Ухвала

від 10.04.2019 по справі 926/2689/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

10 квітня 2019 року Справа № 926/2689/16

Господарський суд Чернівецької області у складі: головуючий суддя Гурин М.О, розглянувши подання головного державного виконавця Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа по справі

за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці

до товариства з обмеженою відповідальністю "Старожадівський цегельний завод", с. Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів, м. Чернівці

про розірвання договору оренди № 532 нерухомого майна, що належить до державної власності, стягнення заборгованості з орендної плати - 19524,44 грн., пені - 664,57 грн. та 3 % річних - 62,83 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 04.10.2016 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 року у справі №926/2689/16 позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Старожадівський цегельний завод" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області заборгованість в сумі 20251,84 грн, з яких: 19524,44 грн заборгованість по орендній платі, 664,57 грн пеня, 62,83 грн 3% річних, 4134 грн відшкодування судового збору та розірвано договір оренди № 532 від 21.03.2016 нерухомого майна та зобов'язано повернути орендоване майно 10 денний термін після набрання рішення законної сили.

17.10.2016 та 02.11.2016 року було видано накази на виконання рішення від 04.10.2016.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та рішення господарського суду Чернівецької області від 04.10.2016 у справі №926/2689/16 в частині дострокового розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити та передати будівлю складу балансоутримувачу за актом приймання-передавання - скасовано, в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області в іншому складі суддів. В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та рішення господарського суду Чернівецької області від 04.10.2016 у справі №926/2689/16 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 14 листопада 2017 року на виконання постанови Вищого господарського суду України від 11 жовтня 2017 року призначено розгляд справи на 28 листопада 2017 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 13.11.2017 справу передано судді Гурину М.О.

Рішенням від 26.12.2017 року позов задоволено в частині дострокового розірвання договору оренди та зобов'язано звільнити та передати будівлю складу балансоутримувачу за актом приймання-передавання. Вказане рішення суду набрало законної сили 19.01.2019 року та на його виконання був виданий відповідний наказ.

Ухвалою від 24.04.2018 року Львівський апеляційний господарський суд повернув скаржнику апеляційну скаргу.

10.04.2019 року Господарським судом Чернівецької області головного державного виконавця Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ОСОБА_2 без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, в якому державний виконавець просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2, проживає в АДРЕСА_1 до виконання зобов'язань, покладених на боржника наказом № 926/2689/16 виданим 17.10.2016 року про стягнення заборгованості у сумі 727,40 грн та судового збору у сумі 4134,00 грн.

В обґрунтування подання державний виконавець вказує на те, що відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавцем 12.07.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Рішення суду на сьогоднішній день боржником не виконано у повному обсязі. Водночас, державним виконавцем вжито всі належні заходи примусового виконання рішення суду, направлено запити в державні установи щодо отримання інформації джерел доходу боржника та зареєстрованого майна.

При цьому, подання нормативно обґрунтоване статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", щодо права виконавця під час здійснення виконавчого провадження, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Виконавець посилається на статтю 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" згідно якої громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладеного на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

В подальшому державний виконавець своє подання унормовує статтею 377-1 Цивільного процесуального кодексу України.

Розглянувши подання державного виконавця, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в країну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Також, статтею 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в країну громадян України" встановлено перелік документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, яким, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон про наявність якого у боржника зазначає державний виконавець у змісті подання.

Проте, головний державний виконавець не надав доказів того, що боржник має паспорт громадянина Украйни для виїзду за кордон, або інший документ, що дає право громадянину України на виїзд з України, і відповідно має реальну можливість виїхати за межі України. Також, відсутні докази про перетинання боржником державного кордону України.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Щодо посилання заявника на статтю 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, як таку, що регулює дані правовідносини, суд зазначає, що 15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Тому, на даний час правовідносини регулюються статтею 441 Цивільного процесуального кодексу України. Проте, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Суд доносить до відома заявника, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

А, порядок тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України регулюється статтею 337 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено: 1. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. 2. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. 3. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. 4. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до частини четвертої статті 337 Господарського процесуального кодексу України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених державним виконавцем, могло призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

За змістом частини першої статті 337 Господарського процесуального кодексу України, вжиття заходу, з яким звертається заявник, вчиняється як виключний захід забезпечення виконання конкретного судового рішення, а отже звернення з відповідним поданням має здійснюватися в межах відповідного судового рішення. Тому розгляд даного подання здійснено судом в межах справи № 926/2689/16.

Керуючись статтями 232-235, 337, 338 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання головного державного виконавця Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документа по справі № 926/2689/16 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України із врахуванням його перехідних положень.

Ухвала підписана 10.04.2019 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/ .

Суддя М.О. Гурин