Постанова

від 11.10.2017 по справі 926/2689/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року Справа № 926/2689/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Карабаня В.Я., Кондратової І.Д. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Старожадівський цегельний завод" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі№ 926/2689/16 Господарський суд Чернівецької області за позовомрегіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Старожадівський цегельний завод" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів пророзірвання договору оренди № 532 нерухомого майна; звільнення та передачі майна, що належить до державної власності; стягнення заборгованості у розмірі 20 251,84 за участю представників сторін:

позивача: Лисий В.І.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старожадівський цегельний завод" в якому просило суд розірвати договір оренди № 532 нерухомого майна, що належить до державної власності, зобов'язати звільнити та передати будівлю складу (літ. А) (реєстраційний номер 34519322.6ЖЦБХЧЦ004), загальною площею 372,2 кв. м., розміщену за адресою: м. Чернівці, вул. Зарожанська, 5-Б, балансоутримувачу - Дністровсько-Прутському басейновому управлінню водних ресурсів за актом приймання передавання та стягнути заборгованість з орендної плати в сумі 19524,44 грн., пеню в сумі 664,57 грн. та 3% річних в сумі 62,83 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач свої зобов'язання за вищезазначеним договором щодо своєчасного внесення орендної плати протягом травня - липня 2016р. (включно) належним не виконував, тому позивач просив договір розірвати, зобов'язати відповідача звільнити і передати об'єкт оренди за актом приймання-передавання, а також стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі, пеню та 3% річних.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 04.10.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №926/2689/16 позов задоволено. Вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Старожадівський цегельний завод" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області заборгованість в сумі 20251,84 грн., з яких: 19524,44 грн. заборгованість по орендній платі, 664,57 грн. пеня, 62,83 грн. 3% річних, 4134 грн. відшкодування судового збору. Розірвано договір оренди № 532 від 21.03.2016р. нерухомого майна, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області та товариством з обмеженою відповідальністю "Старожадівський цегельний завод". Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Старожадівський цегельний завод" в 10 денний термін після набрання рішення законної сили звільнити та передати будівлю складу (літ. А) (реєстраційний номер 34519322.6ЖЦБХЧЦ004), загальною площею 372,2 кв. м., розміщену за адресою: м. Чернівці, вул. Зарожанська, 5-Б, балансоутримувачу - Дністровсько-Прутському басейновому управлінню водних ресурсів за актом приймання передавання.

Відповідач, ТОВ "Старожадівський цегельний завод", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.03.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Старожадівський цегельний завод" (орендар) укладено договір оренди № 532 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п.п.1.1, 3.1, 3.3, 3.5, 5.5, 3.7, 10.1, 10.7 вказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування будівлю складу (літ. А) (реєстровий номер 34519322.6ЖЦБХЧЦ004), загальною площею 372,2 кв. м., розміщену за адресою: м. Чернівці, вул. Зарожанська, 5-Б, що перебуває в оперативному управлінні Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів (відповідно до свідоцтва на право власності) (балансоотримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.12.2015р. становить 1037006,00 грн.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2015р.) -12962,58 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата за перший місяць оренди березень 2016 дорівнює орендній платі за базовий місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні (50% на 50%) не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з відповідача до державного бюджету та баласноутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Договір укладено строком на 2 роки 364 дні років, що діє з 21.03.2016 по 19.03.2019 включно.

Цей договір може бути достроково розірваний на вимогу позивача (в т.ч. за ініціативою балансоутримувача), якщо відповідач систематично (протягом 3-х місяців підряд) не вносить орендну плату за користуванням державним майном .

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, згідно акта приймання - передачі від 21.03.2016, балансоутримувачем передано орендарю в строкове платне користування вищевказану будівлю складу з метою зберігання великотоннажної техніки.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказував на те, що відвідач з травня 2016 по липень 2016 (включно) не сплачував орендну плату за укладеним договором оренди, в результаті чого в нього утворилась заборгованість, яка становить 19524,44 грн. та яку він просив суд стягнути на його користь. Крім того, у зв'язку з несплатою орендної плати впродовж 3 -х місяців позивач просив суд достроково розірвати договір оренди та зобов'язати звільнити та передати будівлю складу (літ. А) (реєстраційний номер 34519322.6ЖЦБХЧЦ004), загальною площею 372,2 кв. м., розміщену за адресою: м. Чернівці, вул. Зарожанська, 5-Б, балансоутримувачу - Дністровсько-Прутському басейновому управлінню водних ресурсів за актом приймання передавання.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, встановлено факт існування заборгованості за орендні платежі протягом 3-х місяців підряд, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди та зобов'язання повернути нежитлову будівлю - балансоутримувачу за актом приймання -передавання.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх судових інстанцій передчасними з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, в п. 3.5 договору передбачено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні ( 50% на 50%) не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідач наголошував, що ним були сплачені орендні платежі (50%) балансоутримавачу , у сумі 13 000 грн., а інші 50% , які повинні сплачуватися до Державного бюджету, а саме Орендодавцю, він не зміг вчасно сплатити, оскільки не мав реквізитів для такої сплати. При цьому відповідач наголошував у суді апеляційної інстанції, що після отримання реквізитів, орендна плата була ним сплачена, заборгованості на момент розгляду апеляційної скарги не має.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно зі ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачена можливість розірвання договору за вимогою однієї зі сторін в судовому порядку у разі невиконання своїх зобов'язань сторонами.

У разі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд , наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі (ч.1 ст. 782 ЦК України ).

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена ч. 1 ст. 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд (п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Проте, вирішуючи спір у даній справі в частині розірвання договору нерухомого майна та зобов'язання повернути нежитлову будівлю балансоутримувачу за актом приймання-передавання, господарськими судами попередніх інстанцій вищенаведеного враховано не було, оскільки не було враховано часткову оплату (50%) у розмірі 13000 грн. балансоутримавачу. Навпаки судами було встановлено факт несплати відповідачем протягом 3 -х місяців підряд орендних платежів, що не підтверджується матеріалами справи.

Тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача на користь позивача 19 524,44 грн. боргу по орендній платі та 664,57 грн. пені та 62,83 грн. 3% річних за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 111 7 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій в частині дострокового розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити та передати будівлю складу балансоутримувачу за актом приймання-передавання - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду. В решті судові акти попередніх інстанцій - підлягають залишенню без змін.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Старожадівський цегельний завод" - частково задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та рішення господарського суду Чернівецької області від 04.10.2016 у справі №926/2689/16 в частині дострокового розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити та передати будівлю складу балансоутримувачу за актом приймання-передавання - скасувати, в цій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області в іншому складі суддів.

В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та рішення господарського суду Чернівецької області від 04.10.2016 у справі №926/2689/16 - залишити без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді В. Карабань

І. Кондратова