2009р. договір про розірвання генеральної кредитної угоди №5-К від 14.06.2007р., за яким сторони прийшли до взаємної згоди розірвати зазначену генеральну кредитну угоду (п.1). У договорі, зокрема, зазначено, що з моменту набуття чинності цього договору сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли у зв'язку із генеральною кредитною угодою (п.2); зобов'язання, припинені цим договором, виконання яких сторонами вже почалося, повинні бути виконані в термін до 22.12.2009р. включно, а саме: позичальник зобов'язується погасити (в тому числі шляхом підписання договорів про переведення боргу на ТзОВ "Торговий центр "Екстім-Престиж") на суму заборгованості по договорах, укладених в рамках цієї генеральної кредитної угоди, відсотки за користування кредитними коштами, а кредитор після погашення позичальником заборгованості, вказаним способом, за кредитами (позичкової заборгованості, відсотків за користування кредитом банку, штрафів), знімає заборону з майна та вчиняє всі необхідні дії щодо вивільнення заставленого майна, яке перебуває в забезпеченні по вищезазначеній генеральній кредитній угоді (п.3).

З огляду на це, між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Екстім" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр "Екстім Престиж" (новий боржник) укладено трьохсторонній договір про переведення боргу №11/09-10/001 від 22.12.2009р., за яким, в порядку та на умовах визначених ним, первісний боржник за згодою кредитора переводить свої боргові зобов'язання за кредитним договором №012/00-20-07/035 G5-К від 14.06.2007р., викладеним в новій редакції додатковим договором №012/00-20-07/035/4 G5-К від 22.12.2009р. та кредитним договором №010/09-00/07-034 G5-К від 13.06.2008р., викладеним в новій редакції додатковим договором №010/09-00/07-034 G5-К від 13.06.08 року, викладеним в новій редакції додатковим договором №010/09-00/07-034/5 G5-К від 22.12.2009р., що укладені у рамках генеральної кредитної угоди №5-К від 14.06.2007р. між первісним боржником та кредитором (надалі - кредитний договір) на нового боржника, а новий боржник заміняє первісного боржника як сторону - позичальника у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за ним (п.1.1). У зв'язку з цим до вказаних кредитних договорів внесено відповідні зміни додатковими договорами №012/00-20-07/035/5 G5-K та №010/09-00/07-034/6 G5-K відповідно, укладеними 22.12.2009р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТзОВ "Торговий Центр "Екстім Престиж".

Відтак, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу п.Слободян Л.А. із листом №09-10/13-206 від 25.12.2009р., яким просило, у зв'язку із повним погашенням заборгованості ТзОВ Фірма "Екстім" перед АТ "Райффайзен Банк Аваль", розірванням генеральної кредитної угоди №5-К від 14.06.2007р., укладеної між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТзОВ Фірма "Екстім" та припиненням в зв'язку з цим дії іпотечного договору від 03.07.2009р., зареєстрованого в реєстрі за №1650, зняти заборону відчуження майна: земельної ділянки загальною площею 2,8996га, що знаходиться за адресою: масив "Боднарчик", с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. Окрім того, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" також подано заяву за вих.№09-00/12-181 від 25.12.2009р. про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна. З цієї підстави, 30.12.2009р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вилучено відповідний запис про заборону відчуження земельної ділянки, що є предметом іпотеки, що підтверджується витягом про реєстрацію вилучення запису №25880422 від 30.12.2009р.

Згідно п.2 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. №1952-Г (в редакції, що діяла станом на день укладення спірних договорів), речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Проте, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2011р. по справі №5010/868/2011-9/37 (залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2012р.), серед іншого, визнано недійсним договір про переведення боргу №11/09-10/001 від 22.12.2009р., укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ТзОВ Фірма "Екстім" та ТзОВ "Торговий Центр "Екстім Престиж"; визнано недійсним додатковий договір №010/09-00/07-034/6 G5-K до кредитного договору №010/09-00/07-034 G5-K від 13.06.2008р., укладений 22.12.2009р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТзОВ "Торговий Центр "Екстім Престиж"; визнано недійсним додатковий договір №012/00-20-07/035/5 G5-K до кредитного договору №012/00-20-07/035 G5-K від 14.06.2007р., укладений 22.12.2009р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТзОВ "Торговий Центр "Екстім Престиж".

Зазначеним спростовуються посилання скаржника на ненадання ним згоди щодо майнового поручительства за зобов'язаннями нового боржника, оскільки недійсний договір не породжує прав та обов'язків інших, ніж обумовлених його недійсністю.

З врахуванням цих підстав, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. по справі №909/1250/14 (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016р.) стягнуто на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суму заборгованості згідно кредитного договору №012/00-20-07/035 G5-K від 14.06.2007р. з наступними змінами, в розмірі 145633,12 доларів США заборгованості по кредиту шляхом звернення стягнення на заставлене майно ТзОВ "Станіславжилобуд" згідно іпотечного договору від 03.07.2009р., посвідченого 03.07.2009р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А. за реєстровим №1648, а саме: земельну ділянку за кадастровим номером 2625886801121880756, загальною площею 2,8996га, що знаходиться за адресою масив Боднарчик с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області; визначено спосіб реалізації предмету іпотеки, а саме: земельну ділянку за кадастровим номером 2625886801121880756, загальною площею 2,8996 га, що знаходиться за адресою масив Боднарчик, с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, згідно іпотечного договору від 03.07.2009р., посвідченого 03.07.2009р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А. за реєстровим №1648, - шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, передбаченою іпотечним договором від 03.07.2009 року - 1394700 грн..

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. по справі №909/1250/14, зокрема, встановлено, що підстави припинення зобов'язання передбачені Главою 50 ЦК України. Зокрема, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Згідно ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Встановлено, що між сторонами мала місце угода про розірвання кредитної генеральної угоди. Проте, така угода у п.3 передбачала припинення кредитного зобов'язання шляхом підписання договору про переведення боргу на третю особу - ТОВ "Торговий центр "Екстім Престиж".

Матеріалами справи підтверджено укладення такого договору про переведення боргу. При цьому, апеляційний суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає такого способу припинення зобов'язання як переведення боргу на третю особу. Разом з тим, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2011 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2012 року, у справі №5010/868/2011-9/37 визнано недійсним договір про переведення боргу № 11/09-10/001 від 22.12.2009 року, укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ТзОВ Фірма "Екстім" та ТзОВ "Торговий Центр "Екстім Престиж". Отже, оскільки, сторони погодили розірвання Генеральної кредитної угоди шляхом укладення договору про переведення боргу, який визнано недійсним у судовому порядку, то угода про розірвання Генеральної кредитної угоди від 22.12.2009 р. не може вважатися підставою для розірвання останньої та підтверджувати припинення основного зобов`язання. Крім того, Розділом 9 генеральної кредитної угоди передбачено, що Угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за всіма договорами, укладеними в рамках даної угоди. Ця генеральна угода також втрачає чинність на підставі письмового повідомлення кредитора у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань, передбачених цією Угодою або договорами, укладеними в її рамках. Проте у даному випадку також відсутні докази припинення дії генеральної кредитної угоди з підстав, передбачених самою генеральною кредитною угодою. Разом з тим, за загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання. Припинення зобов'язання можливе за умови його належного виконання, що проведено належним чином, а розірвання кредитного договору не є підставою для припинення іпотеки, якою може забезпечуватися виконання зобов'язання, що виникло до набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору. Апеляційний суд дійшов висновку, що в даному спорі розірвання кредитного договору не могло б бути підставою для припинення іпотеки, якою забезпечувалось зобов'язання, враховуючи те, що заборгованість з генеральної кредитної угоди (кредитного договору № 012/00-20-07/035 G5-К від 14.06.2007р.) виникла до її укладення та не була погашена боржником.

З матеріалів вказаної справи вбачається, що ТзОВ Станіславжитлобуд до участі у справі не залучалось, відповідно, факти, встановлені судовими рішеннями у вказаній справі в силу ст. 35 ГПК України не звільняють сторін цієї справи від обов'язку доказування. Доказів обізнаності ТзОВ Станіславжитлобуд про рішення у справі №909/1250/14 суду надано не було.

Однак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про преюдиційний характер встановлених у вказаній справі фактів-не у відповідності до змісту ч.2 ст.35 ГПК України. Окрім того, преюдиційний характер мають встановлені іншим судом факти, а не його висновки, зокрема, щодо правових наслідків. Таким чином, висновок правового характеру щодо того, що оскільки, сторони погодили розірвання генеральної кредитної угоди шляхом укладення договору про переведення боргу, який визнано недійсним у судовому порядку, то угода про розірвання генеральнї кредитної угоди від 22.12.2009 р. не може вважатися підставою для розірвання генеральної кредитної угоди та підтверджувати припинення основного зобов`язання, безпідставно був врахований судом першої інстанції без належного встановлення обставин справи та самостійного застосування належної правової норми.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Калуський бровар" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.12.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б. та зареєстрований в реєстрі за №2874. За цим договором, ТзОВ "Станіславжитлобуд" зобов'язалось передати у власність ТзОВ "ТД Калуський бровар", яке зобов'язалось прийняти, земельну ділянку, площею 2,8996га, кадастровий номер 2625886801:12:188:0756, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с.Угринів, масив "Боднарчик" та сплатити продавцю за неї гроші згідно з домовленістю, встановленою цим договором (п.1).

Скаржник підставно зазначає, що ні на момент укладення такого договору, ні на момент звернення позивача із позовом, у Єдиному державному реєстрі іпотек не було запису про будь-які обтяження даної земельної ділянки. Водночас, суд першої інстанції підставно встановив, що кредитні зобов'язання первісного боржника залишились невиконаними.

Враховуючи, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. по справі №909/1250/14 (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016р.) було стягнуто на користь позивача суму боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач підставно вважає свої права порушеними не зважаючи на відсутність запису щодо іпотеки на момент звернення до суду, чим спростовуються посилання скаржника.

У той же час, з матеріалів даної справи вбачається, що суд першої інстанції не надав належної оцінки змісту договору від 22.12.2009 р. про розірвання генеральної кредитної угоди №5-К від 14.06.2007р.. Хоча цей договір передбачає, що зобов'язання, припинені цим договором, виконання яких сторонами вже почалося, повинні бути виконані в термін до 22.12.2009р. включно, він не обумовлює дату розірвання генеральної кредитної угоди виконаням сторонами будь-яких обов'язків. Натомість, п. 2 цього договору вказує, що з моменту набуття чинності цього договору сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли у зв'язку із генеральною кредитною угодою.

У зв'язку із вищенаведеним судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки наслідкам розірвання кредитного договору. Таким чином, висновки суду не відповідають матеріалам справи. Ст. 6 ЦК України проголошує засаду свободи договору. Добровільно уклавши договір про розірвання генеральної кредитної угоди, позивач висловив своє волевиявлення на припинення кредитних відносин не залежно від їх виконання. Те, що у подальшому правочини, розраховуючи на виконання яких позивач погодився на розірвання генеральної кредитної угоди, були визнані недійсними, є правовим ризиком самого позивача. Мотив сторони на укладення договору не має правового значення. Сам же договір про розірвання генеральної кредитної угоди недійсним не визнавався та позивачем не оскаржувався. В світлі презумпції правомірності правочину, цей договір породив правові наслідки у вигляді припинення кредитних відносин сторін. Про таке волевиявлення, пов'язане із припиненням іпотеки як похідного зобов'язання свідчить і заява позивача до нотаріуса про виключення запису з реєстру іпотек.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6). Водночас, згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.5.2 Постанови №11 від 29.05.2013р. роз'яснено, з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України, необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку.

У п.2.1 вказаної Постанови також роз'яснено, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст.215-216 ЦК України, ст.ст. 207-208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, ст. 12 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до ч.3 ст.9 вказаного Закону, іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки. Згідно ст.12 Закону України "Про іпотеку", правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги посилання скаржника на те, що іпотечний договір припинено, а відтак, відсутня необхідність одержання згоди позивача на відчуження майна, що належить ТзОВ "Станіславжитлобуд".

Згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. №1952-Г (в редакції, що діяла станом на день укладення спірних договорів), державна реєстрація припинення іпотеки здійснюється шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таку державну реєстрацію прав (припинення іпотек, обтяження) здійснює нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, яким було посвідчено договір іпотеки та накладено заборони на відчуження предмету іпотеки. Згідно ст.74 названого Закону, нотаріус або посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна у таких випадках: одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту); одержавши повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, припинення чи розірвання договору довічного утримання. Аналогічні по змісту вимоги містять ст.74 Закону України "Про нотаріат" та Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5 "Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за № 283/8882 (із змінами), яка втратила чинність з прийняттям Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595. Таким чином, не фактичне погашення заборгованості, а лише саме отримання заяви кредитора про погашення такої заборгованості є підставою для реєстрації припинення іпотеки. Реєстратор не уповноважений перевіряти підставність подання заяви чи належність виконання договірних зобов'язань сторонами.

У п.8 оспорюваного договору купівлі-продажу зазначено, що згідно витягів за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданих державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б. 05.12.2014р., та витягу з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна про податкову заставу, виготовленого Юзвою Н.Б., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, 05.12.2014р., на час нотаріального посвідчення цього договору земельна ділянка, яка відчужується, під забороною відчуження (арештом), іпотекою та податковою заставою не перебуває.

Суд першої інстанції підставно зауважив, що відсутність зареєстрованої заборони відчуження не свідчить про те, що майно не перебуває під обтяженням в силу укладеного іпотечного договору. Однак, зазначене не стосується випадку розірвання кредитного договору та, як наслідок, припинення іпотеки.

Згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до Закону України "Про іпотеку"; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених Законом України "Про іпотеку". Частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Договір про розірвання генеральної кредитної угоди містить посилання не лише на формальне розірвання угоди, а й на припинення зобов'язань сторін за кредитної угодою.

У відповідності до ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", лише у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення були доведені суду належними доказами.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в ньому, не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а відтак, рішення господарського суду Львівської області від 10.07.17 р. у справі № 914/2102/16 у відповідності до ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103-104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд", м.Івано-Франківськ, вх. №01-05/3677/17 від 01.08.2017 року-задоволити.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2017 року у справі № 914/2102/16 скасувати. Прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м.Київ, вул Лєскова,буд 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд" (76018, м.Львів, вул Січових Стрілців, буд 23, офіс 610, код ЄДРПОУ 35022452)-19189,19 грн.судового збору.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

5.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 12.10.2016 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.